2.3. Критеріїта шляхи підвищення ефективності криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 

Загрузка...

У юридичній літературі ефективність нерідко розглядається як співвідношення мети (планового результату) і фактично досягну-того або як корисні зміни, додержані через реалізацію норм у співвідношенні з понесеними при цьому вит,атами [145, с. 18— 25]. Аналіз названого та інших джерел вказує, що всі визначення ефективності базуються на тому його понятті, яке дається еконо-мічною наукою, де під ефективністю праці розуміється «резуль-тат достижения поставленньіх социальньіх целей при максималь-но возможной зкономии общественного труда, или, иньши словами, достижение определенной цели при наименьших произ-водственньіх затратах» [230, с. 27].

Таким чином, ефективність розглядається у співвідношенні цілі і результату: ціль — ціле, а результат — його частина. Ре-зультат може повністю або частково збігатися з ціллю або не збі-гається з нею. Для з’ясування цього необхідно співставити поте-нційно можливий результат, який виступає як ціль діяльності, і реально отриманий результат. Якщо буде збігатися результат з ціллю діяльності, яка спричинила результат, то у тій чи іншій Mi-pi вказана діяльність буде вважатися результативною (ефектив-

ною). Ступінь її ефективності залежить від того, наскільки збіга-ється результат з досягнутою ціллю.

Людська діяльність характеризується спрямованістю на будь-яку ціль, а остання вказує на відповідний інтерес, який визначає специфічні потреби суб’єкта. Виходячи з цього мож-на припустити, що ефективність діяльності полягає в її спро-можності досягати максимально важливого результату з най-меншою затратою сил, задовольняючи при цьому визначену соціальну потребу.

Визначення ефективності має не тільки теоретичне, а й безпо-середнє практичне значення, так як «от деятельности требуют зффективности не в силу притягательности зтого слова, а в силу того, что хотят получить определенньій результат при минималь-ньіх затратах» [111, с. 60—67].

Дана вимога стосується також процесуальної діяльності у сфері кримінального судочинства, зокрема процесу дока-зування як її серцевини та його криміналістичного забезпе-чення.

Криміналістичне забезпечення процесу доказування на досу-довому слідстві — самостійна, ефективна, специфічна діяльність відповідних суб’єктів із створення необхідних умов для отри-мання шляхом криміналістичної освіти криміналістичних знань та використання криміналістичної техніки в передбаченій зако-ном діяльності суб’єктів процесу доказування на досудовому слідстві по збиранню, дослідженню, перевірці та оцінці фактич-них даних (доказів) і використання їх з метою встановлення істи-ни у кримінальній справі.

Виходячи з даного визначення, одним з основних принципів вказаного виду діяльності є її ефективність, оскільки саме цей принцип відповідає призначенню криміналістичного забезпе-чення — вдосконаленню процесу доказування на досудовому слідстві.

При цьому, як уже зазначалось, принципу ефективності пови-нні відповідати не тільки процес доказування, а й саме криміна-лістичне забезпечення як окрема складова визначеного вище по-няття, оскільки сутність ефективності є універсальною щодо будь-якого 3 видів людської діяльності.

Таким чином, зміст ефективності криміналістичного забез-печення процесу доказування на досудовому слідстві склада-ється з:

1.         Ефективності процесу доказування на досудовому слідстві.

2.         Ефективності криміналістичного забезпечення.

При визначенні поняття ефективності стосовно процесу дока-зування на досудовому слідстві необхідно мати на увазі, що в цьому плані воно є особливим, «частковим» по відношенню до загального поняття ефективності кримінально-процесуальної дія-льності.

Під ефективністю кримінально-процесуальної діяльності ро-зуміється досягнення цілей кримінального процесу в найбільш короткий, частіше за все встановлений законом строк, з най-меншою шкодою для відповідних прав та інтересів громадян, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності, при мак-симально можливій економії процесуальних сил та засобів, а та-кож забезпеченні потреб суспільства у обмеженні та стриманні злочинності, шляхом здійснення активної боротьби з цим анти-соціальним явищем.

