8.3. Організація обліку відповідальності за методом «тариф–година–машина»


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Загрузка...

Облік відповідальності за методом «тариф-година-машина» роз-роблений американським економістом Спенсером А. Такером як один із варіантів контролю діяльності центрів відповідальності. Суть цього методу полягає в тому, що за кожним центром відповідаль-ності закріплюють машину і заздалегідь визначають планову со-бівартість однієї години її роботи. Знаючи час роботи кожної ма-шини, витрачений на виготовлення певного виду продукції, та вартість однієї години такої роботи, визначають суму прямих витрат на обробку, до яких потім додають суму амортизації обладнання (ма-шини) та вартість витрачених матеріалів, що дає можливість визна-чити собівартість готової продукції. Таким чином увага менеджера зосереджується не на кінцевому результаті (собівартості готової продукції), а на окремих технологічних процесах (тривалості обробки продукції на окремих стадіях технологічного процесу).

Організація обліку за методом «тариф-година-машина» пе-редбачає використання системи спеціальних документів: постій-ної картки машини, рапортів про продуктивність кожної маши-ни, щомісячного звіту про роботу устаткування та ін. (рис. 8.5).

 

Баланс (звіт про використання) сировини і | матеріалів |

Зведений бюджет | поточного року

ку |

Звіти про виконання функціональних бюджетів

Постійна картка (паспорт) машини

Рапорт про

продуктивність

машини

Звіт про роботу |

(баланс завантаження) устаткування

Картка

фактичної

собівартості

виробу

Звіт про вико-

нання плану

реалізації

продукції

Генеральний план

розвитку

підприємства

(перспективний)

і

Звіт про вико-нання бюджету

постійних вит-

рат підрозділу

Функціональні

бюджети (бюджети

окремих центрів

відповідальності)

Рис. 8.5. Організація обліку відповідальності за методом «тариф-година-машина»

            Глава 8

У постійній картці машини наводять її техніко-економічні характеристики: кількість обслуговуючого персоналу; потужність; витрати енергоресурсів на 1 годину роботи; рівень оплати праці персоналу; вартість одиниці енергоресурсів тощо. На підставі цих даних визначають нормативну вартість однієї години роботи ма-шини.

У рапорті про продуктивність кожної машини фіксують фак-тично відпрацьований час і кількість оброблених одиниць про-дукції за її видами. Останні є підставою для визначення суми витрат на обробку.

Картка собівартості виробу є регістром аналітичного обліку витрат на виробництво. У ній збирають витрати на обробку за кожною операцією, вартість використаної сировини та матері-алів, визначають собівартість готових виробів та її відхилення від нормативної. Тут же наводяться дані про випуск продукції та її відвантаження покупцям, що дає можливість визначити вартість незавершеного виробництва на кінець місяця та залишок нереа-лізованої продукції.

Важливу роль в управлінні витратами відіграють щомісячні звіти центрів відповідальності. Будова звіту забезпечує можливість виявлення відхилення фактичних загальновиробничих витрат від бюджетних та суми непродуктивних витрат, які не збільшують цінності виробу (втрати від браку, простоїв, амортизація зайвого обладнання тощо).

Незважаючи на всю простоту та універсальність методу «та-риф-година-машина», він не забезпечує достатньої точності роз-рахунку фактичної собівартості виробленої продукції (з причини опосередкування нормативних витрат на одну годину роботи об-ладнання, умовного розподілу та списання відхилень від норма-тивних витрат, особливо в частині витрат на обслуговування ви-робництва і управління). Однак в умовах високої організації ви-робництва, жорсткого нормування і контролю від забезпечує по-зитивні наслідки у зниженні витрат виробництва.