ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

КРЕОНТ

От зараз краще за волхвів дізнаємось.

Мій сину, чи на батька не гнівишся ти

За вирок для твоєї нареченої?

Чи залишусь я завжди любий синові?

ГЕМОН

635 Я, батьку, твій, - порадами розумними

Мене ведеш ти, і за ними й я іду

Немає-бо для мене й шлюбу кращого,

Аніж коли ти мною керуватимеш.

КРЕОНТ

Цього ж бо і дотримуй в серці, сину мій, -

640 Все волі батька має поступитися.

Тим-то й радіють люди, коли в домі їх

Дітей слухняних пощастить їм виховать,

Софокл

Щоб відплатить за лихо вміли ворогу

I шанували друга, як і батько їх,

645 А хто нікчемних наплодив дітей собі,

To що тут скажеш, чи не клопіт матиме

Він з ними й ворогам на посміховище?

Отож не піддавайся примхам, сину мій,

I не губи для чар жіночих розуму.

650 Знай, і в палких обіймах буде холодно,

Якщо в твій дім дружина увійде лиха.

Чи є де лихо гірше, ніж невірний друг?

To краще кинь цю зловорожу дівчину,

Нехай в Аїді знайде жениха собі.

655 Я нині викрив перед усіма її -

Єдину в місті нашім супротивницю,

Hi, брехуном не буду, її страчу я,

Коли б і Зевса, всіх родин заступника,

На поміч звала. Хто з своїм не дасть ладу,

Той не здобуде й від чужих слухняності.

Хто в хатніх справах доброчесним виявивсь,

Той справедливим буде й у державі всій.

А хто закон із гордощів порушує

Чи владарями хтів би верховодити,

665 Такого аж ніяк не похвалив би я.

Кого поставить місто, треба слухати

В найменшім - правий чи несправедливий він.

Хто звик коритися владущим, певен я,

При владі ставши, гідно керуватиме,

670 у BMxpi бойовому біля тебе він

Надійним стане, доблесним соратником.

Безладдя ж - то найгірше з лих, міста воно

Й держави губить, і доми збезлюднює,

I бойових товаришів утечею

675 Ганьбить, бо тільки ті з біди рятуються,

Хто вмів своїм начальникам коритися.

Отож законів конче слід дотримувать,

He піддаватись розуму жіночому,

Якщо на те, від мужа краще смерть прийнять,

680 Ніж від жінок нам виявитись слабшими.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Наскільки, років тягарем обтяжені,

Судить ми можем, говорив розумно ти.

ГЕМОН

Так, батьку, розум, що боги дарують нам,

To скарб найвищий і дорожчий всіх скарбів,

Що справедливо й правильно все кажеш ти,

He міг би й не зумів я заперечити.

Але ж і в інших, може, доля правди є,

В моєму стані швидше можу знати я,

Що люди кажуть, роблять або ганять що.

690 Ти ж поглядом єдиним наганяєш страх

На тих, хто міг би в чомусь докорить тобі.

Антична література. Греція. Рим

Мені чувати нишком вже доводилось,

Як всі у місті цю жаліють дівчину,

3 жіноцтва найгіднішу, що ганебно так

695 Загинуть має за славетний подвиг свій.

Вона не допустила, щоб убитий брат

Валявся непохований, став здобиччю

Псам кровожерним, зграям птаства хижого.

Хіба вона не гідна шани світлої?

700 Такі розмови неспокійні чути скрізь,

Мені ж нема, мій батьку, щастя більшого,

Лише б тебе благополучним бачити.

Чи не найбільша гордість сина - батькова

Квітуча слава, а для батька - синова?

705 Але не думай, що лише в твоїх словах

Є правда, і ні в кого більш нема її.

Кому здається, що лиш в нього розум є,

Й душа, й дар слова, в того, як роздивишся

Насправді, то немає нічогісінько.

710 Бо для людини, хоч би й наймудрішої,

He сором вчитись і поради слухати.

Ти ж бачив, як у зливу під потоками

Дерева гнуться і рятують віття цим,

А впертий стовбур повінь із корінням рве,

715 Той, хто вітрила надто вже натягує

I в бурю не ослабить, перевернеться

Й дном догори своє закінчить плавання.

Забудь же гнів і відміни цей вирок свій.

Хоч я й молодший, а свою скажу тобі

720 Я думку: добре, як людина розумом

Багата зроду, а якщо не завжди це

Трапляється, то й в іншого послухати

Розумної поради не завадить нам.

ПРОВІДНИКХОРУ

Якщо дозволиш, слід, державче, зважити

725 Й на нього, - добре ви обидва мовили.

