АНТІГОНА1


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

ДІЙОВІ ОСОБИ

АНТІГОНА, ІСМЕНА - дочки  Едіпа. К Р Е О Н Т - цар фіванський. Е В Р I Д I К A - його дружина.

ГЕМОН - син Креонта, наречений Антігони.

ТІРЕСІЙ - сліпий провісник.

СТРАЖ

ВІСНИК

СЛУГА КРЕОНТА

ХОР

ФІВАНСЬКИХ СТАРІЙШИН

ПРОЛОГ

АНТІГОНА

Ісмено рідна, сестронько улюблена!

Де лиха ті, яких Едіпу-батькові

Й нам, що живі ще ходим, не послав би Зевс?

Hi горя вже, здається, ані напасті,

5 Ані ганьби й безчестя не знайти ніде,

Яких з тобою, сестро, не зазнали ми.

Новий сьогодні, кажуть, оголошено

Наказ у місті від воєначальника?

He чула ти нічого? I не знаєш ти,

10 Що зловорожа доля наших друзів жде?

ІСМЕНА

Hi, Антігоно люба, не доходило

Чуток до мене ні гірких, ні радісних

Від дня, як наші два брати загинули,

' Місто Фіви було засноване Кадмом. Гера з ревнощів зненавиділа й наслала нещастя Кадму та його роду. Прокляття тяжіло над Фівами довгий час і за доби правління Кадмового онука - Лабдака, який поклав початок роду Лабдакідів. Царя Лая, сина Лабдака, вбив рідний син Едіп. Сам Едіп став злочинцем подвійним: одружився на власній матері, від цього шлюбу народилися Етеокл, Поліник, Антігона й Ісмена.  Через родове прокляття діти Едіпа були приречені на смерть.

Софокл

Убивши на двобої один одного.

15Лише цієї ночі відійшла відціль

Аргейська рать, - нічого більш не знаю я.

Але не краще з того і не гірш мені.

АНТІГОНА

Та я-то добре знаю, тим-то й кликала

Тебе за браму - побалакать сам на сам.

ІСМЕНА

В чім справа? Видно, дуже ти схвильована?

АНТІГОНА

Правитель похороном одного з братів

Вшановує і відмовляє другому,

Прах Етеокла, кажуть, по закону він

Віддав могилі і по правді праведній,

25 I той між тіней бути удостоєний.

Нещасне ж тіло Полініка вбитого

Заборонив не тільки поховати він,

А навіть не дозволив і оплакати,

Щоб без плачу й обряду похоронного

30 Став хижим птахам здобиччю солодкою.

Так, кажуть, добрий всім оголосив Креонт, -

Тобі й мені, - так, і мені, повторюю,

I йде сюди оголосити людові, -

Хто ще не знає, - щоб не смів порушити

35 Ніхто цього наказу, а порушив би,

Камінням буде без жалю побитий він.

От знаєш все ти й незабаром виявиш -

Чи благородна, чи низька душею ти.

ІСМЕНА

0          бідна сестро! Що ж робити? Вузол цей

40 Hi розв'язати, ні стягнуть не в силі я.

АНТІГОНА

Чи згодна ти сприяти й помагать мені?

ІСМЕНА

Хіба це легко буде? В чому задум твій?

АНТІГОНА

Чи допоможеш брата поховать мені?

ІСМЕНА

Як поховать? Та це ж нам заборонено.

АНТІГОНА

Мого й твого - як ти не схочеш - брата я

Ховатиму, - йому лишусь я вірною.

ІСМЕНА

Смілива ж ти. Наперекір Креонтові?

АНТІГОНА

Мого чуття не може в мене взяти він.

ІСМЕНА

Ой леле! Ти подумай, сестро, батько наш

50 В неславі згинув, усіма зневажений,

Свої жахливі виявивши злочини

1          власноруч два ока в себе вирвавши.

А потім мати і дружина - дві в одній -

Антична література. Греція. Рим

В петлі ганебній свій укоротила вік.

55 I третє - нещасливі наші два брати

В відвазі самозгубній один одного

В єдину мить рукою вбили братньою.

Тепер подумай, як, самі лишившись, ми

Загинем ще страшніше, не послухавши

60 Закону, влади й повеління царського.

Зваж те, що ми жінками народилися

I нам з чоловіками не змагатися.

Тож завжди коримося ми сильнішому

I слухаєм в усьому, навіть в гіршому

65 Отож підземні сили я благатиму

Простить, що дію не своєю волею,

А владцям мушу підкоритись - марна річ

Із тим, що вище сил твоїх, боротися.

