1.3. Поняття споживача


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Поняття споживача і споживчий рух виникло в результаті гро-мадського руху, що одержав назву консьюмеризм. У результаті бо-ротьби демократичних сил в останні 40-50 років у Франції та в ін-ших закордонних країнах стало формуватися право споживання. У французькій юридичній літературі воно розглядається іноді як га-лузь права, яка регламентує відносини, пов'язані із споживанням, незалежно від того, про яке споживання, виробниче або особисте, йде мова. Відповідно до іншої - переважної у французькому правоз-навстві - точки зору, право споживання - це сукупність норм, спря-мованих на захист інтересів рядового споживача товарів і послуг. При цьому під споживачем розуміють не підприємця, а фізичну особу, що придбає той або інший продукт або послугу не для своєї професійної діяльності, свого промислу, а з метою особистого або сімейного використання [24].

Закон України «Про захист прав споживачів» трактує понят-тя «споживач» як фізичну особу яка купує, замовляє, використо-вує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльніс-тю або виконанням обов'язків найманого працівника. Німецькі правознавці називають такого споживача кінцевим споживачем. В

інших країнах законодавство також розділяє споживачів у вироб-ничій сфері і кінцевих споживачів. Так, у ст. 12 англійського За-кону про непорядні умови договорів 1977 р. [6] говориться про те, що в договорі сторона виступає як споживач стосовно іншої сто-рони, якщо вона в ході виконання договору не займається комер-ційною діяльністю, а друга сторона займається нею. У ст. 14 Зако-ну сказано, що термін «комерційна діяльність» поєднує яку-небудь діяльність, а також діяльність якого-небудь державного департаменту і місцевого або центрального державного органу.

У § 6 Закону ФРН «Про право відмовлення від договору, укладеного на ходу, й інших договорів такого типу» від 16.01.86 р. говориться, що положення даного закону не застосо-вуються, якщо покупець укладає договір у процесі своєї підприє-мницької діяльності або інша сторона діє не в рамках підприєм-ницької діяльності.

Цей же принцип закріплюється в § 24 Закону ФРН «Про зага-льні умови угод» від 09.12.79 р. - § 2, 10, 11, 12 не поширюються на загальні умови договорів, що укладаються комерсантом, якщо дого-вір стосується здійснення його торговельного промислу [8]. Подіб-ної точки зору дотримується й український законодавець.

Однак у літературі неодноразово висловлювалися думки про недосконалість даного визначення. 3 визначення випливає, що споживачем є громадянин, що купує товари з визначеною метою: для власних побутових потреб, і ця мета повинна мати місце під час придбання товару. Однак, як зазначає Р. Молчанов найчасті-ше форма угоди, що укладається громадянином-підприємцем може нічим не відрізнятися від угоди, що укладається громадя-нином, який не має такого статусу. Документами, що підтвер-джують наявність такої угоди є тільки розрахункові документи -касовий або товарний чек. Таким чином, він може дійти виснов-ку, що якщо в момент укладення угоди відсутній документальний доказ її «споживчого» характеру, то і громадянин, який купує, не може бути визнаний споживачем [35].

Для рішення цієї проблеми Р. Молчанов пропонує поширити статус споживача на громадян-підприємців відносно тих товарів, що можуть бути використані для їхнього особистого сімейного спожи-вання. Однак уявляється, що в даному випадку порушується не тіль-ки підхід до визначення споживача, що сформувався у світовому масштабі, але і передбачений Господарським кодексом України

принцип рівноправності суб'єктів господарської діяльності і тим са-мим приватний підприємець одержує невиправдані переваги.

Отже, згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про за-хист прав споживачів», споживачем є:

по-перше, фізична особа, тобто на юридичну особу дія зако-ну не розповсюджується;

по-друге, фізична особа яка купує, або має намір придбати товар, тобто в розумінні Закону споживачем є особа яка тільки увійшла до приміщення магазину з наміром придбати товар (в цьому випадку мова може йти про право споживача на рекламу);

по-третє, фізична особа, яка хоче придбати товар для особис-того домашнього споживання, тобто фізична особа, яка є приват-ним підприємцем та хоче придбати товар для здійснення підприє-мницької діяльності, також не є споживачем.

Виконавцем є суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Продавцем є суб’єкт господарювання, який згідно з догово-ром реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Виробником є суб’єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє про себе як виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром пере-даються споживачеві, своє найменування (ім’я), торговельну ма-рку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта госпо-дарювання; або імпортує товар.

При цьому, введенням продукції в обіг вважаються дії суб’єкта господарювання, спрямовані на виготовлення, або вве-зення на митну територію України продукції з подальшою самос-тійною або опосередкованою реалізацією на території України.

Питання для самоперевірки

1.         Хто визнається споживачем за законодавством України?

2.         Хто визнається споживачем у закордонних країнах?

3.         Назвіть основні ознаки споживача.

4.         Чи поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини між юридичними особами?

5.         Чи поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини між юридичними та фізичними особами?