ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Входить Ясон.

Уже не вперше бачу я, яке страшне

Це лихо людям - лютість неприборкана.

Жила б ти у своїй оселі в краї цім,

Якби владущим вміла підкорятися,

А нині - за зухвалу мову вигнана.

Мене це не обходить - хоч усім плещи,

Що чоловік з Ясона найнегідніший,

А що сім’ю державців ти зневажила,

За щастя май, що лиш вигнанням скарана.

Тож царський гнів, як тільки міг, я стримував,

Все намагався, щоб тебе лишили тут:

Ти ж не гамуєш дурості - клянеш усе

Державців, тим-то із країни й вигнана.

Але своїх я близьких не зрікаюся.

Піклуючись про тебе, я прийшов сюди,

Щоб ти, найпотрібнішого позбавлена,

He йшла в вигнання з дітьми, бо ж багато лих

Веде воно з собою. Хоч ненавидиш

Мене, тобі не можу лиха зичити.

МЕДЕЯ

Негіднику ти найгидкіший! Слів нема,

Щоб всю твою мерзенність підлу висловить!

Прийшов до нас, поганцю, ти прийшов до нас,

Богам огидний і людському родові!

Потрібна не відвага тут, не сміливість,

А безсоромність, гірша із хвороб людських,

Щоб, стільки лиха близьким заподіявши,

У вічі їм дивитись! Та гаразд, проте,

Що ти прийшов. Хоч тим полегшу серце я,

Що на твою досаду все я вискажу.

От з перших перше, з чого слід почати нам.

Тебе я врятувала, - це всі елліни,

Що їхали з тобою кораблем "Арго”,

Посвідчать, - вогнедишних уярмить биків

Евріпід

Тебе послали й смертний лан засіяти. 480 дракона я убила невсипущого, Що тілом крив плазучим золоте руно, Й тобі рятунку світло повернула я. Сама ж, свій дім і батечка покинувши, 3 тобою подалася у Пелійський Йолк, 485 Чуттями, а не розумом керована, Затим, щоб такжахливо вбити Пелія Дітей руками, ти ж не знав страху цього. За все це, найгидкіший з-між усіх людей, Мене ти зрадив і нову дружину взяв, Дітей вже мавши. Хай би ти бездітний був, To ще й простимо, що жадав ти іншої... А де ж присяги вірність? Чи гадаєш ти, Що перестали світом керувать боги Й права новітні для людей встановлено, Коли порушив клятву так ганебно ти?

0          горе цій правиці, що не раз й

Ти пестив, і колінам, що горнувсь до них,

Поганцю! О, як гірко я обманута!

Та хай вже так! Як з другом говоритиму

1          хоч не жду від тебе вже я доброго,

Спитаю, щоб ще більше підлість виявить:

Куди іти я маю? Чи до батька в дім?

To я ж для тебе й батьківщину зрадила! До бідних дочок Пелія? Вітатимуть Вони як слід ту, що убила батька їм. Авжеж-таки: я навіть в домі рідному Посіяла ненависть. 3 ким би злагоди Дотримать - ворогую завдяки тобі. Отак мене ти учинив щасливою Серед жінок Еллади. В мене вірний муж Навдивовижу, - ox, і безталанна ж я! Із діточками з краю цього вигнана, Одним одна без друзів я лишилася! Тож слава новоженцю, що й дітей послав Старцями із своєю рятівницею. О Зевсе, ти ж прикмети людям певні дав, Од фальшу одрізняти щире золото, Чому ж на тілі у падлюк не випалив Яких ознак, щоб легше впізнавати їх? ПРОВІДНИЦЯ  ХОРУ Який страшний, невтольний вибухає гнів, Коли вже рідні ворогують з рідними!

ясон

Потрібен, видно, немалий тут слова дар, Щоб, наче обережний корабля стерник, Вітрила опустивши, утекти від хвиль Твоєї, жінко, злої язикатості. Свої заслуги надто вже цінуєш ти, -3 усіх богів і смертних в тому плаванні Рятуноклиш Кіпріда подала мені.

Антична література. Греція. Рим   

На розум бистра, ти не хочеш визнати,

Що то ж Ерот відточеними стрілами

Тебе підбив урятувать з біди мене.

Та зайва річ докладно розбирати це,

Бо, як-не-як, мені в пригоді стала ти.

Та доведу я, що за порятунок мій

Одержала ти більше, ніж сама дала.

По-перше, ти в Елладі, а не в варварських

Краях живеш, користуєшся захистом

Законів, а не силі підкоряєшся.

Що ти й розумна, знають те всі елліни, -

Ти добру славу маєш. А лишалась би

Край світу, то про тебе й не згадав ніхто б.

He хтів би я ні золота у схованці,

Hi краще, аніж сам Орфей, пісень співать,

Якби я зоставався в невідомості.

Але про себе я згадав тому лише,

Що почала сама ти сперечання ці.

А що кориш ти шлюбом з владарівною,

Скажу, по-перше, учинив розумно я

Й розсудливо, до того ж на користь тобі

I дітям нашим.

(Медея ледве стримує своє обурення).

Та спокійно вислухай.

Коли прийшов із Йолка я в країну цю,

Усі нещастя за собою тягнучи,

Чи міг би я, вигнанець, ждати кращого,

Ніж взяти шлюб з дочкою владаревою?

