3.1. Сутність бухгалтерського балансу та особливості його побудови


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Важливим етапом ведення бухгалтерського обліку будь-якого підприємства є складання бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс — це один з головних елементів методу бухгалтерського обліку. Він інформує користувачів про господарські засоби (економічні ресурси), які є в розпоря-дженні підприємства, а також про вимоги на них акціонерів і кредиторів.

Бухгалтерський баланс — це важлива складова фінансо-вої звітності суб’єкта господарювання, а тому складається бухгалтерами всіх підприємств незалежно від форми влас-ності та організаційно-правової форми господарювання. Він упорядковується на останній день звітного періоду. Звітним періодом для бухгалтерського балансу є календарний рік. Але він може складатися як проміжна звітність у кінці місяця або кварталу.

У світовій теорії та практиці бухгалтерського обліку ба-ланс іноді називають балансовою формою звітності, або звітом про фінансову позицію компанії на визначений мо-мент часу. При цьому виділяють дві форми його складання: го-ризонтальну та вертикальну. Перша — традиційна, в якій ак-тиви розміщені ліворуч, а зобов’язання та власний капітал — праворуч. Друга — звітна форма, де та ж сама інформація розміщується вертикально: спочатку активи, а нижче — влас-ний капітал та зобов’язання, або навпаки: зобов’язання та

3. Бухгалтерський баланс

власний капітал. Схематичне зображення горизонтальної та вертикальної форм складання бухгалтерського балансу пред-ставлено на рис. 3.1.

Горизонтальна форма бухгалтерського балансу

Активи

 

Власний капітал + Зобов’язання

Вертикальна форма бухгалтерського балансу

1 спосіб

2 спосіб

 

Активи

=

Власний капітал

+

Зобов’язання

Рис.3.1. Форми складання бухгалтерського балансу (див. Додаток )

Слід зазначити, що в основі побудови горизонтальної та вертикальної форм бухгалтерського балансу знаходиться одне й те саме рівняння, яке в бухгалтерському обліку прийнято на-зивати балансовим рівнянням. Воно має такий вигляд:

Активи = Власний капітал + Зобов’язання.

Це рівняння свідчить про те, що активи підприємства мо-жуть формуватися як за рахунок власних коштів, так і залучених (коштів інших підприємств та фізичних осіб). Однак існу-ють випадки, коли активи підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу). Така ситуація можлива на початкових стадіях діяльності підприємства. Тоді балансове рівняння матиме такий вигляд:

Активи = Власний капітал.

Як бачимо, основними складовими балансу є активи, власний капітал та зобов’язання. Для правильного складання бухгалтерського балансу дуже важливо розуміти економічну сутність цих термінів.

Активи — це ресурси контрольовані підприємством у ре-зультаті минулих подій, та використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. За таким визначенням до активів належать не тільки активи, які мають фізичну (матеріальну) форму, наприклад, земля, будівлі, обладнання, але й ті, що є свідченням певних прав, контролюються суб’єктом господарювання і від використання яких у майбутньому воно очікує отримати вигоду (наприклад, патенти, ліцензії). Під економічною вигодою, що міститься в конкретному активі, слід розуміти його потенціал, який прямо або непрямо ввійде в грошовий потік суб’єкта господарюван-ня. Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство різними шляхами. Наприклад, активи можна [15, с.198] :

♦          обміняти на інші активи;

♦          використати для погашення зобов’язань;

♦          розподілити серед власників (акціонерів);

♦          використати окремо або у поєднанні з іншими актива-ми у виробництві товарів та послуг, що виготовляються суб’єктом господарювання.

Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка ви-никла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Підприємства можуть ви-користовувати такі способи погашення зобов’язань:

            3 Бухгалтерський баланс

♦          сплата деякої суми грошей;

♦          передача інших активів;

♦          надання послуг, виконання робіт, відвантаження про-дукції;

♦          заміна одного зобов’язання іншим.

Під власним капіталом розуміють частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зо-бов’язань. Тобто власний капітал характеризує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання.

