ПРОЛОГ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Стрепсіад і Фідіппід вдосвіта дрімають на ґанку Стрепсіадового дому Стрепсіад прокидається.

СТРЕПСІАД

Ой-ой, ой-ой!

О Зевсе-царю, що за ночі стали в нас!

Без краю ніч! Коли ж то вже розвидниться?

' Комедія мала пролог, у якому визначалася тема п’єси, пброд - вихід хору, який поділявся на два півхори, пісні яких відповідно називалися одою й антодою (пісні півхорів за участю корифея називалися строфами і антистрофами, епірремами й антиепірремами), парабасу (лише у давній аттічній комедії), частину комедії, у якій хор знімав маски і звертався до глядачів, висловлюючи думки автора соціального і політичного характеру, не пов'язані з безпосереднім змістом твору, епісодії -діалоги персонажів, агон - словесне змагання двох головних дійових осіб, основною темою якого ставали злободенні проблеми, вирішенню яких присвячувалася комедія, ексод - останній вихід хору.

Антична література. Греція. Рим

Давно я чув, як проспівали півні десь.

Раби хропуть. Раніше не було б цього.

Ой, скільки ж лиха з війн, бодай пропасти їм!

Вже й слуг не вільно у руках тримати нам.

(Показуючи на сина, що спить поруч).

А цей моторний парубок без просипу

Вилежує тут нічку й тільки бахкає,

10 У п’ять керей козиних весь укутаний.

Ну, що ж, поспім ще трохи й ми, закутавшись.

(Перевертається з боку на бік).

От горе - не засну ніяк. Гризуть мене

Витрати всякі, ясла та борги мої.

А все через синочка. Чубом вихрячи,

Гасає верхи, править колісницею,

Лиш кіньми й снить. Я ж гину з жаху, дивлячись,

Як з місяцем строк виплати кінчається.

Борги ж ростуть.

(Гукає слугу).

Гей, хлопче, засвіти ліхтар!

I принеси-бо книгу. Хочу глянути,

20 Кому я винен, та підрахувать борги.

(Слуга вносить світильник і книгу).

Кому ж я винен?

(Читає).

'Пасію дванадцять мін".

Як, Пасію дванадцять мін? За віщо це?

'За жеребця таврованого”. Лишенько!

Вже краще око витаврувать дав би я!

ФІДІППІД

(крізь сон)

He химеруй, Філоне! Навпростець прямуй!

СТРЕПСІАД

Ну, от оте нещастя, що загубить нас!

Йому й у снах лиш гони все ввижаються.

ФІДІППІД

(так само)

Багато гонів їдеш на змаганні ти?

СТРЕПСІАД

Вже заганяв ти батька до останнього.

30 Кому ж і за що винен я, крім Пасія?

Три міни за колеса й віз - Амінію”.

ФІДІППІД

(крізь сон)

Остигнуть дай і в стайню зажени коня.

СТРЕПСІАД

Мене ти з дому незабаром виженеш!

Нас позови обсіли, й за лихву мене

Всього опишуть.

ФІДІППІД

(прокинувшись)

Що з тобою, батечку?

Чого ворочаєшся та бурчиш всю ніч?

Арістофан

СТРЕПСІАД

Гризе мене якийсь демарх під ковдрою.

ФІДІППІД

Чудний же ти! He заважай-бо спать мені.

СТРЕПСІАД

To й спи собі. Та тільки знай, борги мої

40 Тобі ж самому упадуть на голову

Ох!

Бодай би навіть сваха та загинула,

Що шлюб з твоєю матір’ю нараяла.

Розкішне в мене на селі життя було -

Я безтурботним лежнем на дозвіллі жив,

Серед овець, олив і медоносних бджіл.

Сам селянин, побрався я з небогою

Мегакла, мов сама Кесіра гордою,

Заможною, значною городянкою.

От одружились ми і спати вдвох лягли, -

Від мене стійлом, вовною й достатком тхне,

Від неї - все духами, поцілунками,

Витратами й жагою коліадською,

А роботяща,- ткать не лінувалася.

Бувало, їй подертий плащ показую

Й кажу: “Щось тонко ти прядеш, дружинонько!”

СЛУГА

Немає більш оливи у світильнику.

СТРЕПСІАД

Овва! Чи не п'янюга ж цей світильник твій?

Підходь, поб'ю тебе.

СЛУГА

За віщо ж битимеш?

СТРЕПСІАД

За те, що надто грубий гніт заправив ти.

(Прогнавши слугу, сам до себе).

От народився згодом цей синок у нас -

У мене і дружиноньки ласкавої.

Тут за ім’я ми стали сперечатися.

Вона коня тулила все до імені,

Щоб був Ксантіпп, Харіпп чи Халліппід, а я

Назвати Фідонідом хтів, по дідові.

Довгенько ми змагалися, та зрештою

Назвали сина спільно Фідіппідом ми.

Вона синка голубить, примовляючи:

'От підростеш, і в місто колісницею,

Якдядько твій Мегакл, поїдеш в мантії".

Я ж мовив: "Підростеш і кози пастимеш,

Як батько, в горах, свій кожух накинувши”.

Та слів моїх синочок не послухався,-

I кінську в дім приніс мені пропасницю.

Сьогодні міркував я ніч цілісіньку

Й до засобу чудового додумався:

Якщо умовлю сина - я врятований.

Але спочатку треба розбудить його.

Антична література. Греція. Рим

Та як би розбудити лагідніше? Як?