Hi, не тому, чим колеш так, що ложа я

Твого відкинувсь для нової пристрасті,

He для змагання в кількості дітей моїх, -

I цих для мене досить, не жаліюсь я, -

А головне, щоб краще обладнатися

Й не бідувати, - знаю-бо, що вбогого

Всі, навіть друзі, обминають здалеку;

Дітей зростити, як моєму родові

Те личить, і, сплодивши їм нових братів,

Зрівняти з ними й, сполучивши рід увесь,

У щасті жить. Навіщо більш дітей тобі?

Мені ж потрібно тими, що народяться,

Тим помогти, що є вже. Чи погано це?

Й сама б ти згодна, не оті б лиш ревнощі.

В жінок це завжди; тільки б ложа шлюбного

Уберегти - й нічого більш не треба вам.

А як лише з постелею щось трапилось,

To ворогом вважаєте й найкращого

Ви друга. От коли б дітей інакше нам

Народжувать, щоб без жінок обходитись, -

Тоді не знали б люди багатьох нещасть.

ПРОВІДНИЦЯ  ХОРУ

Все розповів, Ясоне, красномовно ти;

Але сказати прямо це доводиться:

Евріпід

Нечесно учинив ти, жінку зрадивши.

МЕДЕЯ

Багато в чому від людей відмінна я.

Хто мовить гарно, але діє кривдою,

Той в мене кари годен якнайбільшої.

Зло прикрашати язиком уміючи,

На все він здатний. Та не дуже мудрий він.

Отож-бо не лякай нас красномовністю

Своєю, - словом лиш одним я вб’ю тебе.

Коли б не був ти підлий, то довірився б

Мені з тим шлюбом, а не крився б мовчки з ним.

ЯСОН

О, гарно з шлюбом ти мене підтримала б,

Якби розкрив я замір свій. Ще й досі ти

Злоби у серці не здолаєш стримати.

МЕДЕЯ

He те тебе спиняло: жить з чужинкою

На старості було б тобі неславою.

ясон

Будь певна, не для ложа я жіночого

Оце побрався шлюбом з владарівною,

А, як казав я, щоб допомогти тобі,

Твоїх дітей зрівнявши з можновладними

Братами їх, опору дати домові.

МЕДЕЯ

Hi, не потрібне щастя із гіркотою

Ані достатки, що терзають серце нам.

ясон

600 щ0 Жі відверни їх, будь такою мудрою,

Так, щоб гірким солодке не здавалося,

I в щасті не вважай себе нещасною.

МЕДЕЯ

Глузуй собі! Адже ти маєш захисток,

А я ж куди подінуся, вигнанниця?

ясон

Сама ти винна - не складай на іншого.

МЕДЕЯ

Що ж я вчинила? Може, шлюб зламала я?

ясон

Володарів зухвало проклинала ти.

МЕДЕЯ

Прокляттям буду і твоєму домові.

ЯСОН

Та годі вже з тобою сперечатися.

Як хочеш на дорогу із майна мого

Ти допомоги чи собі, чи діточкам,

Скажи - рукою щедрою вділю й

Й пошлю ознаки друзям - допоможуть вам.

(Медея робить жест заперечення).

А ти даремно, жінко, відмовляєшся. Покинь гнівитись, буде корисніш тобі.

Антична література. Греція. Рим

МЕДЕЯ

I послуги від друзів тих не хочу я, Ані дарів од тебе, - на користь не йде Безчесною рукою подароване.

ясон

Отож богів я закликаю свідками,

Що я й тобі, і дітям помагати рад,

А ти незадоволена і друзями

Гордуєш вперто, - що ж, тобі самій це гірш.

(Прямує до виходу).

МЕДЕЯ

(вслід йому)

Біжи мерщій! За молодою жінкою

Вже, мабуть, скучив, бо ж давно із дому ти.

Справляй весілля! Дасть бог, так одружишся,

Що сам одруження те проклинатимеш.

СТАСИМ ДРУГИЙ

ХОР

Строфа 1

Еротові стріли рясні

Hi доброї слави, ні щастя

Ще не приносили людям, -

Тиха ж ходою Кіпріда

Нам із усіх безсмертних богинь найлюбіша.

Хай же з лука, владарко, твого золотого

Стріли, напоєні ядом бажань,

В мене не влучать ніколи.

Антистрофа 1

Найкращий дарунок богів -

Хай скромність мене схоронить,

Щоб не вчувати серцем

Покликів владних Кіпріди

3 бурями звад ненатлих і любощів хтивих,

I з нестримним ложа чужого бажанням, -

Краще хай мирна подружня любов

Жінки права захищає.

Строфа 2

Краю ти мій, доме батьків!

Тільки б не знати ніколи

Безпросвітної долі мені -

В чужині і в злиднях,

Сльози ллючи, не блукати!

Хай би смерть мене, смерть подолала,

Замість такого діждати дня!

Тяжчої муки немає,

Як втратить вітчизну свою.

Евріпід

Антистрофа 2

Бачила я все це сама -He від людей я дізналась. Hi родини у тебе нема, Ані друга - горе Й тугу страшну розділити. Хай, добра не зазнавши, загине Кожен, хто зрадить друзів честь, В серце закравшись лукаво, -Він другом не стане мені.