9.3. Управлінська звітність підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Для сприяння успішної діяльності підприємство са-мостійно розробляє систему управлінської звітності, головною метою якої є надання керівництву відповідної інформації щодо:

♦          рівня прибутковості (підприємства в цілому, конкрет-ного підрозділу, певного продукту або груп продуктів);

♦          рівня витрат (підприємства в цілому, конкретного підрозділу, певного продукту або груп продуктів);

♦          зіставлення показників за різні періоди та між фактич-ним виконанням і плановим завданням.

Для створення дієвої системи управлінської звітності підприємству необхідно визначитися щодо:

♦          переліку (назви форм) управлінської звітності;

♦          переліку користувачів управлінської звітності;

♦          формату і змісту кожного управлінського звіту;

♦          дати (часу) подання кожного управлінського звіту;

♦          періоду, за який подається кожний управлінський звіт;

♦          методу накопичення та узагальнення інформації;

♦          відповідальних осіб за складання управлінської звітності;

♦          режиму доступу до інформації, що міститься в уп-равлінській звітності.

Визначаючись щодо назви форм управлінської звітності підприємствам слід знати, що найпоширенішими серед уп-равлінських звітів є:

♦          звіт про виконання — звіт, який містить порівняння за-

планованих і фактичних показників та розрахунок

відхилень із зазначенням їх причин;

♦ звіт центру відповідальності — звіт, який містить по-казники діяльності, контрольовані персоналом відповідного центру.

Як правило, управлінські рішення приймаються на трьох рівнях: 1) на рівні керівництва підприємства; 2) на рівні функціональних відділів; 3) на місцях. Згідно з ієрархічною структурою управління підприємства на всіх рівнях вирішу-ються задачі на підставі наявної інформації, яка міститься в управлінській звітності. Ця інформація орієнтована на кори-стувача — конкретного керівника підприємства, служби, відділу або функціонального підрозділу, буде залежати, по-перше, від функціональної області, у якій він спеціалізуються, по-друге, від його положення в організаційній структурі підприємства. Виходячи з цього, слід чітко визначити інфор-маційні входи та виходи кожного рівня. Виявлення інфор-маційних входів і виходів дає змогу провести ув’язування ба-гатьох завдань у єдину інформаційну мережу.

Формат і зміст кожного управлінського звіту визна-чається підприємством, виходячи з його форми. Так, звіт про виконання в узагальненому вигляді матиме формат і зміст, показані в табл. 9.3. Цей звіт складається бухгалтером (запов-нюється факт та значення відхилення) і подається відповідальній за прийняття рішення особі, яка вивчає відхи-лення (заповнює тенденцію, суттєвість та причини виникнен-

Таблиця 93

Звіт про виконання бюджету

Бюджетний центр                Бюджетний обсяг    

Звітний період          Фактичний обсяг

Дата складання

 

Назва (статті) показ-ника     Бюд-жет         Факт   Відхилення    Причина виник-нення

відхилен-ня

 

           

           

            Зна-чення      Тенденція       Суттє-вість   

 

           

           

           

            сприят-лива  несприят-лива         

           

 

                                                                                 

                                                                                 

 

9. Основи бухгалтерської звітності

ня). Рішення, що буде прийнято за поданим звітом, залежати-ме від значення, суттєвості, тенденції та причини виникнення відхилення. Якщо відхилення є значним, то для прийняття уп-равлінського рішення необхідною буде додаткова більш де-тальна інформація.

Звіт центру відповідальності забезпечує поточний кон-троль за встановленими бюджетними показниками. При цьо-му в звіті можуть міститися показники грошові і негрошові. Дані звітів центрів відповідальності нижчого рівня узагальню-ються в звіті центру відповідальності вищого рівня. Тим са-мим вище керівництво має можливість оцінити фактичні ре-зультати роботи з показниками генерального бюджету. Фор-мат звіту центру відповідальності може мати аналогічний ви-гляд представленому на рис. 9.3.

Дата (час) подання встановлюється за кожним уп-равлінським звітом окремо залежно від значення та не-обхідності інформації для прийняття управлінського рішення. Як правило, управлінські звіти подаються на останню дату кожного місяця. Але існують певні показники (статті), кон-троль за станом яких потребує щоденного складання уп-равлінського звіту.

