Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА : Антична література, Греція, Рим (частина 1) : Бібліотека для студентів

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Зміст

Душі женихів потрапляють do Аїда, зустрічають там ахейських вождів Ахілла й Агамемнона. Агамемнон шанобливо висловлюється на адресу Одіссея і його вірної дружини

В. 205-360

Ті ж з Одіссеєм, вийшовши з міста, прийшли незабаром В сад до Лаерта, оброблений гарно. Колись-то придбавши,

Антична література. Греція. Рим

Сам Лаерт пильнував його, трудячись в ньому старанно. Дім там стояв, а навкруг оббігала його прибудова, Де спочивають челядники, їжу їдять і ночують Слуги, що всяку виконувать мусять хазяйську роботу Там же й стара сікелійка жила, що дбайливо стареньким Опікувалась Лаертом в полях цих, далеко від міста. 3 словом таким Одіссей до слуг і до сина звернувся: "Разом заходьте тепер у добре збудований дім цей I на обід заколіть швиденько свиню щонайкращу Випробу я учиню у нашого батька тим часом-Чи упізнає мене він, на власні побачивши очі, Чи не впізнати йому по такій мене довгій розлуці?” Так говорив він і дав бойову служникам своїм зброю. Бистро у дім вони після того ввійшли, Одіссей же Вийшов у сад многоплідний, щоб батька на випробу взяти. Та не знайшов він ні Долія, сад обійшовши просторий, Hi служників, ні синів його, - всі повиходили з саду Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник Обгородить, - де шукать, їм показував Долій старенький. Лиш свого батька знайшов у саду, доглянутім добре, Кущ обгортав він. Латаний весь і брудний був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої шкури Латані мав наголінники, щоб від дряпин захищатись, Мав на руках рукавиці від тернів, а зверху козиний На голові мав каптурок, що збільшував вигляд злиденний. Глянув на батька незламний в біді Одіссей богосвітлий, Як його старість зігнула, як гриз його смуток сердечний, Став під високою грушею й слізьми гіркими умився. Потім у серці своєму і в мислях почав розважати -Кинутись прямо на батька, обнять, цілувати й відразу Все розказать, як прийшов він, як в рідну вернувся вітчизну Чи розпитати самому і випробу спершу вчинити. Поміркував, і ось що він визнав тоді за найкраще: Випробу спершу вчинить у жартливо-колючій розмові. 3 наміром цим до батька пішов Одіссей богосвітлий, Той же окопував кущ тоді, голову низько схиливши. Отже, до нього наблизившись, син ясночолий промовив: "Саду свого доглядати, мій старче, тобі не бракує Вміння! Великих старань ти доклав тут, і жодна рослина -Hi виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки городні, Hi теж смоковниця - тут без твого не росте піклування. Все ж тобі й інше скажу я, лиш серцем своїм не гнівися: Доброго догляду сам ти не маєш, сумна тобі старість Випала тут, - увесь ти в бруді, у жалюгіднім лахмітті. He за неробство-бо твій господар про тебе не дбає, Й рабського в тебе нічого нема, - лиш побачити варто Вигляд і постать твою, - скоріш на державця ти схожий. Схожий ти справді на нього, якби лиш помився, наївся Й ліг у постелю м’яку, як людині старій подобає. Отже, всю правду мені розкажи і повідай одверто:

Гоме

Чий ти слуга? Чийого ти саду отут доглядаєш?

Щиро, не криючись, все розкажи, щоб знав я напевно:

Справді в Ітаку оце прибули ми, як мовив сьогодні

Хтось із тутешніх людей, що стрівся мені на дорозі?

Був він не дуже привітний, не мав ні терпіння докладно

Відповідать, ні слів моїх слухать, коли розпитати

Хтів я про друга свого, чи існує він десь, чи живий ще,

Чи уже досі помер і домує в оселі Аїда?

Отже, скажу тобі дещо, а ти вважай і послухай.

Мужа колись я гостинно приймав, що в нашу країну

Милу прибув, - із людей, з далекого краю захожих,

Гість миліший ніколи до дому мого не приходив.

Родом, хваливсь мені, був він з Ітаки. Та говорив ще

Ніби Лаерт, син Аркесія, то його батько родимий.

Я Одіссея у дім свій привів і, прийнявши гостинно,

Став від душі частувати, було-бо всього в нас доволі

Ще й подарунків, як гостеві личить, йому надавав я -

Золота гарного виробу сім йому дав я талантів,

Дав срібляну йому чашу, в різьблених оздобах квітчастих,

Дав аж дванадцять плащів поєдинчих і стільки ж накидок,

Стільки ж красивих одінь полотняних і стільки ж хітонів;

Женщин, крім того, чотири тямущих в усякій роботі

Й гарних на вроду, узяв він тоді, яких сам собі вибрав”.

