7.2. Облік процесу придбання необоротних активів та виробничих запасів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Забезпечення підприємства засобами виробництва може здійснюватися такими шляхами:

♦          придбання за плату;

♦          виготовлення на підприємстві;

♦          внесення до статутного капіталу;

♦          безоплатне одержання;

♦          придбання в результаті обміну.

Головним шляхом забезпечення є придбання засобів ви-робництва за грошові кошти.

Завданнями бухгалтерського обліку процесу придбання вважаються:

1)         визначення кількості придбаних засобів виробництва у натуральному та грошовому вимірах;

2)         визначення фактичної собівартості придбання засобів виробництва;

3)         контроль за збереженням придбаних засобів вироб-ництва.

У процесі придбання відбувається заготівля основних за-собів, нематеріальних активів, виробничих запасів.

Згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби”, основні засоби поділяються на дві групи (рис. 7.2)

Для визначення складу підгрупи “Малоцінні необоротні матеріальні активи” кожне підприємство повинно затвердити в наказі про облікову політику максимальне значення (ліміт) вартості за одиницю для названої групи предметів.

Приклад. Підприємство використовує два інструменти, строк корисного використання яких становить 3 роки. Один із інстру-ментів має вартість 420 грн, другий — 80 грн. Обидва інструменти будуть включені до складу групи “Основні засоби”. Для визначення

7. Облік господарських процесів

класифікаційної підгрупи необхідно знати ліміт вартості малоцінних необоротних матеріальних активів. Якщо підприємство затвердило ліміт у сумі 100 грн, то перший інструмент буде включений до підгрупи “Основні засоби” за позицією “Інструменти, прилади, інвентар”, а другий — до підгрупи “Інші необоротні матеріальні акти-ви” за позицією “Малоцінні необоротні матеріальні активи”. Якщо ж підприємство затвердило ліміт вартості у сумі 500 грн за одиницю, то обидва інструменти будуть обліковані у складі малоцінних необо-ротних матеріальних активів.

Основні засоби

Рис. 7.2. Склад основних засобів

Основні засоби

Земельні ділянки

Капітальні витрати на поліпшення

земель

Будинки, споруди та передавальні

пристрої

Машини та обладнання

Транспортні засоби

Інструменти, прилади, інвентар

(меблі)

Робоча і продуктивна худоба

Багаторічні насадження

Інші основні запаси

Інші необоротні нематеріальні активи

Бібліотечні фонди

Малоцінні необоротні матеріальні

активи

Тимчасові (нетитульні) споруди

Природні ресурси

Інвентарна тара

Предмети прокату

Інші необоротні матеріальні активи

У балансі підприємства загальна сума обох підгруп пока-зується за однією статтею “Основні засоби”.

Приклад. Вартість основних засобів підприємства — 42 тис. грн, у т. ч. вартість підгрупи “Основні засоби” — 32 тис. грн, вартість підгрупи “Інші необоротні матеріальні активи” — 10 тис. грн. У ба-лансі за статтею “Основні засоби” буде показана сума 42 тис. грн.

У той же час згадані підгрупи основних засобів згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку відображаються на різних рахунках, основні засоби — на рахунку 10 “Основні засоби” та його субрахунках,

інші необоротні матеріальні активи — на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи” за його субрахунках.

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”, відносно основних засобів розрізняють такі види їх вартості:

1)         первісна;

2)         переоцінена;

3)         залишкова;

4)         справедлива;

5)         вартість, яка амортизується;

6)         ліквідаційна.

В обліку придбання основних засобів використовується перший вид вартості. Зупинимось на його визначенні.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість не-оборотних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Даний вид вартості може визначатися залежно від спосо-бу надходження основних засобів на підприємство.

У випадку придбання основних засобів їх первісна вартість складається із суми витрат на придбання (рис. 7.3).

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів передба-чених (створених) повністю або частково за рахунок позико-вого капіталу.

Основні засоби підприємства обліковують на синтетичних рахунках 10 “Основні засоби” і 11 “Інші необоротні ма-теріальні активи”. На цих рахунках основні засоби облікову-ються за первісною вартістю, сума зносу формується на окре-мому рахунку 13 “Знос необоротних активів”.

