Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
ДІЯІ : Антична література, Греція, Рим (частина 1) : Бібліотека для студентів

ДІЯІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Сострат. Лиш дніти почало, як Піррія-раба

Спровадив я. Хайрій.     Куди? Сострат. Та ж батька навістить,

Або опікуна, однаково... Хай рій.   О Геракле!

Що кажеш ти? Сострат.   Помилку, мабуть, я зробив.

Що справу пильну цю рабові доручив,

Закоханий, однак, нелегко розрізнить

Що корисне, що ні. Та де це він подівсь?

Дивуюсь я давно - я ж дав йому наказ,

Щоб миттю повертав, розвідавши про все.

Вбігає переляканий Піррій. Піррій.     3 дороги! Стережись! Дай місце, бо мене

Безумець доганя!

Антична література. Греція. Рим

 

Сострат.         Що сталось, хлопче мій?

Піррій.            Рятуйтесь!

Сострат.         Що таке?

Піррій.            Закидують мене

            Камінням, груддям. Я пропав!

Сострат.         Шалений де?

Піррій.            Можливо, вже відстав.

Сострат.         Клянуся Зевсом, так.

Піррій.            А я не знав.

Сострат.         Що мелеш ти?

Піррій.            Молю тебе,

            Тікаймо всі!

Сострат.         Куди?

Піррій.            Найдальш від цих дверей.

            Безумець, навіжений, демоном лихим

            Попутаний живе у домі тім, куди

            Ти наказав іти. Страждання спричинив

            Великі він мені, бо, спотикаючись,

            Я мало не оббив всіх пальців на ногах.

            Він підійшов, розмахуючи чимсь, і знов

            Кидатиме.

Сострат.  Ій-богу, з глузду з'їхав він!

Піррій.            Сострате, нам кінець!

Сострат.         Тихіше говори!

Піррій.            He можу...

Сострат.         Говори!

Піррій.            Передихнути дай,

            Бо й слова не скажу. Так ось. Постукав я

            У двері. "Де знайти хазяїна?”, спитав.

            Якась стара убога вийшла на поріг

            1 з місця, де стояв я тільки що, вона

            Вказала на горбок - там груші він збирав

            Чи в купи хмиз стягав.

Сострат.         Ось гнівний він який!

Піррій.            Що скажеш ти на це, мій любий? На його

            Вступивши поле, я підходити почав

            До нього, а щоб він мене вважати міг

            1 ввічливим, і чемним, здалеку почав:

            "У пильній справі, батьку, я сюди спішу

            Стосується вона тебе”. Він зразу в крик:

            “Злочинцю, ти чому, скажи мені, сюди,

            На мій город, прийшов?” А потім ухопив

            Він грудку і шпурнув мені в саме лице.

Хайрій.           А дідько б взяв його!

Піррій.            He встиг промовить я;

            'Хай Посейдон тебе...”, - як по плечах моїх

            Вже кий затанцював.

            “Чи може бути в нас

            Щось спільного, скажи?

            Ось там дорога, геть!” -

            Кричить на горло все.

Хайрій.           Мабуть, цей селянин

Менандр

Вже зовсім одурів.

Піррій.     Нарешті, вслід мені

He менше як п'ятнадцять стадій він пробіг Спочатку гнав він довкола горбка, відтак В гущавину забіг, і в мене запускав Камінням, груддям, грушами, коли не мав Нічого більше.

Сострат (обурено).

От дикунство! Цей старий -Злочинець справжній.

Піррій.     Відійдіть, молю я вас!

Сострат. Ти боягуз.

Піррій.      Він звір! He знаєте його, Він з'їсть нас всіх.

Хайрій.    Якраз, можливо, хворий він

Сьогодні, а тому, здається, краще з ним Зустрітись іншим разом: кожне діло, знай, Сострате, любить свій найбільш підхожий час.

Піррій.     Розумну річ сказав.

Хайрій.     Бо що є більш страшне,

Ніж бідний селянин? Та не один лиш цей, А майже всі. Однак я завтра сам піду Поговорити з ним, тим більше, що тепер Дорогу знаю я, а поки що ж ти іди Додому й не виходь, усе буде гаразд. Ось так і зробимо. (Відходить).

Сострат. За привід радо як

Схопився він. Та й зразу видно це було, Що неохоче він зі мною йтиме й план Одруження цього не схвалить. Хай тобі, Негіднику, боги погану смерть зішлють!

Піррій.     Що злого (о Геракле!) я зробив тобі, Сострате?

Сострат. Ти, напевно, щось у нього вкрав.

Піррій.     Клянуся Зевсом, ні.

Сострат.  Виходить, що тебе Невинного побили.

Піррій.     Ось і він, поглянь.

Сострат. Я йду, а ти тим часом з ним поговори.

Піррій.     До згоди все одно я з ним би не дійшов. Нікого ще не зміг перебороти я У красномовстві. To ж як порозумітись? (Ховається).

Сострат.  На вигляд він - ніяк не смирний чоловік. О Зевсе, як спішить! Ти краще відійди Хоч трохи від дверей. Викрикує йдучи Він сам собі. Здається, божевільний він. Клянуся Аполлоном і богами - він Злякав мене. Чому таїв би правду я? (Ховається).

Кнемон (входить).

Хто заперечить, що щасливцем був Персей. 3 подвійних міркувань: по-перше, крила мав. Тому всіх тих, що тут снуються по землі,

Антична література. Греція. Рим

 

            Минати міг; по-друге, здатний був усіх

            Настирливих людей у камінь обернуть.

            Коли б цей дивний дар хтось дав тепер мені -

            Виднілися би скрізь лиш статуї одні.

            Нестерпний час настав, Асклепієм клянусь:

            На двір заходять мій, заводять балачки,

            Колись, їй-богу, я просиджувати звик

            На полі тім, яке вздовж шляху простяглось.

            Тоді я звідти втік, а все це через тих

            Дорожників. Тепера ж бо вже й на горбках

            Пропав спочинок мій. Яка онде юрба!

            (Помічає Сострата).

            Нещастя! А це хто біля дверей моїх

            Стоїть, як стовписько?

Сострат.         Невже поб'є мене?

Кнемон.         Ніде безлюдних місць немає: навіть той

            He зміг би їх найти, хто б вішатись хотів.

Сострат (набік). На мене, мабуть, злий?

            (До Кнемона).

            На зустріч, батьку, жду домовлену я тут.

Кнемон.         Ну ось, я що казав?

            Та що це портик мій для збіговиська вам?

            Якщо зустріти ви бажаєте когось

            Біля дверей моїх, влаштуйте все, як слід:

            Сидіння спорудіть, коли розумні ви

            (входить у дім),

            Чи для засідань зал.

Сострат.         Гай-гай, нещасний я!

            Зухвалість - ось, мабуть, його найбільше зло.

            Здається, діло це так легко не піде,

            Немало доведеться витратити сил,

            Це ясно, наче день...