ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

ПРАВИЙ - в простій одежі, НЕПРАВИЙ - в модному платті

філософа.

ПРАВИЙ

А виходь-но сюди, покажись глядачам,

890 Хай побачать, який ти зухвалий крутій.

НЕПРАВИЙ

Я - до послуг твоїх. На очах у людей

Я тим легше тебе знищу словом своїм.

ПРАВИЙ

Знищиш - ти? А ти хто ж?

НЕПРАВИЙ

Я - наука.

ПРАВИЙ

Крива.

НЕПРАВИЙ

А здолаю тебе, хоч і Правим зовеш

Ти себе.

ПРАВИЙ

Але як? Мудруванням яким?

НЕПРАВИЙ

Та новітніх думок я багато знайду

ПРАВИЙ

Бур’янами вони розцвітають тепер

У безглуздих людей.

НЕПРАВИЙ

Hi, в розумних людей.

ПРАВИЙ

Без жалю тебе знищу я.

НЕПРАВИЙ

Як же, скажи?

ПРАВИЙ

Словом правди.

НЕПРАВИЙ

А я з заперечень почну

Антична література. Греція. Рим

I спростую yce, й доведу, що ніде

Тої правди нема.

ПРАВИЙ

Правди, кажеш, нема?

НЕПРАВИЙ

Ну, скажи, де ж вона?

ПРАВИЙ

У безсмертних богів.

НЕПРАВИЙ

Де ж та правда в богів? He загинув же Зевс,

Хоч і рідного батька свого закував

У кайдани?

ПРАВИЙ

Ого! Бач, до чого дійшло,-

Аж недобре мені! Дайте цебрик мерщій!

НЕПРАВИЙ

Ах, ти, дурню старий! Вижив з розуму ти!

ПРАВИЙ

Безсоромний розпутник, нахаба гидкий!

НЕПРАВИЙ

910 Ці слова - мов троянди мені.

ПРАВИЙ

Скоморох!

НЕПРАВИЙ

Мов вінок із лілей!

ПРАВИЙ

Батьковбивця бридкий!

НЕПРАВИЙ

Сам не знаючи, ллєш мені дощ золотий!

ПРАВИЙ

Та раніш тобі пельку свинцем залили б!

НЕПРАВИЙ

А тепер це найкраща оздоба мені!

ПРАВИЙ

Ну, й зухвалий же ти!

НЕПРАВИЙ

А ти - дрантя старе!

ПРАВИЙ

Через тебе уже

Навіть хлопчики вчитись не хочуть тепер.

Та збагнуть всі афіняни скоро, чого

Ти навчаєш отих безголових людей.

НЕПРАВИЙ

920 Ти жахливо брудний!

ПРАВИЙ

Ну, а ти - чепурний;

А недавно ти старцем блукав по світах

I місійцем Телефом себе називав

I з торбини глодав

Панделетових мудрощів крихти.

НЕПРАВИЙ

Жаль тих мудрощів...

Арістофан

ПРАВИЙ

Жаль божевілля твого!

НЕПРАВИЙ

Про які ти згадав.

ПРАВИЙ

Жаль і міста того,

Що годує тебе -

Безневинної молоді згубу й ганьбу.

НЕПРАВИЙ

(показуючи на Фідіппіда)

Чи тобі ж її вчити, шкарбане старий?

ПРАВИЙ

930 Так, нехай хоч його урятую, щоб він

Вмів не тільки вправлятись в пустих балачках.

НЕПРАВИЙ

(до Фідіппіда)

Йди до мене, хлопчино, хай сказиться він!

ПРАВИЙ

Ой заплачеш, хай пальцем торкнешся його.

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

Годі лаятись вам і сваритися тут!

(До Правого)

Покажи нам, якої науки учив

Ти старі покоління.

(До Неправого)

А ти познайом

3 вихованням новим, щоб, послухавши вас,

Сам би вчителя вибрав хлопчина собі.

ПРАВИЙ

Я хоч зараз готов.

НЕПРАВИЙ

Я так само готов.

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

Ну, то хто ж говоритиме

Першим із вас?

