3.3. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 

Загрузка...

Характерною ознакою психічної реакції є чутливість ор-ганізму до індиферентних подразників, які за певних умов (збіг їх з біологічно важливими подразниками) сигналізують про можли-вість або необхідність задоволення біологічних потреб організму.

Чутливість виникає на основі подразливості. Чутливість, вва-жає О. Леонтьєв [7], генетично є не що інше, як подразливість на впливи, що орієнтують організм у середовищі, виконуючи сиг-нальну функцію.

Подразливість властива органічній природі взагалі. Завдяки їй у рослинному світі відбуваються природжені реакції, які нази-вають тропізмами. Тропізм — це автоматичні рухи в певному на-прямі рослин і найпростіших організмів, що зумовлюються неодЧастина I. Вступ до психології

наковістю фізико-хімічних процесів у симетричних частинах ор-ганізму, які викликаються однобічними впливами подразників на організм. Теорію тропізмів щодо тварин розробив Ж. Леб. Проте ці реакції тварин не механічні, як вважав Ж. Леб, під впли-вом досвіду вони набирають пластичності та мінливості.

Відповідно до видів енергії, що діють на організми в умовах їх існування, розрізняють фототропізми, хемотропізми, геліот-ропізми, гальванотропізми та ін. Наприклад, соняшник ру-хається під впливом фото- та термотропізмів; у спрямованості проростання коріння та стебла, у поведінці хробаків і деяких ко-мах, які зариваються в землю або повзуть до верхівок рослин, ви-являється дія гео-, фото- або термотропізмів.

З виникненням під впливом умов життя нервової системи, ос-новною властивістю якої є чутливість до впливів навколишнього середовища, виникло психічне відображення, яке щодалі усклад-нювалось через ускладнення умов життя, що спричинилося до ускладнення будови організму.

Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин:

елементарна сенсорна психіка;

перцептивна психіка;

інтелект. Стадія елементарної сенсорної психіки. Характерна особ-ливість цієї стадії розвитку психіки полягає в тому, що поведінка тварин зумовлюється дією на організм окремих властивостей предметів, в оточенні яких живуть тварини, — хімічних, світло-вих, температурних тощо.

Ця стадія властива переважно безхребетним і тим хребетним, що живуть у воді, земноводним і плазунам, у яких немає предмет-ного сприймання. На цій стадії відбувається диференціація чут-ливості до світла, дотику, запахів, рухова чутливість, у результаті чого виникають і розвиваються аналізатори — дотиковий, зоро-вий, нюховий і слуховий. Рівень розвитку аналізаторів і рецеп-торної їх частини залежить від особливостей умов життя живих істот. Так, у павуків, комах добре розвинена дотикова чутливість (на щупальцях, лапках, крильцях). Хімічна чутливість розвинена у павуків та інших безхребетних. Вона диференціюється у них на нюхову та смакову чутливість. У хруща налічують 50 тисяч орга-нів нюху, а у трутня — понад 30 тисяч. Комахи чутливі до дуже незначних запахів. Бджола відрізняє запах помаранчевої шкірки від 43 ефірних запахів. Бджоли реагують на запах, не приймають

чужої бджоли. Комахи — це топохімічні істоти, тобто такі, які ма-ють в організмі зони, чутливі до хімічних подразнень.

Загальновідомі чутливість комах до температурних змін, зо-рова чутливість. Бджоли розрізняють кольори та форми квітів, але не геометричні фігури. Більшість комах глухі. Лише ті з них мають слух, які власними рухами (крильцями) викликають до-статньо інтенсивне коливання звукових хвиль.

Стадія перцептивної психіки. За сенсорною стадією психіки і на її основі розвивається перцептивна стадія діяльності тварин.

Для цієї стадії характерне відображення предметів як цілого, а не окремих їх властивостей, як це спостерігається на сенсорно-му етапі розвитку психіки. Наприклад, якщо ссавця відгородити від їжі, то він реагуватиме не тільки на предмет, куди спрямована його діяльність (на їжу), а й на умови, за яких ця діяльність відбу-вається, тобто намагатиметься подолати перешкоду. На сенсор-ному етапі такої реакції на умови, за яких відбувається життєдіяльність тварин, не буває.

Стадія перцептивної психіки властива ссавцям. Вона зумов-люється істотними анатомо-фізіологічними змінами в організмі: розвитком великих півкуль головного мозку, і особливо їх кори та дистантних аналізаторів (зорового, слухового), посиленням інтеграційної діяльності кори.

Умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль на рівні перцептивної психічної діяльності є підґрунтям для утво-рення уявлень.

Тривалість збереження образів пам’яті збільшується з ево-люцією хребетних тварин. Так, при одноразовому збудженні об-разна пам’ять діє: у щура — по 10–20 секунд, у собаки — до 10 хвилин, у мавпи — до 16–48 годин.

Тривалість збереження образів пам’яті — цінна особливість перцептивного рівня розвитку психіки. Ця особливість є важли-вою передумовою виникнення інтелектуальної поведінки тва-рин.

На стадії перцептивної психіки відбуваються складні зміни у процесах розрізнення та узагальнення уявлень. Виникають ди-ференціація та узагальнення образів предметів. Ці узагальнен-ня — не сума окремих відчуттів, викликаних одночасною дією впливів, властивостей різних предметів, а їх єдність, своєрідна інтеграція, яка є підґрунтям для перенесення операції з однієї

Частина I. Вступ до психології

конкретної ситуації в іншу, об’єктивно схожу на неї, що істотно ускладнює поведінку тварин на цьому етапі психічного розвитку.

Успішність диференціації та узагальнення залежить не так від ступеня схожості, як від біологічної ролі того, що впливає на тварину.

