1.3. Мета, завдання та функції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

бухгалтерського обліку, принципи та вимоги

до його ведення

Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства (ст. 3 Закону України №996).

            1. Бухгалтерський облік в системі господарського обліку України

Основним завданням бухгалтерського обліку є опрацю-вання фактів господарської діяльності й одержання до-стовірних облікових даних з метою формування об’єктивної фінансової, податкової та статистичної інформації (звітності) для прийняття на її підставі управлінських рішень. Це стає цілком можливим за умов:

♦          безперервного ведення бухгалтерського обліку;

♦          вибору оптимальної форми організації бухгалтерського обліку;

♦          формування ефективної облікової політики на підставі пріоритетів економічної політики підприємства;

♦          розробки системи управлінського (внутрішньогоспо-дарського) обліку за бажанням підприємства;

♦          розробки схеми документообігу та технології оброб-лення облікової інформації;

♦          створення необхідних умов для раціональної ор-ганізації облікового процесу з боку керівництва підприємства та його ведення — з боку головного бух-галтера або особи, на яку покладено ведення бухгал-терського обліку підприємства.

Законодавство України передбачає такі форми організації бухгалтерського обліку (п. 4 ст. 8 Закону України №996):

♦          введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

♦          користування послугами спеціаліста з бухобліку, за-реєстрованого як підприємець, який здійснює підпри-ємницьку діяльність без створення юридичної особи;

♦          ведення на договірних засадах бухобліку централізова-ною бухгалтерією або аудиторською фірмою;

♦          самостійне ведення бухобліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складан-ня та подання фінансової звітності (ст.1 Закону України №996).

Документообіг — система створення, перевірки та оброб-лення первинних документів, за допомогою яких здійснюється реєстрація фактів господарської діяльності (господарських операцій).

Первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України №966).

В теорії бухгалтерського обліку передбачаються такі його завдання [40]:

♦          забезпечення збереження майна підприємства;

♦          контроль за майном підприємства для забезпечення си-стеми управління інформацією про його зміни;

♦          визначення фінансового результату, який в еко-номічному значення не завжди співпадає з фінансовим результатом в юридичному розумінні;

♦          перерозподіл ресурсів в економіці країни за рахунок збільшення вартості цінних паперів окремого підприємства та попиту на них на фондому ринку, що залежить від результатів діяльності, які визначаються бухгалтером та офіційно оприлюднюються.

Послідовність вищезазначених завдань бухгалтерського обліку відображає історію його розвитку та збільшення зна-чення в управлінні підприємством. Спочатку завданням обліку було забезпечення майнових інтересів господаря (влас-ника). Поряд з іншими перед обліком стоїть завдання з оп-тимізації фінансових результатів та представлення їх у рамках чинного законодавства в найбільш цікавому вигляді для акціонерів, потенційних інвесторів. Останнє пояснюється можливістю вибору, тобто варіативністю правового рішення господарського питання, що зумовлює, зокрема, потребу кож-ного підприємства у формуванні певної облікової політики, яка найкращим чином задовольняє інтереси власників та адміністрації. У свою чергу наявність варіантів організації та ведення бухгалтерського обліку, а іноді — відсутність чіткої регламентації облікової роботи потребують відповідної квалі-фікації та досвіду роботи від працівників бухгалтерії.

1. Бухгалтерський облік в системі господарського обліку України

Неоднозначність законодавчих норм та універсальний ха-рактер стандартів обліку в умовах багатогранності господарсь-кої діяльності та різноманітності її суб’єктів робить сприятли-ву атмосферу для застосування так званого креативного (творчого) обліку. Креативний облік може бути як позитив-ним, так й негативним. Він має позитивний характер, коли відображення майна підприємства та його капіталів не пору-шує законодавства, не призводить до перекручування показ-ників фінансової звітності. Необхідність в такому обліку має місце в обліку нових операцій або відомих операцій в умовах нового бізнесу, коли існує варіативність в оцінці об’єктів обліку та в їх відображенні у фінансовій звітності.

У протилежному випадку, а саме при недостовірному відображені фінансового стану підприємства з порушенням чинного законодавства креативний облік набуває негативний характер.

В управління підприємством бухгалтерський облік вико-нує ряд функцій:

управлінську, яка складається з інформаційної та аналітичної функції;

контрольну, яка складається з захисної, слідоутворюючої функцій та функції зворотного зв’язку;

оціночну (табл.1.3).

