Додаток 5


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

ЗАКОН УКРАЇНИ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 11 травня 2000 року № 1707-ІП,

від 8 червня 2000 року № 1807-ІП,

від 22 червня 2000 року № 1829-ІП

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ве-дення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отри-мання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інфор-мації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користу-вачам для прийняття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) облік система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства;

зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілю-ють у собі економічні вигоди;

економічна вигода — потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

консолідована фінансова звітність фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух гро-шових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

            Додатки

національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку

нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнарод-ним стандартам;

облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;

первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

користувачі фінансової звітності (далі користувачі)

фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1.         Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх ор-ганізаційно-правових форм і форм власності, а також на представ-ництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подава-ти фінансову звітність згідно з законодавством.

2.         Частину другу статті 2 виключено

3.         Суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до за-конодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1.         Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансо-вої звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2.         Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ве-деться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтують-ся на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової

звітності

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на та-ких основних принципах:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та ви-трат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських опе-рацій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридич-на особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте май-но та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політи-ки можлива лише у випадках, передбачених національними поло-женнями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути об-грунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде три-вати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначен-ня фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти до-ходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгал-терському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка ак-тивів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та прид-бання;

єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Додатки

Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінан-сову звітність у грошовій одиниці України.

Розділ II. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Стаття 6. Державне регулювання бухгалтерського обліку та

фінансової звітності в Україні

1.         Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової

звітності в Україні здійснюється з метою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

2.         Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерсько-го обліку та складання фінансової звітності.

3.         Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінан-сової звітності в банках встановлюється Національним банком Ук-раїни відповідно до цього Закону та національних положень (стан-дартів) бухгалтерського обліку.

4.         Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінан-сової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових опе-рацій бюджетних установ установлюється Державним казначейст-вом України відповідно до законодавства.

5.         Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-госпо-дарської діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт (по-слуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається та-кою угодою відповідно до вимог законодавства України.

6.         Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у ме-жах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розроб-ляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Стаття 7. Методологічна рада з бухгалтерського обліку

1. Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України з метою:

організації розробки та розгляду проектів національних поло-жень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-право-вих актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінан-сової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної техно-логії збору та обробки обліково-економічної інформації;

розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготов-ки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

2.         Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

3.         Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку. По-ложення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку та її пер-сональний склад затверджуються Міністром фінансів України.

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

1.         Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2.         Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваже-ного органу (посадової особи) відповідно до законодавства та уста-новчих документів.

3.         Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та за-безпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських опе-рацій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (по-садова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

4.         Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку

підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створен-ня бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

            Додатки

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку цент-ралізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовува-тися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5.         Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інфор-мації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (уп-равлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

6.         Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умо-ви для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити не-ухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгал-тера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

7.         Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бух-галтерського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерсь-кого обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

8. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських опе-рацій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного ба-лансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку

1.         Підставою для бухгалтерського обліку господарських опе-

рацій є первинні документи, які фіксують факти здійснення госпо-

дарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під

час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — без-

посередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування об-

роблення даних на підставі первинних документів можуть складати-

ся зведені облікові документи.

2.         Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені

на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові

реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру госпо-дарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської опе-рації і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3.         Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних

документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в

регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного

запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розра-

хунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Додатки

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

4.         Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

5.         Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

6.         У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на па-перових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

7.         Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первин-них документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

8.         Відповідальність за несвоєчасне складання первинних доку-ментів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відобра-жених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці докумен-ти.

9.         Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку мо-жуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених закона-ми. Посадова особа підприємства має право в присутності представ-ників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов’язковим є складання реєстру документів, що ви-лучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 10. Інвентаризація активів і зобов’язань

1.         Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвента-ризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і докумен-тально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

2.         Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визнача-ються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

РОЗДІЛ IV. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ Стаття 11. Загальні вимоги до фінансової звітності

1.         На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зо-бов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підпису-ють керівник та бухгалтер підприємства.

2.         Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові резуль-тати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

3.         Для суб’єктів малого підприємництва і представництв інозем-них суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

4.         Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і поря-док їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

5.         Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

6.         Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Дер-жавного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Дер-жавним казначейством України.

Стаття 12. Консолідована та зведена фінансова звітність

1.         Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансо-вих звітів про власні господарські операції, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

2.         Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на дер-жавній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких пе-ребувають відповідно у державній та комунальній власності.

Додатки

3. Об’єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які вхо-дять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань підприємств відповідно до законодавства.

Стаття 13. Звітний період

1.         Звітним періодом для складання фінансової звітності є кален-дарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально нароста-ючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за ста-ном на кінець останнього дня кварталу (року).

2.         Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

3.         Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Стаття 14. Подання та оприлюднення фінансової звітності

1.         Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінан-сову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, тру-довим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2.         Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

 

3.         Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інве-стиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зо-бов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюд-нювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

4.         У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Стаття 15. Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.         Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року.

Адміністративні штрафи, які можуть бути накладені відповідно

до законів України на керівників та інших посадових осіб підприємств у зв’язку з допущеними методологічними помилками або арифметичними описками ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, пов’язаними із введенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, засто-совуються з 1 січня 2001 року.

2.         Кабінету Міністрів України:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Зако-ну;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити розроблення міністерствами та іншими централь-ними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, перед-бачених цим Законом, а також перегляд і скасування їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Додатки