Висновки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 

Загрузка...

Виходячи з поставленої мети, взаємопов’язаних між собою задач роботи можна визначити такі теоретичні положення і роз-роблені відповідні рекомендації щодо вдосконалення криміналіс-тичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідс-тві, а саме:

1.         Процес доказуванням — це складна практична і розумо-ва діяльність, яка має на меті досягнення істини у криміналь-ній справі, носить кримінально-процесуальний і криміналісти-чний характер та здійснюється слідчим шляхом встановлення предмета дослідження, тобто обставин, які мали місце в мину-лому.

2.         Процес доказування — це, насамперед, пошук і збирання доказів, які здійснюються за допомогою криміналістичних при-йомів, методів і засобів, тобто і практичний, і розумовий аспекти діяльності суб’єктів доказування мають криміналістичний харак-тер. Діяльність суб’єктів доказування неможлива без наявності відповідної, відособленої, самостійно функціонуючої специфіч-ної діяльності, яка полягає у обслуговуванні або забезпеченні процесу доказування на досудовому слідстві з метою підвищення його ефективності.

3.         Ця діяльність по створенню необхідних умов з оптимізації процесу доказування на досудовому слідстві визначається як криміналістичне забезпечення процесу доказування на досудово-му слідстві. Зміст криміналістичного забезпечення складається з криміналістичних знань, криміналістичної освіти і криміналісти-чноїтехніки.

4.         Ціль криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві— ефективна, раціональна, доцільна, практична діяльність слідчого із встановлення істини у обстави-нах предмета доказування, яка має конкретні якісні та кількісні показники при суворому дотриманні принципів кримінального судочинства.

Завдання криміналістичного забезпечення процесу доказуван-ня на досудовому слідстві полягають у створенні всіх необхідних умов для отримання криміналістичних знань шляхом криміналіс-тичної освіти та застосування їх за допомогою криміналістичної техніки у процесі швидкого та повного розкриття злочинів, ви-криття винних, недопущення притягнення до кримінальної від-повідальності невинних.

5.         Аналіз сучасного стану слідчої практики дозволяє виявити

недостатність рівня знань практичних працівників слідчих під-

розділів, недоліки в їх криміналістичній підготовці, проблеми у

використанні криміналістичної техніки.

Це свідчить про необхідність належного криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві та ви-значення напрямів його здійснення і шляхів удосконалення.

6.         3 метою організації ефективного криміналістичного забез-

печення процесу доказування на досудовому слідстві у сфері

розробки та реалізації криміналістичних знань пропонується ви-

значення вимог до них, а саме: відповідність останнім досягнен-

ням наукового, соціального і технічного прогресу; наявність

джерела криміналістичних знань у вигляді досягнень фундамен-

тальних наук, перевірених практикою знань; необхідність спи-

рання на попереднє знання, його базування на вже розроблене

знання; похідність знання від розробленого; доступність знань,

легкість у їх засвоєнні та зберіганні тривалий час у пам’яті; здат-

ність відображати актуальні питання теорії і практики.

У сфері криміналістичної освіти як профільної спеціалізації для слідчих пропонується: проведення комплексу заходів, спря-мованих на пропорційний розподіл навчального матеріалу, який повинен бути відпрацьований майбутніми фахівцями; встанов-лення відповідного обсягу часу для вивчення окремих тем, що підлягають засвоєнню; конкретизація рівня та глибини знань, умінь і навичок, якими фахівці повинні володіти, шляхом розро-бки кваліфікаційної характеристики слідчого; підготовка методи-чних рекомендацій та передбачення в учбовому плані занять, ці-лком присвячених методиці самостійної роботи (підготовці до семінарських і практичних занять, навчанню методам роботи з науковою, навчальною та довідковою криміналістичною літера-турою); підготовка та придбання у достатній кількості навчаль-ної, методичної та довідкової літератури, наочних посібників; створення умов для самостійного відпрацювання навичок засто-сування технічних засобів (приладів, інструментів, матеріалів тощо); обладнання місць для самостійної роботи, в тому числі і

моделювання відповідного оточення у фотолабораторії, класах, на навчальних криміналістичних полігонах; консультування та методична допомога; визначення форм, засобів і методів самоко-нтролю та контролю знань, у тому числі з використання тренаже-рів, програмного опитування, впровадження навчання по системі: завдання — самостійне його виконання — контроль.

