2.2. Класифікація витрат підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 

Загрузка...

Для правильної організації обліку витрат у відповідності з їх особливостями, складом та значенням у процесі виробництва, а також для потреб контролю, аналізу, обчислення собівартості та управління витратами їх поділяють на групи (класифікують) за тими ознаками, які визначаються метою класифікації.

В основу класифікації витрат в управлінському обліку по-кладено принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат (рис. 2.1).

Наведемо коротко характеристику окремих груп витрат.

Вичерпані (спожиті) витрати – це витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’я-зань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітно-му періоді. До них можна віднести витрати сировини і матері-алів, нарахування оплати праці і т. ін. на виробництво продукції, яка реалізована у звітному періоді. Вичерпані витрати відобра-жають у звіті про фінансові результати як собівартість реалізова-ної продукції.

Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’я-зань або зменшення активів у процесі поточної господарської діяльності для отримання доходу у майбутньому. До таких вит-рат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені (не спожиті), товарів, які ще не реалізовані і відобра-жаються у складі активів підприємства як запаси (рис. 2.2).

Глава 2

 

Мета класифікації витрат

Класифікаційні групи

Вичерпані (спожиті) Невичерпані (неспожиті)

Оцінка запасів

та визначення

фінансових

результатів

Витрати на продукцію Витрати періоду

Прямі

Непрямі (опосередковані)

Основні Накладні

Релевантні Нерелевантні

Прийняття

управлінських

рішень

Постійні Змінні

Маржинальні Середні

 

Витрати підприємства

Дійсні Можливі

Контрольовані Неконтрольовані

 

Контроль виконання

Плановані Неплановані

Продуктивні Непродуктивні

Матеріальні

Оподаткування,

складання

фінансової

звітності

 

раці

— На оплату

На соціальні заходи

Амортизація

— Інші

Обчислення собівартості

За статтями

U

Рис. 2.1. Класифікація витрат підприємства

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробницт-вом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це – виробничі витрати.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені без-посередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доціль-ним методом. Це означає, що при вирішенні питання про доцільність прямого віднесення витрат на конкретний об’єкт обліку витрат (вид продукції, замовлення тощо) необхідно керу-ватися принципом співвідношення витрат і вигод. До прямих відносять в першу чергу вартість основних матеріалів та зарпла-ти, витрачених на виготовлення конкретного виду продукції.

Баланс

Активи

Власний капітал

Зобов’язання

 

Витрати

► Зменшення активів          Збільшення зобов’язань

           

           

Невичерпані витрати (витрати, що капіталізуються)

Вичерпані витрати (витрати звітного періоду)

Звіт про фінансові результати

-доходи

витрати

-прибуток

Рис. 2.2. Відображення в обліку та звітності вичерпаних та невичерпаних витрат

Непрямі (опосередковані) витрати – це витрати, що не мо-жуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку вит-рат прямим методом (наприклад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції). Одні й ті витрати можуть бути одночасно прямими для одного об’єкта обліку витрат і непрями-ми – для іншого (наприклад, опалення і освітлення цеху – прямі витрати цеху, але непрямі витрати для конкретного виду про-дукції, яка виробляється у цьому цеху).

Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. До основних відно-сять: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати,

інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести на конкретний об’єкт обліку витрат).

Накладні виробничі витрати – це витрати на продукцію, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта обліку витрат еко-номічно доцільним методом (непряма зарплата, витрати на ут-римання обладнання, утримання виробничих приміщень тощо). Це загальновиробничі витрати. Їх розподіляють між окремими видами продукції умовно, пропорційно до попередньо обраної бази.

У зарубіжній практиці управлінського обліку досить часто прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати об’єднують в одну групу і визначають їх як конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетво-рення їх у готові вироби.

Взаємозв’язок деяких з перелічених витрат наведено на рис. 2.3.

 

Витрати

на

обробку

(конвер-

сійні)

Інші

 

-\ Збутові (на реалізацію продукції) |- періоду

Витрати на _| продук-цію

Рис. 2.3. Взаємозв’язок різних видів витрат

Релевантні витрати – це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Поняття релевантних витрат дуже широко використовується в управлін-ському обліку, тому зупинимося на їхній характеристиці дещо детальніше.

Релевантні витрати повинні відповідати таким критеріям: 1) вони повинні бути пов’язаними із завданням підприєм-ства, конкретними проектами, рішеннями, сприяти зростанню потенціалу підприємства та зміцненню благополуччя власників;

2)         вони повинні змінюватися залежно від можливого уп-равлінського рішення, тобто залежати від управлінського рішен-ня;

3)         вони повинні відноситися до майбутніх витрат, тому що всі минулі витрати залишаються незмінними, щоб не сталося в майбутньому.

Нерелевантні витрати – це витрати, які не залежать від прий-нятого (або можливого) управлінського рішення. До них нале-жать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.

Наприклад, автопідприємство вирішило придбати додатко-во один вантажний автомобіль. Постачальники запропонували йому декілька моделей, що відрізняються вантажопідйомністю, питомими витратами пального, нормативною тривалістю експ-луатації, вартістю техобслуговування, купівельною вартістю са-мого автомобіля і витратами на його реєстрацію тощо. Це все релевантні витрати. Крім того, для автомобіля треба найняти водія. На підприємстві оплата водія передбачена окладна незалежно від моделі автомобіля, тому що автомобіль планується викорис-товувати як машину техобслуговування. У даному випадку вит-рати на оплату праці водія є нерелевантними для прийняття рішення про те, яку модель краще придбати. Але якщо оплата водія буде залежати від моделі автомобіля, то її треба буде відне-сти до релевантних витрат.

Як видно з наведеного прикладу, різні варіанти рішення зу-мовлюють різні витрати. У практиці управлінського обліку вит-рати, що складають різницю між окремими варіантами альтер-нативних рішень, називають по-різному: диференціальними, при-ростними, додатковими, інкрементними.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освіт-лення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).

Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють змен-шення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Дійсні витрати відобра-жають в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нараху-вання оплати праці, списання витрачених матеріалів і т. ін.).

Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рішення зумовлює відмову від іншого варіанта альтер-нативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди. У такому випадку вибір одного варіанта призводить до втрати вигоди, яку міг би забезпечити інший варіант. Сума цієї втраченої вигоди і враховується як можливі витрати. Їх ще нази-вають альтернативними, або можливими витратами.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додат-кової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Середні витрати – це середня арифметична собівартість оди-ниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

Контрольовані витрати – це такі витрати, рівень яких менед-жер може контролювати або змінювати своїми діями (рішення-ми). Рівень контрольованості витрат залежить від рівня управлін-ня та часу, протягом якого здійснюється контроль за витратами.

Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати та на які не може впливати своїми рішеннями. По суті, зовсім неконтрольованих витрат не буває, але є витрати, які не може проконтролювати конкретний менеджер за відведений період часу.

Решта груп витрат, наведених на рис. 2.3, додаткових пояс-нень не потребують.