Розвиток узагальнення на стадії перцептивної психіки пов’язаний з розвитком інтегративних зон кори великих півкуль головного мозку, які об’єднують рухи в цілісну операцію (рухові поля), відчуття — у цілісний образ (сенсорні поля).

Стадія інтелекту. Психіка більшості ссавців залишається на стадії перцептивної. Але у антропоїдів — людиноподібних мавп — відображувальна діяльність піднімається ще на один щабель сво-го розвитку. Цей вищий щабель називають стадією інтелекту, або «ручного мислення» (О. Леонтьєв [7]). Як показали досліджен-ня, мавпам, особливо шимпанзе, властива елементарна розумова діяльність, зачатки наочно-дійового мислення. Мавпи швидше, ніж інші тварини, навчаються та перенавчаються, виявляють більшу рухливість процесів збудження та гальмування.

І. Павлов зазначав, що аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку собаки — це конкретне, елементарне мислення.

Однак розумова діяльність, інтелект тварин — це зовсім не те, що розум людини. Між ними існують надзвичайно великі відмін-ності.

Для стадії інтелекту характерним є розв’язання завдань. Мав-па (шимпанзе) в експериментальних умовах не могла безпосеред-ньо дістати їжу (банан, помаранчу тощо). У клітці, де вона пере-бувала, лежала палиця, за допомогою якої можна було дістати їжу. Ставилося завдання: чи «здогадається» мавпа використати палицю, щоб оволодіти їжею. Спочатку шимпанзе пробує дістати їжу рукою, але зазнає невдачі. Невдача на деякий час відволікає мавпу від поживи. Вона, побачивши палицю, маніпулює нею. Як-що палиця та їжа потрапляють в одне поле зору, мавпа спрямовує палицю на їжу і оволодіває нею, підсуваючи її до себе. Такі дослідження проводилися в різних варіаціях. Мавпа успішно розв’язувала поставлені перед нею в експерименті завдання. Най-складнішим з них було двофазне завдання, яке полягало в тому, що їжу можна було дістати довгою палицею, але спочатку цю дов-гу палицю потрібно було дістати короткою, яка була в межах без-посередньої досяжності. Це завдання мавпа так само розв’язува-ла. Мавпи здатні об’єднувати в один акт дві дії послідовної

операції, з яких перша є підготовчою для здійснення другої, вирішальної операції (двофазні завдання).

У життєдіяльності тварин легко помітити їх взаємні стосун-ки. Ці стосунки виявляються у своєрідних рухах, позах, акустич-них сигналах. На різних етапах розвитку живих істот ці способи стосунків і взаємовпливів набирають різної складності. За їх до-помогою тварини сигналізують про небезпеку, поживу, гнів, страх, передають ту чи іншу інформацію. Але ці різновиди сто-сунків, ця «мова» тварин мають інстинктивний характер, є вияв-ленням емоційних станів. На відміну від людської мови «мова» тварин не є засобом трансляції індивідуального досвіду іншим тваринам.

Інтелектуальна поведінка антропоїдів пов’язана з розвитком кори великих півкуль головного мозку, особливо чолових долей та прифронтальних їх зон. Якщо у мавпи знищити частину цих зон, то розв’язування ними двофазних завдань стає неможливим.

Стадія інтелекту, що властива вищим ссавцям і досягла най-вищого рівня розвитку у людиноподібних мавп, є передісторією виникнення та розвитку людської свідомості.

Для всіх стадій психічного розвитку тварин характерні фіксо-ваність та індивідуальна мінливість поведінки. Фіксованими фор-мами поведінки, що передаються спадкове, є інстинктивні форми поведінки. Інстинкти (від лат. instinctus— спонука) — це акти взаємодії організму із середовищем, механізмом яких є система бе-зумовних рефлексів. Інстинктивна діяльність часто охоплює і ме-ханізми тропізмів. Наукове пояснення походження інстинктів дав Ч. Дарвін (1809–1882), довівши, що будова поведінки тварин ста-новить собою органічну єдність і стає результатом природного до-бору, тих змін у фізичній організації та поведінці, які були викли-кані зовнішніми умовами й закріпилися в організмі в результаті доцільності їх для життєдіяльності організмів. Розрізняють інстин-кти живлення, розмноження, самозбереження та інші форми родо-вого або видового пристосування до навколишнього середовища.

Інстинктивні форми поведінки — це великої сили спонука для організму. Залежно від умов життя і стану організму виникають, чергуючись, ті чи інші акти поведінки, розмноження, захисту, акти, пов’язані з живленням, тощо. В індивідуальному пристосуванні тварин до умов життя інстинкти здаються осмисленими діями, проте якщо порушити якийсь ланцюг в інстинктивній дії, тварини все одно продовжують здійснювати наступні акти в ланцюгу

Частина I. Вступ до психології

інстинктивної дії, хоча успіху ця дія не забезпечує. Так, квочка продовжуватиме сидіти на покладах, навіть якщо забрати з-під неї яйця, а бджола, почавши заліплювати наповнені медом щільники, продовжуватиме це робити й тоді, коли випустити із щільників мед. Отже, інстинктивні дії — це неусвідомлювані, механічні дії.

Інстинктивні дії в індивідуальному житті тварин можуть змінюватися. Наприклад, можна домогтися «мирного» співісну-вання лисиці та курки, кішки та миші. Проте така індивідуальна зміна інстинкту спадково не передається.

Мінливість у фіксованих формах поведінки виявляється в на-бутті нових навичок і способів дій, що виникають у результаті ба-гаторазового природного доцільного виконання рухів і дій або у процесі дресирування.