НЕПРАВИЙ

(показуючи на Правого)

Уступаю йому

Я ж пізніше на мову його відповім,

I мов стрілами, градом нових міркувань

I дотепних словечок засиплю його.

А коли, наостанку, і писне він щось,

To я прямо в обличчя і в очі йому

Стільки доводів роєм осиним сипну,

Що під ними він тут же й загине.

АГОН ПЕРШИЙ

ОДА

Перша половина ХОРУ Треба тепер кожному з вас

Антична література. Греція. Рим

Влучним, дотепним словом, Блиском ідей, грою думок Нам довести виразно, Хто з-поміж вас кращий митець Славного красномовства. Мудрості всій нині настав Час небезпек, випробувань,-Друзі мої за неї тут Розпочали змагання.

ЕПІРРЕМА

ПРОВІДЦЯ ХОРУ

(до Правого)

Ти, що нрави старих поколінь уквітчав

похвали гомінкої вінками, Нині голос гучний піднеси й розкажи

про звичаї, що їх уподобав. ПРАВИЙ Отже, я розкажу вам про те, як колись

виховання юнацтва велося, Коли я, справедливості друг, процвітав

і чеснота була у пошані: Перш за все нам на вулиці крику хлоп’ят

не доводилось чути ніколи. Звідусіль-бо гуртками пристойно вони

прямували у дім кісрариста, Повсякчас у легенькій одежі своїй,

хоч би й сніг на них сипав крупою, А сідаючи, навхрест не клали колін,

і навчав їх музика співати “О Палладо, ти грізно руйнуєш міста”

або “Луни далекосяжні”, I заводили повагом всі в однолад,

за прабатьківським звичаєм давнім. 970 А почав би хто пустощі, жарти які,

або витівок тих витинати, Що силкуються їх, на Фрініда зразок,

витворяти тепер сміховинне, To відразу б дістав прочуханки отой,

хто насмілився Муз ображати. А в палестрі сідаючи, хлопцям усім

простягати належало ноги, Щоб сторонньому оку не можна було

запримітити щось непристойне, А вставали, то й слід після себе в піску

мусив кожен тоді зарівняти, Щоб закоханим обрису юних привад

не лишати на власну спокусу, Жоден хлопчик оливою тіла тоді

не мастив собі нижче од пупа, Й кучерявився юний між стегон пушок,

Арістофан

так, неначе на свіжім гранаті, Сам не бігдо коханця наввипередь він,

не заводив солодкої мови, He поводив очима у темній жазі,

сам себе пропонуючи звабно. За вечерею дітям не вільно було

вибирать собі редьку найкращу Чи від старших раніше укріп запашний

та селеру зі столу хапати, Наїдатися риби, дроздом ласувать

або ногу на ногу закласти. НЕПРАВИЙ

0,         яка це старизна! Діполій часи

і цикад золотих у волоссі, Дні Кікідових од і Буфоній гучних! ПРАВИЙ

Так, старі це часи і звичаї, Та бійців марасронських зростило на них

старовинне моє виховання. А тепер у м'які загортатись плащі

юнаків ти ізмалку навчаєш. Я готов удавитись, коли подивлюсь,

як у танці на Панафінеях Прикривають щитом вони стегна свої,

не соромлячись Трітогенеї. Отже, сміло, юначе, до мене іди,

обери собі правди науку Ти навчишся майдани гучні зневажать,

уникати залюднених лазень, Гидувати огидними вчинками, глум

випікати палаючим гнівом, Перед старшими ввічливо з місця вставать,

коли входять вони до кімнати; He робить неприємностей рідним батькам,

взагалі не чинити лихого, Щоб твоя соромливість окрасу тобі,

а для інших зразок становила; He вриватись в домівки пустих танцівниць

ні на вроду їх рот роззявляти, Щоб за яблуко ласки продажної їх

не позбутися доброї слави, He перечити батьку ні в чім, не взивать

за старого Япета старішим, He платити невдячністю злою йому

за турботи його довголітні. НЕПРАВИЙ

Як послухаєш, хлопче, поради його, To клянусь Діонісом, ти станеш На синків Пппократових схожий, синком

