11.3. Властивості сприймання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Важливою умовою успішного сприймання об’єктів дійсності є його вибірковість. Вибірковість предмета сприймання зумов-люється потребами та інтересами людини, необхідністю у знан-нях, професійною спрямованістю тощо.

Основні властивості сприймання: предметність, цілісність, структурність, константність та осмисленість. Предметність сприймання виявляється у співвіднесенні відомостей про об’єкти із самими об’єктами як носіями певної інформації.

Така об’єктивація одержуваних вражень у конкретних об’єктах реального світу забезпечує орієнтувальну та регулю-вальну функції у практичній діяльності людини. Предметність сприймання є набутою властивістю, що формується у процесі ак-тивної взаємодії суб’єкта з об’єктивним світом і базується на певній системі дій, приводить до розуміння предметності світу.

Предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому йо-го окремі компоненти постають в єдності. Відсутність у предметі якогось одного його боку або деталі не заважає цілісному сприй-манню. Предмет як ціле, ставлення до нього як цілого, що утво-рилося у процесі набуття досвіду, визначає його структуру. Лише у процесі аналізу предмет розчленовується на складові, виокрем-люються ті чи інші його характеристики.

Цілісно сприйняте не завжди осмислюється як предмет, що має певну структуру. Осмислення сприйнятого залежить від досвіду та знань особистості. Тому одні й ті самі предмети людьми різного рівня культурного розвитку, дітьми та дорослими сприймаються та осмислюються по-різному. За мірою осмислення сприйнятого виокремлюють синкретичне сприймання, характерними ознаками якого є нерозчленованість, злитість сприйманого. Воно спос-терігається у дітей, у малодосвідчених людей. Синкретизм спричи-нює неадекватність сприймання. При такому сприйманні предмет у свідомості не постає у специфічних, притаманних йому особли-востях і може сприйматись як інший предмет, який чимось нагадує сприймане. Деякі психологи пояснюють синкретизм сприймання дітей та малокультурних дорослих їх біологічною недорозвиненіс-тю. Таке пояснення синкретизму безпідставне. Синкретизм зале-жить переважно від досвіду, знань особистості, які набуваються в єдності з розвитком, дозріванням організму.

Константність сприймання полягає в тому, що форма, розмір, колір предметів сприймаються більш-менш стереотипно неза-лежно від умов, за яких предмет сприймається. Колір кам’яного вугілля сприймається як чорний, хоча на сонці він здається жов-туватим; циліндр сприймаємо як круглий, хоча в деяких поло-женнях його форма нагадує еліпс. Засадовими стосовно кон-стантного сприймання є динамічні стереотипи, тобто утворені тимчасові нервові зв’язки під впливом багаторазового сприйман-ня предмета в певній системі, послідовності, структурі.

У сприйманні предметів та явищ важливу роль відіграють по-передній досвід, попередні уявлення особистості. Залежно від поЧастина IV. Пізнавальні психічні процеси

вноти їх змісту, спрямованості, організованості сприймане відоб-ражається у свідомості більш-менш адекватно. Зміст попередньо-го досвіду, спорідненість його із сприйманим об’єктом, інтерес до нього є тією передумовою ефективності та адекватності сприй-мання, яку називають апперцепцією. У багатьох випадках люди-на у предметах бачить те, що вона хоче в них побачити залежно від особистісної установки на сприймання.

Сприймання визначається як об’єктивними, так і суб’єктив-ними умовами. Серед об’єктивних умов, які забезпечують адек-ватність сприймання, потрібно враховувати яскравість, звуч-ність, динамічність предмета, тобто силу подразника, та фізичні умови сприймання: освітленість предмета, віддаль від особи, що сприймає, будову самого предмета — структуру, де чітко виявля-ються його компоненти, контрастність тла та фігури.

Замасковані предмети, різні види камуфляжу, які призводять до часткового або повного злиття предмета з тлом, сприймають-ся нечітко, неадекватно. Серед суб’єктивних умов сприймання особливо важливими є уважність і спостережливість.

Сприймання може порушуватися в результаті органічних уш-коджень кори великих півкуль головного мозку. Травми голови, крововиливи викликають сенсорну або моторну афазію (не-сприймання мови, порушення вимови, втрату здатності синтезу-вати, узагальнювати), нездатність, наприклад, абстрагувати колір від предмета й переносити його на інший предмет. Під впливом глибоких переживань, прагнень щось побачити, почути, виника-ють галюцинації, тобто відчуття предметів, звуків, запахів, яких насправді немає, які не діють на наші органи чуття. Галюцинації мають внутрішнє походження, без відповідного зовнішнього под-разнення. Під час галюцинацій у корі великих півкуль головного мозку активізуються раніше утворені тимчасові нервові зв’язки під впливом дії тих чи інших предметів та явищ дійсності.