Теллура (Теллус)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Теллура, мати-земля, була однією з найдавніших італійських богинь. Вона уособлю-вала ту родючу землю, з якої виростає все, що необхідно людині для існування. Тому Тел-лура-земля протиставлялася Юпітерові – богові неба і у клятвах звертались до них одно-часно. Теллура, як втілення материнського лона землі, яке все приймає і знову дає життя, шанувалась і як богиня смерті, як загальна могила усього, що пішло з життя. Її вважали во-лодаркою землетрусів і володаркою живих і мертвих. За легендою, першою служителькою Теллури (її називали ще “Світлою богинею”) була Акка Ларенція, дружина пастуха Фаусту-ла (того, що знайшов і виховав близнюків Ромула і Рема). Вона мала 12 синів, і усі вони дружно допомагали матері при жертвоприношеннях на честь богині Теллури. Коли один із них помер, його місце зайняв Ромул. Ставши римським царем, він заснував колегію з 12 жерців, що називалася колегією арвальських братів (від латинського “arvum” – поле, рілля, пасовисько). Раз на рік відбувався урочистий обряд жертвоприношення “Світлій богині”, щоб вона послала гарний врожай на поля римських хліборобів. Про проведення цього свя-та, яке випадало зазвичай на другу половину травня, напередодні жнив, повідомляв зазда-легідь глава арвальських братів. Ритуал дотримувався дуже суворо, тому що найменше

1 Цезар, Гай Юлій (102 чи 100–44 р. до н.е.) – полководець, державний діяч і диктатор Древнього Риму.

Антична література. Греція. Рим

порушення могло викликати невдоволення богині і, отже, загрозу врожаю. Вся церемонія тривала три дні. У перший і останній день жерці збиралися в місті, у будинку глави ар-вальських братів. У святковій одежі вони підносили у жертву Теллурі вино і пахощі. Потім виконувався обряд благословення хлібів, увінчаних лавровим листям і колоссям торішньо-го і нового врожаю. Трохи пізніше влаштовувалася загальна трапеза жерців зі спільними моліннями й узливанням вина на вівтар Теллури. По закінченні обряду його учасники з по-бажаннями щастя підносили один одному троянди. На другий день свято переносилося у священний гай "Світлої богині", де знаходився її храм і будинок із залою для священних трапез. Вранці глава колегії приносив очисну жертву - двох свиней і одну телицю. Опівдні, надягнувши вінки з колосся, всі йшли до гаю, де приносили в жертву вгодовану вівцю, ла-дан і вино. Потім відбувалося узливання, і арвальські брати прямували до найближчого по-ля за колоссям, зрізали його і передавали, перекладаючи з лівої руки в праву. Ця процеду-ра повторювалася двічі, після чого таке саме робили з хлібцями, які жерці, ввійшовши до храму, розподіляли між собою. Замкнувши храм і видаливши відтіля всіх сторонніх, ар-вальські брати починали священний танець, співаючи при цьому гімн, слова якого вже самі не розуміли. I оскільки запам'ятати їх було важко, а помилка могла викликати гнів богині, то всі мали спеціальні богослужбові записи, яких суворо дотримувалися. Певно, це були звернені до землі древні заклинання про дарування врожаю.