ГЕФЕСТ I ЗЕВС


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Гефест. Що накажеш мені робити, Зевсе? Я прийшов за твоїм наказом, захопивши із собою гарно вигострену сокиру, - вона розрубає камінь одним ударом.

Зевс. Чудово, Гефесте; удар мене по голові й розрубай її навпіл.

Гефест. Ти, здається, хочеш переконатися, чи при своєму я розумі? Накажи мені зробити що-небудь інше, що тобі потрібно.

Зевс. Мені потрібно саме це - щоб ти розрубав мені черепа. Якщо ти не послу-хаєшся, тобі доведеться, уже не в перший раз, відчути мій гнів. He барися! Потрібно бити з усієї сили. He зволікай.У мене нестерпні пологові муки в мозку

Гефест. Дивися, Зевсе, не сталося б нещастя: моя сокира гостра, без крові не обійдеться, - і вона не буде тобі гарною повитухою.

Зевс. Ударяй сміливо, Гефесте; я знаю, що мені потрібно.

Гефест. Що ж, ударю, не моя воля; що мені робити, коли ти наказуєш?.. Що це та-ке? Діва в повному озброєнні! Важка штука сиділа в тебе в голові, Зевсе; не дивно, що ти був у дурному настрої; носити під черепом таку велику дочку, так ще в повному обладнанні, - це не жарт! Що ж, у тебе військовий табір замість голови? А вона вже скаче і танцює військовий танок, потрясає щитом, піднімає спис і вся сяє від божественного натхнення. Але, головне, вона справжня красуня, і за кілька хвилин зробилася вже дорослою. Тільки очі в неї якісь сірувато-блакитні, - але це гарно пасує до шолома. Зевсе, у нагороду за мою допомогу при пологах дозволь мені з нею одружитися.

Зевс. Це неможливо, Гефесте: вона захоче вічно залишатися дівою. А що сто-сується мене, то я нічого проти цього не маю.

Гефест. Тільки цього мені і треба, я сам подбаю про все інше і постараюся з нею владнати.

Зевс. Якщо це тобі здається легким, роби, як знаєш, тільки запевняю тебе, що ти ба-жаєш нездійсненного.

Лукіан