Придбання основних засобів вимагає капітальних вкла-день, тому первісна вартість основних засобів спочатку фор-мується на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, а потім перено-ситься загальною сумою на рахунок 10 “Основні засоби” або 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Отримання основних засобів від постачальників оформ-люється такою кореспонденцією рахунків:

7. Облік господарських процесів

Первісна вартість основних засобів

 

1 Суми, що сплачують постачальникам основних засобів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)         4 Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству)

2 Реєстраційні збори, державний збір та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів   5 Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів

3 Суми ввізного мита           6 Витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів

7 Інші витрати безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із

запланованою метою

Рис. 7.3. Складові витрат, що визначають первісну вартість при придбанні

основних засобів

1)         Дебет рах. 15 “Капітальні інвестиції”; Кредит рах. 63 “ Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

2)         Дебет рах. 10 “Основні засоби” ; Дебет рах 11 “Інші необоротні матеріальні активи”; Кредит рах. 15 “Капітальні інвестиції”.

У міру становлення і розвитку ринкової економіки не-впинно зростають значення і частка нематеріальних активів у майні підприємства.

Згідно з П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, нематеріальний — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та ут-римується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи на-дання в оренду інших особам.

До монетарних активів відносять грошові кошти, а також інші активи, які можуть бути отримані у фіксованій сумі гро-шей. Усі інші активи — немонетарні. До них відносяться запа-си, обладнання, меблі та інше, але вони — не нематеріальні ак-тиви, тому що мають фізичну субстанцію. Особливістю нема-теріальних активів, відносно до їх визначення, є відсутність фізичної субстанції. Крім того, нематеріальні активи мають високий ступінь невизначеності доходу, який можна отримати при їх використанні.

Нематеріальні активи поділяються на декілька груп (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Класифікація нематеріальних активів

Нематеріальні активи

1. Права користування природними ресурсами   -          Надрами і іншими ресурсами природного

середовища

-          Геологічною та іншою інформацією про

природне середовище

-          Інші аналогічні права

2. Права користування майном      -          Земельною ділянкою

-          Будівлею

-          Право на оренду приміщень

-          Інші аналогічні права

3. Права на знаки для товарів і послуг       -          Товарні знаки

-          Торговельні марки

-          Фірмові назви

-          Інші аналогічні права

4. Права на об’єкти промислової власності          -          На винахід

-          На корисні моделі

-          На промислові зразки

-          На сорт рослин

-          На породи тварин

-          На ноу-хау

-          На захист від недобросовісної конкуренції

-          Інші аналогічні права

5. Авторські і суміжні з ними права           -          На літературні і музичні твори

-          На програми для ЕОМ

-          Інші аналогічні права

6. Гудвіл         -          Гудвіл

-          Негативний гудвіл

7. Інші нематеріальні активи           -          На здійснення діяльності

-          На використання економічних та інших привілеїв

-          Інші аналогічні права

 

7. Облік господарських процесів

Згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”, гудвіл — перевищення вартості придбання над часткою покупця у спра-ведливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зо-бов’язань на дату придбання. Якщо вказана різниця має пози-тивне значення, то виникає позитивний гудвіл, у протилежно-му випадку — негативний. Таким чином, гудвіл — це актив, а негативний гудвіл — контрактив.

Облік нематеріальних активів здійснюється на синтетич-них рахунках 12 “Нематеріальні активи” і 13 “Знос необорот-них активів”. На рахунку “Нематеріальні активи” відобра-жається рух нематеріальних активів за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих тор-говельних знижок), мита, непрямих податків, що не підляга-ють відшкодуванню, та інших витрат безпосередньо пов’яза-них з його придбанням та доведенням до стану у якому він придатний для використання за призначенням. Слід відзначи-ти, що до первісної вартості нематеріальних активів, придба-них (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку не включаються витрати на сплату відсотків за кредит.