На відміну від цього ефективність процесу доказування на до-судовому слідстві передбачає, передусім, ефективність пізнава-льної діяльності в процесі збирання, дослідження та оцінки дока-зів шляхом використання найбільш ефективних криміналістич-них засобів, прийомів та методів.

Стосовно процесу доказування на досудовому слідстві його ефективність при збиранні, дослідженні та оцінці доказів шляхом використання найбільш ефективних криміналістичних засобів, прийомів та методів має специ’іку. Остання полягає у тому, що ефективність повинна бути повязана не тільки з економією часу і засобів, а, передусім, із забезпеченням повноти вирішення за-вдань процесу доказування на досудовому слідстві, тобто із за-вданнями швидкого і повного розкриття злочину, викриття вин-них, недопущення притягнення до відповідальності невинних, 3 досягненням більшої гарантії прав та інтересів учасників кримі-нально-процесуальної діяльності. У суперечність даним вимогам економія не може і ніколи не повинна досягатися [84, с. 38].

Що стосується ефективності криміналістичного забезпечення, то його основу будуть складати ефективні криміналістичні знан-ня, ефективна криміналістична освіта та ефективна криміналіс-тична техніка. Тому ефективні криміналістичні знання повинні відповідати таким критеріям:

•          Науковість. Цей критерій полягає у відповідності криміна-лістичних знань останнім досягненням наукового, соціального і

•          Обґрунтованість. Розроблення криміналістичних знань по-винно базуватися на досягненнях фундаментальних наук, досто-вірних знаннях, перевірених практикою.

•          Доступність. Вона визначається структурою планів, про-грам, шособом викладення наукових криміналістичних знань у монографіях, дисертаціях, книгах, статтях, а також порядком введення та оптимальною кількістю наукових криміналістичних понять і термінів, які отримуються.

•          Послідовність. Кожне нове криміналістичне знання спира-ється на попереднє, яке вже розроблене та випливає з нього.

•          Систематичність. Криміналістичне знання розглядається у системі, тобто в сукупності з іншими криміналістичними знан-нями, взаємопов’язане, взаємообумовлене ними.

•          Відповідність віковим можливостям та рівню підготовки суб’єктів, яким та чи інша система знань пропонується для отри-мання. Якщо матеріал, що пропонується, дуже легкий, то і знан-ня, і пізнавальні сили зростають повільно, неадекватно їх можли-

•          Довготривалість. Необхідно, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї б’ли осмислені, добре засвоєні й трива-лий час зберігалися у памяті. Цей критерій рішуче відкидає схо-ластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу.

•          Новизна. Дає змогу суб’єкту розвиватися та рухатися впе-ред на основі існуючого досвіду.

•          Проблемний характер. Криміналістичні знання повинні ві-дображати актуальні питання теорії і практики, сучасні досяг-нення суспільного і науково-технічного розвитку [214, с. 97].

Визначення тільки критеріїв ефективності криміналістичних знань не є достатнім для їх розуміння та відповідного застосу-вання без активної, свідомої, систематизованої і цілеспрямованої пізнавальної діяльності — власне того, що називається освітою.

Тому необхідним та логічним буде формування критеріїв ефекти-вної криміналістичної освіти. Серед них, насамперед, можна назвати:

•          Змістовність. Зміст криміналістичної освіти повинен зна-йомити тих, хто навчається, з об’єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів криміналі-стики, наближати їх до розкриття сучасних досягнень і перспек-тив розвитку в майбутньому.

•          Наочність криміналістичного навчання. Вимагає залучення до сприймання криміналістичних знань всіх органів чуття за до-помогою технічних засобів навчання та відповідних методик їх

•          Систематичність і послідовність криміналістичного на-вчання. Вимагає, щоб криміналістичні знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент

навчального матеріалу логічно пов’язувався з іншим, а нові знан-ня спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для оволодіння наступними знаннями, систематичного підвищення кримшалістичноїкваліфікащї.

