1.6. Основні напрями в сучасній психології


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Останні два сторіччя розвиток психології тісно пов’язаний з до-сягненнями філософської думки та успіхами природничих наук.

Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була зумовлена появою філософії діалектичного матеріаліз-му й розвитком учення про рефлекторну природу психіки (І. Сєче-нов, І. Павлов). Філософія прагматизму спричинила появу в амери-канській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Д. Уотсон) Німецькі психологи М. Вертхеймер, В. Келер, К. Коф-фка, К. Левін на основі спеціальних досліджень висунули ідею структурної психології, засадовим стосовно якої було визнання первинності приматів структури, цілісних утворень, які визначають властивості та функції окремих частин, що входять до цілісної психічної діяльності. Дослідження в галузі психопатології та психі-атрії викликали необхідність вивчати роль і дію неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведін-ку. У психології утворився психоаналітичний напрям (З. Фрейд).

Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології. Пред-метом біхевіоризму є вивчення поведінки як зовнішніх реакцій організму на стимули, що діють на нього. Поведінка, на думку біхевіористів, формується в результаті неусвідомлюваного відбо-ру фізичних рухів як реакцій на стимули. Основне у поведінці — це навички. Мислення біхевіористи зводять до мови та мовних на-вичок. Провідним у навчанні вони вважають дресирування, під

Частина I. Вступ до психології

час якого набуваються необхідні навички; при цьому усвідомлен-ня мети, змісту та процесу навчання недооцінюють.

Структурна психологія основним принципом вважає ціліс-ність психічної діяльності, що є не сумою окремих психічних процесів, а своєрідною структурою із закладеними в ній спе-цифічними властивостями, які не випливають з властивостей ок-ремих елементів психічного життя. Навпаки, властивості струк-тури як цілого визначають властивості окремих її частин.

Психоаналіз тісно пов’язаний з теорією З. Фрейда про пере-важання у психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів. На думку психоаналітиків, джерелом ак-тивності людини є глибоко інстинктивні, біологічно визначені прагнення. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку Особливого значення психо-аналітики надають сексуальним потягам.

Вихідними у вітчизняній психології є принципи цілісності психічного життя особистості, взаємозв’язку психічних процесів і властивостей, розвитку особистості у процесі навчання та вихо-вання, соціальної зумовленості психічного життя людини.

g.-,,. Ключові поняття теми

Психологія, психіка, відображувальна діяльність, активне психічне відображення, рефлекс, безумовний рефлекс, умовний ре-флекс, закономірності вищої нервової діяльності, свідомість, несвідоме.

Формалізована структура змісту теми

Функції психіки:

сигнальна, регулятивна.

Механізм психіки:

відображувальна діяльність мозку.

Зміст психічного відображення:

відображення організмом життєвого середовища.

Рівні відображення:

рівень безумовно-рефлекторного відображення дійсності, рівень умовно-рефлекторного відображення дійсності.

ПСИХІКА

 


Психічні стани

Психічні процеси

Психічні властивості:

здібності

характер

 

Емоційно-вольові:

почуття

воля

Пізнавальні:

відчуття

сприймання

мислення

уява

пам’ять

увага

Запитання для самостійної роботи

Що є предметом психології? Які основні групи психічних явищ вона вивчає?

Які основні завдання стоять перед сучасною психологією?

Назвіть основні принципи наукового вивчення психіки.

Чим зумовлена поява психіки у живих істот?

Що таке психічне відображення? Як ви розумієте це явище?

У чому полягає активний характер психічного відображення?

Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктив-ним відображенням об’єктивного світу?

У чому полягає сутність рефлекторної природи психіки?

Назвіть і поясніть основні закономірності психічної діяль-ності.

Охарактеризуйте функції психіки.

Що таке свідомість і які її ознаки?

Що таке несвідоме і як воно пов’язане зі свідомістю?

Що є об’єктом вивчення в біхевіористичній психології?

На яких засадах базується структурна психологія?

У чому полягає сутність концепції психоаналізу?

