7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 7.1. Підстави відповідальності та обставини,


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

що звільняють продавця (виробника) від

обов'язку задовольнити вимоги споживача

Шдставами відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів є протиправні дії виробника, продавця, ви-конавця, пов'язані з порушенням вимог закону. Закон України «Про захист прав споживачів», передбачає наступні випадки пору-шення продавцем, виробником, виконавцем прав споживачів і не-виконання покладених на них обов'язків:

1)продаж товарів неналежної якості, в результаті якої в них маються виробничі, конструктивні, рецептурні й інші недоліки;

2)недотримання вимог, спрямованих на забезпечення безпе-ки життя і здоров'я споживачів і запобігання шкоди їхньому май-ну та навколишньому природному середовищу;

3)незабезпечення безпеки товарів у перебігу терміну служби і терміну придатності;

4)надання недостовірної, несвоєчасної або неповної інфор-мації про товари;

5)реалізація товарів із простроченим терміном придатності;

6)ненадання інформації про тривалість терміну служби і те-рміну придатності;

7)невстановлення на товари, що можуть зі плином часу за-подіяти шкоду життю, здоров'ю, майну споживача, або навколи-шньому природному середовищу, терміну служби або терміну придатності (у даному випадку відповідальність покладається на виробника);

8)ненадання інформації про наслідки використання товарів після закінчення терміну служби або терміну придатності, а та-кож необхідних дій по їхньому закінченні.

Закон «Про захист прав споживачів» визначає, ким повинна відшкодовуватися заподіяна шкода залежно від термінів заподі-яння шкоди. Якщо шкода заподіяна в межах гарантійного терміну або терміну придатності, то вона підлягає відшкодуванню про-давцем або виробником. Тобто споживач має право вибирати до

кого з можливих відповідачів він може звернутися залежно від того, як йому зручно в даному випадку.

Також продавець або виробник несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок недоліків, виявлених у нерухомому майні в межах десяти років, a у всіх інших товарах - в межах двох років із дня передачі майна (товару) споживачу, якщо на майно (товар) не встановлені ні гарантійний термін ні термін придатності.

Після закінчення зазначених термінів, а також гарантійного те-рміну, шкода підлягає відшкодуванню тільки виробником у межах терміну служби, а якщо він не встановлений - 10 років із дня виго-товлення товару. При цьому необхідно мати на увазі, що відповідно до понять, що застосовуються в Законі «Про захист прав спожива-чів», виробник, який реалізує свої товари споживачам за договором купівлі-продажу, визнається продавцем. У цьому випадку відповіда-льність за шкоду буде нести продавець, який є виробником.

Абсолютно по-іншому регулюється дане питання в США. Відповідно до діючого законодавства за збиток, заподіяний спо-живачу, відповідає виробник. Торговці (як оптові, так і роздрібні) звільнені від відповідальності за відповідність дійсності зазначе-них на етикетці або упакуванні товару його властивостей, якщо маркірування робив виробник. При цьому як і в українському за-конодавстві діє принцип абсолютної відповідальності виробника дефектного товару. Споживачу не потрібно доводити вину виро-бника, цілком достатньо довести наявність дефекту і заподіяного збитку. Тільки в законодавстві Сполучених Штатів мається чітко сформульована вимога про те, що до постраждалого споживача відносяться і члени родини, всі інші домочадці покупця, навіть його знайомі, якщо є підстави припускати, що вони можуть ско-ристатися таким виробом, і якщо заподіяний збиток пов'язаний з неправильно зазначеними властивостями продукції. Таким чи-ном, прямий позов може бути пред'явлений як безпосереднім по-купцем, так і будь-якою потерпілою особою [25].

Для того щоб на продавця була покладена відповідальність за заподіяння шкоди, необхідна протиправність поведінки продавця. Протиправним визнається порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених у законодавстві про захист прав споживачів.

Відповідальність продавця також настає незалежно від його вини. Це означає, що продавець зобов'язаний відшкодувати заподіяний збиток як при наявності його вини в протиправній дії, так і при її відсутності.

