12.6. Різновиди мислення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Об’єктом розумової діяльності людини є пізнавальні завдан-ня, які мають різне змістове підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних та поняттєвих компонентів у їх розв’язуванні. Залежно від цього розрізняють три основні види мислення: наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне, або абстрактне.

Наочно-дійове мислення характеризується тим, що розв’я-зання завдання безпосередньо міститься в самій діяльності. Гене-тично це найбільш рання стадія розвитку мислення. Саме з цього починається розвиток мислення первісної людини у процесі за-родження трудової діяльності, коли розумовий та практичний її боки постають в органічній єдності, причому розумова діяльність ще не виокремилася з предметно-практичної як самостійна. З цього різновиду починається розвиток мислення і в онтогенезі. В елементарній формі воно властиве дітям раннього віку, які ду-мають, діючи з предметами, і маніпулюючи ними, розкривають нові істотні їх властивості.

Наочно-дійове мислення в розвиненому вигляді властиве й до-рослій людині. Особливо необхідне воно тоді, коли найефек-тивніший розв’язок завдання можливий саме у процесі практичної діяльності. Наочно-дійове мислення притаманне людям тих про-фесій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманіт-ного комбінування та конструювання, наприклад шахістам, конст-рукторам, винахідникам. Важливу роль наочно-дійове мислення відіграє там, де продуктивне та економічне розв’язання завдання пов’язане із застосуванням предметно-практичних процедур.

Наочно-образне мислення характеризується тим, що змістом розумового завдання є образний матеріал, маніпулюючи яким

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти у пред-метах та явищах. Наочно-образне мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості, дає їй змогу змістовніше й різноманітніше відображати реальність. Великі можливості цьо-го різновиду мислення виявляються, зокрема, в образотворчому мистецтві. Ілюстрацією цієї тези є різні напрями абстракціонізму та модернізму, де змістовне навантаження образів передається в адекватно сконструйованих митцем символах.

Схематизація та символічне відображення дійсності виявля-ються продуктивними і в інших видах людської діяльності, допо-магаючи з більшою точністю та узагальненістю відображати ре-альність, наприклад при складанні моделей сітьового планування діяльності, при розв’язанні конструкторсько-технічних завдань тощо. Наочно-образне мислення розвивається в діяльності, ха-рактер якої потребує оперування образами різного ступеня уза-гальненості, схематичного зображення предметів та їх сим-волічного позначення.

Словесно-логічне, або абстрактне, мислення здійснюється у словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосеред-нього чуттєвого підґрунтя, властивого сприйманням та уявлен-ням. Більшість понять, якими виражаються економічні, суспіль-но-історичні, наукові категорії, є продуктами великої абстрагую-чої діяльності мислення, в яких не простежується їх безпосе-редній зв’язок з чуттєвою реальністю. Саме цей вид мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв’язувати розу-мові завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.

Зазначені види мислення виявляються й перебувають у певно-му співвідношенні. У розвинених формах вони можуть виявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характе-ром їхньої діяльності, професійними чинниками, співвідношенням першої та другої сигнальних систем та іншими причинами.