Зазначені заходи поділяються за такими основними напря-мами:

—        організаційне забезпечення (централізація та координація навчання майбутніх фахівців);

—        наукове забезпечення у формах:

а)         науково-технічного забезпечення (пошук, вибір, пристосу-

вання та використання досягнень науково-технічного прогресу в

навчальному процесі);

б)         науково-методичне забезпечення (розроблення рекоменда-

цій з самопідготовки і створення необхідних умов для сприйнят-

тя цих рекомендацій);

—        інформаційне забезпечення.

У сфері розробки та використання криміналістичної техніки пропонується наукове обґрунтування проектів підзаконних ак-тів, що регламентують техніко-криміналістичне забезпечення розслідування; викладання вченими у наукових працях або до-повідних записках на ім’я керівників відомств, які приймають рішення з їх реалізації за результатами узагальнення практики використання техніко-криміналістичних засобів; розроблення нових техніко-криміналістичних засобів; наукове випробуван-ня приладів і матеріалів, що випускаються промисловими під-приємствами різних відомств, з метою визначення можливості використання їх у криміналістичних цілях; наукове розроблен-ня прийомів, методів і методик виявлення, фіксації, вилучення і дослідження речових доказів; участь вчених у техніко-криміналістичній підготовці кадрів; вивчення і поширення за-рубіжного досвіду використання в досудовому розслідуванні техніко-криміналістичнихзасобів.

7. Що стосується змін до чинного кримінально-процесуаль-ного законодавства відносно процесу доказування на досудовому слідстві, пропонується, зокрема, для забезпечення використання як доказів кіно-, відео-, аудіозаписів, отриманих від громадян анонімно, доповнити ч. 2 ст. 65 КПК України після словосполу-чення «…за результатами оперативно-розшукових заходів» сло-восполученням «…та кіно-, відео-, аудіозаписів, отриманих від громадян анонімно».

Щодо специфічного способу перевірки заяв (повідомлень) про злочини, тобто одержання пояснень (ст. 97 КПК України), то по-рядок здійснення таких дій не врегульований ні чинним криміна-льно-процесуальним законодавством, ні проектами КПК України. Цю прогалину необхідно заповнити з урахуванням того, що оде-ржання пояснень як спосіб збирання доказів повинен бути позба-влений елементів процесуальної форми, обов’язкової для допиту. Наведене свідчить про доцільність запровадження у КПК Украї-ни самостійної статті, що регламентує одержання пояснень. Як зразок редакція цієї норми подана у додатку.

Уявляється доцільним дозволити проведення до порушення кримінальної справи крім огляду місця події ще й огляду предме-тів і документів, наданих заявником та іншими особами, а також витребуваних особою, яка здійснює перевірку даних про злочин. Результати такого огляду повинні бути занесені до протоколу на-дання предмета чи документа або оформлятися окремим прото-колом.

У законі слід встановити правило, відповідно до якого у випа-дках, передбачених п. 1 ст. 76 КПК України, судово-медична експертиза може бути проведена до порушення кримінальної справи, якщо без цього не можна вирішити питання про наяв-ність чи відсутність підстав для прийняття рішення за заявою чи повідомленням.

У стадії порушення кримінальної справи необхідно встано-вити:

1)         наявність чи відсутність діяння, про яке надійшли заява або повідомлення;

2)         наявність чи відсутність у цьому діянні ознак злочину (сус-пільної небезпечності, а також обставин, що характеризують об’єкт і об’єктивну сторону злочину, a у випадках, коли йдеться про злочин, відповідальність за який може нести тільки особа, котра має ознаки спеціального суб’єкта злочину, — наявність або відсутність даних ознак);

3)         наявність чи відсутність обставин, які виключають прова-дження у справі, зазначених у ч. 1 запропонованої нами статті про нереабілітуючі підстави для припинення кримінальної спра-ви. Вказані обставини утворять предмет доказування на першо-черговому етапі кримінального процесу.

У КПК України слід вказати, що як підозрюваний притягуєть-ся особа, щодо котрої зібрані докази, які свідчать про її можливу причетність до злочину, але недостатні для пред’явлення їй об-винувачення.

3 метою підвищення ефективності роботи слідчого кращим був би такий порядок, за якого слідчий з додержанням процесуа-льних норм збирав би докази, не даючи їм юридичної оцінки, a тільки оцінюючи їх доказове значення і, виходячи з них, робив би висновок про наявність підстав до того, щоб особа постала перед судом, який один був би вправі кваліфікувати діяння і признача-ти покарання.