•          Наявність предметних та міжпредметних зв'язків при ви-кладанні навчального матеріалу з криміналістики з іншими предметами, які забезпечують відповідну спещашзащю.

•          Індивідуальний підхід до майбутніх фахівців. Дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному йти до оволодіння навчаль-ним матеріалом своїм пшяхом. Реалізуючи цей критерій, враховують рівень розумового розвитку, знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності.

•          Науковість. В основі науковості лежить ряд важливих положень: злочин та діяльність з його розкриття і розслідуван-ня можна пізнавати за допомогою науки криміналістики; кри-міналістичні знання, перевірені практикою, дають об’єктивну картину розвитку злочинної та слідчої діяльності; криміналіс-тика в суспільному житті відіграє важливу роль, що зумовлює спрямованість юридичної освіти на засвоєння наукових кримі-налістичних знань; науковість криміналістичного навчання за-безпечується, передусім, змістом юридичної освіти, суворим дотриманням принципів її формування.

•          Зв'язок теорії з практикою. Вимагає розуміння тими, хто навчається, значення теорії в житті, умілого застосування теоре-тичних знань для виконання практичних завдань, участі у вирі-шенні актуальних проблем сучасності.

•          Доступність. Передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки.

•          Проблемність навчання. Полягає у створенні проблемних ситуацій (проблемних завдань), що вирішуються при співучасті з тими, хто навчається, які стають немовби співучасниками науко-во-дослідної роботи на шляху до розв’язання проблеми та розви-вають свої творчі здібності [214, с. 98].

Реалізація криміналістичних знань і отриманих у процесі юридичної освіти вмінь та навичок по виявленню, збиранню, до-слідженню і використанню доказової інформації для розкриття та розслідування злочинів неможлива без криміналістичної техніки, критеріямиефективностіякоїє:

•          Науковість і сучасність. Відповідність криміналістичних

засобів, прийомів та методів їх застосування останнім досягнен-

ням науково-технічного прогресу.

• Вигідність ma зручність застосування за умови, коли вико-ристання криміналістичної техніки матиме доказове значення, буде враховуватися судами та відображатиметься у вироках [2, с. 69].

Таким чином, у найбільш узагальненому вигляді ефективність криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудо-вому слідстві полягає у досягненні поставленої мети з най-меншою затратою сил, засобів та часу або у досягненні порівняно кращих результатів при витраті однакового часу чи рівної кілько-сті засобів.

Слід зазначити, що перелік названих критеріїв ефективності криміналістичного забезпечення процесу доказування не є виче-рпним, але їх аналіз достатній для висновку, що ефективність криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудо-вому слідстві потребує визначення шляхів або напрямів його під-вищення. В українській мові «підвищити» — значить «покращи-ти», «вдосконалити», зробити вищим, тобто вище того, що має місце в звичайних умовах [173, с. 678].

Стосовно нашого дослідження наведене означає: підвищити рівень здійснення різних сторін діяльності і за рахунок цього до-сягти результатів більш наближених у кількісному і якісному плані до цілей кримінального процесу доказування на досудово-му слідстві, тобто, перевищуючи ті, які можна досягти при існу-ючих рівнях криміналістичного забезпечення.

Але при здійсненні цієї діяльності слід мати на увазі, що мо-жуть бути досягнуті різні види результатів, зокрема позитивні, негативні або індиферентні.

Позитивною результативність можна вважати за умов підви-щення рівня ефективності діяльності.

Негативний результат свідчить про нездатність засобів удо-сконалювати існуючу діяльність, підвищувати її результатив-ність. Більше того, можливі випадки, коли даний засіб призво-дить до зниження її рівня.

Індиферентний результат вказує на те, що засіб не призвів ні до поліпшених, ні до погіршених результатів діяльності, тобто ефект залишився на рівні, котрий відповідає тому, який був до застосування даного засобу.