Для досягнення мети, виконання завдань та функцій бух-галтерський обліку повинен відповідати ряду загальноприйня-тих вимог та виконувати законодавчо встановлені принципи.

Для успішного ведення бухгалтерського обліку необхідно дотримуватися виконання ряду вимог, серед яких наваж-ливішими є: порівнянність показників обліку та показників планів, своєчасність обліку, точність і об’єктивність, повно-та, якісність і доступність, економічність і раціональність.

Вимогу про порівнянність показників обліку та показ-ників планів встановлено для виконання функції зворотного зв’язку та аналітичної функції, тобто для здійснення еко-номічного аналізу наявності та ефективності використання ресурсів, визначення результатів діяльності підприємства та

Таблиця 1.3

Функції бухгалтерського обліку

Функція          Характеристика функції

Управлінська Полягає в забезпеченні правдивою, достовірною, своєчас-ною, зручною й оперативною інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства різних внутрішніх та зовніш-ніх користувачів для прийняття управлінських рішень

Інформаційна            Потребує відображення фактичного стану господарської діяльності об’єкта управління. Це одна з головних функцій бухобліку

Аналітична    Полягає в здійснення на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів роботи підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання, що направ-лено на підвищення ефективності господарської діяльності підприємства

Контрольна   Полягає в необхідності здійснення методами бухобліку кон-тролю збереження та ефективності використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законо-давства й умов угод і контрактів.

Похідними від контрольної за своїм змістом є захисна та слідоутворююча функції, а також функція зворотнього зв’язку

Захисна          Спрямована на збереження майна власників через докумен-тування фактів господарської діяльності та встановлення матеріальної відповідальності за його втрати, знищення або розкрадання

Слідоутво-рююча     Виконання цієї функції надає можливість через документи виявляти відповідними органами правопорушення через декілька років після їх здійснення.

Зворотного зв’язку   Формує та передає фактичну інформацію про діяльність господарських суб’єктів

Оціночна       Полягає у вимірюванні та оцінюванні ресурсів, визначенні вар-тості й собівартості виробленої продукції, розрахунку резуль-тату діяльності підприємства, його рентабельності.

контролю виконання показників планів через формування та передачу фактичнї інформації про діяльність господарського суб’єкта. Необхідним при цьому є єдність методології обчис-

1. Бухгалтерський облік в системі господарського обліку України

лення планових та облікових показників. У протилежному ви-падку невідповідність таких показників призведе до неможли-вості їх порівняння або до помилок в аналітичній і плановій роботі та, як наслідок, — до прорахунків в управлінні підприємством.

Дотримання своєчасності обліку дозволяє керівникам усіх рівнів управління мати інформацію у встановлений час, що особливо актуально для виконання обліком функції зво-ротнього зв’язку в сучасних динамічних умовах господарю-вання. Несвоєчасність подання необхідних даних керівництву може спровокувати недоліки в його роботі: недієвість контро-лю та регулювання господарчих процесів, зменшення ефек-тивності та результативності управлінських рішень. Крім того, несвоєчасніть обліку може призвести до зловживань серед працівників підприємства, до порушень платіжної дисципліни (несвоєчасність сплати) та строків подання фінансової, подат-кової та статистичної звітності, як наслідок, до притягнення до адміністративної відповідальності відповідальних осіб. Своєчасність обліку передбачає не тільки забезпечення кори-стувачив оперативною чи поточною інформацією, а й інфор-мацією за попередні періоди.

Точність і об’єктивність обліку визначають правільність та достовірність (справжність) облікових даних. Повнота облікової інформації означає, що облік повинен всебічно відо-бражати господарську діяльність, але з доцільним рівнем де-талізації облікових даних. Ці дві вимоги спрямовані на вико-нання всіх функцій обліку, тому цілком логічним є встановле-на законодавством України адміністративна відповідальність та система штрафів за неправільність звітних даних внаслідок неточності та неповноти облікової інформації.

Точність і об’єктивність, а також повнота обліку передба-чає відображення як досягнень так і недоліків у роботі підприємства (його підрозділів), що має особливе значення для якості аналітичної функції обліку.

Ясність і доступність означають, що показники обліку по-винні бути простими і зрозумілими для широкого кола корис-

тувачів. Зокрема, це стосується фінансової звітності, внутрішньої звітності, підсумкових та довідкових документів, які передаються користувачам для прийняття рішень.

