ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Егей з почтом увіходить на сцену правобіч. Усі в подорожніх

одягах.

ЕГЕЙ

О, радуйся, Медеє! Бо над цей привіт

Немає в друзів привітання кращого.

МЕДЕЯ

Вітання й сину Пандіона мудрого,

Егею! Відкіля прибув ти в край оцей?

ЕГЕЙ

Іду з віщальні Феба стародавньої.

МЕДЕЯ

Для чого ж ти відвідав віщий пуп землі?

ЕГЕЙ

Хотів би рід свій дітьми я продовжити.

МЕДЕЯ

Боги мої! To й досі ще бездітний ти?

ЕГЕЙ

Хтось із богів лишає нас бездітними.

МЕДЕЯ

Жонатий ти, чи все без ложа шлюбного?

ЕГЕЙ

Hi, шлюбного ярма я не позбавлений.

МЕДЕЯ

Що ж віщий Феб про діток провістив тобі?

ЕГЕЙ

Слова, що людський розсуд не збагне ніяк.

МЕДЕЯ

Чи можу й я почути те провіщення?

ЕГЕЙ

Авжеж, бо тут тонкого треба розуму

МЕДЕЯ

Що ж мовив він? Скажи, як вільно знати це.

ЕГЕЙ

Щоб я кінців у міха не розв’язував...

МЕДЕЯ

Аж поки щось ти зробиш чи зайдеш кудись?

ЕГЕЙ

Аж поки прийду до оселі отчої.

Антична література. Греція. Рим

МЕДЕЯ

Ну, а до цього краю ти чого заплив?

ЕГЕЙ

Пітфей живе тут, вождь землі Тройзенської.

МЕДЕЯ

Мабуть, чи не Пелопа то побожний син.

ЕГЕЙ

Йому з тим віщуванням хочу звіритись.

МЕДЕЯ

Він мудрий муж і в ділі цім досвідчений.

ЕГЕЙ

Й мені він наймиліший із соратників.

МЕДЕЯ

Нехай в твоїх бажаннях пощастить тобі.

ЕГЕЙ

А ти ж чого заплакана й змарніла так?

МЕДЕЯ

Мій муж, Егею, гірший від усіх людей.

ЕГЕЙ

Що мовиш ти? To розкажи ж біду свою.

МЕДЕЯ

Мене він скривдив тяжко, а безвинна ж я.

ЕГЕЙ

Та що ж бо учинив він? Розкажи ясніш.

МЕДЕЯ

Взяв іншу він над домом господинею.

ЕГЕЙ

I зваживсь на таке ганебне діло він?

МЕДЕЯ

Так, з любої-бо стала я зневажена.

ЕГЕЙ

Він іншу любить чи тебе відкинув?

МЕДЕЯ

Так, видно, закохавсь, що навіть шлюб зламав.

ЕГЕЙ

Якщо такий він підлий, то ганьба йому!

МЕДЕЯ

700 3 володарем він хоче поріднитися.

ЕГЕЙ

Та хто ж йому дозволить? Договорюй же!

МЕДЕЯ

Креонт, країни володар корінсрської.

ЕГЕЙ

He диво, жінко, що така зажурена.

МЕДЕЯ

Пропала я! Ще й гонять відціля мене.

ЕГЕЙ

Хто гонить? Відкіля оте нещастя знов?

МЕДЕЯ

Креонт вигонить із землі Корінсрської.

ЕГЕЙ

Й Ясон з цим згоден? Хто ж би похвалив його!

Евріпід

МЕДЕЯ

Неначе й ні, на ділі ж не противиться.

(Схиляється перед Егеєм, обнімає йому коліна і торкається

його бороди).

Тебе я заклинаю підборіддям цим,

Навколішках благаю в тебе захисту -

0          зглянься, зглянься на мою недолю ти,

He дай мені, вигнанниці, загинути,

В свій край, до свого вогнища прийми мене!

За те діток жаданих хай пошлють тобі

Безсмертні, й вік свій проживеш щасливо ти.

He знаєш сам, який в мені ти скарб знайшов:

Твою бездітність вилікую, так вчиню,

Щоб мав дітей ти, знаю цьому ліки я.

ЕГЕЙ

Готовий, жінко, я допомогти тобі

720 Насамперед заради небожителів

1          для дітей, по-друге, що віщуєш ти,

Аїх придбати прагну цілим серцем я.

Так-от що: з усією я гостинністю

Прийму тебе, як в наш ти край дістанешся,

725 Але тебе я хочу попередити:

3 собою відціля я не візьму тебе,

А як сама до дому прийдеш нашого,

Безпечна будь - нікому вас не видам я.

Але ж із цього краю ти сама підеш,

Бо й у чужих не хочу бути винним я.

МЕДЕЯ

Гаразд. Якби ще й запоруку дав мені,

To цим мене ти зовсім заспокоїв би.

ЕГЕЙ

To ти не віриш? Ти ще невдоволена?

МЕДЕЯ

Тобі я вірю. Та родина Пелія

Й Креонт - мої це вороги. Ти ж, клятвою

Себе зв'язавши, скривдить не даси мене.

Словами ж лиш, без клятви обіцяючи,

Ім можеш другом стати і вимоги їх

Задовольнити згодом. Квола жінка я.

У них же й право, й сила дому владного.

ЕГЕЙ

Обачності багато виявляєш ти,

Й коли так волиш - я не заперечую.

Адже й для мене краще, коли матиму

Я й ворогам твоїм на що послатися,

Й для тебе теж. To ким же із богів клястись?

МЕДЕЯ

Землі клянися лоном, світлим Гелієм,

Отцем мойого батька, сонмом всіх богів.