При відображенні в бухгалтерському балансі активів, власного капіталу та зобов’язань необхідно враховувати ймовірність отримання або втрат економічних вигод у майбут-ньому і можливість їх достовірної оцінки під час складання ба-лансу, тобто:

1)         актив відображається в балансі за умови, що оцінка йо-го може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його викорис-танням;

2)         зобов’язання відображається в балансі за умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх по-гашення;

3)         власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до йо-го зміни.

У цілому в світі існує багато видів бухгалтерських ба-лансів, зокрема:

♦          баланс-нетто. Особливість його полягає в тому, що по-казники активів та капіталу відображаються за їх чистою вартістю. Наприклад, до підсумку балансу включається не первісна вартість основних засобів та накопичений знос, а їх залишкова вартість.

♦          баланс-брутто. Цей вид балансу передбачає включення всіх показників балансу до його підсумку. Наприклад, основні засоби за первісною вартістю будуть відображатися в активі, а

накопичений знос, як джерело утворення, — в пасиві балансу. Тому, чиста вартість основних засобів буде розраховуватися як різниця між первісною вартістю та накопиченим зносом.

♦          вступний баланс. Він складається на початку діяль-ності суб’єкта господарювання і відображає активи та джерела їх формування на дату створення підприємства.

♦          поточний баланс. Метою упорядкування такого балан-су є забезпечення оперативного контролю за діяльністю підприємства, а також регулювання його розрахункових відносин із зовнішніми контрагентами (покупцями, поста-чальниками, дебіторами, кредиторами, комерційними банка-ми). Він складається протягом календарного року за звітними періодами (місяць, квартал).

♦          заключний (річний) баланс. Цей вид балансу характе-ризує стан активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства на останній день звітного року.

♦          об’єднувальний баланс. Такий баланс складається у випадку злиття кількох малих підприємств у одне на правах юридичної особи.

♦          зведений баланс. Він упорядковується підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господарства, виділені на самостійний баланс (житло-во-комунальні, оздоровчі та ін.).

♦          розподільчий баланс. Такий вид балансу складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші підприємства з правами юридичної особи.

♦          ліквідаційний баланс. Даний вид балансу має місце у випадку ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи.

♦          консолідований баланс. Він відображає інформацію про стан активів, власного капіталу та зобов’язань юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної оди-ниці.

В Україні з набуттям чинності Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в основу яких покладені вимоги Міжнародних стандартів фінансової звітності, під бух3. Бухгалтерський баланс

галтерським балансом розуміють звіт підприємства про фінансовий стан, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Зміст і форма бухгалтерського балансу, а також загальні вимоги щодо його визначення і розкриття змісту його складо-вих установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Норми цього положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Оскільки для банків форма і зміст балансу встановлюється Національним банком України, для бюджетних установ — Державним казначейством України.

Форма бухгалтерського балансу відповідно з Національ-ними П(С)БО представлена в Додатках 7, 9, 10.

Основним неподільним елементом бухгалтерського ба-лансу є стаття. Стаття балансу — це показник, що відображає на звітну дату стан окремих видів активів, власного капіталу та зобов’язань. У бухгалтерському балансі статті розміщені за їх здатністю перетворюватися на грошові кошти. Так, в активі балансу вони розташовані в міру зростання їх ліквідності: від нематеріальних активів до грошових коштів, а в пасиві — за оз-накою часу, який потрібен для повернення боргу. Кожна стат-тя балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Статті бухгалтерського балансу поділяються на:

♦          активні та пасивні;

♦          основні та регулюючі.

Показники основних статей включаються в підсумки розділів та підсумок балансу. Регулюючі не мають значення без основних і їх суми в підсумок балансу не включаються. В активі балансу такими статтями є первісна вартість та знос не-матеріальних активів і основних засобів, первісна вартість дебіторської заборгованості та резерв сумнівних боргів. У па-сиві — неоплачений капітал та вилучений капітал. Активні статті балансу групуються у розділи активу, пасивні — у розділи пасиву балансу.