Вимога економічності і раціональності обліку передбачає мінімально можливий рівень витрат на здійснення всього ком-плексу облікових робіт з дотриманням усіх згаданих вимог до ведення обліку. Її дотримання спрощується за умов наявності відповідного рівня автоматизації облікового процесу, що дає економію матеріальних і трудових ресурсів. Саме автомати-зація обліку дозволяє виконувати вимоги своєчасності, точ-ності, об’єктивності та повноти обліку.

Вимоги, що висуваються до бухгалтерського обліку, знай-шли у законодавчо встановлених його принципах.

Принцип (від лат. principium — початок, основа) — основ-не вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки, що виз-начає всі наступні положення, які випливають з його тверд-жень (БСЭ, т. 34). Принципу, що розроблюються людьми, а саме принципи бухгалтерського обліку змінюються з часом, разом із розвитком його теорії та практики.

П(С)БО №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” принцип бухгалтерського обліку визначає як правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації госпо-дарських операцій і при відображенні їх результатів у фінан-совій звітності. Більшість країн розробила відповідні принци-пи свого вітчизнянного обліку, існують вони й в міжнародній обліковій практиці.

Статею 4 Закону України №996 передбачено такі основні принципи ведення бухгалтерського обліку:

обачність — застосування в бухобліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; у відповідності з цим принципом бухгалтер повинен у разі різних варіантів розрахунку обрати той, якому відповідає найбільший рівень зобов’язань та витрат і найменший рівень активів і доходів;

1. Бухгалтерський облік в системі господарського обліку України

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки госпо-дарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відобра-жатися у фінансовій звітності підприємства; на практиці трапляються ситуації, коли майно підприємства перебуває під контролем чи знаходиться територіально у іншого, то таке майно все рівно буде обліковуватися як власність першого підприємства; крім того, цей принцип працює в умовах повної матеріальної відповідальності власника за забов’язаннями свого підриємства, коли борги такого підприємства буде пога-шатися тільки за рахунок майна підприємства, але цей прин-цип не виключає можливості документально неоформленого використання майна підприємства його власником та навпаки — майна власника його підприємством;

послідовність — постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприєм-ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі, тобто не виникає потреби розподілу майна підприємства за його ліквідаційною вартістю (за ціною ре-алізації) для покриття його зобов’язань та розрахунку з його власниками, що вимагає процедура закриття (ліквідації);

нарахування та відповідність доходів і витрат — для виз-начення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і ви-трати відображаються в бухобліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Таким чином, надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства в якості передплати

ще не означає факт отримання доходу, що потребує докумен-тального підтвердження через підписання акту виконання-прийняття робіт (надання послуг), накладних на відвантажен-ня матеріальних цінностей (товарів, продукції) тощо. Крім то-го, витрати звітного періоду, за якими не отримано доходів, що плануються в майбутньому, не враховуються в розрахунку фінансового результату звітного періоду, при цьому витрати, які не мають безпосереднього зв’язку з певними доходами, включаються у рохрахунок фінансового результату в тому пріоді, в якому вони виникли;

превалювання сутності над формою — операції облікову-ються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридич-ної форми. Під юридичною формою розуміють юридичний до-кумент, який містить інформацію про об’єкти обліку. Тому на-явність чи відсутність первинних документів або законодав-чих актів не завжди є підставою для обліку господарських опе-рацій. Наприклад, з часом, в умовах певного підприємства або з інших причин сутність (економічний зміст, вартість, призна-чення) цих об’єктів може змінюватися, що вимагає відповідної зміни в їх обліку. Тому в умовах шкільної майстерні елект-роінструмент за призначенням та строком експлуатації буде відноситися до основних засобів, а в умовах великої будівель-ної компанії — до оборотних засобів (строк експлуатації менш одного року), тому при продажу цього електроінструмента будівельною компанією шкільній майстерні вказана зміна об’єкта обліку має бути врахована;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх вироб-ництво та придбання; цей принцип працює лише для визна-чення первісної вартості активів і зобов’язань;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнен-ня всіх господарських операцій підприємства у його фінан-совій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці (в Ук-раїні в національній валюті — гривні). Проте на етапах спосте-реження та вимірювання можуть використовуватися інші вимірники, крім грошового;

1. Бухгалтерський облік в системі господарського обліку України

періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінан-сової звітності на певну дату. В Україні фінансова звітність складається кожного кварталу на його останю дату нарастаю-чим підсумком з початку року.

Розглянуті принципи бухгалтерського обліку, а також фінансової звітності в Україні формують базу для створення єдиних правил ведення обліку та складання звітності, а також для розробки національних П(С)БО.