ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 
195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 
210 211 212 213 214 215 216 217 218 

Загрузка...

Зміст

Телемах повертається з мандрів і посилає Евмея сповістити Пенелопу. Одіссей зустрічається з сином і відкривається йому. Вони вирішують, як позбутися же-нихів. Один з женихів, Антіной, підбурює інших здійснити замах на Телемаха. Пе-нелопа, довідавшись про змову женихів, намагається вплинути на Антіноя. Афіна навіює сон Пенелопі і перетворює Одіссея на старця.

В. 40-52

Мовивши так, він од нього прийняв мідногострого списа, Й через камінний поріг увійшов Телемах тоді в хату. 3 місця свойого підвівсь перед ним Одіссей, його батько, Та Телемах його стримав і мовив, озвавшись до нього: Тостю, сиди! Для себе ми й інше тут знайдемо місце В нашій хатині. Ось чоловік цей мене десь посадить”. Так говорив він, і сів той на місце своє. Свинопас же Свіжого віття накидав, овечим накрив його руном. Сів на цім місці тоді й улюблений син Одіссеїв. Потім в мисках дерев’яних подав свинопас їм печене М’ясо, яке від вечері вчорашньої в нього лишилось, В кошики плетені хліба з верхом поклав їм небавом, В чаші кленовій вино розмішав їм, як мед той, солодке, Справивши все це, він проти божистого сів Одіссея.

В. 171-190

Тут Одіссея жезлом золотим доторкнулась Афіна.

Випраним чисто плащем і хітоном вона йому спершу

Плечі укрила й осанку ставну й моложавість вернула.

Знову смуглявий він став, і повніш заокруглість лиця,

Чорною знов бородою усе обросло підборіддя.

Все це зробивши, вона відійшла, Одіссей же в хатину

Знов повернувся. Дуже здивований син його любий

Вбік свої очі відвів, боячись, чи не бога він бачить.

Врешті озвався і слово до нього промовив крилате:

“Зараз ти іншим здаєшся, мій гостю, ніж був ти раніше.

Інше маєш одіння, і зовсім не те твоє тіло.

Чи не один ти з богів, що простором небес володіють?

Зглянься на нас і дозволь принести тобі жертву священну

I золоті коштовні дарунки. О, змилуйсь над нами!”

В відповідь мовив незламний йому Одіссей богосвітлий:

“Hi, я не бог, і чому до безсмертних мене ти рівняєш?

Батько я твій, за якого в зітханнях ти стільки скорботи

Терпиш весь час і насильств від людей зазнаєш ти зухвалих!”

Мовивши це, почав цілувати він сина, й струмили

3 лиця його сльози на землю, що стримував їх він до того.

В. 226-239

“Зараз, мій сину, одверто всю правду тобі розповім я. Славні мене привезли мореплавці-среаки, що й інших Переправляють по морю людей, хто до них прибуває. Спав на швидкім кораблі я, вони ж провезли мене морем,

Антична література. Греція. Рим

I на Ітаку зсадили, й дарів надавали коштовних -Міді, і золота, й безліч усяких тканин і одежі. Все це лежить у печері заховане з волі безсмертних. Нині ж сюди я прибув за пожадливим словом Афіни -Обміркувати удвох, як лихих ворогів нам позбутись. Перелічи ж мені зараз усіх женихів, щоб докладно 3 певністю знав я - і скільки їх є там, і що то за люди. Отже, я в серці своїм бездоганнім усе розсудивши, Зважу тоді, чи здолали б одні ми з тобою, без інших, Справитись з ними, чи й інших покликати нам доведеться”.