У чому полягає сутність матеріалістичного підходу до ро-зуміння психічних явищ?

Частина I. Вступ до психології

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

Чи згодні ви з твердженням, що всю різноманітність психічно-го життя людини можна звести до трьох груп психічних явищ?

Чи можна стверджувати, що основним завданням психології як науки є встановлення психологічних закономірностей у психічній діяльності?

Чи всі методологічні принципи наукового вивчення психіч-них явищ вказано: принцип детермінізму, принцип єдності психіки та діяльності, принцип розвитку психіки в діяль-ності?

Чи згодні ви з твердженням, що тільки великі півкулі голо-вного мозку можуть бути органом психічної діяльності?

Чи можна стверджувати, що психічна діяльність виникла як механізм активного відображення дійсності живими істотами?

Чи правильно названо основні функції психіки: відображу-вальна, регулятивна, пристосувальна?

Чи завжди психічний факт (уявлення про об’єкт переживан-ня) можна розглядати як суб’єктивне відображення об’єктив-ного світу?

Чи правильна характеристика безумовного рефлексу: приро-джений, незмінний, забезпечує пристосування організму до постійних умов середовища?

Чи всі умови утворення умовного рефлексу названо правиль-но: об’єктивна актуальність для організму безумовного под-разника, збіг у часі дії умовного та безумовного подразників, кількість повторень таких збігів, сила безумовного та умовно-го подразників, якість умовного подразника?

Чи погодитеся ви з твердженням, що необхідною фізіологіч-ною умовою вдосконалення будь-якого рефлексу, його спеціалізації є диференційне гальмування?

Чи є правильною думка, що основною фізіологічною переду-мовою системності в роботі великих півкуль головного мозку є взаємна індукція процесів збудження та гальмування?

Чи є достатньою така характеристика свідомості: свідомість — це вища форма психіки, що сформувалася в процесі суспільно-історичного розвитку людини?

Чи є правильним твердження, що несвідоме в діяльності лю-дини не пов’язане зі свідомістю?

Чи можливий перехід несвідомого у свідоме й навпаки?

Чи можна стверджувати, що недооцінювання біхевіористами свідомого у психічній діяльності людини позбавляє осо-бистість можливості бути активним суб’єктом діяльності?

Чи правомірно вважати, що структурна психологія розглядає психіку за механізмами її функціонування як замкнену сис-тему?

Чи можна вважати, що ідеї психоаналізу як напряму в психо-логії є більш продуктивними для з’ясування психологічних механізмів відхилень у психічній діяльності людини, ніж в об-ґрунтуванні закономірностей психічного життя у нормі?

Завдання та проблемні ситуації

Що дає дослідникові (практикові) керування в пізнанні психічних явищ принципами детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку психіки в діяльності?

Чим принципово різняться підходи до вивчення пояснення психічних явищ представників біхевіоризму, психоаналізу, гештальт-психології та матеріалістичного напряму?

Поясніть з погляду закономірностей вищої нервової діяль-ності явища, що трапляються в житті:

– людина, що оволодіває якимись уміннями, спочатку робить

багато зайвих рухів; – у відповідальний момент людина може забути те, що добре

знала; – на зауваження, що постійно робляться підвищеним голосом,

дитина перестає реагувати.

4.             Що є спільного та відмінного в діяльності мозку та електрон-
но-обчислювальної машини? Порівняйте та проаналізуйте.

Список використаної та рекомендованої літератури

Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лек-ций. — М.: Изд-во МГУ, 1988.

Загальна психологія / За ред. С.Д. Максименка. — К.: Форум 2000.

Ильясов И.И., Орехов Н.Н. О теории и практике в психоло-гии // Вопр. психологии. — 1989. — №4.

Лурия А.Р. Эволюционное введение в психологию. — М.: Изд-во МГУ, 1975.

Частина I. Вступ до психології

Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл-бук, К.: Вак-лер, 2001.

Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Про-свещение, 1977.

Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. — М.: Педагоги-ка, 1989.