ДІЯ II


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Сострат (здивовано). Чому ж, однак, тобі злочинцем я здаюсь?

Горгій.            Негідну справу ти задумав, бачу я,

            Якщо ти до гріха бажаєш довести

            Свобідну дівчину чи, вислідивши мить

            Сприятливу найбільше, діло довершить,

            Що гідне безлічі смертей.

Сострат.         Боги святі!

Горгій.            Несправедливо, далебі, що злом стає

            Для нас, працюючих, твоє дозвілля. Знай -

            3 людей усіх найбільш нестерпним є бідак

            Покривджений; спочатку гідний він жалю,

            Відтак, вважає він презирство, а не зло,

            Причиною всіх лих.

Сострат.         Юначе, хай тобі

            Сприяє доля. Вислухай тих кілька слів,

            Що я скажу

Горгій.            Чудово!

Менандр

 

Дав.    Хай тобі боги

            Пошлють всі блага.

Сострат (доДава). Ти, базіко, слухай теж.

            Зустрінув дівчину-красуню й запалав

            Любов’ю я. Якщо це злочин, то і я

            Злочинець. Чи не так? Та не прийшов сюди

            На зустріч з нею я, а батька щоб й

            Зустріти, адже я, живучи у добрі,

            1 вільний, а не раб, посватав би й

            Без посагу, лише з обігом про міцну

            Довічную любов; коли ж сюди прийшов

            Я з наміром лихим чи з тим, щоб крадькома

            Завдати горе вам, юначе, - Пан нехай і

            Німфи з ним мене біля самих дверей

            Паралічем приб’ють.

            Я з розуму звихнувсь,

            Вважай, коли таким я видаюсь тобі.

Горгій.            Якщо в розмові я загостре щось сказав

            Тобі, то вибачай, до серця не бери.

            Ти погляди мої міняєш, заразом

            1 дружбу здобуваєш в мене.

            Це кажу

            Як дівчини цієї брат, а не чужий.

Сострат.         1 користь принесеш, їй-богу, ти мені

            В майбутньому

Горгій.            Яку?

Сострат.         Еге, за вдачею

            Завзятий ти.

Горгій.            He хочу збутись я тебе

            Відмовками, а викладу усе: такий

            У неї батько, що подібного ніхто

            He бачив ще ніде ні з предків, ані з нас.

Сострат.         Це майже знаю я: він звір.

Горгій.            Вершина зла.

            Ось цього поля власник він, яке, мабуть,

            Коштує два таланти. Там, на самоті,

            Працює вперто він без помочі, один.

            He маючи раба, ні наймита з тих місць,

            Ані сусіда - самотою він живе.

            Найбільше радий він, коли з людей ніхто

            He стрінеться йому. Лиш з дівчиною він

            Здебільшого працює, їй лише одній

            Він слово скаже, іншому ж - даремна річ.

            Тоді лише віддасть її, так каже він,

            Коли знайдеться зять, щоб вдачу мав його.

Сострат (нетерпляче). Ніколи, отже.

Горгій.            Любий, не журися тим

            Даремно: нам залиш тягар цей; нам, яким

            Дала у посаг доля родичів таких.

Сострат          Ніколи, о боги, не залюблявся ти,

            Юначе?

Горгій.            He було можливості.

Антична література. Греція. Рим

 

Сострат.         Чому?

            Хто заважав тобі?

Горгій.            Це кляте відчуття

            Нужденного життя, що ходить тінню вслід

            За мною.

Сострат.         Бачу я, не визнаєшся ти

            На справах тих: мені здаватися велиш.

            Це божа - не моя тут воля.

Горгій.            He завдав

            Ти лиха нам, однак даремно так себе

            Караєш ти.

Сострат.         Невже не матиму її?

Горгій.            Коли зі мною ти не підеш, щоби там

            Його переконать, тоді, звичайно, ні.

            Ставай же поруч. Гай, копає близько він.

Сострат.         А як почать мені розмову з ним про шлюб?

Горгій.            Почувши натяк лиш на це, відчує він

            До бійки потяг, проклинаючи людей

            1 їх життя; тебе ж коли побачить він

            Без діла, зніженого - вигляд твій його

            До шалу доведе.

Сострат.         Він там тепер?

Горгій.            Та ні.

            Він звичним шляхом скоро буде йти.

Сострат.         А з ним,

            Мій любий, і вона, говориш?

Горгій.            0, коли б це трапилось!

Сострат.         Тоді хоч на край світу йти

            3 тобою згоден я, лиш поможи мені, благаю.

Горгій.            Але як?

Сострат. Ходімо вже, куди

            Сказав ти.

Дав.    Ну і що? Стоятимеш в плащі

            Ти біля нас, що при роботі?

Сострат.         Чому ж би й ні?

Дав.    Закидає тебе він груддям, проклене,

            Як ледаря. To ж слід тобі копати теж.

            Побачивши таке, мабуть, дозволить він

            Сказати кілька слів, подумавши, що ти

            3 труда свого живеш.

Сострат.         Я згоден. To ж ходім!

Горгій.            Чому, не знаю я, ти мучиш сам себе?

Д а в (набік).

            Я хочу, щоб роботи, як ніколи ще,

            Було сьогодні в нас, щоб надірвався він

            3 натуги й набридати більше нам не міг,

            Приходячи сюди.

Сострат (Давові). Лопату принеси!

Горгій.            Бери мою і йди, а поки що я пліт

            Збиватиму, бо це потрібно теж.

Сострат. Давай! Тебе я врятував.

            (До Горгія).

Менандр

 

Іду, мій пане, я

Сострат.

Горгій. Сострат.

Туди, за мною й ви прямуйте. (Виходить). Ось таке

Становище моє: або негайна смерть, Або життя з красунею. Як щирі ті

Слова - то хай щастить тобі. (Відходить). Боги святі!

До діла запал мій удвічі більшим став Від слів, якими ти відраджував мене. Якщо зросла вона без нагляду жінок, He чуючи повчань ні тіток, ані нянь, I, отже, оминувши бридкості усі Подібного життя, а вільно на селі Зростала з батьком, що не терпить зла, тоді Це справжнє щастя дівчину таку знайти. (Бере лопату).

Напевно, цілий пуд лопата важить ця. До гробу зажене вона мене, однак, Тут рюмсати не слід, раз діло я почав.