80 Мій синку, Фідіппідоньку!

ФІДІППІД

Чого тобі?

СТРЕПСІАД

А поцілуй мене і праву ручку дай.

ФІДІППІД

Ну, на! А що?

СТРЕПСІАД

Скажи, чи любиш ти мене?

ФІДІППІД

Авжеж, клянуся Посейдоном-вершником!

СТРЕПСІАД

Ой, ні! He треба, ні, не треба вершника!

Цей бог усіх нещасть моїх причиною.

Якщо мене всім серцем щиро любиш ти,

To слухайся, мій синку.

ФІДІППІД

В чім же слухатись?

СТРЕПСІАД

Переміни свої якшвидше звичаї

Та йди учитися, куди пораджу я.

ФІДІППІД

90 Куди ж це?

СТРЕПСІАД

А послухаєш?

ФІДІППІД

Послухаю,

От Діоніс нам свідок.

СТРЕПСІАД

Ну, TO глянь сюди.

Он бачиш там хатину й тин із хвірткою?

ФІДІППІД

Звичайно, бачу. Що ж із того, татоньку?

СТРЕПСІАД

Це для умів високих школа думання.

Живуть там дивні люди. Як послухать їх,

To небо - горно, що стоїть навколо нас,

А ми у ньому - як малі вуглиночки.

Як дать їм грошей, то навчать однаково

Здолати словом правого й неправого.

ФІДІППІД

100 Та хто ж вони?

СТРЕПСІАД

Як звати їх, не знаю я,

А мудрії з них добрі, запопадливі.

ФІДІППІД

Тю, знаю. Це хвальки оті, дурисвіти,

Бліда ота босота, злидні зморені -

Сократ безтямний, та і Херефонт із ним.

СТРЕПСІАД

Цить, цить, мовчи! He говори дурниць таких.

Арістофан

Якдо гаразду батька не байдужий ти,

Пристань до них, а кінської зречись їзди.

ФІДІППІД

Hi, свідчусь Діонісом, хоч би й всіх мені

Ти дарував фазанів Леогорових.

СТРЕПСІАД

110 Прошу тебе, мій любий, мій ріднесенький,

Іди учитись.

ФІДІППІД

А чого учитися?

СТРЕПСІАД

Дві мови, кажуть, є в кмітливих цих людей:

Правдива - краща, й гірша - неправдива є,

I можна, кажуть, мовою облудною

Перемогти, неправим бувши, правого.

Якби навчивсь ти мови неправдивої,

To з тих боргів, що через тебе вліз я в них,

Нікому ні обола не сплатив би я.

ФІДІППІД

He згоден я. Бо як би міг я вершникам

120 Тоді, змарнілий, схудлий, показатися?

СТРЕПСІАД

Як так,- клянусь Деметрою! - не ждіть тепер

Кормів - ні ти, ні коні й жеребці твої!

Геть, до ворон тебе я з дому вижену.

ФІДІППІД

He дасть Мегакл, мій дядько, щоб зостався я

Без коней. От піду до нього - й байдуже.

(Іде геть).

СТРЕПСІАД

Та й я ж, упавши, довго не лежатиму.

Богам ось помолюся й сам учитися

Подамся зараз до тієї думальні.

Ох, як старому, млявому забудькові

ізо Отих словесних тонкощів навчитися?

(Йде через хвіртку до сусідньої хатини).

А все ж піду. Чого б то мав я гаятись?

Чом не постукать в двері? Хлопче, хлопчику!

(Стукає).

УЧЕНЬ

(виходить)

Геть, до ворон! Хто тут у двері грюкає?

СТРЕПСІАД

Це я, з Кікінни Стрепсіад, Фідонів син.

УЧЕНЬ

От неук, Зевсом свідчусь! Нерозсудливо

Ногою в двері грюкнув так, що викиднем

Я скинуть можу думку ненароджену

СТРЕПСІАД

Пробач мені, - з селян я темних, здалеку

To про який це говорив ти викидень?

Антична література. Греція. Рим

УЧЕНЬ

140 Про це лиш учням знати дозволяється.

СТРЕПСІАД

Кажи, не бійся. Я ж бо й сам прийшов сюди,

Як учень, щоб у думальні повчитися.

УЧЕНЬ

To слухай і вважай це таємницею.

Недавно Херефонта запитав Сократ:

На скільки кроків блошачих стрибне блоха?

Одна-бо з них вкусила Херефонта в лоб

I на чоло Сократу перескочила.

СТРЕПСІАД

I як він зміряв?

УЧЕНЬ

Найвлучнішим способом!

Віск розтопивши, взяв блоху і ніжками

150 У віск топлений злегка умочив її.

Віск остудивши, мав блошині капці він

I, знявши з ніжок, ними відстань виміряв.

СТРЕПСІАД

Великий Зевсе! Ну й дотепна ж вигадка!

УЧЕНЬ

А що сказав би ти про інший винахід

Сократів?

СТРЕПСІАД

Про який? Прошу, скажи мені.

УЧЕНЬ

Раз Херефонт, сфеттієць, запитав його,

Якої думки він про комариний спів:

Комар гуде гортанню чи гузницею?

СТРЕПСІАД

I що ж сказав про співи комарині він?

УЧЕНЬ

160 Він пояснив, що комарине черево

Вузеньке, й через це повітря 3 силою

Крізь нього тисне до проходу заднього.

Вузьким пройшовши ходом до розширення,

Воно із гузна гучно виривається.

