7.3. Використання функціонально-вартісного аналізу при вдосконаленні організації виробництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 

Загрузка...

Розглянуті в попередньому параграфі етапи ФВА викону-ються при конструюванні (створенні) принципово нових ви-робів та їх просуванні по всьому ланцюжку від задуманого, ви-готовленого до сфери споживання. При розв’язанні ор-ганізаційно-виробничих задач значення ФВА зростає, а його проведення значно ускладнюється.

Якщо раніше мова йшла про створення одиночного виро-бу, то в даному випадку — про виробничу систему, що має ве-лику кількість зв’язків з іншими системами і підсистемами та велику кількість функцій.

Розділ 7

Особливості функціонально-вартісного аналізу при розв’язанні організаційно-виробничих задач можуть бути сформульовані таким чином:

♦          вибір у першу чергу таких об’єктів аналізу, що відрізня-ються крайньою нестійкістю виконання бізнес-планів, завдань, нормативів з випуску основної продукції, на-явністю технологічно не мотивованого браку готових виробів, надлишковим споживанням енергоносіїв, си-ровини і матеріалів і т.ін.;

♦          збір і попередній аналіз усієї сукупності економічної інформації, що відбиває відповідність технології суча-сним вимогам, інженерно-технічне оснащення, на-явність і використання основних і допоміжних вироб-ничих приміщень і т.ін.;

♦          побудова зовнішньої структурної моделі виробничої системи, її комунікаційні зв’язки з іншими системами і підсистемами;

♦          структурний опис виробничої системи: склад і супідрядність складових частин (з виділенням окремих виробничих систем, пов’язаних між собою однорідним енергетичним, матеріально-сировинним і інфор-маційним потоком);

♦          функціональний опис виробничої системи з виділен-ням головної функції, що визначає її спеціалізацію, другорядних функцій, що характеризують ко-мунікаційні зв’язки з зовнішнім середовищем, а також внутрішніх функцій, пов’язаних із окремими виробни-чими системами: складання лінійного чи сіткового графіка технологічного процесу;

♦          побудова матриці сумісності внутрішніх функцій у часі, що відбиває реальні умови діяльності виробничої сис-теми в кожний з моментів часу з послідовним перехо-дом системи з одного стану в інший;

♦          побудова карти функціональних станів, що відбу-вається в два етапи: на першому для кожного елемента

виробничої системи здійснюється зв’язування типу “окремі технологічні функції елемента — перелік станів елементів”, а на другому — дійсний перехід від елемен-та до цілісного процесу;

♦          побудова матриці функціональної зв’язаності, що доз-воляє зробити інформаційну оцінку взаємної зв’яза-ності будь-якої пари функцій і приймає звичайну фор-му трикутної матриці взаємозв’язку всіх пар її функцій;

♦          побудова структурно-функціональної моделі виробни-чої системи за допомогою з’єднання елементів струк-турної моделі з внутрішніми елементами функціональ-ної моделі;

♦          оцінка виробничих витрат, вироблена співвіднесенням витрат із усією сукупністю функцій за схемою: елемент — стан — функція з використанням кількісних показ-ників-коефіцієнтів: ритмічності, паралельності, прямо-точності, тривалості та ін..;

♦          оцінка якості функціонування виробничої системи і рівня її організації.

Пошуки шляхів удосконалення існуючої організації ви-робництва здійснюються на основі перебору великої кількості можливих варіантів. Вибір варіанта реалізації для впровад-ження удосконаленої або нової виробничої системи здійснюється експертною комісією, до складу якої входять досвідчені спеціалісти (науковці, менеджери та ін.).

Як відомо з літературних джерел, ФВА одержав широке розповсюдження в машинобудуванні та електротехнічній про-мисловості, але він може успішно використовуватись і в інших галузях промисловості таких, наприклад, як швейна, взуттєва та ін.

У спеціальній літературі [7] пропонується використати ФВА для пошуків шляхів зниження собівартості продукції у взуттєвому виробництві. Об’єктом дослідження були вибрані чоботи та напівчоботи, що складали значну питому вагу в за-гальному обсязі випуску взуття на підприємстві. Мета

Розділ 7

дослідження зводилася до пошуку резервів зниження собівар-тості вказаних виробів при збереженні досягнутого рівня їх якості.

У процесі дослідження було виділено головну та основні функції для вибраних виробів. Була проведена кількісна оцінка ролі основних функцій в реалізації головної. Кількісна оцінка здійснювалася за методом експертних оцінок. До цієї роботи за-лучались в ролі експертів спеціалісти з великим досвідом робо-ти. За результатами цих досліджень виявлено, що найваж-ливішими основними функціями для вибраного взуття є “відповідність розміру і повноті” та “не пропускати воду”.

Об’єкти, що досліджувалися, мають доволі складну конст-рукцію. Кожний виріб складається з 14 деталей. Роль кожної деталі в реалізації головної функції різна. А тому методом ек-спертних оцінок встановлювалась значущість кожної деталі з метою виявити менш відповідальні та непотрібні деталі. Менш відповідальні деталі повинні мати нижчу собівартість, а не-потрібні можуть бути ліквідовані, що і призведе до зниження собівартості виробу.

Зміни в конструкції виробів, у свою чергу, приведуть до змін в технологічному процесі, а далі й в організації вироб-ництва.