Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_afe22b3cf47b257eecdd4ad8afffa11b, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ : Антична література, Греція, Рим (частина 1) : Бібліотека для студентів

ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

МЕДЕЯ

Давно вже тут і з нетерпінням, подруги,

Вістей я дожидаю, чим скінчилось там.

(Показуючи на посланця, що наближається).

Нарешті бачу одного з Ясонових

Гінців, ось він біжить сюди, задихавшись,

1120 3 якоюсь, видно, звісткою недоброю.

ВІСНИК

0          злочинів нечуваних причиннице,

Тікай, тікай, Медеє, кораблем морським

Чи возом сухопутним - утікай мерщій!

МЕДЕЯ

Чого б це мала звідси утікати я?

ВІСНИК

1125 Дочка державця і Креонт, отець її,

3 твого дання отруйного загинули.

МЕДЕЯ

За цю щасливу звістку я добродієм

Тебе довіку й кращим другом зватиму

ВІСНИК

Що ти говориш? Чи не збожеволіла

1130 Ти, жінко? Владареве згасло вогнище,

А ти зраділа, замість ужахнутися!

МЕДЕЯ

Могла б тобі багато я у відповідь

Сказать. Але не гарячися, друже мій.

Розказуй, як загинули. Радітиму

Я вдвоє більш, якщо їх смерть страшна була.

ВІСНИК

Коли прийшли із батьком двійко діточок

Твоїх у дім до владарівни нашої,

Ми, слуги, що смутила й нас біда твоя,

Зраділи, - чутка облетіла дім увесь,

1140 Що в тебе з мужем звада вже скінчилася.

Хто дітям ручки ніжні, хто голівку їм

Русяву вже цілує; я ж на радощах

Із дітьми до покою йду жіночого.

А господиня, що її шануємо

11453амість тебе, спочатку не побачивши

Діток твоїх, Ясонові всміхнулася.

А вгледівши - і очі затулила враз

1          навіть личко одвернула білеє,

Антична література. Греція. Рим

Дітей приходом вражена. Твій муж тоді 1150 rHjB ЖІНКИ молодої гамувати став, Так мовлячи: “He слід на друзів сердитись! Спини свій гнів і поверни лице до них, -Хто друг мені, той буде і для тебе ним. Прийми дарунки й задля мене дітям цим 1155 Проси у батька дозволу лишатись тут". Вона ж, вбрання побачивши, не втерпіла Й все мужу обіцяла. Та не встиг іще Далеко з дітьми одійти од дому він, Як у барвисті шати одяглась вона, Й, вінець поклавши золотий на кучері, Перед ясним люстерком прикрашала їх Та на свою в нім красоту всміхалася. Пройшлася потім по покоях, ніжками Ступаючи зграбненько сніжно-білими, 1165 Дарунками милуючись і раз у раз Себе навшпиньках ззаду оглядаючи. Та раптом щось жахливе з нею сталося! Вона пополотніла, затрусилася, Назад вся поточилась і, хитаючись, 1170 Гаразд, що не на землю - в крісло падає. Одна стара служниця, в тім угледівши Гнів Пана чи якогось бога іншого, Заголосила... Раптом владарівни з уст Побігла піна біла, зупинилися 1175 Очей зіниці, в лицях - ні кровиночки. I розляглись ридання й зойки розпачу Навколо неї... Тої ж миті кинулись Служниці - та до батька в дім, до мужа та -Звістити про нещастя, й залунала вся Господа від гучного крику й тупоту До краю вже пробіг би свою просторінь Бігун швидкий на гонах, поки бідна з сну Жахливого прокинулась і, очі враз Розплющивши, несамовито зойкнула, Стражданнями уражена подвійними: На голові з віночка щирозлотного Пашів огонь жадливий дивним струменем, А шати пишноткані, дар діток твоїх, Нещасній в тіло ніжнеє вгризалися. 3 свого схопившись крісла, вся у полумї, Біжить вона, волоссям потрясаючи, Щоб скинути вінок той; та уп’явся він У скроні цупко, й чим вона завзятіше Струсне чолом, тим більш він пломенішає. Нарешті впала в муках, так спотворена, Що навіть батько б рідний не впізнав її. На ній не знать було вже ні очей ясних, Hi лиць прекрасних; тільки з тім'я краплями Стікала кров, у полум'ї скипаючи, Й, лихої трути щелепами гризене,

