17.4. Фізіологічне підґрунтя темпераменту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нерво-вої діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпера-менту. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рух-ливості процесів збудження та гальмування дало підставу вио-кремити чотири основні типи нервової системи.

Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.

Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний, але малорухливий тип.

Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над гальмуванням — збудливий, нестриманий тип.

Слабкий тип.

Окреслену типологію нервової системи І. Павлов пов’язував з темпераментом. Користуючись термінологією темпераментів Гіппократа, він писав, що сангвінік — палкий, врівноважений, продуктивний тип, але лише тоді, коли у нього є багато цікавих справ, які його збуджують. Флегматик — врівноважений, наполегливий, продуктивний працівник. Холерик — яскраво бойовий тип, задерикуватий, легко й швидко збуджується. Меланхолік — помітно гальмівний тип нервової системи, для представників якого кожне явище в житті стає гальмівним агентом, він не-довірливий, в усьому бачить погане, небезпечне.

Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розгля-дав як крайні, в яких несприятливі ситуації та умови життя мо-жуть викликати психопатологічні прояви — неврастенію у холе-рика та істерію у меланхоліка. У золотій середині, за виразом І. Павлова, стоять сангвінічний та флегматичний темпераменти, їх врівноваженість є проявом здорової, по-справжньому життє-здатної нервової системи.

Однак пояснювати природу темпераменту з позицій типо-логічних особливостей нервової системи недостатньо. Центральна нервова система функціонує у взаємозв’язку з ендокринною та гу-моральною системами організму. Гіпофункція щитовидної залози, наприклад, спричинює млявість, монотонність рухів, а гіпер-функція мозкового придатка викликає зниження імпульсивності, уповільнення рухової реакції. Діяльність статевих залоз — статеве дозрівання, старіння, кастрація — помітно позначається на функціях усього організму, у тому числі й на особливостях темпе-раменту. Молодецтво підлітків, їхні невмотивовані вчинки — це динамічні прояви темпераменту під впливом статевого дозрівання.