10.5. Відчуття і діяльність


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Чутливість аналізаторів людини до дії подразників зумовлена їх психофізіологічними характеристиками, особливостями струк-тури, будови та життєвих функцій. Проте відображувальні мож-ливості аналізаторів не є константними, незмінними. Доведено, що людські відчуття змінюються й розвиваються під впливом життя та вимог практичної трудової діяльності. Чутливість кож-ного аналізатора людини великою мірою залежить від того, як во-на використовує його у своїй діяльності. Розрізняють дві групи чинників, під впливом яких відбувається сенсибілізація відчуттів:

необхідність компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота);

специфічні вимоги професійної діяльності людини. Так, втрата чутливості зорового аналізатора компенсується

підвищенням чутливості тактильного аналізатора. Спеціальними дослідженнями встановлено, що у незрячих людей на пучках

пальців кількість паченієвих тілець збільшується майже на 50 відсотків. Виникає чутливість і до таких подразників, для відоб-раження яких немає адекватних аналізаторів. Такою є, напри-клад, дистанційна чутливість до об’єктів у сліпих.

Сенсибілізація чутливості спостерігається в осіб, які трива-лий час займаються професійною діяльністю, що потребує висо-кого розвитку відповідних відчуттів.

Так, робітники-текстильники можуть розрізняти 40-60 відтінків чорного кольору; досвідчений шліфувальник здатний бачити просвіт у деталях, що дорівнює 0,0005 мм. Нетренована людина може розрізнити просвіт у межах 0,1 мм. Смакові відчут-тя досягають високого розвитку у працівників харчової промис-ловості. Наприклад, дегустатори за смаком можуть розрізняти найтонші відтінки і характеристики вин (з якого винограду виго-товлене вино, де вирощено виноград, його міцність, вміст у ньому цукру, витримку тощо). Сенсибілізація відчуттів пояснюється тим, що розрізнювані якості предметів є значущими для успішної практичної діяльності людини та орієнтування її у навколишньо-му середовищі.

§—іг       Ключові поняття теми

Чуттєве пізнання, відчуття, аналізатор, контактні відчут-тя, дистантні відчуття, екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори, чутливість, поріг чутливості, адаптація, адекватний подразник, сенсибілізація, синестезія.

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція відчуттів:

відображення окремих якостей та властивостей об’єктів.

Фізіологічний механізм відчуттів:

безпосередня дія подразника на аналізатор.

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

 

ВІДЧУТТЯ

 

 

 

Загальні властивості:

-якість

- інтенсивність

-тривалість

Властивості, що виявляються за конкретних умов перебігу процесу:

-адаптація

-               сенсибілізація

-               синестезія

Запитання для самостійної роботи

Чому психічний процес «відчуття» належить до чуттєвого пізнання?

У чому полягає особливість відчуттів як чуттєвої форми відо-браження дійсності?

За якими принципами відчуття поділяють на різновиди?

Чи всі подразники, що об’єктивно діють на органи чуття, мо-жуть відображатися за допомогою відчуттів?

Охарактеризуйте основні властивості відчуттів.

Назвіть основні пороги чутливості. Чим вони визначаються?

У чому виявляються компенсаторні можливості відчуттів?

Що таке сенсибілізація відчуттів і яким є її механізм?

У чому виявляється синестезія відчуттів?

Який подразник називається адекватним?

Що таке адаптація відчуттів і яким є її механізм?

Як взаємопов’язані відчуття та діяльність?

У чому можуть виявлятись індивідуальні можливості у відчуттях людей?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

Чи достатньою є характеристика процесу відчуття: відчуття — це процес відображення в мозку людини окремих якостей та властивостей предметів?

Чи можна стверджувати, що в кожному акті пізнавальної діяльності людини чуттєве пізнання передує абстрактному?

Чи правомірне твердження: суб’єктивний характер відчуттів виявляється в тому, що суб’єктом відображення є людина, а на результатах відображення завжди позначаються пси-хофізіологічні особливості того, хто відчуває?

Чи згодні ви з твердженням, що в аналізі подразників, які діють на органи чуття, беруть участь усі частини аналізатора?

Чи можна стверджувати, що слабкі подразники посилюють, а сильні послаблюють чутливість аналізатора?

Чи всі подразники, що об’єктивно діють на аналізатори люди-ни, відображаються ними?

Чи згодні ви з твердженням, що відчуття руху органів тіла за-безпечується за допомогою інтерорецепторів?

Чи згодні ви з твердженням, що відчуття інтенсивності звуку забезпечується кортієвим органом слухового рецептора?

Чи всі перелічені далі відчуття належать до кінестетичних: відчуття руху, відчуття рівноваги, відчуття положення тіла у просторі?

Чи повною є класифікація відчуттів: контактні, дистантні, інтероцептивні, екстероцептивні, пропріоцептивні, зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, больові, температурні, кінестетичні, статичні, органічні?

Чи завжди взаємодія відчуттів викликає ефект сенсибілізації?

Чи є явище компенсації в разі порушення одного з аналіза-торів закономірним і необхідним?

Завдання та проблемні ситуації

Поясніть, чому відчуття є генетично первинною формою відо-браження дійсності.

У чому виявляється і чим зумовлюється суб’єктивний харак-тер відчуттів?

Чим можна пояснити в кожному конкретному випадку скар-ги на такі розлади зорових відчуттів: «Погано бачу предмети при яскравому освітленні», «Коли заходжу з вулиці в погано освітлену кімнату, тривалий час нічого не бачу», «Не можу читати: літери та рядки в книзі розпливаються»?

Чим пояснити той факт, що збільшення інтенсивності дії под-разника в одних випадках відчувається, а в інших — ні?

Чому невербальний ефект мовного спілкування — інто-нація — іноді втрачає експресивну функцію і як це позна-чається на спілкуванні?

Іноді відчуття викликаються дією на аналізатори неадекват-них подразників. Яке значення для медичної практики може мати цей феномен?

Частина IV. Пізнавальні психічні процеси

Список використаної та рекомендованої літератури

Веккер Л.М. Психические процессы. В 3-х т. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. — Т. 3.

Грегори Р.Л. Глаз и мозг: Психология зрительного восприя-тия. — М.: Мир, 1970.

Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. за-кладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002.

Лурия А.Р. Ощущение и восприятие. — М.: Изд-во МГУ, 1978.

Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл-бук, К.: Вак-лер, 2001.

Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Про-свещение, 1977.

Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. — М.: Педагоги-ка, 1989.

Хрестоматия по ощущению и восприятию. — М.: Изд-во МГУ, 1975.