Марс


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Лютий і нестримний бог війни Марс шанувався як батько великого і войовничого римського народу, слава якого почалася від засновника міста Рима – Ромула (Ромул зі своїм братом-близнюком Ремом, за легендами, були синами Марса). Завдяки заступ-ництву могутнього бога війни римляни здобували перемоги над сусідніми племенами, а потім й іншими народами. Марс відомий був і під іменами – Марс (Градівус), що веде бій, і Марс (Квірінус) Списоносець. Після смерті Ромула і його обожествлення з’явився бог Квірін, на якого перетворився Ромул, ставши в такий спосіб двійником Марса. Трійці богів – покровителям військової доблесті й охоронцям римської держави – Юпітерові, Марсові і Квіріну присвячувалися спеціальні жертвоприношення, до них зверталися з благаннями про перемогу в боях. Ім’ям Марса названий перший місяць римського року1, і в перших йо-го числах проводилися кінні змагання, оскільки коні – вірна підтримка воїна в бою – були присвячені богу Марсу. Першого березня на честь войовничого бога відбувалася хода йо-го жерців-саліїв, які рухалися з піснями у священних танцях, б’ючи списами в щити, один із яких, за переказом, за царя Нуми Помпілія упав з неба. Слова гімнів, що виконувалися саліями, були незрозумілі вже самим жерцям, що надавало магічного змісту цьому давнь-ому дійству. В цей день чоловіки робили подарунки своїм дружинам, а жінки – рабиням. У бога війни були й інші, мирні обов’язки; він був уособленням продуктивних сил природи, зо-крема чоловічої сили і шанувався як бог весни. Крім того, він вважався охоронцем полів від шкідників і отар від вовків. Тому Марсові приносили пожертви хлібороби і пастухи, а його священними тваринами вважались дятел і вовк. Але, зазвичай, найбільше шанувалась йо-го військова міць, і, коли полководець вирушав у похід, він йшов до храму Марса і, здійма-ючи священного щита і списа бога, звертався до нього, закликаючи: “Не спи, Марсе!” Незмінними супутниками Марса в бою були його дружина Нериєна (сила), Паллор (блідість) і Павор (жах). Дочкою чи сестрою Марса вважалась богиня війни Беллона (від латинського слова bellum – війна). Біля її храму, де римські правителі приймали чужозем-них послів чи полководців, що поверталися з походу, знаходилася колона. Коли жрець-феціал перекидав через неї списа, це означало початок війни. Оскільки римський Марс і грецький Арес були дуже схожими, то з часом їх почали ототожнювати.