СТРЕПСІАД

To комарине гузно - це сурма якась?

Потрійно ви щасливі, гузн дослідники!

I позову позбутись - це як плюнути,

Якщо й в кишках ви комариних знаєтесь.

УЧЕНЬ

А раз глибока думка через ящірку

Загинула.

СТРЕПСІАД

Та як це? Розкажи мені.

УЧЕНЬ

Вночі досліджував він обіг місяця,

Й коли дивився вгору, рот роззявивши,

Його з покрівлі ящірка обгидила.

Арістофан

СТРЕПСІАД

Це ж сміх! Обгидила Сократа ящірка!

УЧЕНЬ

А вчора ми не мали чим вечеряти.

СТРЕПСІАД

Овва! Які ж він роздобув харчі для вас?

УЧЕНЬ

В палестрі стіл посипав злегка попелом,

Зігнув рожен, до того взяв ще важеля

Та й потягнув з палестри м’ясо жертовне.

СТРЕПСІАД

180 цого ж ми щЄ того фалеса хвалимо?

To відчиняй же швидше школу думання

Й мерщій, мерщій Сократа покажи мені.

Я вчитись прагну. Відчиняй мені, мерщій!

(Двері відчиняються, видно Сократових учнів).

Геракле славний! Що це за страховище?

УЧЕНЬ

Дивуєшся? За кого ж ти вважаєш їх?

СТРЕПСІАД

Та за лаконців, в Пілосі захоплених.

Чого ж вони очима в землю втупились?

УЧЕНЬ

Шукають під землею.

СТРЕПСІАД

Мабуть, хочеться

Цибулі? Та даремно не турбуйтеся.

190 Я знаю місце, де велика й гарна є.

А ті над чим так низько там нагнулися?

УЧЕНЬ

Глиб темряви під Тартаром досліджують.

СТРЕПСІАД

А цей чого сидницю в небо виставив?

УЧЕНЬ

Це так він сам вивчає астрономію.

(До учнів, що повиходили).

Заходьте, щоб надворі не застав він вас.

СТРЕПСІАД

Hi, ні, не треба! Хай побудуть трохи тут!

Свою їм справу хочу розказати я.

УЧЕНЬ

Але ж не вільно на повітрі свіжому

Час дорогий так довго учням гаяти.

СТРЕПСІАД

(розглядаючи наукове приладдя)

200 Ім’ям богів - це що таке? Скажи мені.

УЧЕНЬ

Отам? Це астрономія.

СТРЕПСІАД

А це, отут?

УЧЕНЬ

Це геометрія.

Антична література. Греція. Рим

СТРЕПСІАД

А нащо вам вона?

УЧЕНЬ

Так землю ж мірять.

СТРЕПСІАД

Жеребком наділену?

УЧЕНЬ

Та ні, всю землю взагалі.

СТРЕПСІАД

Цікава річ!

Воно корисна й для народу вигадка.

УЧЕНЬ

А це ось - карта світу. Бачиш ось

Афіни.

СТРЕПСІАД

Що ти кажеш? Hi, не вірю я:

Присяжних тут не видно засідателів.

УЧЕНЬ

Та ні бо, це ж і справді наша Аттіка.

СТРЕПСІАД

210 To є десь і Кікінна тут, село моє?

УЧЕНЬ

Он долі там. А це - Евбея. Бачиш, он

Яка велика й як далеко тягнеться.

СТРЕПСІАД

Авжеж. Це ми з Періклом розтягли її.

А де ж тут Лакедемон?

УЧЕНЬ

Де він? Ось він де.

СТРЕПСІАД

До нас так близько? Конче постарайтеся

Від нас його десь далі пересунути.

УЧЕНЬ

Ніяк не можна.

СТРЕПСІАД

Свідок Зевс, поплатитесь!

(Помічає Сократа в висячому кошику).

А хто це там у кошику гойдається?

УЧЕНЬ

Він сам.

СТРЕПСІАД

Хто сам?

УЧЕНЬ

Сократ.

СТРЕПСІАД

Привіт Сократові.

(До учня).

Гукни-но, хлопче, трохи голосніш йому

УЧЕНЬ

Гукай вже сам його, мені-бо ніколи.

СТРЕПСІАД

Сократе!

Арістофан

Сократоньку! СОКРАТ

Чого, недовгоденку мій?

СТРЕПСІАД

Скажи мені спочатку, що ти робиш там?

СОКРАТ

В повітря лину і про сонце думаю.

СТРЕПСІАД

Ти й про богів міркуєш там у кошику?

Хіба з землі не краще?

СОКРАТ

(поважно й урочисто)

He здолав ум

Збагнути речі понадземні правильно,

He знявшись вгору витонченим розумом,

230 В таке ж топке повітря не полинувши

3 низин угору дивлячись, нічого я

He бачив би. Землі бо сила спраглої

До себе вільгу думання притягує.

Те саме відбувається й з квасолею.

СТРЕПСІАД

Невже?

To думка тягне вільгу і квасолю теж?

Зійди ж тепер до мене, мій Сократоньку

Навчи того, для чого я прийшов сюди.

СОКРАТ

Чого ж прийшов ти?

СТРЕПСІАД

Вчитись красномовності.

240 Через борги з відсотками нестерпними

Я пропадаю, гину, весь описаний.

СОКРАТ

Ти ж як в борги так необачно вплутався?

СТРЕПСІАД

Ох, їсть мене зараза кінська поїдом.