На досягнення даних результатів спрямовані відповідні засо-би. Якщо внаслідок їх застосування отримується позитивний ре-зультат, то засоби, які приводять до нього, будуть адекватними поставленій цілі. Якщо ж одержуються негативні або індиферен-тні результати, то ці засоби є неадекватними.

Вибираючи той чи інший засіб для підвищення ефективності, необхідно передбачати, чи призведе він до поставленої цілі. На-голошуючи на правильному виборі засобів, можна виділити такі ситуації:

■          коли вибраний засіб здатний адекватно перетворити ціль у дійсність;

■          коли вибраний засіб не приведе до здійснення цілі;

■          коли вибраний засіб хоч і приведе до досягнення цілі, але викличе ряд паралельних небажаних наслідків [229, с. 39— 41].

Адекватне використання засобів визначає їх здатність впливати на даний вид діяльності таким чином, який, врешті-решт, дозволить повною мірою реалізувати їх потенційні мож-ливості.

У плані підвищення ефективності діяльності бажано, щоб результатом застосування будь-якого засобу стало вини-кнення першої з вказаних ситуацій, тобто, щоб ціль була пе-ретворена у дійсність. У цьому випадку можна вважа-ти, що вибраний засіб призвів до виникнення позитивної ситуації. При появі інших ситуацій можна зробити висновок про недоцільність застосування даного засобу і, відповідно, про необхідність його заміни іншим, більш удосконаленим здатним забезпечити перетворення негативної ситуації в по-зитивну.

Що стосується підвищення ефективності криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві, то да-ний процес вимагає:

•          вивчення потреб практики процесу доказування на досудо-вому слідстві в криміналістичних знаннях, криміналістичній освіті, криміналістичній техніці;

•          розроблення відповідно до виявлених потреб конкретних за-собів криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві;

•          експериментальна перевірка здійснених розробок та за-ходів;

•          попередня оцінка результатів з позицій їх відповідності ці-лям і умовам кримінально-процесуальної діяльності;

•          інформування адресатів про новинки, що пропонуються;

•          впровадження в діяльність правоохоронних органів;

•          безпосередня перевірка практикою впроваджених новинок;

•          збір і узагальнення даних про результати застосування і діє-вість рекомендацій, що використовуються, з метою встановлення

їх характеру (наявність потрібної відповідності, необхідність до-опрацювання, відмова від впровадження).

Кожний з цих напрямів вимагає свого розвитку і дослідження, але ця робота виходить за межі завдань, визначених при підгото-вці роботи.

Підводячи підсумки другого розділу, можна виділити окремі суттєві положення та зробити певні висновки стосовно наявності та значущості криміналістичного забезпечення процесу доказу-вання на досудовому слідстві для ефективності здійснення кри-мінально-процесуальної діяльності. А саме:

Криміналістичне забезпечення, як і будь-який самостійний вид діяльності, у найбільш загальному вигляді складається з трьох компонентів: об’єкт, суб'єкт та зв'язки між ними.

Об’єктом криміналістичного забезпечення буде діяльність з використання науково-технічного потенціалу розслідування зло-чинів, який складається з криміналістичних знань, криміналісти-чної освіти і криміналістичної техніки.

Криміналістичні знання як система криміналістичної інфор-мації у ході розслідування набуває доказового значення лише за умови, коли вона представлена певним способом і за допомогою криміналістичних засобів.

Спрямованість інформаційних потоків поширення криміналіс-тичних знань різноманітна. Це пояснюється різними обставина-ми. Одним з важливих факторів, що впливають на спрямованість даних потоків, є джерело виникнення криміналістичних знань, a саме сфера теорії та практики.

Оптимальним інформаційним забезпеченням процесу доказу-вання може бути визнане таке, при якому кожний його суб’єкт міг би мати у своєму розпорядженні названі знання в повному обсязі, а також був би позбавлений необхідності опрацьовувати відомості, які йому не потрібні.

