5.3. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах жит-тя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвива-ються стосунки, істотно позначаються різні об’єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Так, комфортні виробничі умови, забезпеченість не-обхідними засобами праці, чітка організація роботи неодмінно створюють сприятливі для взаємодії людей умови. Разом з тим важливий вплив на ефективність такої взаємодії справляє психоЧастина II. Особистість, соціальні групи

логічний чинник: їх ставлення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці, індивідуально-психологічні особливості людей та ін. Найповніше суб’єктивний характер між-особистісних стосунків виявляється в сумісності людей.

Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у проце-сі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди суміснос-ті: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психо-логічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна продук-тивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступаються один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є критерії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при комплектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці).

Засадовими щодо психофізіологічної сумісності є особли-вості аналізаторних систем, а також властивостей нервової систе-ми. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії лю-дей у тих видах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної системи є вирішальною. Так, робота на конвейєрі потребує певного темпу виконання виробничих операцій від кожного працівника. У разі невідповідності психофізіологічних характеристик когось із працівників процес порушується, а може і взагалі припинитися. Для двох контролерів спільна робота, пов’язана з розрізненням насиченості кольорів, буде неможли-вою, якщо у них гострота чутливості до кольорів буде різною. Ще більшого значення в межах цього різновиду сумісності набуває темперамент. Доведено, що найуспішніше взаємодіяти можуть два неоднакові темпераменти (холерик і флегматик, сангвінік і меланхолік), гірше — люди з однаковими темпераментами (два холерики, два меланхоліки). Разом з тим, як зазначалося, у ро-боті, яка потребує рухливої нервової системи від усіх її учасників, протилежні темпераменти непридатні.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому разі необов’яз-кова схожість характерів, здібностей, але обов’язкова їх гармонія. Життєвий досвід показує, що контакти встановлюються швидше

й виявляються міцнішими у людей з рисами характеру, що до-повнюють одна одну: одна людина — запальна та імпульсивна, інша — спокійна, поміркована, хтось є теоретиком, а дехто — практиком тощо.

Проте це не означає, що сумісними виявляються лише люди з протилежними рисами. Сумісність можлива і в разі збігу рис ха-рактеру чи інших особистісних якостей, проте ймовірність руй-нування спільноти за цих обставин вища.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, пе-реконань, соціальних і моральних установок, цінностей, став-лень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов мо-же спричинити конфлікт.

Конфлікт — це суперечність, що виникає між людьми у зв’яз-ку з розв’язанням тих чи інших питань соціального чи особисто-го життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативни-ми емоційними переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини — це внутрішньоособистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжособистісних групових стосунків.

Внутрішньоособистісний конфлікт виникає тоді, коли спо-стерігається сутичка рівних за силою та значущістю, але проти-лежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів, потягів у однієї й тієї самої людини (наприклад, необхідність дотримати дане сло-во та неможливість зробити це через зваби, утриматися від яких особистість не в змозі).

Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінностями чи нормами, намагаючись реалізувати їх у спільній діяльності. Конфлікт може виникнути при розподілі функціональних обов’язків між членами групи чи при обгово-ренні шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт спостерігається там, де гострі супе-речності виявляються у стосунках між окремими соціальними групами, що мають на меті власні інтереси, причому своїми прак-тичними діями перешкоджають одна одній. До такого конфлікту

Частина II. Особистість, соціальні групи

можуть призвести шпигунство, суперництво у боротьбі за зони впливу тощо.

Суперечності в міжособистісних стосунках не завжди спри-чинюються до конфлікту: чимало з них розв’язуються шляхом домовленості, досягнення консенсусу. У групах і колективах, які вже сформувалися і члени яких мають достатній досвід спільно-го співжиття, суперечності виникають не так часто, як у ново-утворених. Це пов’язане з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації досягається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв’язання конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебувають у стадії становлення та розвитку, суперечності часто завершуються конфліктами. При-чинами цього можуть бути психофізіологічна та соціально-пси-хологічна несумісності, важкий характер окремих членів, зави-щена самооцінка тощо. В особистих взаємовідносинах що грун-туються на дружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли ж з якихось причин тенденції несумісності починають виявлятися у стосун-ках, взаємовідносини людей припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для вико-нання складної діяльності, пов’язаної з ризиком, має важливе значення для забезпечення її надійності та ефективності. Така робота виконується при підборі екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи потребує від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостей.