Отож такої мови научи мене,

Щоб не платити лихварям. А я тобі

Віддячу щедро, от богами свідчуся.

СОКРАТ

Яких богів ти мислиш? Тут боги тво'і

Й гроша не варті.

СТРЕПСІАД

Як же присягатися?

Чи не грошем залізним, яку Візантії?

СОКРАТ

250 ци хочеш справжню божественну істину

Ти знати?

СТРЕПСІАД

Хочу, свідок Зевс, якщо він є.

СОКРАТ

Бажаєш ти розмову мати з хмарами,

Антична література. Греція. Рим

Що за богів у нас? СТРЕПСІАД

Ще й як бажав би я!

СОКРАТ

Ну, то сідай же на священне ложе це.

СТРЕПСІАД

(сідає)

Сідаю.

СОКРАТ

А тепер візьми вінок оцей,

СТРЕПСІАД

Вінок? Ой-ой, Сократе! To ви хочете,

Як Адаманта, в жертву принести мене.

СОКРАТ

Та ні. Ми всім, кого ми втаємничуєм,

Так робимо.

СТРЕПСІАД

А що я з того матиму?

СОКРАТ

260 В розмові тертим, як мука, розсипчастим

Ти станеш. He тремти лиш.

(Посипає Стрепсіада борошном).

СТРЕПСІАД

Зевс! Чи правда ж це?

Обсипаний, я стану й сам, мов борошно.

СОКРАТ

Заспокойся, старий чоловіче, й помовч

та послухай молитви побожно. (Молиться). О владико й державче! Повітря ясне,

що землі широчінь обіймаєш, Світлосяйний Ефіре і Хмари легкі,

громовинновогнисті богині! Злиньте вгору, всевладні, свій образ явіть

мудролюбному неба дізнавцю. СТРЕПСІАД Постривай, постривай, хоч закутаюсь я,

a то зовсім, до рубчика змокну От нещастя! Чому шкіряного бриля

не вдягнув я, виходячи з дому! (Закутується). СОКРАТ О всечасно шановані Хмари, прийдіть,

звідусіль перед нами постаньте! 270 ци Олімпа священне верхів'я гуртом

сніжносяйливим ви обступили, Чи в підводних садах Океана-отця Ведете нереїд хороводи, Чи із Нільського устя ви зливи-дощу

в золоті набираєте відра, В Меотійськім болоті туманом лягли,

чи на скелях Міманта льодистих, -

Арістофан

Звідусіль нас почуйте і жертву прийміть, і цій нашій молитві радійте.

ПАРОД

Здалека лунають співи Хмар.

Ода

Перша половина ХОРУ

Хмари одвічно живі! Встаньмо, явімося, росяномлисті, легкі, швидкоплинні! 3 лона отця Океана бурхливого Злиньмо на гори високі та бескиди, 280 Лісом одягнені,

3 далекоглядних верхів неозористих Гляньмо на ниви родючі, зволожені, Ії ріки, що світлими плещуться хвилями, I на моря, бурунами запінені. Сяйвом невтомним виблискує око Ефіру Даль у сліпучім промінні. Скиньмо ж тумани, дощами насичені, 3 тіл невмирущих і оком всевидячим 290 Землю огляньмо священну Гримить грім. СОКРАТ

0          великоповажні Хмари ясні,

ви почули мій заклик побожний! (До Стрепсіада). А до тебе долинули їх голоси в божественному гуркоті грому? СТРЕПСІАД Та звичайно, й шаную, всечесні, я вас

1          на ваше готов гуркотіння

Відповісти своїм: так сполохався я,

так увесь я тремчу з переляку. Вже пробачте - пристойно це буде, чи ні,

а до вітру повинен я бігти. СОКРАТ А ти кинь свої дотепи й жарти дурні

й не вдавай балаганного блазня. Стань побожно й послухай: з піснями сюди

наближається рій божественний. АНТОДА Друга половина ХОРУ

Діви, дощами рясні!

зоо Злиньмо на землю розкішну Паллади,

Ми славне мужами

Прагнем Кекропове місто побачити.

Там невимовні, священні містерії,-

Антична література. Греція. Рим

Всім втаємниченим

Двері святилища там розкриваються;

В дар наднебесним богам побудовані

Храми там висяться, пишно оздоблені.

Там найсвятіших блаженні процесії,

Жертви, вінками уквітчані й пишні бенкети, -

310 Там цілий рік святкування.

Прийде весна, і на ігрищах Бромія -

Співів змагання і танців загонистих,

Музика флейт гучномовних.

СТРЕПСІАД

Зевсом-батьком благаю,

Сократе, скажи, хто ці діви, що так милозвучно,

Так врочисто й велично співають?

Скажи, чи не вславлені то героїні?

СОКРАТ

Зовсім ні, піднебесні то Хмари, людей

бистроумних богині великі, Що дарують нам розуму й мислення міць,

і уміння словесно змагатись, Балакучість, плести небувальщину хист,

переконувать, зваблювать словом. СТРЕПСІАД От чому, як почув я їх співи лункі,

то душа моя злинула вгору 320 I дотепних про дим зажадала розмов,

і тонких міркувань про тумани, Щоб думками чиїсь побивати думки,

позмагавшись у гострому слові. Якщо можна, то дуже хотів би тепер

я на них подивитися зблизька. СОКРАТ

Ну, то глянь же сюди, на горбистий Парнет! Бачу, як вони тихо й спокійно Звідти сходять додолу СТРЕПСІАД Де, де? Покажи. СОКРАТ

Он густими надходять рядами Де по схилах лісних, де й по диких ярах, стороною. СТРЕПСІАД Оце дивовижа! Я не бачу нічого! СОКРАТ Уже під дверми. СТРЕПСІАД

От тепер я ледь-ледь розбираю. СОКРАТ

Аж тепер ти побачив їх! Замість очей В тебе, видно, гнилі кабачини. СТРЕПСІАД Свідок Зевс, я вже бачу! Шановні мої!