Звичним періодом, за який подається кожний уп-равлінський звіт, є місяць. Одночасно звітність може склада-тися щоденно з наростаючим підсумком за місяць, квартал, півріччя, рік. Деякі управлінські звіти мають звітний період — зміну. день чи добу. Такі звіти дають детальну інформацію що-до відхилень, які підлягають постійному контролю з боку відповідальних за прийняття управлінських рішень осіб.

Як правило, відповідальними особами за складання уп-равлінської звітності, є бухгалтера-аналітики та конкретні ви-конавці контрольованих показників (статей).

Обґрунтування режиму доступу до інформації, що міститься в управлінській звітності підприємства, повинно охоплювати такі складові: 1) перелік інформації, віднесеної до конфіденційної і таємної категорій (склад і обсяг відомостей); 2) перелік осіб, що мають компетентність складати класифіка-

тори режимної інформації; 3) перелік осіб, що мають доступ до інформації певного виду; 4) порядок доступу до інформації (одержання, використання, поширення, зберігання) зацікав-леним особам, які повинні контролювати або можуть отриму-вати певну сукупність, та систему її захисту.

Підприємство визначає склад відомостей, які відносяться до категорій конфіденційної й таємної інформації. Потім ці відомості проходять систематизацію: присвоєння власного певного шифру з метою створення класифікатору режимної інформації.

Одночасно підприємство самостійно створює групу ком-петентних фахівців (конструктори, технологи, юристи, еко-номісти, обліковці), яка:

♦          визначає підстави й доцільність віднесення інформації до обмеженого режиму доступу та ступінь її секретності (категорія, яка характеризує важливість певної інфор-мації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охо-рони);

♦          розглядає пропозиції відділів та служб підприємства щодо віднесення та вилучення режимної інформації;

♦          подає на затвердження розгорнуті переліки відомостей, що становлять обмежений режим доступу, зміни до них, контролює відповідність змісту цих переліків кла-сифікатору режимної інформації;

♦          розробляє критерії визначення шкоди, яку може бути завдано економічній безпеці підприємства у разі розго-лошення конкретної інформації;

♦          надає висновок щодо шкоди економічній безпеці підприємства у разі розголошення конкретної інфор-мації;

♦          несе відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до обмежено-го режиму доступу.

З метою захисту режимної інформації підприємством мо-же бути впроваджено такий порядок доступу: 1) єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі та

9. Основи бухгалтерської звітності

обліку такої інформації; 2) обмеження оприлюднення та пере-дачі іншим особам режимної інформації; 3) спеціальний поря-док допуску та доступу відповідно до компетенції посадових осіб; 4) технічний захист інформації.

Режим доступу до інформації підприємства оформ-люється у вигляді додатку до облікової політики чи положен-ня, яке набирає чинності з моменту затвердження керівником і доводиться до відома (у письмовій формі — через підпис зо-бов’язання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації) всіх працівників підприємства. Вдало обґрунтований режим доступу інформації підприємства стає запорукою стабільності та успішності робо-ти підприємства в цілому та зацікавленими особами зокрема.

За допомогою інформації управлінської звітності керівництво приймає ефективні рішення (рис. 9.12) щодо пла-нування стратегії сталого розвитку підприємства, контролю-вання ходу діяльності та оцінки результатів роботи підприємства.

Напрями використання управлінської звітності

Прийняття рішень щодо планування

•          Стратегія;

•          Ринок;

•          Товари, продукти, послуги;

•          Ціна;

•          Завантаження потужностей

 

Розподіл обсягів роботи; Рівень запасів; Розподіл ресурсів; Контроль грошових коштів

 

Аналіз витрат; Ефективність праці;

Порівняльний аналіз діяльності

Рис. 9. 12. Можливості використання управлінської звітності

Так, керівництво має чітко усвідомлювати фінансові наслідки прийнятих ним управлінських рішень. Неправильно чи невчасно прийняте рішення може негативно вплинути на результати діяльності в майбутньому і навіть поставить під за-грозу існування самого підприємства.