Розділ 13 УЯВА 13.1. Поняття про уяву


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Відображаючи об’єктивну дійсність, людина не лише сприй-має те, що на неї діє в певний момент, чи уявляє те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і та-ких об’єктів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уя-ви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності. Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий резуль-тат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до то-го, як виготовити певну річ, людина подумки створює її образ.

У житті людина створює образи таких об’єктів, яких у при-роді не було, немає й не може бути. Такими витворами людської уяви є фантастичні казкові образи русалки, килима-літака, Змія Горинича, в яких неприродно поєднані ознаки різних об’єктів. Проте якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підґрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід лю-дини, ті враження, що зберігаються в її свідомості.

Уява — це процес створення людиною на основі поперед-нього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.

До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю про-гнозувати майбутнє.

Створення образів уяви завжди пов’язане з певним відступом від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізна-вальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передба-чення та творення нового світу як середовища свого буття. Діяльність уяви тісно пов’язана з мисленням. Орієнтуючи люди-ну у процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення іде-ального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Вибір

способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюють-ся логічними міркуваннями, виконанням різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв’язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дійовий характер. Специфічність випереджального відображення реальності у процесі уяви виявляється в конкретно-образній формі у вигляді яскравих уявлень. У мисленні ця функ-ція здійснюється оперуванням поняттями, унаслідок чого в обра-зах уяви забезпечується опосередковане та узагальнене відобра-ження дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.

Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні рішен-ня, передбачати результат власних дій тоді, коли наявних знань ви-являється недостатньо для безпосередньої реалізації пізнавальної потреби. Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і діяльність особистості за умов неповної або сумнівної інформації.