Арістофан

Bee навколо вони заслонили.

СОКРАТ

А раніш ти не знав, що богині вони,

й не складав їм належної шани? СТРЕПСІАД

Зевсом свідчусь, не знав я, вважав їх за дим,

за туман або росяний випар. СОКРАТ

Помилився ти, Зевсом клянусь! Отже, знай: це вони мудріїв поживляють, Лікарів, ворожбитів, у перснях нероб

кучерявих, що нігті фарбують, Танцюристів у хорі й невдах-піснярів

та дурисвітів-зорелічильців, Дармоїдів годують усяких, а ті

їх у віршах своїх прославляють. СТРЕПСІАД От чому вони хмари вславляють швидкі,

що "громницями згубними” мечуть, 'Стоголового смерча чуприну страшну",

'буревійного вітру буяння”, 'Криводзьобих, метких, хижооких птахів,

що в небесних ширяють просторах", Та ще "зливи потоками з росяних хмар”,

а зате на обід вони мають I “форелі грайливої" ласий шматок,

і з "дроздів співомовних" смаженю. СОКРАТ

340 А хіба це було незаслужено? СТРЕПСІАД

Hi, ти скажи, я прошу тебе щиро, Коли справді це хмари небесні,- чому

до жінок вони смертних подібні? Мають іншими бути на вигляд вони. СОКРАТ

Як же мають вони виглядати? СТРЕПСІАД Та напевне не знаю. Мабуть, чи не так,

як куделиця вовни летюча, Тільки, Зевс мені свідок, не схожі вони

на жінок. А оці - ще й носаті. СОКРАТ Hi, то от, що питатиму - відповідай.

СТРЕПСІАД

To запитуй,- що хочеш ти знати?

СОКРАТ

От скажи, коли-небудь не бачив ти хмар,

щоб скидались вони на кентавра Чи на вовка, бика, леопарда? СТРЕПСІАД Авжеж, свідок Зевс! Що ж із того?

Антична література. Греція. Рим

COKPAT

Обернутися можуть - як схочуть вони.

Кучерявого вглядять вродливця,

3 гультяїв безпробудних, патлатих гульвіс,

от, наприклад, синка Ксенофонта, I, глузуючи з шалу скаженого їх,

обертаються враз на кентаврів, СТРЕПСІАД

А як Сімона стрінуть, державних скарбів

крадія,

чим тоді вони стануть? СОКРАТ Викриваючи хижу природу його,

на вовків перекинуться раптом. СТРЕПСІАД От чому, як зустрівсь їм гладкий Клеєнім,

що згубити свій щит умудрився, To лиш глянули на боягуза вони -

й полохливі з них олені стали. СОКРАТ А сьогодні Кліссрена зустріли вони -

й на жінок обернулись, як бачиш. ХОР жінок-Хмар поволі входить на сцену. СТРЕПСІАД (до Хмар)

О, привіт вам, владичиці неба, привіт! Якщо будь-коли ви дозволяли Чути смертним ваш голос з високих небес,

то дозвольте й мені, о всевладні! ПРОВІДЦЯ  ХОРУ I тобі наш привіт, сивочолий старий,

красномовства й науки мисливче! (До Сократа) Ну, а ти, марнослів'я премудрого жрець,

розкажи нам, чого ти бажаєш? 360 Так охоче нікого не слухаєм ми

з мудролюбних дізнавців сучасних, Окрім Продіка, славного бистрим умом

і знаннями глибокими. Ти ж нам Любий тим, що поважно такходиш, на всіх

поглядаючи звисока й згорда, Хоч ти й босий, в лахмітті, у злиднях, нужді,

та повагу до нас виявляєш. СТРЕПСІАД

Що за голос, о земле! Врочистий, дзвінкий

і чудесної святості повний! СОКРАТ Отже, знай: це вони лиш - богині святі,

а все інше - то вигляд безглуздий. СТРЕПСІАД Ну, а Зевс? Заклинаю землею, скажи, -

Арістофан

то не бог уже й Зевс олімпійський! СОКРАТ

Що за Зевс? Та ніякого ж Зевса нема! He верзи цих дурниць. СТРЕПСІАД Що ти кажеш? Ну, а хто ж нам дощі посилає? Оце

ти з'ясуй мені спершу докладно. СОКРАТ

(показуючи на хмари) Ось - вони. I багато тобі наведу

на те доказів я безперечних. Ну, скажи, чи ти будь-коли бачив, щоб Зевс

та без хмари дощем окропив нас? Адже міг би і з ясного неба він дощ

нам послати,- ну сам ти подумай. СТРЕПСІАД

От, клянусь Аполлоном, розумні слова! Переконувать ти таки вмієш. А раніше гадав я, що й справді то Зевс