Придбання нематеріальних активів відображається запи-сами:

1)         Дебет рах. 15 “Капітальні інвестиції”; Кредит рах. 63 “ Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

2)         Дебет рах. 12 “Нематеріальні активи”; Кредит рах. 15 “Капітальні інвестиції”.

Аналітичний облік придбаних необоротних активів здійснюється за інвентарними об’єктами, тобто практично за кожною окремою одиницею.

Процес придбання оборотних активів перш за все пов’яза-ний з формуванням на підприємстві виробничих запасів.

Виробничі запаси — це матеріальні цінності, що знахо-дяться на складах підприємств — виробників, призначені для використання у процесі виробництва, але ще не увійшли в цей

процес. Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, до виробничих запасів відносяться такі складові (рис. 7.4).

Виробничі запаси

Сировина

Основні і допоміжні матеріали

Паливо

Покупні напівфабрикати і

Комплектуючі вироби

Запасні частини

Тара

Будівельні матеріали

Малоцінні та швидкозношувані

предмети

Інші матеріали призначені для

споживання в ході нормального

операційного циклу

Рис. 7.4. Склад виробничих запасів

У більшості випадків виробничі запаси надходять від по-стачальників. Згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, запаси що надійшли від постачальників, обліковуються за первісною вартістю.

Первісною вартістю придбаних запасів є фактична собівартість придбання, яка складається з таких витрат (рис. 7.5).

Фактична собівартість придбання запасів (первісна вартість)

 

1          1          1          1

Суми, що        Суми ввізного           Суми непрямих         Транспортно-

сплачуються  мита    податків, які не          заготівельні

постачальнику за                  відшкодовуються      витрати

вирахуванням                       підприємству

непрямих витрат                             

Рис. 7.5. Складові фактичної собівартості придбаних запасів

7. Облік господарських процесів

До транспортно-заготівельних витрат відносяться витра-ти на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма ви-дами транспорту до місця їх використання, включаючи видат-ки зі страхування ризиків транспортування запасів.

Таким чином, фактичну собівартість придбання запасів можна представити як суму двох складових:

СП = КВ + ТЗВ,

де СП — собівартість придбання запасів; КВ — купівельна вартість запасів; ТЗВ — транспортно-заготівельні витрати. Придбання виробничих запасів на рахунках бухгалтерсь-кого обліку відображається такими записами: Дебет рах. 20 ”Виробничі запаси”;

Дебет рах. 22 ”Малоцінні та швидкозношувані предмети”; Кредит рах. 63 “Розрахунки з постачальниками та підряд-никами” — на фактичну собівартість придбання, або

Дебет рах. 20 ”Виробничі запаси”;

Дебет рах. 22 ”Малоцінні та швидкозношувані предмети”; Кредит рах. 63 “Розрахунки з постачальниками та підряд-никами” — на купівельну вартість.

2) Дебет рах. 20 ”Виробничі запаси”;

Дебет рах. 22 ”Малоцінні та швидкозношувані предмети”; Кредит рах. 63 “Розрахунки з постачальниками та підряд-никами” — на суму транспортно-заготівельних витрат.

Певні особливості має оцінка виробничих запасів в аналітичному обліку. Оцінка виробничих запасів в аналітич-ному обліку може здійснюватись одним з двох варіантів за ви-бором підприємства:

1)         за фактичною собівартістю придбання;

2)         за купівельною вартістю з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат.

Якщо вдається здійснювати оцінку виробничих запасів в аналітичному обліку за фактичною собівартістю, це обумов-лює звичайний зв’язок між записами в регістрах синтетичного та аналітичного обліку запасів.

Частіше всього бухгалтер вимушений здійснювати аналітичний облік виробничих запасів не за фактичною собівартістю їх придбання, а за купівельною. Така ситуація спричинена тим, що в складі собівартості придбання запасів купівельна вартість є прямими витратами, а транспортно-за-готівельні витрати — непрямими. В такому випадку в обліку ви-користовується спеціальний субрахунок “Транспортно-за-готівельні витрати”, який відноситься до всієї групи виробни-чих запасів, а це означає, що методологія обліку ускладнюється.

