14.6. Забування та його причини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Усе, що людина запам’ятовує, з часом поступово забувається. Забування — процес, протилежний запам’ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам’ятованого, змен-шується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає немож-ливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнання.

Забування — функція часу. Засадовим стосовно забування є згасання тимчасових нервових зв’язків, що тривалий час не підкріплювалися. Якщо здобуті знання тривалий час не викорис-товуються і не повторюються, то вони поступово забуваються. Причиною забування є також недостатня міцність запам’ятовуван-ня. Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал.

Забування залежить також від змісту діяльності, її організації та умов, за яких вона відбувається. Причиною, що погіршує за-пам’ятовування, може бути негативна індукція, зумовлена змістом матеріалу. Схожий, складний матеріал попереднього за-няття ускладнює утворення нових тимчасових нервових зв’язків, знижує ефективність запам’ятовування.

Негативний вплив раніше запам’ятованого матеріалу на ово-лодіння новим характеризується як проактивне (таке, що діє на-перед) гальмування. З погляду психології недоцільно після мате-матики вивчати фізику чи хімію. Негативний вплив наступної

діяльності на зв’язки, вироблені в попередній діяльності, нази-вається ретроактивним (таким, що діє зворотно) гальмуванням.

Тимчасовою причиною труднощів відтворення може бути зу-мовлений ситуацією сильний імпульс пригадати, який індукує гальмування. Прикладом може бути стан студента на іспиті, коли він намагається одразу пригадати відповіді на запитання в білеті і через хвилювання не може цього зробити. Гальмування знімається переключенням думки на інші об’єкти.

Забування — процес поступовий. Засадовим стосовно нього є ослаблення і порушення раніше утворених умовних зв’язків. Чим менше вони закріплені, тим швидше згасають і спричинюють за-бування. Як свідчать проведені дослідження пам’яті (П. Зінчен-ко, А. Смирнов та ін.), швидше забувається та інформація, якій належить другорядна роль у змісті запам’ятованого; тривалий час утримується інформація, що несе основне смислове навантажен-ня. Найвищі темпи забування спостерігаються одразу після за-учування матеріалу.

Для тривалого утримання в пам’яті інформації важливо з са-мого початку забезпечити міцне її запам’ятовування і закріплен-ня шляхом повторення в перші дні після того, як її було одержа-но. Важлива умова продуктивного запам’ятовування — осмис-леність, розуміння того, що є його предметом.