відливає крізь сито небесне. Ну, а хто ж це гримить там, скажи ти мені,

бо увесь аж тремчу я від грому СОКРАТ

Та вони ж і гримлять, обертаючись. СТРЕПСІАД

Як? Розкажи, о відважний в усьому! СОКРАТ Як водою наповняться хмари ущерть

і на обрій пливуть ваговито, To, набухши дощем, мимоволі вони

прогинаються й долі звисають I, одна на одну набігаючи, враз

вибухають і лунко гуркочуть. СТРЕПСІАД Ну, а хто ж їх одна на одну, чи не Зевс,

громовиць володар, насуває? СОКРАТ

380 Зовсім ні, тільки Вихор. СТРЕПСІАД Лиш Вихор ? А я

й не чував ще, признатись, ніколи, Що немає вже Зевса, і Вихор тепер

замість    нього    над    світом    царює. Але все ж ти нічого мені не сказав

про грозу й громове гуркотіння. СОКРАТ Ти їх не слухав. Як хмари набухнуть дощем

і почнуть набігати взаємно, To, якя вже сказав, гуркотять і гримлять

від великого згущення й тиску. СТРЕПСІАД Та невже хтось повірить цьому?

Антична література. Греція. Рим

COKPAT

Отже, все на самому тобі поясню я. Як щерби наїсися донесхочу ти,

погулявши на Панафінеях, To у тебе хіба не бурчить в животі,

не гуркоче від тісняви в шлунку? СТРЕПСІАД Аполлон мені свідок, страшенно бурчить

у кишках від щерби отієї, I гуркоче, немовби справжнісінький грім,

булькотить і клекоче страшенно. Напочатку, щоправда, легенько - бур-бур,

а тоді й голосніше - бурр-бурр-бурр, А коли вже до вітру біжу, то як грім

з тої хмари гуркоче - буррр-буррр-буррр! СОКРАТ Ну, от бач, коли пузом нікчемним своїм

стільки гуркоту сам ти вчиняєш, To з яким же могуттям повітря гримить

у безкраїх просторах небесних. СТРЕПСІАД Тим-то й схожі такі між собою слова -

гуркотати чи пузом бурчати. А сліпучо-яскравий вогонь блискавиць -

поясни, відкіля він береться? Як улучить в людину - вбиває на смерть,

а живою лишивши - обсмалить. He інакше, як мече перунами Зевс

на отих, що клянуться облудно. СОКРАТ Ну, і дурень ти, справді. Увесь аж протух

в забобонах часів допотопних! Як карає цим клятвопорушників він,

то чому не згорів ще ні Сімон, Hi Феор з Клеонімом? Хто ж більше за них

присягався та клявся облудно! Але ж ні, він у храми влучає свої,

або в Суній, нагір'я асрінське, Або в дуб велетенський. Чого воно так? Адже клятви дуби не ламають? СТРЕПСІАД

Вже й не знаю. Та видно, що правда твоя. Але звідки ж оті блискавиці? СОКРАТ Коли вітер сухий аж до хмар залетить

і упреться у них мимоволі, To зсередини їх надимає, як міх,

а потому, під натиском сили, Розрива їх і далі шалено летить,

і від того бурхливого руху Та від гомону й шуму, від тиску й тертя

сам від себе займається раптом.

Арістофан

СТРЕПСІАД

Свідок Зевс, і зі мною недавно було

таке саме у свято Діасій. Раз я смажити шлунок почав для сім'ї,

та забувся його проколоти. Ну, а він як надметься увесь на вогні

та зненацька як лусне на мене, Так відразу всі очі мені й заліпив

і геть-чисто попік все обличчя. ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР Щонайвищої мудрості ти через нас

побажав досягти, чоловіче! О, яким ти щасливим і славним тоді

між афінян і еллінів станеш, Якщо ти пам’ятливий, ретельний в труді,

коли розум допитливий в тебе, Як ще втоми ніколи не знатимеш ти,

чи стояти, чи йти доведеться, He тремтітимеш, хоч би і холод терпів,

не проситимеш їсти й голодний, Від вина, та гімнасій, та інших дурниць

ухилятись повздержливо будеш I найкращим вважатимеш тільки одне,

як і личить порядній людині, Всіх долати на зборах, нарадах, в судах,

вміти скрізь язиком воювати. СТРЕПСІАД Щодо вміння терпіти, твердої душі,

та безсонних думок серед ночі, Та покут постових на порожній живіт,

та обідів з одної цибулі, To, будь певен, заради мети, на собі

я дозволю й залізо кувати. СОКРАТ

I не будеш ти інших богів шанувать,

окрім тих, кого ми визнаємо, -Всеосяжного Хаоса, Хмар, Язика -

оцієї священної трійці? СТРЕПСІАД Ані словом до інших тепер не озвусь,

хоч би й стрінув їх я коли-небудь, Hi приносить їм жертв, ні вина проливать,

ні курить фіміаму не буду ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР Говори сміливіше, чого ти хотів, -

той відмови од нас не почує, Хто вславляє й шанує з побожністю нас

і бажає мислителем стати. СТРЕПСІАД О могутні владичиці! Треба мені,

з ласки вашої, зовсім малого: 430 щоб на стадій хоч зо сто попереду я

за всіх еллінів став у розмовах.