ЕГЕЙ

А що ж робить чи не робить чого - скажи.

Антична література. Греція. Рим

МЕДЕЯ

Клянись, що з свого краю сам не виженеш.

750 А хтів би хтось із ворогів зайнять мене,

Поки живий, ти волею не видаси.

ЕГЕЙ

Землі клянуся лоном, світлом Гелія,

Всіма богами - здатен все я виконать.

МЕДЕЯ

Гаразд. А якщо клятви не дотримаєш?

ЕГЕЙ

Що всім безбожним, те й мені хай станеться.

МЕДЕЯ

Ну то іди вже! I нехай щастить тобі.

А я прибуду незабаром в город твій,

Як задум сповню й досягну бажань своїх.

(Егей відходить).

КОРИФЕЙ   ХОРУ

(До Егея)

Хай додому син Маї тебе відведе -

Подорожніх супутник, здійсняться нехай

Сподівання твої, бо упевнились ми,

Що ти насправді

Благородна, Егею, людина.

МЕДЕЯ

0          Зевсе, й Правдо Зевса, й світлий Гелію!

Тепер щасливо я здолаю, подруги,

Всіх ворогів - на шлях належний вийшла я. Тепер я певна - жде достойна кара їх. З'явився-бо в хвилину слушну муж оцей -Жадана пристань для мойого задуму Свої до нього прив’яжу причали я, Коли приїдем в місто ми Палладине. Тепер свої вам розкажу я задуми,

1          в цій розмові, знайте, не жартую я.

Одну з служниць я до Ясона виряджу

3 проханням, щоб до мене він навідався.

Як прийде, то скажу йому я лагідно -

3 усім я згодна, так повинно й бути все.

(А щодо зради й шлюбу з владарівною,

To добре учинив він і продумано),

Лиш попрошу, щоб діти зосталися тут.

Та не для того в краї цім лишаю їх,

Щоб вороги над дітьми поглумилися,

А щоб владарську доньку з світу геть зігнать.

Пошлю дітей до неї з подарунками

(Мовляв, щоб з цього краю їх не вигнала).

Дам убрання розкішне й золотий вінок.

А тільки ці оздоби надягне вона -

Сама загине й кожен, хто торкнеться їх, -

Такою напою їх я отрутою.

Але про це вже досить. Серце боляче

Стискається на думку, що я маю ще

            Евріпід           

Вчинить - звести зі світу діточок своїх, -

I вже ніхто не зможе врятувати їх.

Лиш дім Ясонів із корінням знищивши,

Покину край цей, найстрашнішим злочином

Убивством любих діточок зневажений.

He стерплю глуму ворогів я, подруги!

Дарма! Навіщо ж жити? Hi вітчизни вже,

Hi дому, де від лиха мала захист я.

Як тяжко помиляюсь я, покинувши

Дім батьків і намові того елліна

Піддавшись! Дасть бог, він за те заплатить ще!

Дітей мойого лона вже не бачити

Йому живими, і від новошлюбної

Дружини їх не ждати - від отруйних трав

Вона, погана, й смертю вмре поганою.

За боязку й покірливу ніхто мене

Вже не вважатиме, я вдачі іншої!

До ворогів - жорстока, з другом - лагідна.

Лише такими люди нас хвалитимуть.

ПРОВІДНИЦЯ   ХОРУ

Якщо свій задум ти мені довірила,

To задля тебе ж і, людські шануючи

Закони, я пораджу - не роби цього.

МЕДЕЯ

He можу я інакше, та й тобі мене,

Свого не знавши горя, не збагнуть ніяк.

ХОР

Своїх дітей ти, жінко, вбити зважишся?

МЕДЕЯ

Бо мужа тим у саме серце вражу я.

ХОР

I міжжінокти будеш найнещасніша.

МЕДЕЯ

Нехай і так! Даремно й говорить про це.

(До однієї з служниць).

Йди швидше та мерщій Ясона клич сюди.

Була у всім мені ти досі вірною.

Отож мовчи про задум мій, як жінка ж бо

Й добра своїй бажаєш ти володарці.

(Служниця відходить, і Медея йде до свого дому).

СТАСИМ ТРЕТІЙ

ХОР

Строфа 1

Щасливе в віках Ерехтеєве плем'я, Діти блаженних богів, що живить вас Священна земля непочата розкішним Плодом своїм - мудрістю славною,

й ви величаєтесь нею У світлосяйнім промінні, де дев’ять

Антична література. Греція. Рим

Муз Піерід непорочних явила на світ Гармонія золотокоса.

Антистрофа 1

Водою з Кесрісових хвиль кришталевих

Зрошує, кажуть, Кіпріда цю землю

I ніжним її вітерцем обвіває,

Вінки запашні із рожевого квіту вплітаючи в коси,

Пишно розпущені, й мудрісті друзів

Нам посилає - крилатих кохання богів -

845 У всьому соратників наших.

Строфа 2

Як, місто священних річок, Край, що не раз давав Вірний захист друзям, Тебе, дітовбивцю, прийме, 850 He гідну між чистих бути? Подумай про весь цей жах, Подумай, кого вбиваєш! Навколішках всі ми тебе Благаємо - не губи 855 Діток безневинних.

Антистрофа 2

Де візьме зухвальства твій дух,

Як посягне рука

В серце власним дітям

Удар спрямувать жахливий,

860 I як їм у вічі глянеш?

Чи, смерть несучи, й сльози

He зрониш? О ні, не зможеш

Безжалісну руку втопить

В крові діточок твоїх,

865 Що молять пощади.