Криміналістична освіта — це система навчання використанню прийомів, методів, методик і технічних засобів криміналістики у практичній діяльності та залучення тих, хто навчається, до необ-хідних умінь і навичок.

Основна мета викладання криміналістики — прищеплення навичок практичної діяльності слідчого, вмілого застосовуван-ня при розслідуванні злочинів криміналістичних прийомів та засобів.

При розробленні навчально-методичних матеріалів спецкурсів повинні враховуватися потреби слідчої практики, аналіз органі-заційних і процесуальних проблем роботи слідчого, рівень знань

слухачів з тих чи інших практично важливих розділів і тем зага-льного курсу криміналістики.

Забезпечення криміналістичної підготовки суб'єктів процесу доказування (насамперед слідчого) є її складовою та засобом під-вищення ефективності впровадження криміналістичних знань у практичну діяльність.

Криміналістичну техніку (науково-технічні та техніко-криміналістичні засоби) треба розуміти як систему технічних за-собів і методів їхнього застосування.

Науково-технічні засоби, які використовуються у слідчій практиці, складаються з техніко-криміналістичних і загальнотех-нічних засобів.

Науково-технічні засоби, які застосовуються у слідчій робо-ті, є системою загальнотехнічних, пристосованих і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, матеріалів, речовин, а також методів, методик, прийомів і спо-собів їхнього застосування з метою найбільш ефективного проведення досудового розслідування, дізнання і запобігання злочинам.

Це — основа криміналістичного забезпечення, що існує відно-сно незалежно від процесу доказування, а тому потребує відпові-дного забезпечення реалізації.

Суб'єктами такого забезпечення є органи законодавчої влади, управління, а також науково-дослідні організації та навчальні за-клади, наукові і практичні працівники, педагоги. Але для органі-заційної завершеності і підвищенності ефективності системи криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудо-вому слідстві необхідно створення міжвідомчого органу 3 відпо-відними функціями.

Взаємозв'язки і взаємовідносини між вказаними суб'єктами роз-поділяються за основними каналами: наукового, інформаційного, правового (законодавчого) та організащйно-управлшського забез-печення. Таким чином, канали наукового та інформаційного забез-печення формуються і охоплюють сферу вироблення криміналісти-чних знань, які повинні відповідати потребам слідчої практики та грунтуватися на таких критеріях, як науковість, обгрунтованість, си-стематичність, доступність. Що стосується правового (законодавчо-го) забезпечення, то воно повинно регулювати правовідносини сфе-рі використання науково-технічних досягнень в кримінально-процесуальній діяльності, у тому числі в процесі доказування на до-судовому сшдстві. Це можуть бути як норми, які декларують право основного суб'єкта доказування — слідчого на забезпечення, в тому

числі криміналістичне, його діяльності, закони, які регулюють зага-льні положення вищезазначеної діяльності, так і нормативні акти, які регулюють механізм його здійснення. Врешті-решт, організацій-но-управлінське забезпечення здійснюється в процесі реалізації центром по координації розробки та втілення в правоохоронну практику наукових досягнень таких функцій: вивчення потреб слід-чої практики в необхідності криміналістичних рекомендацій; коор-динування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по створенню криміналістичних рекомендацій; ознайомлення з реко-мендаціями, які пропонуються до впровадження і їх експертна оцін-ка; проведення експериментальних перевірок рекомендацій, що пропонуються до впровадження; організація впровадження кримі-налістичних рекомендацій в слідчу практику; здійснення обліку під-готовлених до впровадження криміналістичних рекомендацій; збір і аналіз інформації про ефективність рекомендацій, що застосову-ються в процесі доказування на досудовому слідстві.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, криміналістичне забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві може бути визначене як самостійна, специфічна діяльність відповідних суб’єктів по створенню необхідних умов з оптимізації процесу доказування на досудовому слідстві.