ти матусиним зватися будеш. ПРАВИЙ

1,         здоровий, квітучий, міцний, ти свій час

Антична література. Греція. Рим

у гімнасіях будеш проводить, А не в дотепах пишних, як люблять тепер,

на міському вправлятись майдані, Чи у позвах крутійських, нікчемних, дрібних

по судах цілоденне тягатись. Ти в гаях Академії, в тиші олив

плодовитих гулятимеш скромно Із розумним ровесником, в світлих вінках

з очеретяних білих листочків. Аромати дзвіночків вчуватимеш гам

і тополі сріблястої шелест, На дозвіллі радіючи в час весняний,

коли ясен з платаном шепоче. Як моїх ти послухаєш добрих порад I всією душею пристанеш на них, будеш завжди міцний, Будуть груди могутні, обличчя ясне, Плечі сильні, кремезні, короткий язик, Зад великий, гладкий і малий передок, А волієш на звичай новий перейти -Буде завжди у тебе обличчя бліде, Плечі немічні, згорблені, груди вузькі, Довжелезний язик, зад маленький, худий, Передок завеликий і слів - без кінця, і привчиш ти себе 1020 все погане, ганебне вважать за добро, А добро - за ніщо.

На додаток до всього погрязнеш увесь В Антімахове блудне паскудство.

АНТОДА

Друга половина ХОРУ О, золотих мудрості веж Ти охоронче славний! Мова твоя запашно так Скромності квітом сяє! Добре жилось людям колись В давні часи щасливі! (До Неправого). Отже, тепер треба й тобі, Слів красномовних майстре, Словом новим вразити нас, -В тебе суперник сильний!

АНТЕПІРРЕМА

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

Всю зброю доводів у хід повинен ти пустити,

Щоб переспорити його й не викликати сміху.

НЕПРАВИЙ

Давно палаю серцем я, горю від нетерпіння

Всі доводи противника нещадно розтрощити.

Мене Неправим через те й прозвали між учених,

            Арістофан     

Що зважився найперший я у позовах судових

Змагатися з законами й доводити противне.

Проте чи не дорожче нам від тисячі статерів -

Хоч і кривим іти шляхом, а все ж перемагати?

(До Фідіппіда).

Поглянь, як осоромлю я це хибне виховання.

He дозволяє він тобі у теплій ванні митись.

(До Правого).

Скажи, за віщо ганиш ти купання в теплих банях?

ПРАВИЙ

Бо то найгірше зло - вони розслаблюють людину

НЕПРАВИЙ

Стривай! Тепер попався ти і не втечеш од мене.

Скажи, хто з Зевсових дітей найдужчий,

найсміліший, Хто з них, на погляд твій, трудом найбільшим

потрудився? ПРАВИЙ

Славнішого нікого я не знаю від Геракла. НЕПРАВИЙ

А де ж холодні бачив ти Тераклові” купелі? I хто мужніший був, як він? ПРАВИЙ

Такі ось викрутаси

Із молоді балакунів і роблять цілоденних, Що бані переповнюють, в палестрі ж їх не видно. НЕПРАВИЙ

Промови на майданах ти ганьбиш, а я їх славлю. Коли б це щось лихе було, Гомер не змалював би Промовцем Нестора і з ним всіх однодумців мудрих. Тепер про красномовство. Ти вправлятися у ньому Забороняєш юнакам, я ж, навпаки, їм раджу Ти скромності навчаєш їх. Дві помилки страшенні! Скажи, чи бачив ти коли, щоб сильним хто чи славним Став через скромність? Доведи, застав мене мовчати. ПРАВИЙ

He раз я бачив. От Пелей меча дістав за скромність. НЕПРАВИЙ

Меча? Ну й нагорода ж це чудова бідоласі! А от Ппербол з ліхтарів, шахраювавши вміло, He меч - талантів сотню мав, от Зевсом присягаюсь! ПРАВИЙ

Здобув ще скромністю Пелей Фетіду за дружину... НЕПРАВИЙ

Що кинула його й втекла. He був він сластолюбний, He ласий з нею в ліжку він всі ночі ночувати. А жінці хтивій - любо це. А ти - стара кандиба! (До Фідіппіда). Бач, хлопче мій, куди веде повстримлива

звичайність, Скількох вона тебе утіх і радощів позбавить -

Антична література. Греція. Рим   

Ігр, хлопчиків, жінок, вина, веселощів, бенкетів.