Актив балансу має три розділи:

1.         Необоротні активи.

2.         Оборотні активи.

3.         Витрати майбутніх періодів. Необоротні активи в економічній літературі та практиці

відомі ще як довгострокові активи або фіксовані активи. Вони є такими, що не споживаються протягом одного операційного циклу, керівництво підприємства не передбачає їх конвертації у гроші в поточному році, і основне призначення яких — не пе-репродаж, а використання в господарській діяльності.. Під операційним циклом слід розуміти проміжок часу від моменту придбання підприємством сировини та матеріалів, які викори-стовуються у виробничому процесі або підлягають реалізації, до їх продажу в обмін на гроші (або їх еквіваленти, які легко перетворюються в гроші). До необоротних активів належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засо-би, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, гудвіл, інші необоротні активи.

Найбільшу частку в загальному обсязі необоротних ак-тивів займають основні засоби. Вони являють собою ма-теріальні активи, які використовуються підприємством більше одного року або більше одного операційного циклу, не змінюють свою натуральну форму та переносять вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відра-хувань. У балансі за статею “Основні засоби” відображається вартість будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин та устаткування, транспортних засобів, інструментів, інвентаря тощо. Окремо в цій статті наводиться їх первісна вартість, знос, залишкова вартість. До підсумку (валюти) балансу ос-новні засоби включаються за залишковою вартістю.

Крім основних засобів, для підприємства безперечну еко-номічну цінність мають довгострокові активи без фізичної суб-станції. Це нематеріальні активи. Під ними розуміють немоне-тарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою вико-

3. Бухгалтерський баланс

ристання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для вироб-ництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. До їх складу включаються товарні знаки, патен-ти, ліцензії, комп’ютерні програми, авторські права тощо. Як і основні засоби, вони в балансі відображаються за трьома стат-тями (первісна вартість, знос, залишкова вартість) і до підсум-ку балансу вони включаються за залишковою вартістю.

Також для підприємств, крім основних засобів, нема-теріальних активів важливе значення набувають інвестиції, які вони здійснюють. Підприємства можуть здійснювати ре-альні та фінансові, довгострокові та короткострокові інвес-тиції. У складі необоротних активів за статею “Довгострокові фінансові інвестиції” відображаються фінансові інвестиції підприємства на період більше одного року, а також усі інвес-тиції, які не можуть біти вільно реалізовані в будь-який мо-мент (п. 17 П(С)БО №2). Це вкладення в акції вітчизняних та іноземних акціонерних товариств, депозитні сертифікати та облігації строком покриття більше одного року.

Однією із складових необоротних активів також є неза-вершене будівництво. Це незавершені капітальні інвестиції у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, мо-дернізацію, придбання необоротних активів (включаючи нео-боротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

Дебіторська заборгованість юридичних та фізичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та бу-де погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, є довго-строковою і відображається також у складі необоротних ак-тивів. До довгострокової дебіторської заборгованості відно-сять: заборгованість орендаря за фінансовою орендою, надан-ня позик іншим підприємствам, надання позик фізичними особам, заборгованість, яка виникає при форс-мажорних об-ставинах.

Відстрочені податкові активи — це сума податку на прибу-ток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах (вини-кає, коли сума податку на прибуток, визначена за даними фінансового обліку, буде нижчою від суми податку на прибу-ток, розрахований відповідно до податкової декларації).

Гудвіл для вітчизняних підприємств є порівняно новою статею балансу. Він виникає в результаті придбання одним підприємством іншого. В статті “Гудвіл” відображається пере-вищення вартості купівлі ідентифікованих активів і зо-бов’язань над їх справедливою вартістю станом на дату здійснення операції обміну або від’ємна різниця між вказани-ми показниками.

До складу інших необоротних активів відносяться необо-ротні активи, які не можуть бути включені до вище наведених статей.