КРЕОНТ

Та чи ж мені годиться у літах таких

У юнака такого вчитись розуму?

ГЕМОН

Лиш справедливості. Хай молодий ще я

Тут не на вік, на діло слід дивитися.

КРЕОНТ

730 ци д|л0 _ шанувати заколотників?

ГЕМОН

Злочинців шанувати не прошу тебе.

КРЕОНТ

А в неї що ж, нема цієї хворості?

ГЕМОН

Ніхто б у цілих Фівах не сказав цього.

КРЕОНТ

To місто має вже мені наказувать?

Софокл

ГЕМОН

Невже не бачиш - як дитя говориш ти?

КРЕОНТ

Чи не чужим я мушу править розумом?

ГЕМОН

Хіба то місто, що один правує в нім!

КРЕОНТ

Кому ж належить місто? He державцеві?

ГЕМОН

От гарно керував би ти пустелею!

КРЕОНТ

740 За цю ти жінку, бачу, побиваєшся.

ГЕМОН

Якщо ти - жінка, то за тебе дбаю я.

КРЕОНТ

Який негідник! Що ж, ти проти батька йдеш?

ГЕМОН

Бо бачу, справедливість ти порушуєш.

КРЕОНТ

He тим, що бережу своєї влади честь?

ГЕМОН

746 He бережеш, богів-бо не шануєш ти.

КРЕОНТ

О нрав злочинний, ще й підвладний женщині!

ГЕМОН

Ти все ж не скажеш, що служу лихому я.

КРЕОНТ

У тебе кожне слово лиш про неї все.

ГЕМОН

Й про тебе, і про мене, й про богів усіх.

КРЕОНТ

Але з живою з нею не одружишся.

ГЕМОН

Умре вона - то й інший з нею теж умре.

КРЕОНТ

To ти, зухвальцю, ще мені й загрожуєш?

ГЕМОН

Чи то ж загроза - марному перечити?

КРЕОНТ

В повчаннях марних слізно ти розкаєшся!

ГЕМОН

He будь ти батько, зрік би: нерозумно вчиш.

КРЕОНТ

Жіночий рабе, не плети дурниць мені!

ГЕМОН

Сам мовиш, мови ж інших ти не слухаєш.

КРЕОНТ

Невже? Та не на радість, от клянусь тобі

Олімпом, лаєш ти мене зухвало так.

760 геі^ приведіть негідницю! Нехай вона

Вмре на очах у свого нареченого.

Антична література. Греція. Рим

ГЕМОН

Hi, так не буде, і не сподівайся цього,

He тільки на очах моїх не вмре вона,

Але й тобі вже більш мене не бачити -

Шукай десь інших друзів для безглуздь оцих.

ПРОВІДНИКХОРУ

Державче, в гніві швидко він пішов кудись.

В такому віці - небезпечний горя шал.

КРЕОНТ

Нехай іде, занадто веледумний він, -

Але дівчат цих не урятувать йому

ПРОВІДНИКХОРУ

Невже обох скарати смертю маєш ти?

КРЕОНТ

Hi, тільки не безвинну, - правду кажеш ти.

ПРОВІДНИКХОРУ

Якою ж смертю іншу ти каратимеш?

КРЕОНТ

В пустелі кину, де й слідів людських нема,

Живою у печері кам’яній замкну

He більш лишивши їжі, ніж потрібно це,

Щоб пляма скверни міста не торкнулася.

Хай, лиш Аїда із богів шануючи,

Благає, може, він од смерті визволить,

А ні, то хай сама переконається,

Що шанувать тих, що в Аїді, марний труд.

СТАСИМ ТРЕТІЙ

ХОР

Строфа I

О Ерос, ти - славен в боях!

0          Ерос, ти - всіх підкоряєш!

Ти в юної діви тихо

На лицях ночуєш ніжних, По лону хвиль плаваєш ти

й ходиш в лісних дебрях. He уникне тебе жоден з безсмертних, Всі люди, тобі підвладні, шалом горять нестримним.

Антистрофа I

He раз серця гідних людей Ти на ганьбу вабив негідну,

1          зараз братів ти рідних

В лихій ворожнечі губиш.

Та ніжна млость в діви з очей

все подолать владна, -To одвічний закон

Софокл

радощів шлюбних,

To шал нездоланно-буйний

ігр Афродіти знадних.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Вже несила й закони мені шанувать, -Як погляну на все це, то, мов з джерела, Сліз потоки нестримні біжать із очей: He в весільні покої - до вічних осель Незворотно іде Антігона.