18.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх природні передумови


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Спостереження за діяльністю людей показує, що у їхніх здібностях є певні відмінності. Здібності — це загальнолюдські властивості. Людина може те, чого не зможе найбільш організоЧастина VІ. Індивідуально-психологічні особливості особистості

вана тварина. Разом із тим у здібностях виявляється й індивіду-альна своєрідність кожної людини.

Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях людини є незаперечним фактом. Вони виявляються в тому, до чого особ-ливо здатна певна людина і якою мірою виявляються у неї здібності. Тут може виявитись якісна характеристика здібності, рівень її розвитку у людини. Так, одна людина здібна до музики, друга — до техніки, третя — до наукової роботи, четверта — до ма-лювання тощо.

У межах однієї здібності люди можуть виявляти різний рівень здібностей — низький, посередній, високий. Чим зумовлюються такі відмінності? Вони не є природженими, хоча ми іноді чуємо, наприклад, що «ця дитина здібна» чи «не здібна» від природи.

Як і всі інші індивідуально-психологічні особливості, здібності не даються людині в готовому вигляді як щось властиве їй від при-роди. Здібності кожної людини, її індивідуальні особливості є ре-зультатом її розвитку. Обстоювати такий погляд необхідно, оскіль-ки існували різні тлумачення ролі спадкового у здібностях людей.

Так, ще Платон стверджував, що здібності є природженими, і всі знання, якими користується людина, — це її спомини про пе-ребування в ідеальному світі «абсолютних знань». У Р. Декарта є вчення про природженість здібностей, відоме як вчення про при-роджені ідеї.

На думку Ф. Галля, рівень розвитку психічних якостей пов’язаний з розміром окремих частин мозку, і якщо кістки чере-па повністю відповідають вигинам та западинам у мозку, то за че-репом людини можна визначити її здібності. Ф. Галль склав навіть так звану френологічну карту (від грецьк. phren — розум), де поверхня черепа була поділена на 27 частин, і кожна з цих ча-стин відповідала певним психічним здібностям.

Неправомірною виявилася гіпотеза про залежність здібнос-тей від маси мозку. Відомо, що маса мозку дорослої людини ста-новить приблизно 1400–1600 г. Мозок І. Тургенєва важив 2012 г, А. Франса — 1017 г. Але всі вони були видатними людьми з висо-ким рівнем розвитку здібностей.

Найбільш правомірною є гіпотеза про зв’язок задатків з мікроструктурою мозку та органів чуття, залежно від якої і відбу-вається функціонування клітин, а також з диференційними особ-ливостями нервових процесів (сила, врівноваженість, рухливість нервової системи, а також її тип). Розвитку здібностей сприяє

спадковість соціальних умов життя. Так, у родині Й. Баха було 57 музикантів, з яких 20 — видатних. Свого часу гостро критику-вали теорію педологів про фатальну зумовленість здібностей лю-дей природженими задатками. Заперечуючи фатальну природ-женість здібностей, сучасні психологи не заперечують природ-жені диференційні особливості, що закладені в мозку й можуть стати передумовою успішного виконання будь-якої діяльності.

Природжені передумови до розвитку здібностей називаються задатками. Під задатками розуміють природні можливості роз-витку здібностей. Матеріальним їх підґрунтям є передусім будо-ва мозку, кори його великих півкуль та її функціональні власти-вості. Ці відмінності зумовлені не тільки спадковою природою організму, а й утробним і позаутробним розвитком.

Таким чином, задатки — це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей. Всі люди мають задатки до оволодіння мовою, але не всі оволодівають однаковою кількістю мов і не од-наково володіють рідною мовою, натомість тварина, не маючи за-датків до мовного спілкування, ніколи не навчається говорити.

Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові. Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібнос-тей, а також тим, чи вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умо-ви для їх реалізації.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками існує не однозначний, а багатозначний зв’язок. Задатки є багатозначними. Які саме здібності сформу-ються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання. На ґрунті одних і тих самих за-датків можуть розвинутися різні здібності.

Не всі задатки, з якими народжується людина, обов’язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишають-ся нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст психічних вла-стивостей, які входять до кожної здібності. Ці властивості фор-муються у взаємодії індивіда із зовнішнім світом.

Одним з показників наявності природних даних, сприятли-вих для розвитку здібностей, є їх раннє виявлення. Біографічні дані відомих особистостей свідчать, наприклад, про раннє вияв-лення в них здібностей до музики, літератури, поезії. У М. Рим-ського-Корсакова нахил до музики виявився вже у дворічному

Частина VІ. Індивідуально-психологічні особливості особистості

віці, у В. Моцарта — в три роки, О. Пушкін перший твір написав у дев’ять років, М. Лєрмонтов — у десять, Леся Українка — у три-надцять.

Іноді умови не сприяють ранньому виявленню здібностей. Але за появи таких умов здібності можуть виявитися й пізніше. С. Аксаков опублікував свою першу книгу в 56 років, І. Крилов першу байку — у 40 років.

У розвитку здібностей важливу роль відіграє оволодіння знаннями, вміннями, досвідом. Видатні індивідуальні здібності людей в одній чи кількох галузях діяльності називають талантом, а самих людей — талановитими. Такі здібності виявляються у творчій діяльності, творчому розв’язанні складних практичних, теоретичних і художніх завдань.