Антична література. Греція. Рим

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

Будь по-твоєму, вволимо волю твою. Тож віднині на зборах народних Перемоги в промовах, яких ще ніхто

не здобув, будеш ти добувати. СТРЕПСІАД Та не треба великих мені перемог,

зовсім інше на думці я маю. Я законом, як дишлем, вертіти б хотів,-

кому винен, усіх ошукати. ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР Так і станеться все, як ти сам побажав,-

небагато від нас ти жадаєш, Передай же себе без вагання тепер

нашим щирим та відданим слугам. СТРЕПСІАД

Добре, так і зроблю, довіряючись вам. He охота, нужда мене гонить. Розорили тавровані коні мене та одруження те нещасливе. Хай що хочуть, те й роблять зі мною тепер, На поталу їм тіло своє віддаю. Хай же голодом, спрагою морять мене, Хай мордують та б'ють, хай тримають у бруді, Виганяють на холод, хай шкуру деруть,-Аби тільки уникнути сплати боргів! А тоді хай би й кожен про мене казав: От зухвалий нахаба, пустий дурноляп, От мерзенний вигадник, безстидний брехун Велемовний базікало, хитрий крутій, Лис лукавий, пронира, пройдисвіт, шахрай, Лицемір, підлабузник, падлюка, хвалько, Баламут безсоромний, гульвіса, плазун, мисколиз,

дармоїд! Хай так кожен зустрічний взиває мене, Що кому заманеться - хай роблять мені. От Деметрою свідчусь, хай тіло моє На ковбаси беруть I дають на обід мудролюбам. Провідця ХОРУ Хмар Видно, вдачі він твердої -He лякливий, а відважний! Отже, знай:

Нашу науку здобувши, до неба ти славен Станеш серед смертних. СТРЕПСІАД To що ж робить? ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР Лишайся у мене весь час I будеш віднині Жить життям завидним.

Арістофан

СТРЕПСІАД

Справді тепер

Кращу побачу я долю?

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

Юрмами будуть сидіти при дверях твоїх

Прихідці, що схочуть

Ради твоєї спитати,

Мати з тобою розмову,-

В плутаних справах і позвах, у кожній скруті

Здавшись на розум твій світлий та на пораду твою.

(До Сократа)

To бери в свої руки цього старика,

Що початків науки чекає,

Пильно випробуй розум його, досліди

Його здібності й пам’ять.

СОКРАТ

Отож тепер про себе розкажи мені,

Щоб, вдачу знаючи твою, до тебе я

Новітні міг застосувати засоби.

СТРЕПСІАД

Ти що ж, о боги, з тараном на мене йдеш?

СОКРАТ

Hi, лиш про дещо хочу розпитать тебе.

Ти пам'ятливий?

СТРЕПСІАД

Свідок Зевс, це як коли:

Якщо мені хто винен - пам’ятаю все,

А винен я - ой лихо! - забуваю все.

СОКРАТ

Чи є до красномовства в тебе здібності?

СТРЕПСІАД

До красномовства - ні, до ошуканства є.

СОКРАТ

А як же вчитись будеш?

СТРЕПСІАД

Буде все гаразд!

СОКРАТ

Гляди ж! Як кину я з високих мудрощів

Слівце тобі, ти на льоту лови його!

СТРЕПСІАД

Це ж як? Чи пес я, щоб хапати мудрощі?

СОКРАТ

Ото невіглас! От дикун справжнісінький!

Боюсь, старий, не обійтись без хльости нам!

Що ти почнеш, як битимуть?

СТРЕПСІАД

Що? Дамся бить,

А згодом заперечу справу свідками

Й ще трохи згодом в суд покличу кривдника.

СОКРАТ

Скидай же плащ.

Антична література. Греція. Рим

СТРЕПСІАД

Хіба вже провинився я?

СОКРАТ

Hi, та сюди є звичай входить голими.

СТРЕПСІАД

Та я ж прийшов до тебе не для обшуку.

СОКРАТ

Скидай! Чого базікаєш?

СТРЕПСІАД

Скажи мені:

Якщо ретельно і старанно вчитимусь,

На кого з ваших учнів стану схожий я?

СОКРАТ

На Херефонта будеш зовсім схожий ти.

СТРЕПСІАД

Ой лихо! Схожий буду на півмертвого!

СОКРАТ

He теревень! За мною вслід слухняно йди.

Та йди ж мерщій.

СТРЕПСІАД

Раніше в руки дай мені

Медяника напутнього. Боюсь я так,

Неначе йду в печеру до Трофонія.

СОКРАТ

Заходь, чого ти під дверима топчешся?

Сократ і Стрепсіад заходять до думальні.

ВЕЛИКА ПАРАБАСА

ПРОВІДЦЯ ХОРУ ХМАР

To заходь же щасливо! Вітаєм тебе

За відважність твою!

Хай пощастить доля тому

Хто в похилому віці

Прагне своє сиве чоло,

Наче юнак, квітом нових

Знань і наук тут прикрасить, -

Хоче здобути мудрість.

Перед вами я, глядачі, хочу сміло висловить

Щиру правду, свідок мені - Діоніс, керманич мій.

Як звитяги прагну собі, щоб талантом славитись,

Так вважаю й вас за знавців, справедливо судячих,

А мою комедію цю - за найкращий витвір мій,

Я вже раз був ставив її. Скільки праці щирої

Я доклав до неї, та все ж перед грубим натовпом

Без вини провалу зазнав. От на це-то й скаржуся

Перед вами, мудрими, я, для яких старавсь оце.

Я готов віддати себе вам на справедливий суд,

Бо й раніш немало здобув похвали я щирої

Від людей, що чули моїх "Скромника” й "Блудливого".