При двох варіантах обліку виробничих запасів записи в рахунках будуть мати такий вигляд (рис. 7.6 і 7.7).

Приклад. Підприємство використовує два види матеріалів — А і Б. Залишок матеріалів на початок місяця за фактичною собівартістю:

матеріал А — 12 000 грн;

матеріал Б — 950 грн.

Протягом місяця підприємство придбало матеріал А на суму 4000 грн за купівельною вартістю без податку на додану вартість. Витрати на транспортування становили 580 грн без податку на дода-ну вартість.

Матеріал Б був придбаний за купівельною вартістю на суму 1500 грн без податку на додану вартість, витрати на транспортуван-ня становили 800 грн без податку на додану вартість.

20

Виробничі запаси     Матеріал А     Матеріал Б

Сп 12000       

4000   

580     

Об. 4580        

Ск 16580       

Сп 950           

1500   

800     

Об. 2300        

Ск 3250         

Дебет  Кредит Дебет            Кредит Дебет            Кредит

 

Сп 12950       

5500   

1380   

Об. 6880        

Ск 19830       

Рис. 7.6. Аналітичний облік придбання запасів за фактичною собівартістю

7. Облік господарських процесів

Приклад. Підприємство використовує 2 види матеріалів — А і Б. Залишок матеріалів на складі на початок місяця за фактичною собівартістю:

матеріал А — 6400 грн, у тому числі купівельна вартість — 6000 грн, транспортно-заготівельні витрати — 400 грн;

матеріал Б — 9300 грн, у тому числі купівельна вартість — 6000 грн, транспортно-заготівельні витрати — 800 грн.

Протягом місяця підприємство придбало матеріал А за купівельною вартістю на суму 6000 грн без податку на додану вартість, а матеріал Б — на суму 12 000 грн. Витрати на транспорту-вання матеріалів становили 2000 грн без податку на додану вартість. Таким чином, фактична собівартість придбання матеріалів становить 20000 грн.

20

Виробничі запаси

Дебет  Кредит

Сп 15 700

18 000 2000

Об. 20 000 Ск 35 700

Матеріал А

Дебет

Сп 6000

6000 Об. 6000 Ск 12 000

Кредит

 

Матеріал Б

Дебет  Кредит

Сп 8500

12 000

Об. 12 000 Ск 20 500

Дебет

Сп 1200

2000

Об. 2000 Ск 3200

ТЗВ

Кредит

Рис. 7.7. Аналітичний облік придбання запасів за купівельною

вартістю

Як видно з рис. 7.7, фактична собівартість окремих видів ма-теріалів, у даному випадку в рахунках, безпосередньо не формується. Для визначення необхідно здійснити додаткові розрахунки: роз-поділити суму ТЗВ між двома видами матеріалів. Згідно з П(С)БО 9, розподіл рекомендується здійснювати пропорційно купівельній вартості матеріалів.

Спочатку розраховується процент ТЗВ:

ТЗВ,%

транспортн о - заготівельні витрати протягом звітного місяця

Купівельна вартість матеріалів , щ о надійшли

Потім визначається сума ТЗВ для кожного виду матеріалів:

ТЗВ = щ ■ТЗВ,% ,

100

де T3Bj— транспортно-заготівельні витрати для г'-того виду ма-

теріалів;

KBj— купівельна вартість г'-того виду матеріалів.

Фактична собівартість придбання двох видів матеріалів за умо-вою прикладу становить:

ТЗВ,% =         200°    100 = 11,11%;

6000 + 12 000

ТЗВА = 6000 •11^ = 667 грн; 100

ТЗВ, = 12 000 •11^11 =1333 грн;

^          100

Сп А = 6000 + 667 = 6667 грн;

Сп Б =12 000 +1333 =13333 грн.

Загальна фактична собівартість придбання матеріалів становить 20 000 грн (6667 + 13 333), що збігається з дебетовим обо-ротом рахунку 20 “Виробничі запаси”.

Аналітичний облік виробничих запасів здійснюється за кожним їх найменуванням або видом.

7. Облік господарських процесів