3.4. Калькулювання собівартості за процесами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Загрузка...

Калькулювання за процесами - це система обліку і визна-чення собівартості продукції на основі групування витрат у ме-жах окремих процесів або стадій виробництва. Ця система ха-рактерна для масового та серійного виробництва (хімічна, наф-топереробна, металургійна, фармацевтична та інша галузі промис-ловості). Складність її залежить від особливостей технологічного процесу (кількості переділів, послідовності або паралельності об-робки) та наявності і розмірів незавершеного виробництва.

Враховуючи особливості технології та інші умови виробниц-тва, всі підприємства, що застосовують попроцесну калькуля-цію, можна умовно поділити на дві групи:

1)         підприємства, що виробляють один вид продукції, мають відносно короткий виробничий цикл та майже не мають неза-вершеного виробництва (видобувна промисловість, електрос-танції, транспортні підприємства тощо), застосовують простий (однопередільний) метод калькулювання собівартості продукції, при якому облік витрат ведеться в цілому по підприємству, a собівартість готової продукції визначається сумою всіх витрат звітного періоду;

2)         підприємства, що виробляють різні види продукції (вели-кий асортимент), мають відносно тривалий виробничий цикл та значні розміри незавершеного виробництва, облік витрат ведуть у розрізі окремих виробничих процесів, стадій виробництва, видів продукції, а при калькуванні собівартості враховують зміну за-лишків незавершеного виробництва:

Собівартість готової продукції = Витрати звітного періоду + + (Незавершене виробництво на початок періоду - Незавершене I виробництво на кінець періоду).

Залишки незавершеного виробництва визначають за дани-ми оперативного обліку або шляхом інвентаризації та оцінюють за плановою (нормативною) собівартістю або собівартістю екві-валентної одиниці продукції.

Найбільш складним є процес калькулювання собівартості в умовах, коли технологічний процес складається з окремих стадій (фаз, переділів), які можуть здійснюватися послідовно або пара-

лельно. Прикладом послідовної технології може бути організація металургійного виробництва (виплавка чавуну —» виплавка сталі —» прокатне виробництво). Собівартість кінцевого продукту по-винна послідовно включати витрати всіх попередніх стадій об-робки. Паралельна технологія обробки застосовується у багатьох галузях машинобудування (виготовлення шасі, двигуна, кузова тощо —» складальний цех), у взуттєвій промисловості і т. ін. Ці особливості технології повинні бути враховані при організації аналітичного обліку витрат, їх узагальненні та обчисленні со-бівартості готової продукції.

На підприємствах окремих галузей промисловості викорис-товують напівфабрикатний метод організації виробництва, при якому продукція, закінчена обробкою в окремих підрозділах, передається на склад напівфабрикатів (і обліковується на синте-тичному рахунку 25 «Напівфабрикати»), а потім зі складу пере-дається для подальшої обробки у наступних технологічних про-цесах або для реалізації іншим підприємствам. У таких випадках необхідне визначення собівартості не лише закінченої готової продукції, а й напівфабрикатів.

У зарубіжній практиці при калькулюванні собівартості про-дукції за процесами широко використовують метод розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції, під якими ро-зуміють кількість продукції, обробленої за звітний період, в пе-рерахунку на відсоток її готовності. Наприклад, якщо на кінець місяця залишилося 500 од. незавершеного виробництва із се-реднім рівнем готовності 50%, то за витратами на обробку це рівноцінно 250 од. готової продукції.

Калькулювання за процесами при цьому методі передбачає:

1)         розрахунок кількості умовних еквівалентних одиниць го-тової продукції;

2)         визначення суми витрат на обробку цієї продукції;

3)         калькулювання собівартості еквівалентної одиниці про-дукції;

4)         калькулювання собівартості готової продукції та залишку незавершеного виробництва.

Порядок розрахунку собівартості залежить від прийнятого на підприємстві методу оцінки запасів: за середньою собіварті-стю або за методом ФІФО. Але при любому методі розрахунки виконують у розрізі елементів витрат: матеріали та витрати об-робки (оплата праці і накладні витрати).

При використанні методу середньозваженої собівартості для розрахунку кількості умовних еквівалентних одиниць готової

продукції не враховують кількість одиниць продукції у незавер-шеному виробництві на початок звітного періоду, оскільки при-пускають, що вона закінчена обробкою і включена до складу готової продукції звітного періоду.

Для прикладу розглянемо такі дані (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Вихідні дані для калькулювання собівартості продукції з використанням умовних еквівалентних одиниць

 

Показник        Кількість одиниць продукції            Витрати виробництва, грн

 

           

            матеріали       оплата праці  накладні витрати

Незавершене виробництво на початок звітного періоду 6000    4500    1800    3420

Рівень готовності (завершеності) незавершеного виробництва на початок періоду, %          х          100      60            60

Витрати на виробництво у звітному періоді         х          34700  21340  39300

Готова продукція, закінчена обробкою у звітному періоді          40000  ?          ?          ?

Незавершене виробництво на кінець звітного періоду    9000    ?          ?          7

Рівень готовності (завершеності) незавершеного виробництва на кінець звітного періоду, %          х          100            50        50

На підставі наведених даних визначимо кількість умовних еквівалентних одиниць готової продукції та її собівартість за ме-тодом середньозваженої оцінки запасів (табл. 3.7) та за методом ФІФО (табл. 3.8).