А без усіх принад оцих навіщо й жить на світі?

Та хай вже! Перейдім тепер до нахилів природних.

От закохавсь ти, впав у гріх, звів жінку і попався.

Пропав! Бо ти неговіркий. А підеш ти зі мною -

Віддайсь природі, смійсь, танцюй, злим не вважай нічого.

Як упіймають на блуді, умій одговоритись,

Що ти не винен тут нічим. Пошлися і на Зевса,

Адже коханню і жінкам не раз він піддавався.

To як же, смертному, тобі від бога дужчим бути?

ПРАВИЙ

А   вставлять   редьку   в   зад   йому   і   вискубають   шерстку,

To як він доведе тоді, що він не товстозадий.'

НЕПРАВИЙ

Ахоч би й товстозадий, чим погано це?

ПРАВИЙ

Чого ж бо ще зазнати можна гіршого?

НЕПРАВИЙ

Що скажеш, як на цьому розіб’ю тебе?

ПРАВИЙ

Та змовкну, що ж інакше?

НЕПРАВИЙ

От скажи мені,

Судовики у нас з яких?

ПРАВИЙ

Із товстозадих.

НЕПРАВИЙ

To ж бо й є.

Поети-трагіки з яких?

ПРАВИЙ

Із товстозадих.

НЕПРАВИЙ

Правильно.

Ну, а промовці із яких?

ПРАВИЙ

Із товстозадих.

НЕПРАВИЙ

Отже, сам

Збагнув ти, що дурниць наплів?

Тепер на глядачів поглянь,-

Яких тут більш?

ПРАВИЙ

Та от дивлюсь.

НЕПРАВИЙ

Що ж бачиш ти?

ПРАВИЙ

Клянусь богами, більшість тут

Із товстозадих. I того

1Ю0 Принаймні знаю, і цього,

I кучерявого того.

НЕПРАВИЙ

Що ж скажеш ти?

Арістофан

ПРАВИЙ

Блудяги, подолали ви!

В ім'я богів, візьміть у мене плащ оцей, -

До вас перебігаю.

(Кидає свій плащ і втікає).

НЕПРАВИЙ

Ну, як, додому сина взяти хочеш ти

Чи хай у мене вчиться красномовності?

СТРЕПСІАД

Учи, тримай у шорах, пам’ятай лише,

Гостри обидві хлопчакові щелепи,

Щоб гриз маленькі однією позови,

1110 А другою й великі перегризти вмів.

НЕПРАВИЙ

Та не турбуйся, вченим він повернеться.

ФІДІППІД

(до себе)

Ой ні, змарнію, стану жовтий, зморений.

Неправий веде хлопця в думальню.

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

Ідіть собі!

(Вслід Стрепсіадові, що йде до свого дому).

А ти про це ще, мабуть, пошкодуєш!

(До глядачів).

Хочу, судді, вам сказати, скільки вигід буде вам,

Як прихильно, по заслузі, наш оціните ви

Хор

Перше - як поля орати: вам весною прийде час,

Вам ми першим дощ проллємо, а сусідам вже пізніш.

Будем вам охороняти ваші ниви й виноград,

112° Щоб ні спека їх не била, ані злива дощова.

А не буде хто із смертних шанувати нас, богинь,

Хай він знає, не минеться без покари це йому:

Hi вина, ані пшениці не здобуде з поля він;

Щойно лози виноградні чи оливи зацвітуть -

Все загине: мов із пращі, зразу винищимо все.

Запримітим - цеглу сушить, - заллємо її дощем.

На покрівлі черепицю градом круглим поб'ємо.

Схоче справити весілля, - сам, хто з друзів чи з рідні, -

Цілу ніч ми лити будем, так що зволить краще він

1130 Без дощу в Єгипті скніти, ніж неправдою судить.