ЧАСТИНА II ОСОБИСТІСТЬ, СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ Розділ 4 ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ 4.1. Поняття про особистість та її структуру


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Особистість — це конкретний людський індивід з індивіду-ально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольо-вими та фізичними властивостями. Особистість виникла й роз-винулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспільства, до певної системи суспільних відносин визначає її психологічну та соціальну сутність. Особистість — соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними оз-наками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.

Однією з найяскравіших характеристик особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як харак-тер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особ-ливості її мотиваційної сфери, спрямованості.

Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом тієї доби і тих суспільно-економічних відносин, сучасницею та учасницею яких вона є. Вивчення особистості за суттю — це істо-ричне дослідження процесу становлення особистості за певних соціальних умов Доби, певного суспільного ладу.

Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважа-ють, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компонен-ти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокрем-люють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставля-ти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні ас-пекти та риси існують у структурі особистості як соціально зу-мовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особис-тості утворюють єдність і взаємодіють.

Людина — істота природна, але біологічне у процесі історич-ного розвитку під впливом соціальних умов змінилося, набуло своєрідних специфічно людських особливостей.

У структурі особистості розрізняють типове та індивідуаль-не. Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розу-мові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна люди-на схожа на інших людей. Індивідуальне — це те, що характери-зує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спря-мованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна лю-дина відрізняється від інших людей.

Психолог К. Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури.

Перша підструктура — спрямованість особистості: мо-ральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини.

Друга — підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звич-ки). Набувається досвід у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті досвіду є соціальний чинник.

Третя — підструктура форм відображення. Вона охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізна-вальній та емоційно-вольовій діяльності людини.

Четверта підструктура — біологічно зумовлені психічні функції особистості. Об’єднує типологічні властивості особис-тості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що ве-ликою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особ-ливостей мозку.

Психологічна структура особистості дуже складна і багато-гранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість тощо — складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її «Я», яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяль-ності та стосунках з іншими.