Специфічні завдання, цілі, а також методи і засоби їх вирі-шення дозволяють відрізнити один вид діяльності від іншого, то-му розгляд і визначення цілей та завдань криміналістичного за-безпечення процесу доказування на досудовому слідстві є необхідним для розуміння його сутності, проблем та надання відповідних пропозицій і рекомендацій по його удосконаленню.

Ціль криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві— це ефективна, раціональна, доцільна, практична діяльність слідчого із встановлення істини у обстави-нах предмета доказування, яка має конкретні якісні та кількісні показники (високий рівень розкриття злочинів, мінімальна кіль-кість кримінальних справ, повернених на додаткове розслідуван-ня, та виправдувальних вироків) при суворому дотриманні прин-ципів кримінального судочинства.

У системі кримінально-процесуальної діяльності можна виді-лити процесуальні, криміналістичні і комплексні види завдань в залежності від доказового значення результатів їх вирішення:

«Суто процесуальними» можна вважати лише такі, які знахо-дять відображення у нормах Кримінально-процесуального кодек-су України. Таким завданням є, наприклад, забезпечення обвину-ваченому права на захист та інші.

«Суто криміналістичними» можна вважати лише ті, які вирі-шуються за допомогою криміналістичних засобів, прийомів та методів та не мають нормативного характеру. Наприклад, вста-новлення траєкторії польоту кулі, виявлення невидимих слідів рук тощо. Але визначення криміналістичного завдання однаково стосується завдань кримінально-процесуальних, оперативно-розшукових, інших.

Комплексними необхідно визнати такі, які вирішуються од-ночасно шляхом процесуального закріплення використання криміналістичних засобів, прийомів та методів. Це — фіксація доказів у протоколі, фотографуванням, копіюванням та інши-ми засобами, вирішення питання про склад учасників слідчої дії тощо.

В залежності від рівня конкретизації завдань кримінально-процесуальної діяльності, що включає процес доказування, який здійснюється шляхом розкриття та розслідування злочи-нів, можна виділити стратегічні, тактичні та технологічні за-вдання.

«Стратегічні» — завдання розкриття злочинів, що є завдан-ням вищого рівня діяльності.

«Тактичні» — завдання розслідування, тобто завдання отри-мання доказів при провадженні окремих слідчих дій.

«Технологічні» — завдання, які вирішуються за допомогою конкретних методів і засобів, необхідність використання яких, , свою чергу, виступає як завдання «проміжне», вужче. Наприклад, виявлення слідів рук, виготовлення фотознімків на місці події фонограма допиту.

Аналіз класифікації завдань кримінально-процесуальної діяль-ності дає підстави для висновку: чим вищий рівень завдання, тим воно «масштабніше», тим більше його складність і «комплекс-ність». У багатьох випадках лише на базовому рівні виявляється можливим відрізнити «суто криміналістичні завдання» від «суто процесуальних», а на тактичному рівні це зробити вже важче.

Найбільш конкретними завданнями, які вирішує суб’єкт дока-зування на досудовому слідстві, є технологічні, тобто завдання з використання криміналістичних прийомів, засобів та методів для отримання доказів. Ці завдання ще називають криміналістичними [178, с. 120].

Вирішення технологічних завдань доказування на досудо-вому слідстві полягає у створенні всіх необхідних умов для отримання криміналістичних знань шляхом криміналістичної освіти та застосування їх за допомогою криміналістичної тех-

ніки у процесі швидкого та повного розкриття злочинів, ви-криття винних, недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинних. Крім того з вищевказаної кваліфі-кації завдань можна їх класифікувати як комплексні, всеохоп-люючі та багаторівневі.