            Евріпід           

3 костей спадало тіло, мов смола з сосни Горящої. I з жахом утікали всі Від мертвої. Гірка ж була наука нам! Нещасний батько, про біду не знаючи, Ввійшов у дім - і вже припав до вмерлої. Обняв з риданням, цілував холодний труп I ледь стогнав: "Моя бездольна донечко! Хто із богів тебе безславно з світу звів, Мене ж, старого, край могили власної Осиротив? Бодай би й я з тобою вмер!” Коли, слізьми і стогоном утомлений, Своє старече тіло підвести хотів, У пишні шати вплутавсь, наче плющ виткий В гілля лаврове. To страшна борня була! Що хоче підвестися на коліна він -Вона не відпускає, а сильніш сіпне -Старече тіло шматтям відривається! Знесилився нарешті й бездиханний впав На землю, - був за лихо не сильніший він. I от лежать померлі - донька й батечко Старенький поруч, - доля гідна сліз гірких! Про тебе ж говорити не доводиться -Сама ти знаєш, як біди позбутися. Життя - лиш тінь, не вперше переконуюсь. I не боюсь сказати: хто за мудрого Себе вважав, що все проймає розумом, Дурниці припустився він найбільшої, Ніхто з людей не знає щастя справжнього. Бува, одним за одних нам багатшими Щастить зробитись, та не щасливішими. ПРОВІДНИЦЯ   ХОРУ Ox і багато ж нині бід заслужених Бог зловорожий завдає Ясонові! Та над твоєю долею ми плачемо, Креонта доню бідна, що в Аїда глиб Тебе кохання завело Ясонове. МЕДЕЯ

Так, справа це вже вирішена, подруги, -Діток повинна якнайшвидше вбити я Й тікать відціль, щоб ворогам, загаявшись, На смерть жорстоку не віддать дітей своїх. Ім смерті не минути. А як так, то я, Що їх вродила, і життя позбавлю їх. Озбройся ж, серце! Годі, не вагаймося Вчинить страшний та неминучий злочин цей! Бери ж, руко злощасна, меч, бери його. Йди в бій, в житті цілому найболючіший! I не тремти, не згадуй, як ти любиш тих, Кого ти породила. I забудь за цей Короткий день, що рідна ти їм матінка. А потім - плач! Бо хоч уб'єш, любити їх 1250 He перестанеш, жінко найнещасніша!

Антична література. Греція. Рим

СТАСИМ П'ЯТИЙ ХОР

Строфа 1

О Земле-мати й всевидючеє

Проміння Сонця! Гляньте, подивіться

На цю бездольну, поки не зняла

Рук самогубних на дітей своїх!

Твої ж це, Сонце, злотні парості, -

He дай, щоб пролилась божиста кров

3-під смертної руки.

Спини ж її, о сяйво богосвітле,

Жени страшну з цих меж Еріннію,

Що духом помсти їх наповнює.

Антистрофа 1

Дарма ти за дітей зазнала мук,

Дарма кохану поросль породила,

Ворота негостинні темних скель

Блуденних цілою проскочивши.

Нещасна, що за шал обняв тебе,

Що за одним убивством друге вслід

Так легко в тебе йде?

О, страшно рідною сквернитись кров’ю, -

Тяжкою карою вернуть й

Боги на вбивцю й на весь рід його!

ДІТИ

(зсередини дому чути їх розпачливий крик)

Строфа 2

ХОР

Крик чуєте ви? Дитячий то крик!

О горе страшне! О нещасна жона!

ПЕРШЕ ДИТЯ

(зсередини дому)

Ой, що робить? Рук нені як умкнути нам?

ДРУГЕ ДИТЯ

(звідти ж)

He знаю, любий братику, - пропали ми!

ХОР

1275Заходьмо мерщій! Від згуби ходім

Дітей рятувать.

ДІТИ

(зсередини дому)

Рятуйте, ой рятуйте нас, в ім'я богів!

Ось-ось і меч нещадний упаде на нас!

ХОР

Нещасна! 3 заліза чи з каменю ти,

1280 щ0 власного лона ніжний цвіт

Своєю ти убиваєш рукою?

Евріпід

Антистрофа 2

ХОР

Була лиш одна між давніх жінок,

Що руку зняла на своїх діток, -

Іно безумна, що блукати в безвісті

Дружини Зевса мстивий гнів послав її.

Безбожно в глибінь солону дітей

Послала вона

Й сама, сердешна, з кручі в море кинувшись,

Із діточками обома загинула.

1290 ци є щ0 на CBjTj страшніше за це?

О скільки несеш ти людям мук,

Журбою сповнене ложе кохання!

Швидко входитьЯсон.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_afe22b3cf47b257eecdd4ad8afffa11b, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0