3.3. Калькулювання собівартості за замовленнями


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Загрузка...

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції, конт-роль за рівнем витрат і собівартості – це функція виробничого обліку, який у загальному вигляді має дві стадії: накопичення витрат, їх віднесення і розподіл.

Вибір системи виробничого обліку залежить від технології та організації виробництва, характеру продукції, системи управ-ління тощо. Тому кожне підприємство розробляє свою систему виробничого обліку та систему калькулювання собівартості (див. рис. 3.1).

Калькулювання за замовленнями – це система обчислення собівартості продукції на основі обліку витрат з кожного індиві-дуального виробу або окремої партії виробів, об’єднаних одним замовленням. Об’єктом обліку витрат при цьому методі є окреме замовлення. Застосовують цей метод в індивідуальних та дрібно-серійних виробництвах машинобудівної промисловості (кораб-лебудування, виготовлення пресів, турбін для електростанцій, літаків тощо), у будівництві, ремонтному виробництві, у друкар-нях, у підприємствах побутового обслуговування, при виготов-ленні одиничних виробів або комплектів меблів, музичних інстру-ментів і т. ін.

При цьому методі на основі замовлення бухгалтерія відкри-ває окремий аналітичний рахунок для обліку витрат, кожному

замовленню присвоюють номер (код), який обов’язково вказу-ють на всіх документах з обліку витрат на виконання цього за-мовлення. Для узагальнення витрат та обчислення собівартості продукції використовують картку (відомість) обліку витрат на замовлення, в якій накопичують витрати за весь час виконання замовлення (рис. 3.2).

Договір (контракт)

1          -

Виробниче замовлення

]

 

Картка (відомість) обліку витрат на замовлення

Лімітно-забірні карти,

вимоги та інші

документи на прямі

витрати матеріалів

Наряди, табелі обліку

відпрацьованого часу

та інші документи

з обліку прямих

витрат праці

1

Ставки і розрахунки

розподілу накладних

виробничих витрат

Рис. 3.2. Організація обліку витрат в умовах калькулювання собівартості

за замовленнями

Прямі витрати матеріалів та заробітної плати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, на-кладні витрати розподіляють між замовленнями на підставі нор-мативних ставок пропорційно до фактичного обсягу встановле-ної бази розподілу (прямих витрат праці у людино-годинах, прямих витрат на оплату праці і т. ін.). Тому такий метод нази-вають змішаним, або нормальним калькулюванням собівартості (див. рис. 3.1).

Собівартість закінченого замовлення визначають одразу після його завершення. Вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду розраховують за даними карток (відомостей) обліку витрат за незакінченими замовленнями.

Така методика калькулювання собівартості замовлення, по-будована на списанні накладних витрат за нормативними став-ками, визначеними заздалегідь виходячи з бюджетної (планової) суми таких витрат та бюджетної бази їх розподілу, зумовлює мож-ливі відхилення фактичних накладних витрат від розподілених (недорозподілені або зайворозподілені витрати). Як указувалося раніше (див. 3.2), такі відхилення у кінці звітного періоду мо-жуть бути віднесені на собівартість реалізованої продукції або ж

 (за певних умов) розподілені та списані на рахунки незаверше-ного виробництва, готової продукції та собівартості реалізованої продукції.