Найвищий щабель розвитку здібностей, що виявляються у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення в житті суспільства, у розвитку науки, літератури, мистецтва, на-зивають геніальністю.

Геніальність відрізняється від талановитості суспільною зна-чущістю тих завдань, які людина розв’язує. Геній виражає найпе-редовіші тенденції свого часу.

Індивідуальні особливості здібностей виявляються в різно-бічності чи однобічності їх розвитку. Різнобічні здібності мали М. Ломоносов, Д. Менделєєв, М. Бородін, Т. Шевченко та ін.

Індивідуальні особливості здібностей кожної людини є ре-зультатом її розвитку. Тому для розвитку здібностей потрібні відповідні соціальні умови, активність особистості в діяльності.

Велику роль у розвитку здібностей відіграє праця. П. Чай-ковський писав, що натхнення не любить ... лінькуватих. По 16 годин на добу працював Т. Едісон, який на запитання про причи-ну його геніальності відповідав, що вона є результатом 99 відсотків поту та 1 відсотка таланту.

fy—t Ключові поняття теми

Здібності, структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки, обдарованість, талант, геніальність.

Формалізована структура змісту теми

Задатки — анатомо-фізіологічне підґрунтя здібностей. Умови реалізації задатків як здібностей:

діяльність, активна взаємодія з навколишньою дійсністю,

навчання та виховання.

Здібності — реалізовані в діяльності потенційні можливості

особистості.

ЗДІБНОСТІ

Структура:

-задатки -знання

вміння

навички

Рівні розвитку:

обдарованість

талант

геніальність

Широта:

загальні

спеціальні

Рівні виявлення:

репродуктивний

творчий

Запитання для самостійної роботи

У чому виявляються здібності особистості?

Які основні компоненти здібностей?

Як взаємопов’язані здібності та задатки?

Які психічні властивості людини сприяють розвитку здібнос-тей?

У чому виявляються якісні відмінності у здібностях людей?

Що є показником здібностей?

Що зумовлює розвиток здібностей особистості?

Що є вирішальною умовою розвитку здібностей?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

Чи згодні ви з твердженням, що швидкість виконання діяль-ності є показником здібностей?

Чи згодні ви з твердженням, що показником здібностей є темп оволодіння новою діяльністю?

Чи можна стверджувати, що задатки завжди визначають ви-сокий рівень розвитку здібностей?

Чи вважаєте ви задатки обов’язковою передумовою розвитку здібностей?

Чи можна стверджувати, що відмінності у здібностях людей мають переважно кількісний характер?

Частина VІ. Індивідуально-психологічні особливості особистості

Чи поділяєте ви думку, що вирішальною умовою розвитку здібностей є діяльність?

Чи передаються здібності спадково?

Чи вважаєте ви, що є певні властивості людини, без яких не-можливий високий розвиток спеціальних здібностей?

Завдання та проблемні ситуації

Доведіть, що здібності як властивість особистості є продукт суспільного розвитку.

Чому не можна розглядати високий рівень розвитку знань, умінь і навичок особистості як найважливіший показник її здібностей?

Які психічні якості особистості є обов’язковою умовою успішного розвитку здібностей? Розкрийте та обґрунтуйте їх.

Чи можна фактичний успіх у певній діяльності розглядати як виявлення здібностей до неї? Чому?

Доведіть неправомірність твердження про уроджену природу здібностей.

Чим можна пояснити помилки в оцінюванні здібностей до певних різновидів діяльності на ранніх етапах розвитку осо-бистості, як, наприклад, у А. Ейнштейна та А. Клеро — до ма-тематики, у В. Сурікова — до живопису?

Життя має багато прецедентів, коли люди, що мали добрі за-датки до розвитку певних здібностей, не реалізували їх. Які причини найчастіше постають як перешкоди на шляху їх роз-витку?

Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяль-ності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностя-ми? Які психічні якості особистості роблять це можливим?

Чи можливий високий рівень розвитку спеціальних здібнос-тей в інтелектуальній сфері на тлі низького рівня розвитку за-гальних здібностей? Який зв’язок існує між спеціальними та загальними здібностями?

Список використаної та рекомендованої літератури

Айзенк Г. Проверьте свои способности. — М.: Мир, 1972.

Богеен Г.И. Уровни и компоненты речевой способности чело-века: Учеб. пособие. — Калинин, 1975.

Ветер Л.А. Педагогика способностей. — М., 1973.

Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей // Вопр. психологии. — 1986. — №5.

Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. за-кладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002.

Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. — М.: Педа-гогика, 1971.

Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл-бук, К.: Вак-лер, 2001.

Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Моделюван-ня психологічних новоутворень: генетичний аспект. — К.: Фо-рум. — Т.2, 2002.

Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. — К.: Фо-рум. — Т.1, 2002.

Матюшкин А.М. Одаренные и талантливые дети // Вопр. психологии. — 1988. — №4.

Мерлин В.С. Структура личности: Характер, способности, са-мосознание: Учеб. пособие к спецкурсу. — Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1990.

Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования инди-видуальных различий. — М.: Наука, 1976.

Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.

Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.

Чудновский В.Э. Воспитание способностей й формирование личности. — М., 1986.

Якиманская М.С. Развивающее обучение. — М., 1979.

Частина VІ. Індивідуально-психологічні особливості особистості