Оскільки предмет пізнання при доказуванні — злочин, тобто подія минулого, суб’єкт доказування не має можливості сприймати його безпосередньо. Це зумовлює необхідність за-стосування у процесі доказування на досудовому слідстві специфічних прийомів, засобів та методів, які не регламен-туються кримінально-процесуальним законодавством, але на-дають реальну можливість слідчому досліджувати даний предмет доказування на досудовому слідстві. Вони розроб-ляються і впроваджуються у процес доказування при вияв-ленні, фіксації і дослідженні доказів завдяки можливостям науки криміналістики. У цьому полягає перша функція кри-міналістичного забезпечення процесу доказування на досудо-вому слідстві як необхідної умови його здійснення.

Криміналістика формулює типові завдання розслідування зло-чинів, специфічні або особливі завдання конкретного розсліду-вання залежно від особи підозрюваного чи потерпілого, способу вчинення злочину тощо. Криміналістика також за допомогою своїх рекомендацій та на підставі узагальнення практики дає мо-жливість слідчому застосовувати найбільш ефективні прийоми, засоби і методи, виходячи з особливостей провадження окремих дій, розслідування окремих видів злочинів та слідчої діяльності взагалі. Крім того, криміналістика надає слідчому й методичну допомогу шляхом рекомендацій: де, як і коли він може отримати необхідну інформацію з метою її подальшого використання при розслідуванні злочинів. Тобто йдеться про іншу функцію кримі-налістичного забезпечення, а саме: про діяльність із вдоскона-лення процесу доказування, яка не має нормативного характеру, але безпосередньо впливає на ефективність і, насамперед, проце-суальну діяльність слідчого.

Якщо буде збігатися результат з ціллю діяльності, яка спри-чинила результат, то тією чи іншою мірою вказана діяльність бу-де вважатися результативною (ефективною). Ступінь її ефектив-ності залежить від того, наскільки збігається результат з досягнутою ціллю.

Зміст ефективності криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві складається з ефективності

процесу доказування на досудовому слідстві та ефективності криміналістичного забезпечення.

Ефективність процесу доказування на досудовому слідстві пе-редбачає, передусім, ефективність пізнавальної діяльності у про-цесі збирання, дослідження та оцінки доказів шляхом викорис-тання найбільш ефективних криміналістичних засобів, прийомів та методів. Що стосується ефективності криміналістичного за-безпечення, то його основу будуть складати ефективні криміналі-стичні знання, ефективна криміналістична освіта та ефективна криміналістична техніка.

У найбільш узагальненому вигляді ефективність криміналісти-чного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві полягає у досягненні поставленої мети з найменшою затратою сил, засобів та часу або у досягненні порівняно кращих результатів при витраті однакового часу чи рівної кількості засобів.

Слід зазначити, що перелік критеріїв ефективності криміналі-стичного забезпечення процесу доказування не є вичерпним, але їх аналіз достатній для висновку, що ефективність криміналісти-чного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві потребує визначення шляхів або напрямів його підвищення. Сто-совно нашого дослідження наведене означає — підвищити рівень здійснення різних сторін діяльності і за рахунок цього досягти результатів більш наближених в кількісному і якісному плані до цілей кримінального процесу доказування на досудовому слідст-ві, тобто, перевищуючи ті, яких можна досягти при існуючих рі-внях криміналістичного забезпечення.

Таким чином, підвищення ефективності криміналістичного забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві вима-гає: вивчення потреб практики процесу доказування на досудо-вому слідстві в криміналістичних знаннях, криміналістичній освіті, криміналістичній техніці; розроблення відповідно до ви-явлених потреб конкретних засобів криміналістичного забезпе-чення процесу доказування на досудовому слідстві; експеримен-тальної перевірки здійснених розробок та заходів; попередньої оцінки а результатів з позицій їх відповідності цілям і умовам кримінально-процесуальної діяльності; інформування адресатів про новинки, що пропонуються; впровадження у діяльність пра-воохоронних органів; безпосередньої перевірки практикою впро-ваджених новинок; збирання і узагальнення даних про результа-ти застосування і дієвість рекомендацій, що використовуються, з метою встановлення їх характеру (наявність потрібної відповід-ності, необхідність доопрацювання, відмова від впровадження).