АНТІГОНА

Нічого не прошу я, хоч би й хтіла ти

70 Мені допомагати, - все сама зроблю.

А ти - як хочеш. Брата поховаю я.

Обов’язок здійснивши, - й вмерти солодко.

Для нього люба, з любим поруч ляжу я -

Безвинно погрішивши. Доведеться-бо

Годить померлим довше, ніжживим отут.

Зостанусь там навіки. Ну, а ти - як хоч -

Зневаж закони, що й боги шанують їх.

ІСМЕНА

Велінь богів ніколи не зневажу я,

А й громадянам побоюсь перечити.

АНТІГОНА

80 Та годі, не виправдуйсь. Я сама піду

Надгробок брату любому насипати.

ІСМЕНА

Нещасна сестро, як страшусь за тебе я.

АНТІГОНА

Журись не мною, лиш своєю долею.

ІСМЕНА

Нікому ж не проговорись про задум свій.

85Дотримуй таємниці, й я мовчатиму

АНТІГОНА

Ой леле. Йди вже краще й розкажи усім,

А змовчиш - будеш тим ще ненависніша.

ІСМЕНА

Ну й лід же в тебе під душевним полум'ям.

АНТІГОНА

Годжу, кому й повинна догоджати я.

ІСМЕНА

90 Якби ж то так! Жадаєш ти незбутнього.

АНТІГОНА

Хоч упаду й без сили - не спинюся я.

ІСМЕНА

За безнадійне й братися нема чого.

Софокл

АНТІГОНА

He говори так, бо й мені немилою, Й померлому ти станеш осоружною. 95 Хай вже сама з своєю безрозсудністю Той жах я перетерплю. He страшніше це, Аніж умерти смертю недостойною. ІСМЕНА

Іди й роби, як знаєш. Нерозумна ти, Але для близьких зостаєшся близькою.

ПАРОД

ХОР

Строфа I

100 Сонця променю, ще не грав

Ти ніколи яскраво так -

Світло Фів семибрамних.

Зір ясний золотого дня

Нам нарешті являєш ти

Над потоком Діркейським.

Весь у зброї аргівський муж,

Що із білим прийшов щитом,

Кроком швидким утікав назад,

Наче кінь без вудила.

110 Він розбоєм у нашу країну прийшов,

Полінікових гнівних послухавши слів,

I, неначе могутній орел,

Він із криком шаленим пронісся по ній,

115 Сніжно-білими крилами вкритий увесь,

3 зброєносною раттю в шоломах,

Що їх кінські оздоблюють гриви.

Антистрофа I

Він над наші доми злетів,

Люттю хижих списів обняв

Місто це семибрамне.

120 Але мусив тікати геть -

Кров’ю нашою він не впився,

He наситив утроби.

Зрубів башт не сягнув вогонь

Смолоскипів Гефеста, вчув

125 Гомін Ареїв за спиною враг -

Нездоланність дракона.

Бо хвальків велемовних ненавидить Зевс

I, побачивши, як гордовито ідуть

Повноводдям бурхливим вони,

130 Брязкотіння почувши золочених лат,

При самій вже меті, коли мали свою

Перемогу вони скликати,

Він метнув на них грім-блискавицю.

Антична література. Греція. Рим

Строфа II

Аж загриміло, як впав і об землю вдаривсь

Муж вогненосний, що гнівного повен шалу,

Злобно кинувсь на нас

Диким бурі поривом.

Сталось, проте, інакше:

Нам допоміг славний Арей

I відігнав помахом дужим

140 Військо вороже.

Вийшло сім полководців на семеро брам -

Переможцеві Зевсу по рівнім бою

Поскладали вони свою зброю, ясну

Тільки двоє нещасних, що батько один

145 I одна породила їх мати, зійшлись,

Щоб списів одночасним ударом

Один одному смерть заподіять.

Антистрофа II

Врешті до нас велеславна прийшла звитяга

В Фіви, де гул колісниць бігових лунає,

150 Щоб в імлі забуття

Жах війни ми втопили.

В храми богів ходімо,

Хай цілу ніч в Фівах святих

Наш хоровод, ведений Вакхом,

Землю стрясає!

155 Але гляньте, он син Менекеїв Креонт,

Що підданців новітніх новим владарем

Став із волі безсмертних, підходить до нас.

I яким же велінням сюди він іде,

Розіславши окличників всюди своїх

160 Семибрамного міста старійшин

Поскликати на раду народну