MIMHEPM


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

(прибл. друга половина VII ст. до н.е.)

Автор елегій, головною темою яких є розмисли про швидкоплинність юності, разом з

якою зникають щастя й кохання, а приходить старість з турботами і хворобами.

Мімнерм вважається зачинателем еротичної поезії.

* * *

Гасне життя, гасне радість, коли золота Афродіта Кине нас. Краще сконать, як перестане манить Тайне кохання, і ліжка принади, й дарунки солодкі. Цвітом розкішним цвіте тільки життя молоде I в чоловіка, й у жінки. Коли ж наступа скорботна Старість і люди стають рівно потворними всі -Людське серце жорстокі турботи тоді опанують, Навіть і сяєво дня втіхи уже не дає. Станеш бридкий юнакам і від жінки зневажений будеш. От яку старість важку бог посилає усім!

* * *

Ми, наче лист навесні, в пишноцвітну народжений пору

Лист молодий, що росте рвучко під сонцем ясним, -

Юності нашої скороминущим цвітінням так саме

Тішимось ми. Hi добра знати не дано, ні зла

Нам у ті дні від богів. А вже чорні з'являються Кери:

Старості скорбний талан перша тримає в руці,

В іншої - смертний талан. I юності плід опадає,

Короткочасний, немов сяєво раннє зорі.

А вже коли проминуться щасливого розквіту роки,

Краще загинути вмить, ніж залишитися жить:

Лиха тоді в нас багато на серці. Руйнується в того

Дім, і прийдеться йому злидні жорстокі терпіть.

Інший дітей би хотів, та лишається марним бажання, -

Так він бездітним іти й мусить у темний Аїд.

Іншого мучить хвороба смертельна. Немає людини,

Котрій на долю б не дав бід незліченних Кронід.

(Пер.Г.Кочура)

Антична література. Греція. Рим