Був тоді мов дівчина я, явно ще не міг родить,

            Арістофан     

Довелось підкинуть дитя, інша сповила його,

Й ви самі виховували і ростили бережно.

3 того дня прихильності я сподіваюсь вашої.

Мов Електра, нині до вас ця прийшла комедія,-

Чи не знайде знов, як колись, приязних цінителів?

Тільки гляне - й зразу впізна брата милі кучері.

Що на вдачу скромна вона, ви й самі побачите:

He прийшла з ремінним шитвом, спереду причепленим,

I червоним зверху й товстим, хлопцям на сміховище.

He глузує з лисих вона, не танцює кордака,

Старики, говорячи вірш, тут не б’ються палками,

Щоб прикрить пошлоту своїх безсоромних дотепів,

He кричить "ой лихо!” вона, не ганяє з факелом,

Тільки в силу віршів своїх та у себе вірячи.

Отже, й я, хоч славний поет, чуба не вирощую

I дурить не хочу я вас, знов те саме ставлячи,

А щораз звертаюсь до вас я з новітнім витвором,

I немає схожих між них, тим-то і цікаві всі.

Як Клеон у силі ще був, я під груди бив його,

А як він долілиць упав, я не бив лежачого.

Ці ж, як тільки раз довелось схибити Пперболу

Затовкли нещасного вкрай, разом з його матір'ю.

Першим Евполід приволік краденого "Маріка” -

Підлий, підло викроїв він п'єску з наших "Вершників”,

Тільки п’яну бабу стару приточив для кордака,

Ту, що Фрініх в море китам вже давно як викинув.

А тоді знайшовся й Герміпп, вилаяв Ппербола,

Вслід за ним і інші гуртом скубають Ппербола, -

В каламуті ловлять угрів, за моїм же висловом.

560 уИМі хт0 має BTjxy від них, - в мене не знайти її.

Якщо ж я і твори мої будуть до вподоби вам,

To назавжди вславитесь ви за людей розсудливих.

ОДА

Перша половина ХОРУ

3 горніх висот могутнього

Зевса, богів велителя,

Кличемо в хор  наш першим.

Звем владаря тризубця ми,  велетня хвиль,

Чий колихає лютий гнів

Землю й море солоне.

Нашого батька преславного кличемо,-

Світлий Ефір, що усе оживляв собою.

3 ними й тебе, сонця візник,

Ти-бо ясним сяйвом живиш

Землю простору,- славен ти

Між людьми і богами.

Антична література. Греція. Рим

ЕПІРРЕМА

ПРОВІДЦЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХОРУ

Приділіть і нам увагу, велемудрі глядачі!

На свою велику кривду ми поскаржимося вам.

Хто з богів про місто ваше дбає більше, аніж ми?

Й тільки нам, що вас бороним, ви ні жертв, ні узливань

He вчиняєте побожних. Ви лаштуєте похід

Необдуманий, а ми вам посилаєм дощ і грім.

Ви нелюбого безсмертним пафлагонця-кушніра

Обираєте стратегом, - гнівно хмурим брови ми

Й вас лякаємо, "гуркоче грім крізь пломінь блискавиць".

I покинула Селена путь одвічну, і сховав

Геліос свою світильню, і грозивсь обличчя вам

He показувати, поки на чолі у вас Клеон.

Ви ж, проте, його обрали. Нерозсудливість давно

В вашім місті оселилась, та щоразу боги вам

Необачливі помилки обертають на користь.

I тепер позбутись лиха легко вас ми навчимо,

Як Клеона, хижу птицю, за злодійство й хабарі

Ви засудите суворо і заб’єте в колодки,-

Все забудеться минуле, всі гріхи простяться вам,

Все лихе на добре вийде, і для міста, і для вас.

АНТОДА

Друга половина ХОРУ

Світлий владарю Делоса

Й скель стромовини Кінфської,

Фебе, побудь із нами!

Й ти, що в Есресі сяє твій

Храм золотий, -

Нас не забудь, лідійських дів славо й шано щаслива!

Ждемо й тебе, о вітчизни заступнице,

Рідна богине, Афіно егідодержавна!

3 ними й тебе, о Діоніс,

Боже п'янкий, весь-бо Парнас

Сяйвом огнистим ти окрив,

Вождь вакханок дельфійських.

АНТЕПІРРЕМА

ПРОВІДЦЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХОРУ

Саме в той час, як в дорогу ми ладналися до вас, Стріла нас Селена й от що переказувала вам: Всім афінянам від неї й їх союзникам привіт! Сердиться на вас богиня - ви образили її, А вона ж бо не словами, ділом помагає вам. Скільки драхм на світлі в місяць зберігає вам вона? Адже кожен з вас говорить, з дому ввечері йдучи: "He купуйте смолоскипів, повен місяць угорі!” Безліч інших послуг мали ви від неї, а самі -

Арістофан

3 ліку днів її ви збились, все перевертом пішло. От чому її всі боги лають, - каже, - щоразу, Як від жертовних обідів повертаються ні з чим, He потрапивши на свято через плутанину днів. 620 Прийде жертви день, а ви що? Чините розправу й суд.

А ще й так не раз бувало: саме піст у всіх богів, Мемнона чи Сарпедона смерть оплакуємо ми, Ви ж почнете узливання й смієтеся. От за те I з Ппербола зірвали ми вінок, коли його Ви торік послом обрали,- не забуде він тепер, Що за місяцем у небі слід лічити дні життя.