Сльози з очей проливаючи, так відповів йому батько:

“Саме в той край ти, чужинче, й приїхав, якого питаєш,

Тільки зухвалі мужі й нечестиві у ньому панують.

Марно утратився ти на дарунки, їх стільки віддавши.

От якби дома застав живим ти його на Ітаці,

To відрядив би з дарами тебе він, гостинно прийнявши,

Як і належить віддячить тому, хто перший почав це.

Ти ж мені от що тепер розкажи і повідай одверто:

Скільки ж то років від того пройшло, як гостинно приймав ти

Гостя бездольного, сина мого, якщо був це насправді

Він, бідолашний? Мабуть, від отчизни й від друзів далеко

Риби у морі десь з'їли його, чи, може, на суші

Став він поживою звірів і птиць. He оплакала мати,

He спорядила із батьком, - ми ж разом його породили;

I Пенелопа розважна, із віном багатим дружина,

He голосила, як личить, над ложем свого чоловіка,

Вій не закрила йому, як це подобає для вмерлих.

Отже, по правді скажи мені все, щоб знав я напевно:

Хто ти і родом відкіль? В якій виростав ти родині?

Бистрий де корабель, що й тебе сюди віз, і з тобою

Товаришів богорівних? Чи, може, лише як супутник

Плив ти в чужім кораблі, що, тебе ізсадивши, від'їхав?”

Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

“Зараз одверто і щиро всю правду тобі розповів я.

Родом я з Алібанта, а дід Поліпемоном звався,

Сам же Еперітом звуся; якесь божество проти волі

До берегів цих мене із Сіканії вітром загнало.

Свій корабель я близ поля далеко від міста поставив.

Що ж до твого Одіссея, то рік уже п’ятий минає,

Як відтіля він одбув і з вітчизни моєї відїхав,

Муж бездольний; щасливу пташки йому путь віщували,

Антична література. Греція. Рим

Справа злітаючи. Тим-то радів я, його виряджавши,

3 радістю й він відпливав. Сподівались обоє не раз ми

Ще зустрічатись гостинно й дарунками щедро мінятись".

Мовив це, й чорна хмара печалі Лаерта окрила,

Попелу в жмені обидві брудного, мов кіптява, взявши,

Голову сиву свою він посипав, стогнучи тяжко.

Захвилювалось і синове серце: на любого батька

Глянув лише - і гостро у ніздрях йому защипало.

Кинувсь до нього, обняв він його і, цілуючи, мовив:

"Батечку мій! To ж я є той самий, про кого питаєш!

Аж на двадцятому році вернувсь я до рідного краю.

Годі, утримайсь од сліз і плачу, і гіркого стогнання.

От що тобі я скажу: нам треба чимдуж поспішати.

Вчора усіх женихів повбивав я у нашому домі,

Злочин караючи їх і ганьбу, для серця нестерпну".

В відповідь знову озвався до нього Лаерт і промовив:

'Ось якщо справді це ти, мій син Одіссей, повернувся,

Певну ознаку мені покажи, щоб повірити міг я".

Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

'Спершу очима своїми на шрам ти оцей подивися -

To на Парнасі кабан мене білими іклами ранив

На полюванні. Це ж ти мене й мати поважна послали,

Щоб я Автоліка, батька матусі, навідав, - одержать

Мав я дарунки, що, бувши у нас, мені обіцяв він.

Далі дерева тобі у саду я, доглянутім добре,

Всі покажу, що мені дарував ти. Хлоп'ям ще їх назви

В тебе питав я, садком за тобою йдучи; повз дерева

Так ми проходили й ти пояснив мені кожного назву

Подарував мені груш тринадцять і яблунь десяток,

Сорок смоковниць; ще лоз виноградних мені обіцяв ти

Дати рядків п'ятдесят, таких, що весь рік безнастанно

Тут плодоносять, - і зараз ті грона ростуть розмаїті,

Й кожному інша від Зевса пора визрівання спадає".

Так він сказав, а в старого і серце й коліна зомліли,

Як пригадав лиш ознаки, що той розповів так докладно.

Любого сина обняв він руками і сам знепритомнів.

Світлий його підхопив Одіссей, у нещастях незламний.

А як прийшов він до пам’яті й дух в його серце вернувся,

Відповідаючи, так він одразу почав говорити:

'Зевсе, наш батечку! Є ще боги на Олімпі високім,

Раз женихи за надмірне зухвальство своє поплатились.

Зараз же страх мені серце проймає, щоб часом не збіглись

Всі ітакійці сюди незабаром та щоб поголоски

He порозносили зайвої скрізь по містах кесраленських".

Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

'О, не турбуйся! Тепер нема чого клопотатись!

Краще ходім до оселі, від саду ж вона недалеко.

Я Телемаха туди і чередника, й свинопаса

Вирядив, щоб якнайшвидше вечерю для нас готували”.

(Пер. Бориса Тена)

Гесіо