Таблиця 3.7

Калькулювання собівартості з використанням умовних еквівалентних одиниць за методом середньозваженої оцінки запасів

 

Показник        Всього            За елементами витрат

 

           

            матеріали       оплата праці  накладні витрати

А. Розрахунок умовних еквіва-лентних одиниць продукції:

1.         Випуск готових виробів, од.

2.         Незавершене виробництво на

кінець періоду, од.

3.         Разом еквівалентних одиниць

продукції звітного періоду   40000 9000

х          40000 9000

49000  40000 4500

44500  40000 4500

44500

Продовження табл. 3.7

 

Показник        Всього            За елементами витрат

 

           

            матеріали       оплата праці  накладні витрати

Б. Витрати на виробництво, грн

4.         Вартість незавершеного

виробництва на початок періоду

5.         Витрати звітного періоду

6.         Разом витрат на виробництво        9720

95340 105060 4500

34700 39200   1800

21340 23140   339300 42720

В. Собівартість, грн:

7.         Умовної еквівалентної одиниці

(ряд. 6 : ряд. 3)

8.         Готової продукції

(40000 од. -2,28) = 919.        Незавершеного виробництва на

кінець періоду (ряд. 2 • ряд. 7)        2,28 91200 13860      0,80

х

7200    0,52

х

2340    0,96

х

4320

На підставі виконаних розрахунків за методами ФІФО мож-на зробити такі записи на рахунку «Виробництво» (рис. 3.3).

Таблиця 3.8

Калькулювання собівартості з використанням умовних еквівалентних одиниць за методом ФІФО

 

Показник        Всього            За елементами витрат

 

           

            матеріали       оплата праці  накладні витрати

А. Розрахунок умовних еквівалент-них одиниць продукції, обробленої у звітному періоді:

1.         Незавершене виробництво на

початок періоду

2.         Готова продукція звітного

періоду, всього

3.         Незавершене виробництво на

кінець періоду

4.         Разом умовних еквівалентних

одиниць продукції звітного періоду

(ряд. 2 – ряд. 1 + ряд. 3)       6000

40000

9000

х          6000 40000 9000 43000        3600 40000 4500 40900        3600 40000 4500 40900

Б. Витрати на виробництво у звітному періоді, грн:        95340  34700  21340  39300

В. Собівартість, грн:

5. Умовної еквівалентної одиниці у

звітному періоді (ряд. Б : ряд. 4)      2,2897 0,8070 0,5218 0,9609

Глава 3

Продовження табл. 3.8

 

Показник        Всього            За елементами витрат

 

           

            матеріали       оплата праці  накладні витрати

6.         Готової продукції, початої і

закінченої обробкою у звітному

періоді

(40000 - 6000) • 2,2897 = 77850

7.         Незавершеного виробництва на

кінець періоду (ряд. 3 • ряд. 5)        77850 13935   х 7263 х 2348 х 4324

Г. Розрахунок собівартості готової продукції, початої обробкою у попередньому, а закінченої у звітному періоді, грн:

8.         Вартість незавершеного вироб-

ництва на початок звітного періоду

9.         Витрати на доробку «перехідно-

го» залишку незавершеного

виробництва у звітному періоді

(6000 од. - ряд. 1) • ряд. 5

10.       Разом витрати на закінчення

незавершеного виробництва

(ряд. 8 + ряд. 9)

11.       Собівартість одиниці готової

продукції із завершеного

виробництва (ряд. 10 : 6000 од.)    9720 3555

13275 2,2125  4500

4500 0,7500    1800 13050 0,5083    3420 25725 0,9542

Рахунок «Виробництво»

Дебет  Кредит

Сальдо початкове – незавершене ви-робництво на початок звітного періоду

6000 од. / 9720 грн    Готова продукція, почата у поперед-ньому і закінчена у звітному періоді 6000 од. / 13275 грн Готова продукція, почата і закін-чена у звітному періоді

34000 од. / 77850 грн

Оборот – витрати за звітний період

95340 грн       Оборот – вихід готової продукції у звітному періоді

40000 од. / 91125 грн

Сальдо кінцеве – незавершене вироб-ництво на кінець звітного періоду 9000 од. / 13935 грн        

Рис. 3.3. Схема записів витрат і виходу продукції на рахунку «Виробництво»

Методи і способи обліку витрат і калькулювання

Отже, наведені розрахунки за методом ФІФО дають мож-ливість визначити окремо собівартість продукції:

а)         початої обробкою у попередньому, а закінченої у звітно-

му періоді;

б)         початої і закінченої у звітної періоді,

а також собівартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Собівартість продукції, визначеної з використанням умовних еквівалентних одиниць

 

Показник        Кількість одиниць     Собівартість, грн

 

           

            всього одиниці продукції

За методом середньозваженої собівартості: – готова продукція – незавершене виробництво           40000 9000            91200 13860   2,2800 1,5400

За методом ФІФО: – готова продукція, почата обробкою в минулому періоді – готова продукція, почата і закінчена у звітному періоді – незавершене виробництво          6000 34000 9000       13275 77850 13935            2,2125 2,2897 1,5483

Наведені розрахунки показують, що метод ФІФО дає мож-ливість більш об’єктивно оцінити собівартість готової продукції та незавершеного виробництва за періодами року і визначити при-чини її відхилення. Так, у нашому прикладі на одиницю продукції витрати матеріалів у звітному періоді зросли з 75 до 80,7 коп., оплати праці – з 50, 83 до 52,18 коп., а накладних витрат – з 95, 42 до 96,09 коп. При застосуванні методу середньозваженої собівар-тості такі відхилення оперативно виявити неможливо. У цьому і полягають переваги калькулювання за методом ФІФО.