Q,            Ключові поняття теми

Група, реальна група, умовна група, референтна група, офіційна група, неофіційна група, колектив, конформізм, статус, лідер, внутрішньогрупова диференціація, «зірки», «ізольовані», соціометрична матриця, соціограма.

Формалізована структура змісту теми

 Група — це спільнота людей, об’єднаних у ній за якимись оз- наками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХАРАКТЕРИСТИКИ ГРУПИ

за кількісним складом:

- велика —мала

 

 

за способом утворення:

-               реальна

-               умовна

-               офіційна

-               неофіційна

-               «ізольовані»

 

 

 

зазначущістю для особистості:

-еталонна -референтна —колектив

 

 

 

 

диференціація статусу членів групи в колективі:

-«зірки»

-               «бажані»

-               «малобажані»

 

 

 

за рівнем організації:

-дифузна

-асоціація

-корпорація

 

 

 

 

 

Запитання для самостійної роботи

За якими ознаками поділяються групи?

Яка група може стати для особистості референтною?

Які ознаки мають групи різного ступеня організації?

Назвіть істотні ознаки колективу.

У чому полягає істотна відмінність між офіційним та неофі-ційним лідерами групи?

Чим визначається статус особистості в колективі?

У чому полягає суть методу соціометрії і в чому обмеженість його у варіанті, запропонованому Дж. Морено?

За якою соціометричною шкалою визначається статус члена групи?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

Чи правильно наведена класифікація груп: велика, мала, ре-альна, умовна, референтна, офіційна, неофіційна, формальна, неформальна, колектив?

Чи завжди референтна група є для особистості взірцем ета-лонів поведінки, особистісних якостей?

Чи впливає на реальну популярність особистості статус фор-мального лідера? Обгрунтуйте свою думку.

Частина II. Особистість, соціальні групи

Чи існують якості особистості, які є необхідними для лідерст-ва за будь-яких умов?

Чи однаковими є критерії згуртованості при характеристиці будь-якого колективу?

Чи достатньою є така характеристика колективу: «Колек-тив — це спільнота людей, об’єднаних єдиною діяльністю та єдиними цілями діяльності»?

Чи завжди конформізм характеризується неузгодженістю ре-альної поведінки особистості та її внутрішньої позиції?

Чи можна на підставі результатів соціометрії робити виснов-ки про згуртованість групи?

Завдання та проблемні ситуації

Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на йо-го неофіційний статус?

Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає критеріям її реальної цінності як члена групи?

Чим зумовлена внутрішньогрупова диференціація групи? Які чинники на неї впливають?

Які психологічні чинники формують референтну групу осо-бистості?

Чим визначаються ціннісні критерії лідерства у різних за при-родою колективах?

До яких психологічних деформацій може призвести тривале перебування особистості у статусі «ізольованої»?

7.             У чому полягає психологічно обґрунтована система роботи з

членами колективу, які з різних причин опинилися у стані ізоляції?

Список використаної та рекомендованої літератури

Аникеев Н.П. Психологический климат в коллективе. — М., 1989.

Донцов А.И. Психология коллектива. — М., 1984.

Загальна психологія: Підручник для студентів вищ. навч. за-кладів / За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002.

Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. — Минск: Изд-во БГУ, 1975.

Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. — М., 1988.

Максименко С.Д. Общая психология. — М.: Рефл-бук, К.: Вак-лер, 2001.

Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Моделюван-ня психологічних новоутворень: генетичний аспект. — К.: Фо-рум, 2002. — Т.2.

Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. — К.: Форум, 2002. — Т.1.

Максименко С.Д., Носенко Е.Л. Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002.

Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Про-свещение, 1977.

Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. — М.: Просвещение, 1979.

Плюснин Ю.М., Богатырева О.А., Биченков О.Е. Пространст-венное поведение и социальный статус ребенка в группе // Вопр. психологии, 1993. — №2.

Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В. Петров-ского. — М.: Педагогика, 1979.

Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1968.