ТІРТЕЙ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

(приблизно середина VII ст. до н.е.)

Автор елегій, спартанський поет, який закликав до героїчної боротьби і стійкості, оспівував спартанський дух і відвагу у війні проти сусідів - мессенців (645-628 pp. do н.е.).

*          * *

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі

Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,

3 матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,

Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну

Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,

Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє

Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи

Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю -

Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.

В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.

О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

He утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.

Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,

Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.

Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи

He покидайте старих, з битви утікши самі.

Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних

Воїн поляже старий, в перших упавши рядах, -

Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,

Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу

Рану криваву свою не забувши руками закрити, -

Страшно дивитись на це, соромно бачить очам

Тіло старе без одежі! А от юнакові - все личить,

Поки ще днів молодих не осипається цвіт.

Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він -

Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

*          * *

Воїни, непереможного в битві Геракла нащадки! Мужніми будьте: ще Зевс не одвернувся від вас. Юрб не лякайтесь ворожих і страху ніколи не знайте, Щит свій у перших рядах кожен міцніше тримай. Будем життя зневажати: хай смерті провісниці чорні, Кери, жадані для вас будуть, мов промінь ясний. Вам многослізний Арей і страхітні діла його знані,

            Тіртей

Добре відома також всім вам і лють бойова,

Вас, юнаки, не здивують видовища втечі й погоні -

Ними давно вже свої очі наситили ви.

Тих, що, один коло одного ставши, тримаються міцно,

Тих, що, рвучись уперед, бій починають страшний, -

Іх небагато загине, вони навіть задніх рятують,

Тільки самих втікачів мужність ураз покида.

Ніхто розповісти не може всіх мук незліченних,

Сорому всього того, що боягуз дістає:

Адже ганебно для кожного воїна вдарити ззаду

В спину того вояка, що з поля бою втіка;

Сором лише викликає й забитий, якого у спину,

Списом проткнувши важким, вмить позбавляють життя,

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упертись міцніш, стиснувши міцно уста.

Стегна, і ноги свої, і груди, й рамена прикривши

Круглим широким щитом, кожен у правій руці

Списа свого величезного страшно нехай розгойдає,

Над головою нехай китицю грізно трясе.

Подвиги мужні й великі хай вас воювати навчають,

Хай же від стріл оддалік в битві ніхто не стає.

Кожен туди поспішай, де жорстока борня закипає,

Ратищем довгим, мечем гострим вражай ворогів!

Щит до щита, до китиці китицю, щільно зімкнувшись,

Станьте плече до плеча, ногу щільніш до ноги

Ставте, шолом до шолома і ворога бийте нещадно

Кожен, тримаючи меч, стиснувши списа держак!

Ви ж, о гімнети, то там, то тут, під щитами укрившись,

Кидайте на ворогів градом каміння важке,

Чи без утоми дрітками влучайте, тримаючись самі

Ближче до воїнів тих, що в повній зброї стоять.

(Пер. Г.Кочура)

Антична література. Греція. Рим