Однак, Закон передбачив, що виробник (виконавець, прода-вець) звільняється від відповідальності, якщо доведе:

1)         шкоду завдано з вини самого споживача внаслідок пору-шення ним встановлених правил використання, транспортування продукції, або дії непереборної сили;

2)         він не вводив продукцію в обіг;

3)         дефект у продукції виник внаслідок додержання вироб-ником вимог законодавства або виконання обов'язкових для ньо-го приписів органів державної влади.

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник) або організація, що виконує функції продавця (виробника) на підставі договору, має право ві-дмовитися від задоволення вимог споживача з приводу недоліків товару, якщо:

-          вимоги заявлені з приводу недоліків, що були обговорені при укладення договору купівлі-продажу;

-          вимоги пред'явлені після спливу строку позовної давності, встановленого законодавством;

-          споживач не надав товарний (касовий) чек, а відносно то-варів, на які встановлені гарантійні терміни, технічний паспорт або інший документ, що його замінює.

У Російській Федерації існує трохи інший підхід до рішення даного питання. Крім існуючих в українському законодавстві, стаття 13 Закону Російської Федерації «Про захист прав спожива-чів» визначає як обставини, що звільняють продавця від відпові-дальності за невиконання зобов'язань перед споживачами, наяв-ність обставин непереборної сили (тобто надзвичайних і невідво-ротних за даних умов обставин, до яких, зокрема, не відносяться порушення зобов'язань контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів - п. 3 ст. 401 ЦК Російської Федерації) і інші підстави, передбачені законом [26].

Закордонний законодавець виходить з того, що для настання відповідальності досить самого факту виявлення недоліків. Пи-тання про вину не є визначальним, якщо недоліки виникли не з вини споживача. He слід також доводити заподіяння збитку.

Інша характерна умова відповідальності за недоліки проданої речі - відсутність нестатку доводити поінформованість про-давця про недоліки проданої речі. Він про них міг і не знати. Адже якщо продавець знав про них, варто очікувати, що він пові-домить про це покупця і продасть йому річ за зниженою ціною як неповноцінну. Але тоді це позбавляє покупця права стверджува-ти, що він придбав річ неналежної якості. Це відповідає принци-пу еквівалентного обміну в договорах купівлі-продажу, а продав-ця звільняє від можливих скарг на приховані недоліки [22].

Для даної ситуації характерно, що покупець не може знати про недоліки проданої йому речі. Законодавство, як правило, не накла-дає на покупця обов'язку досліджувати річ з погляду визначення її якості. У випадку суперечки тягар доведення про поінформованість покупця про недоліки проданої речі лежить на продавці.

Якщо покупець знав про недоліки речі і погодився на її при-дбання, це означає, що він погодився на придбання речі в такому саме вигляді, думаючи, що ціна відповідає її якості. Більш того, покупець не може і не має права в цьому випадку посилатися на недоліки проданої речі і за цих підстав вимагати зниження ціни. Утім, якщо продавець доведе, що покупець знав про недоліки, a покупець, у свою чергу, - що не знав, мова буде йти про інші не-доліки, що створює для покупця правочинності на відповідні ви-моги, але тільки стосовно нових виявлених недоліків [65]. На-приклад, придбання покупцем зниженої в ціні речі не створює для нього права вимагати зниження ціни в зв'язку з її недоліками. Але якщо будуть виявлені такі ознаки, що дискваліфікують, або унеможливлюють її використання зовсім, право вимоги про не-доліки відновлюється.

Питання для самоперевірки

1.         Які підстави відповідальності продавця або виробника пе-редбачені Законом України «Про захист прав споживачів»

2.         Які обставини, що звільняють від відповідальності продавця або виробника товару передбачені Законом України «Про захист прав споживачів»?

3.         Хто повинен задовольнити вимоги споживача у випадку виходу з ладу товару у продовж гарантійного терміну?

4.         Хто повинен задовольнити вимоги споживача у випадку виходу з ладу товару після закінчення гарантійного терміну у

продовж терміну служби?

5. Як у закордонній практиці вирішується питання про від-повідальність за шкоду завдану споживачу товаром неналежної якості?