Оборотні активи (2 розділ балансу) відомі ще під назвою поточні активи. Це ресурси, які належать підприємству і, на-певно, будуть перетворені на гроші чи використані іншим чи-ном протягом 12 місяців з дати балансу або операційного цик-лу. Зарубіжна практика поділяє оборотні активи на ліквідні та менш ліквідні. До ліквідних оборотних активів належать гроші, короткострокові фінансові вкладення, поточна дебіторська заборгованість та векселі до отримання. Менш ліквідними поточними активами вважаються запаси. У вітчиз-няній балансовій формі звітності оборотні активи відобража-ються за статтями “Запаси”, “Векселі одержані”, “Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги”, “Дебіторська за-боргованість за розрахунками” (з бюджетом, по виданим аван-сам, нарахованих доходах), “Інша поточна дебіторська забор-гованість”, “Поточні фінансові інвестиції”, “Грошові кошти та їх еквіваленти”, “Інші оборотні активи” .

Запаси — найбільш важлива і значна частина активів підприємств. Вони визначаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з запасами і їх вартість може бу-ти достовірно оцінена. Запаси відносяться до складу оборот3. Бухгалтерський баланс

них активів, тому що можуть бути перетворені на грошові ко-шти протягом року або одного операційного циклу. Визна-чальні риси запасів:

♦          утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

♦          перебувають у процесі виробництва з метою подальшо-го продажу продукту виробництва;

♦          утримуються для споживання під час виробництва про-дукції, виконання робіт та надання послуг, а також уп-равління підприємством.

У балансі запаси підприємства відображаються за такими статтями:

♦          “Виробничі запаси”. У ній відображається вартість за-пасів сировини, матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, основних та допоміжних матеріалів, палива, тари, запасних частин та інших матеріалів, призначених для спожи-вання протягом операційного циклу.

♦          “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”. За цією статею показується вартість дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів.

♦          “Незавершене виробництво”. Ця стаття призначена для відображення витрат на незавершене виробництво та незавер-шених робіт, а також вартості напівфабрикатів власного ви-робництва.

♦          “Готова продукція”. У цій статті відображається вартість продукції власного виробництва, яка знаходиться на складі підприємства.

♦          “Товари”. У цій статті наводиться вартість товарів, які підприємство придбало для подальшого перепродажу.

Наступною складовою оборотних активів підприємства є поточна дебіторська заборгованість. Під нею розуміють суму дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. (П(С)БО № 10). Поточна дебіторська заборгованість підприємства в бухгалтерському балансі відоб-ражається за статтями:

♦          векселі одержані;

♦          дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги;

♦          дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюдже-том, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

♦          інша поточна дебіторська заборгованість.

У статті “Векселі одержані” показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену про-дукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані по-слуги, яка забезпечена векселями.

У статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи по-слуги” відображається заборгованість покупців, замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім забор-гованості, яка забезпечена векселями). Цей вид дебіторської заборгованості відображається за статтями чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів. У підсу-мок балансу вона включається за чистою реалізаційною вартістю, що розраховується як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів.

Стаття “Дебіторська заборгованість за розрахунками з бю-джетом” призначена для відображення заборгованості фінан-сових та податкових органів даному підприємству.

У статті “Дебіторська заборгованість за виданими аванса-ми” показуються суми, які були видані даним підприємством іншим суб’єктам господарювання в рахунок майбутніх пла-тежів.

У статті “Дебіторська заборгованість із внутрішніх розра-хунків” наводиться дебіторська заборгованість із внутрішньо-відомчих розрахунків та заборгованість пов’язаних сторін. У свою чергу, пов’язаними сторонами являються підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб або особи, які прямо або опосередковано здійснюють кон-троль над підприємством чи суттєво впливають на його діяльність.

За статею “Інша поточна дебіторська заборгованість” по-казується заборгованість, яка не може бути включена до пере-рахованих статей поточної дебіторської заборгованості.

3. Бухгалтерський баланс

Наступною статтею бухгалтерського балансу є стаття “По-точні фінансові інвестиції”. Під поточними фінансовими інве-стиціями розуміють інвестиції на строк, який не перевищує одного року, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). За таким визначенням до цього виду інвестицій нале-жать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші до-ходні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточними фінансовими інве-стиціями можна також вважати векселі, якщо вони використо-вуються як цінний папір.

Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються окремо в національній та іноземній валюті. До грошових коштів нале-жать кошти в касі підприємства та на поточних рахунках, які можуть бути використані для поточних операцій. Під еквіва-лентами грошових коштів слід розуміти короткострокові фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

До інших оборотних активів відносяться активи, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу “Оборотні активи”.

Третій розділ бухгалтерського балансу “Витрати май-бутніх періодів” характеризує витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до на-ступних звітних періодів. Прикладом таких витрат можуть бу-ти сплачені авансом платежі, оплата страхового полісу, перед-плата на газети, журнали, витрати на оплату патентів та ін.

Пасив балансу об’єднує п’ять розділів:

1.         Власний капітал.

2.         Забезпечення майбутніх витрат та платежів.

3.         Довгострокові зобов’язання.

4.         Поточні зобов’язання.

5.         Доходи майбутніх періодів.

Власний капітал належить підприємству на правах влас-ності, а не є тимчасово позиченим. Сформований підприємством власний капітал представляє його фінансову основу. В балансі він відображається за певними статтями (рис.3.2)

Власний капітал

 

            +                                 ▼                               ▼                               T                     ▼

Статутний капітал                            Пайовий капітал                               Додатковий

вкладений

капітал                                   Інший

додатковий

капітал                       Резервний капітал

                        1          '                                              1          '                                              v                                             

            Нерозподілений

прибуток

(непокритий збиток)                        Неоплачений капітал                       Вилучений капітал  

Рис. 3.2. Облікові показники власного капіталу

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал. Його величина визначається установчими документа-ми господарюючого суб’єкта згідно з чинним законодавством. Статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Формування статутного капіталу залежить від організаційно-правової форми господарювання підприємства. Так, у товариствах з обмеженою відпо-відальністю, командитних товариствах, повних товариствах, товариствах з додатковою відповідальністю він формується за рахунок внесків його учасників (засновників.) В акціонерних товариствах статутний капітал формується шляхом емісії та розповсюдження акцій. У приватних підприємствах — завдя-ки капіталу однієї фізичної особи.

З врахуванням організаційно-правової форми господарю-вання підприємства необхідно розуміти і сутність поняття “додатковий вкладений капітал”. Для акціонерних товариств додатковий вкладений капітал — це сума, на яку вартість ре-алізації випущених акцій перевищує їхню номінальну

3. Бухгалтерський баланс

вартість. Інші підприємства в цій статті відображають суму капіталу, який вкладений засновниками понад статутний капітал.

У статті “Пайовий капітал” показуються кошти фізичних і юридичних осіб, які добровільно розміщені у товаристві для здійснення його господарської діяльності. Такий вид власного капіталу мають споживчі товариства, колективні сільськогос-подарські підприємства, житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки.

Під іншим додатковим капіталом розуміють суму до-оцінки необоротних активів та вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.

Величина резервного капіталу формується за рахунок не-розподіленого прибутку, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, та використовується, як правило, у випадку, коли недостатньо прибутку для покриття неперед-бачуваних збитків (наприклад, ліквідація боргу перед креди-торами у випадку ліквідації підприємства, або виплата дивідендів за привілейованими акціями).

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокрито-го збитку.

Стаття “Неоплачений капітал” відображає заборгованість учасників за внесками до статутного капіталу.

У статті “Вилучений капітал” відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Він зменшує величину власного капіталу на певну дату. З часом вилучений капітал повинен бути анульований або перепроданий. Сума вилученого капіталу в балансі наво-диться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У другому розділі пасиву “Забезпечення майбутніх витрат та платежів” відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (наприклад, витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання), величина яких

на дату складання балансу може бути визначена тільки шля-хом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел. Цей розділ пасиву балансу включає три статті: “Забезпечення виплат персоналу”, “Інші забезпе-чення”, “Цільове фінансування”.

