ДІЯ III


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

3 поля повертається Сострат, який марно працював на ділянці, сподіваючись зустріти там Кнемона з дочкою. Сіміка випадково впустила у колодязь відро ілопату Розгніваний Кнемон спочатку хотів спустити у колодязь служницю, щоб дістати втрачене, а потім поліз сам.

flmiv

Сіміка (вибігає з хати Кнемона).

Нещасна я! Рятуйте! Хто там?.. Поможіть!

Рятуйте! Сікон.      О Геракле, володарю наш!

Священне узливання дайте змогу нам

Богам і демонам зробити. Б'єтесь ви,

Голосите і лаєтесь. Чудацький дім! Сіміка.     Хазяїн у криниці! Сікон.       Як це? Сіміка.     Слухай лиш.

В криницю він спустивсь, лопату і відро

Задумавши дістати... раптом послизнувсь -

I тільки загуло... Сікон.       Цей клятий дідуган? Сіміка.     Він самий. Сікон.       Добру річ зробив, їй-богу, він.

Тепер за діло ти берись, старенька. Сіміка.     Як? Сікон.       Візьми-но брилу, камінь, словом, щось таке

I кинь з гори на нього. Сіміка.     Любий, ти спустись...

Антична література. Греція. Рим

 

Сікон. Щоб вийшло, як у байці: бійку завели

            В криниці чоловік з собакою? He йду!

Сіміка. 1 де ти пропадаєш, Горгіє?

Горгій (входить). Я тут.

            А що, Сіміко, трапилось?

Сіміка. Ще раз кажу

            Хазяїн у криницю впав.

Горгій (дивлячись на вхід до гроту).

            Виходь сюди,

            Сострате, і давай підем скоріш туди...

Кнемонова дочка (кричить з дому).

            Горе! Батенька... рятуйте ви! Він не втопився ще?...

Сострат (виходить із дому Кнемона).

            Клянуся, друзі, я

            Деметрою, Асклепієм, в своїм житті

            Побачив вперше я, щоби доречно так

            Топився чоловік. Здавалося, от-от

            Здобуду щастя я. Як тільки ми прийшли,

            В колодязь Горгій - плиг, а дівчина і я

            Без діла наверху залишились, бо що ж

            Робити ми могли, крім того, щоб вона

            Волосся рвала на собі і плакала,

            В нестямі б'ючи в груди. Поруч я стояв,

            Ій-богу, мов їй оборонець, і благав

            He побиватись так, не зводячи очей

            Із дивної краси, а той, що там, на дні,

            Поранений, мене цікавив менш за все.

            Спочатку я тягнув його, та скоро й це

            Мені набридло. Так, їй-богу, трохи я

            Його не погубив: щось тричі мотузок,

            На неї задивившись, випускав із рук.

            Атлант цей незрівняний, Горгій, з сил усіх

            Напружившися, ледве витягнув його.

            Він виліз, я ж сюди прибіг, бо більш не міг

            Вже стримати себе; ще мить і був би я

            Ії розцілував, так прагну я їі

            Посватати, тому збираюсь я... вони

            Дверима рипнули...

Входять Кнемон, Горгій і його дочка.

Кнемон іде, спираючись на Горгія.

            0 Зевсе наш, яке

            Видовище чудне!

Горгій.            Чого, Кнемоне, ти

            Бажаєш?

Кнемон.         Відчепись, ослаб я щось

Горгій.            Кріпись.

Кнемон.         Померши, більше вам не буду тягарем.

Горгій.            Яке велике зло ця клята самота! -

            Ось бач, на волосину ти від смерті був

            Сьогодні. Час тобі під наглядом літа

            Старечі пробувати.

Кнемон.         Так, важке моє

Менандр

Становище. To ж матір, Горгіє, поклич.

Одне лиш горе нас здебільшого, мабуть,

Виховує в житті. О донечко моя,

Будь ласка, поможи підвестися мені.

Дочка обіймає його. Сострат (do Кнемона). Щасливий чоловіче! Кнемон (помітивши Сострата). Гей, а ти чого,

Нещасний, там стоїш стовпом серед двора? Горгій.      Відстань від нього, це мій друг, який тебе

Зі мною рятував.

