ХЛІБОРОБСЬКА РОБОТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

В.448-492

Добре вважай, коли вперше ти крик журавлиний почуєш, Що з висоти, із-за хмар аж, щороку до нас долітає. Знак подає він орати, віщує зими дощової Хмарну добу і хапає за серце людей безволових. Дома у себе годуй у ту пору волів круторогих. Слово не тяжко сказати: "Позич паровицю, сусідо”. Та й відказати не тяжко: “В роботі моя паровиця”. Інший, на умисли бистрий, говорить: "Зіб’ю собі воза”. Дурень, того і не знає, що в возі надоби багато, Треба його наперед заготовити й скласти удома. Тільки настане пора, що до оранки люди беруться, Швидко тоді обертайтесь всі разом: раби і господар, Землю, чи буде суха, чи вільготна, ори без упину Як тільки можеш, пильнуй, щоб рясниста пашня зародила. Зореш навесні, а вдруге улітку, та й будеш безпечний. Пар своєчасно засій, поки поле тобі не затвердло. Пар і в біді захистить, і маленьких дітей заспокоїть. Отже, підземному Зевсу молись та й пречистій Деметрі, Щоб наливалось повніше те зерно Деметри священне, Тільки до оранки станеш, молись, як, узявшись рукою Міцно за держално плуга, колючим штихом доторкнешся Карку волів, щоб тягли за реміння граділь. А невільник 3 заступом трохи позаду хай лагодить птахам роботу Криючи зерно землею. Бо добрий порядок для смертних Найкорисніший за все, а найгірше за все - безголов’я. Прийде пора - і достигле колосся поникне додолу Якщо Кроніон призволить щасливий кінець дарувати. Вибереш геть павутиння з глеків. I, я маю надію, Радісно буде тобі споживати добуті запаси. Світлої діждеш весни при достатку й не будеш нікому Заздрісно в руки дивитись. Ще й інший у тебе попросить. Як божественную землю ізореш на сонцезвороті, Жатимеш сидьма свій лан, загортаючи мало рукою; Пилом укритий, не дуже радіючи, зв'яжеш колосся Та й понесеш у кошівці; ніхто й не погляне на тебе. В тім неоднакова воля егідодержавного Зевса, Смертній людині нелегко збагнути його таємниці. Як не зореш своєчасно, то от що тебе зарятує: В час, коли в брості дубовій кукукає перша зозуля, На незміренній поверхні земній звеселяючи смертних, Хай засльотиться на три дні й дощить без упину, аж поки Врівні волової ратиці стане, не вище й не нижче. Так от і пізній орач з орачем порівняється раннім. Все це на пам’яті добре держи, щоб не скрилось од тебе Ані народження світле весни, ні дощі своєчасні.

Антична література. Греція. Рим