Третій та четвертий розділи балансу відповідно “Довгост-рокові зобов’язання” та “Поточні зобов’язання” призначені для відображення заборгованості підприємства, яка виникає у зв’язку з придбанням товарів та послуг у кредит, отриманням кредитів, виплатою заробітної плати, отриманням авансів то-що. Поділ зобов’язань на поточні та довгострокові зумовлений різними термінами їх погашення. Так, довгострокові зо-бов’язання (їх ще називають непоточними) — це ті, які підля-гають погашенню протягом строку більше одного року з дня їх виникнення. В балансі вони відображаються за статтями:

♦          “Довгострокові кредити банків”.

♦          “Інші довгострокові фінансові зобов’язання”.

♦          “Відстрочені податкові зобов’язання”.

♦          “Інші довгострокові зобов’язання”.

У статті балансу “Довгострокові кредити банків” відобра-жається заборгованість підприємства по кредитам отриманим від банків та строк погашення яких перевищує один рік.

Стаття “Інші довгострокові фінансові зобов’язання” при-значена для відображення заборгованості підприємства за дов-гостроковими облігаціями, векселями, а також іншими довгост-роковими фінансовими зобов’язаннями, крім кредитів банків.

У статті “Відстрочені податкові зобов’язання” наводиться сума податків на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та по-датковою базами оцінки.

У статті “Інші довгострокові зобов’язання” показується довгострокова заборгованість підприємства, яка не може бути включена до інших статей балансу.

Поточні (короткострокові) зобов’язання — це заборго-ваність, що має бути погашена протягом одного операційного

3. Бухгалтерський баланс

циклу або протягом одного року. Цей вид зобов’язань у ба-лансі підприємств відображається за такими статтями:

♦          “Короткострокові кредити банків”.

♦          “Поточна заборгованість за довгостроковими зо-бов’язаннями”.

♦          “Векселі видані”.

♦          “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, по-слуги”.

♦          “Поточні зобов’язання за одержаними авансами”.

♦          “Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом”.

♦          “Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів”.

♦          “Поточні зобов’язання зі страхування”.

♦          “Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці”.

♦          “Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками”.

♦          “Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків”.

♦          “Інші поточні зобов’язання”.

Стаття “Короткострокові кредити банків” призначена для відображення короткострокової заборгованості підприємства перед банком.

У статті “Поточна заборгованість за довгостроковими зо-бов’язаннями” показується частина довгострокової заборгова-ності підприємства, яка повинна бути погашеною протягом 12 місяців з дати балансу.

Стаття “Векселі видані” призначена для відображення ве-личини короткострокової заборгованості підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами, яка забезпечена векселями.

У статті “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” наводиться заборгованість підприємства за отримані товари, надані послуги та виконані роботи.

Стаття “Поточні зобов’язання за одержаними авансами” застосовується для відображення сум авансів, одержаних від інших юридичних та фізичних осіб у рахунок наступних по-ставок продукції, виконання робіт, надання послуг.

У статті “Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом” показується заборгованість підприємства перед бюджетом.

Стаття “Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів” призначена для наведення заборгованості підприємства перед позабюджетними фондами.

У статті “Поточні зобов’язання зі страхування” відобра-жається заборгованість підприємства за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

Стаття “Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці” використовується для наведення заборгованості підприємства перед своїми працівниками.

Стаття “Поточні зобов’язання за розрахунками з учасни-ками” відображає заборгованість підприємства його учасни-кам або засновникам, яка пов’язана з розподілом прибутку і формуванням статутного капіталу.

У статті “Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків” відображаються суми заборгованості підприємства пов’яза-ним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Стаття “Інші поточні зобов’язання” призначена для відоб-раження тих видів заборгованості даного підприємства, які не можуть бути відображені за іншими статтями розділу пасиву “Поточні зобов’язання”.

Останній розділ пасиву балансу “Доходи майбутніх періодів” призначений для відображення доходів, які отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але відносяться до наступних звітних періодів.