Подяки ми не ждем

Від тебе все одно, тому підемо геть

Ми звідси, ти ж людей не терпиш, правда ж бо? Кнемон.   Так, людей я уникаю, та сьогодні перший раз

Обійтись без них не міг я, і тому тепер, клянусь,

Смерть мені миліша, знайте, ніж рятунок ось такий.

Вам нікому не змінити тої думки,- навпаки,

Приєднайтеся до неї, не вагаючись, усі.

Знаю, мав одну я ваду: думав жити одинцем,

Сам собі давати раду, незалежно від усіх.

Нині ж бачу - смерть приходить несподіваним, швидким

Гостем в хату, і прозрів я: зрозумів свій давній гріх.

Зараз мусить хтось про мене турбуватися весь час.

Біль, однак, клянусь Гефестом, відчував я, дивлячись

На життя користолюбне, що провадять люди всі

3 розрахунками сухими.

Думав я, що тільки зла

Один одному бажають всі вони.

Ось це мені

Так нашкодило, та

Горгій лиш один насилу зміг

Вчинком справді благородним розум мій протверезить,

Радо вирвавши від смерті діда старого, який

Гнав його з порога, мов собаку, не поміг нічим.

Слова людського ніколи, підійшовши, не сказав.

Інший міг би так сказати справедливо: як мене

Ти від себе проганяєш, то до тебе не піду

Ти мені не помагаєш - не поможу й я тобі.

Знай, тепер, чи вмру - до речі, почуваюся я зле, -

Чи одужаю, віднині - ти мій син. Моє ж майно

Можеш ти своїм вважати.

Довіряю я тобі

Теж дочку; найди їй мужа.

Я б не зміг його знайти

Навіть видужавши зовсім: не підійде до смаку

3 них ніхто.

Мені ж дозвольте жити так, як знаю сам

Взявши в спадок господарство, хазяйнуй, ти ж не дурний

Слава богу, і достойний для сестри ти опікун.

Півмайна мого у посаг ти сестрі своїй віддай

Решту сам візьми й утримуй з нього матір і мене.

(До дочки)

Антична література. Греція. Рим

Дочко, ти тепер покластись поможи мені, як слід.

Той, хто зайве слово каже, він, по-моєму, не муж.

Підійди до мене, дочко, кілька слів скажу тобі

Про життя своє і також про вдачу власну Коли б

Всі були благорозумні, не було б тоді судів,

Тюрм, куди себе зганяють, війн, і кожен би радів

3 долі скромної. Як бачу, це приємно вам; ну що ж...

Жийте так, не буде більше відлюдько вам на заваді. Горгій.      Згідний я з цим всім, та треба нам для дівчини скоріш

3 твого дозволу, мій батьку, підшукати жениха. Кнемон.   Всі думки свої відкрив я. Ради бога, відчепись! Горгій.     Хтось тебе побачить хоче. Кнемон.   О, нізащо! He підходь! Горгій.      Мабуть, дівчини просити. Кнемон.   Ну, а я до чого тут? Горг і й.   Він також тебе з криниці витягав. Кнемон.   Ось цей? Горгій.      Еге ж. Йди сюди. Кнемон.   Засмаглий, бачу. Хлібороб він? Горгій.      Ще й який!

Аж ніяк не чепурун вів і не 3 тих, що цілі дні

Полем швендяють, а справжній працьовитий селянин. Кнемон.   Що ж, по-вашому, хай буде, - що задумали - робіть,

А мене залиште в хаті, хай помру на самоті. Горгій.     Добре виховав, мій батьку, ти дочку свою. Кнемон.   Тепер

Замість мене ти піклуйся про сестру і доглядай:

Батько шкодити не стане, то ж сестру твою тобі

Я при свідках доручаю, а з майна мого бери

Те, що є твоїм по праву. Ну, Сострате, підійди.

Взявся ти за діло, знаю, без лукавства, від душі

Все робити погодився ради шлюбу, хоч такий

Ніжний ти, та взяв лопату і копав, і труд важкий

Стерпів. Вдачу розкриває, як ніколи, чоловік,

Коли вирішив зрівнятись з бідняком, хоч сам - багач,

Примхи долі нестійкої він поборе, цей юнак.

Вдачі чесної своєї ти достойний доказ дав.

Йди і далі тим же шляхом.

(Пер. А.Содомори)

Теокріт