Глава 4 «СТАНДАРТ-КОСТ» ТА НОРМАТИВНИЙ ОБЛІК ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 4.1 Загальна характеристика і основні принципи систем


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Загрузка...

«стандарт-кост» та нормативного обліку витрат

та калькулювання собівартості продукції

Система «стандарт-кост» виникла на початку ХХ ст. у США. Це був один з принципів наукового менеджменту, запропонова-ний Ф. Тейлором, Г. Емерсоном та ін.

Перші згадки про систему стандарт-кост зустрічаються у книзі Г. Емерсона «Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати».

Вперше повну систему нормативного визначення витрат описав у 1911 р. Ч. Гаррісон. У статтях на тему «Облік собівар-тості на допомогу виробництву» (1918 р.) він дав детальну харак-теристику цієї системи.

У Радянському Союзі про систему «стандарт-кост» загово-рили у 1933 р. у зв’язку з публікацією в перекладі книги Ч. Гар-рісона «Стандарт-кост». У 1934 р. було опубліковано російською мовою переклад книги другого американського економіста Т. Дауні «Стандарт-кост в системному обліку».

У 1931 р. Інститут техніки управління зайнявся детальним вивченням можливостей практичного застосування системи «стан-дарт-кост» в СРСР. Великий внесок у розв’язання цієї проблеми зробили радянські вчені Є.Г. Ліберман та М.Х. Жебрак, які розро-били на базі «стандарт-кост» систему нормативного обліку витрат.

Система «стандарт-кост» один з важливих інструментів кон-тролю і управління витратами. Її характерні особливості:

– використання спеціальних рахунків для відображення на-явних відхилень;

– відсутність документування відхилень, оскільки головне її завдання не реєструвати відхилення, а не допускати їх або опе-ративно усувати.

Основні цілі застосування системи «стандарт-кост» у різних країнах наведено у табл.

4.1.

«Стандарт-кост» – це система вимірювання оціночних розмірів витрат на будь-якій ділянці виробництва, тобто тих, які

«Стандарт-кост» та нормативний облік витрат і калькулювання собівартості продукції

Таблиця 4.1

Ранжування цілей застосування системи «стандарт-кост» [19, с. 106]

 

Цілі застосування системи   США   Канада           Японія            Англія

Управління витратами        1          1          1          2

Встановлення цін та цінова політика        2          3          2          1

Бюджетне планування і контроль  3          2          3          3

Підготовка фінансової звітності      4          4          4          4

повинні бути понесені при певних умовах. Вона дає можливість адміністрації визначити, скільки продукт повинен коштувати підприємству (нормативні витрати на його виробництво), скільки він фактично коштує (фактичні витрати) та причини відхилень між цими витратами. Завдяки цьому менеджери мають можливість контролювати витрати і відповідно реагувати на їх відхилення від нормативу (рис. 4.1).

Нормативні витрати на фактичний

обсяг виробництва за кожним

центром відповідальності

Фактичні витрати

за кожним центром

відповідальності

 

них I

Порівняння фактичних і нормативних витрат та аналіз відхилень

Дослідження відхилень, усунення причин їх появи

Зміна нормативів з урахуванням зміни умов діяльності підприємства

Рис. 4.1. Схема дії калькуляційної системи «стандарт-кост»

Основними принципами системи «стандарт-кост» є:

1)         науково обґрунтоване попереднє нормування витрат;

2)         роздільний облік витрат за нормативами та відхилень від нормативів;

3)         періодичний перегляд нормативів при зміні умов вироб-ництва;

4)         калькулювання собівартості продукції за нормативними і фактичними витратами;

5)         систематичний контроль і аналіз відхилень від нормативів за їх видами, місцями виникнення, причинами; оперативне реа-гування на відхилення.

Система «стандарт-кост» і нормативний облік витрат мають багато спільних рис:

Глава 4

-          в основі обох систем є стандарти (нормативи);

-          обидві підвищують якість управління витратами шляхом виявлення відхилень з використанням сигнального документу-вання;

-          обидві використовуються для бюджетування;

-          відхилення відображаються на спеціальних рахунках;

-          передбачають можливість списання відхилень на витрати періоду та віднесення за рахунок фінансових результатів.

Проте ці системи мають і суттєві відмінності (рис. 4.2).

Відмінності систем «стандарт-кост» і нормативного обліку |

Ознаки порівняння

:           Ч . . *

облік

і           | | «стандарт-кост»

Деталізація та способи

встановлення стандартів

(нормативів)

Стандарти прямих

витрат матеріалів,

праці та виробничих

накладних витрат

Нормативи для кожного елемента собівартості на підставі аналізу витрат минулих періодів

 

->

Собівартість на виході системи

Нормативна собівартість

Фактична собі-вартість: витрати за

нормами ± зміни

норм ± відхилення

            від норм        

 

Відображення на ■*\ рахунках відхилень 1-^

за факторами |

За кожною статтею витрат за факторами (норм та цін і т. ін.)

Тільки готової

продукції та

матеріалів

 

Віднесення

відхилень до витрат

періоду

Будь-які відхиленняі

можна віднести до

витрат періоду або

розподілити між

незавершеним

виробництвом,

собівартістю готової

та реалізованої

продукції

Тільки готової продукції

J

Рис. 4.2 Відмінні риси системи «стандарт-кост» і нормативного обліку

Система «стандарт-кост» не передбачає аналітичного обліку витрат за об’єктами калькуляції (видами продукції, замовлення-ми і т. ін.). Витрати в межах стандартів обліковують на єдиному рахунку і лише для обліку відхилень від стандартів передбачають окремі рахунки, які у кінці звітного періоду закривають у більшості випадків рахунком «Собівартість реалізації». Така методика значно полегшує аналітичний облік витрат.

Система нормативного обліку витрат і калькулювання со-бівартості передбачає детальний аналітичний облік у розрізі об’єктів віднесення витрат за трьома складовими: за нормами, зміни норм, відхилення від норм. Фактична собівартість виго-товленої продукції визначається як алгебраїчна сума цих складо-вих. Така методика обліку є більш трудомісткою та менш опера-тивною порівняно з системою «стандарт-кост».