19.4. Природа характеру


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Психічні властивості людини — це особливий прояв вищої нервової діяльності, підґрунтям якої є природжені особливості нервової системи, своєрідні сполучення яких (сила, врівнова-женість, рухливість) виявляються в типах темпераменту. Але слід пам’ятати, що природжений тип нервової системи з перших днів життя перебуває під впливом суспільних умов життя, вихо-вання, які накладають відбиток на їх функціонування.

У процесі життя у людини утворюються динамічні стереоти-пи, тобто система нервових зв’язків у корі великих півкуль голов-ного мозку, яка виникає під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Багаторазові повторення таких подразнень спричиняють утворення міцних нервових зв’язків, які потім виявляються дедалі легше та автома-тичніше, без особливого нервового напруження. Утворення та перероблення динамічних стереотипів потребують значної, ча-сом важкої роботи нервової системи. Динамічні стереотипи утво-рюють фундамент звичних дій, рис характеру, які, як уже зазна-чалося, здебільшого виявляються мимоволі.

Отже, характер особистості є складним синтезом типу нерво-вої діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання. Жи-ва істота, писав І. Павлов, з дня народження зазнає найрізно-манітніших впливів навколишнього середовища, на які вона не-минуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріплюється на все життя і виявляється у певних рисах харак-теру. Отже, характер, вважав І. Павлов, «є сплав з рис типу та змін, зумовлених середовищем».

У вченні про характер були спроби пов’язати характер люди-ни з будовою тіла, з особливостями дії залоз внутрішньої сек-реції, проте ці спроби неспроможні були розкрити сутності ха-рактеру. Зазнали краху також і теорії, що розглядали характер як природжену психічну властивість.

Люди народжуються з різними особливостями функціону-вання головного мозку, що зумовлюється типом нервової систе-ми, але ці фізіологічні відмінності людей є лише передумовою для формування в процесі життя різних морально-психологічних якостей, зокрема і відмінностей у характері. Те, що в одній сім’ї за схожих умов виростають діти з різними рисами характеру, не мо-же бути доказом природженості рис характеру. Адже однакових

Частина VІ. Індивідуально-психологічні особливості особистості

умов у вихованні дітей не буває. Багатогранність спілкування, обставин, в які потрапляють діти, їхніх переживань створює над-звичайно різноманітні умови життя та виховання дітей. Саме це, відбиваючись у мозку дитини, викликає найрізноманітніші індивідуальні способи реагування, які поступово стають у кожної дитини своїми, властивими лише їй звичними рисами характеру. Саме те, що морально-етичні норми життя і вимоги до дітей у процесі їх виховання (вказівки, санкції) здебільшого бувають типовими, найбільше зумовлює прояви типових рис характеру, спільних для багатьох людей.