4. МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 4.1. Судовий захист прав споживачів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Згідно з ч. 3 ст. 8 Конституції України [20] її норми є нормами прямої дії, що надає право для звертання в суд для захисту консти-туційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на пі-дставі Конституції. Так, згідно з ч. 4 ст. 42 Конституції України споживач, права якого порушені, має право звернутися безпосеред-ньо до суду за їхнім захистом, минаючи всі інші інстанції. У дано-му випадку в споживача є право вибору, за винятком випадків сто-совно вимог споживача про відшкодування моральної шкоди. Від-повідно до Закону України «Про захист прав споживачів», Поста-нов Пленумів Верховного Суду України «Про судову практику з питань відшкодування моральної шкоди» [89] і «Про практику роз-гляду справ за позовами про захист прав споживачів» [87], а також Цивільному кодексу України (далі ЦК України), розмір відшкоду-вання моральної шкоди визначається судом, отже дана вимога мо-же бути заявлена і задоволена тільки в судовому порядку.

Ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» також передбачає судовий захист прав споживачів. Крім того, ст. 16 ЦК України передбачає захист цивільних прав у встановленому по-рядку судом. Таким чином, фраза «права споживачів захищають-ся судом» означає, що будь-яка зацікавлена особа має право в по-рядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного права, або охоронюваного законом інтересу (ст. 3 Цивільного Процесуального Кодексу Україна (далі ЦПК Украї-ни)). Право на звертання до суду - один із засобів захисту циві-льних прав, передбачених Цивільним Кодексом України. [5].

Таким чином, з позовом про захист прав споживачів можуть звернутися не тільки споживач, але й органи й організації, зазна-чені в ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Дані органи можуть звернутися з позовом про захист не тільки конк-ретного, але і необмеженого числа споживачів, у випадку, коли виявлені порушення, а коло споживачів не встановлено, напри-клад продаж контрафактної продукції.

При розгляді позову в інтересах невизначеного кола спожи-вачів, суд повинний зобов'язати продавця довести до відома спо-живачів рішення суду через засоби масової інформації, у встановлений судом термін, з дня вступу рішення суду в законну силу, пі-сля чого споживач може заявити позов у своїх інтересах. Особли-вість даного позову в тому, що споживачу не треба буде доводити факт порушення його права конкретною особою, а досить довести лише факт придбання товару в продавця, відносно якого відбулося рішення. У даному випадку факти, які вже не треба доводити, пе-редбачені ст. 32 ЦПК України як факти, установлені рішенням су-ду, що вступили в законну силу, по одній цивільній справі (у спра-ві відносно невизначеного кола споживачів), за участю такого ж продавця (виробника, виконавця).

При цьому слід пам'ятати, що Закон передбачає спеціальний порядок судового захисту прав споживачів.

Так, відповідно до Закону України «Про захист прав спожи-вачів», ЦК і ЦПК України до органів, що здійснюють судовий за-хист прав споживачів відносяться суди загальної юрисдикції, зо-крема районні суди. У зв'язку з цим, ст. 107 ЦПК України визна-чає, що всі справи в порядку цивільного судочинства, крім відне-сених до компетенції інших судів, розглядаються районними (мі-ськими) судами.

По справах із захисту прав споживачів порядок судового захисту загальний, як і для всіх категорій справ, що розгляда-ються районними судами.

Спірні питання щодо захисту прав споживачів у рамках ді-ючого законодавства розглядає суд. Звернутися з позовною зая-вою до суду споживач може протягом терміну позовної давності. Термін позовної давності - це термін протягом якого особа може звернутися за захистом своїх порушених прав. У цей термін суд не має права відмовити споживачу в прийнятті його позовної зая-ви. У випадку пропуску терміну позовної давності з поважної причини, суд має право продовжити даний термін.

Згідно з Законом України «Про захист прав споживачів», у справах про захист прав споживачів термін позовної давності є гарантійним терміном, який встановлює виробник. Якщо гаран-тійний термін виробником не встановлено, то діє загальне прави-ло: 2 роки з моменту придбання товару. Згідно зі ст. 681 ЦК України, термін позовної давності щодо недоліків проданого то-вару складає один рік з моменту виявлення недоліків у межах га-рантійного терміну.

Перед звертанням до суду необхідно зібрати копії докумен-тів (актів обстежень, документів, що підтверджують факт покуп-ки, договорів, заяв, претензій, відповідей і т.д.) [26]. Особливістю для даної категорії справ є те, що згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», останній звільняється від сплати держмита.

Основний документ з яким споживач звертається до суду -це позовна заява, під якою розуміється письмове звертання до су-ду за захистом свого порушеного права або охоронюваного зако-ном інтересу. Можливі наступні варіанти позовних заяв при по-рушенні прав споживачів:

1)         про усунення недоліків товару;

2)         про заміну товару неналежної якості на аналогічний товар належної якості;

3)         про розірвання договору і відшкодування понесених зби-тків;

4)         про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, запо-діяної товаром неналежної якості.

Зміст позовної заяви повинний відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України і повинен містити:

1)         найменування суду в який подається позовна заява;

2)         прізвище, ім'я, по батькові споживача - позивача, його мі-сце проживання;

3)         найменування продавця, виконавця, виробника - відпові-дача, його місце перебування (для юридичної особи) або місце проживання (для фізичної особи - приватного підприємця);

4)         обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і до-кази що їх підтверджують;

5)         вимоги споживача;

6)         ціну позову, якщо позов підлягає оцінці;

7)         підпис позивача або його представника з вказівкою часу подачі заяви і доручення або інший документ, що підтверджує повноваження останнього;

8)         перелік доданих до заяви документів.

Споживач може пред'явити позов і вести в суді справу осо-бисто або через представника. Особиста участь споживача в справі не позбавляє його права мати по даній справі представни-ка. Для даної категорії справ представниками в суді можуть ви-ступати: адвокати, представники державного органу в сфері захисту прав споживачів; представники громадських організацій спо-живачів, а також громадяни, допущені судом до представництва в справі. Представник у суді діє на підставі доручення, що визначає його повноваження. Доручення повинне бути нотаріально засвід-чене. До нотаріально засвідченого прирівнюються доручення, за-свідчені підприємствами, установами, організаціями, де працює або вчиться довіритель; житлово-експлуатаційною організацією будинку, в якому він проживає; адміністрацією стаціонарного лі-кувального закладу, де він знаходиться на лікуванні; військовою частиною - якщо доручення видається військовослужбовцеві. Повноваження адвоката засвідчуються відповідним ордером.

Представник від імені позивача може робити будь-які про-цесуальні дії. Однак, він не має права вирішувати питання про передачу справи на розгляд до третейського суду, повного або часткового відмовлення від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладання мирової угоди, передачі пов-новажень іншій особі, оскарженні рішень суду, пред'явленні ви-конавчого листа до стягнення, одержанні присудженого майна або грошей. Зазначені дії представник може робити, якщо в дору-ченні спеціально обговорено кожну з цих дій.

У позові споживач повинний вказати його ціну. Ціна позову, за загальним правилом, відповідає розміру вказаної позивачем суми грошей або вартості майна. Якщо позивачем в одному позо-ві оголошено кілька самостійних вимог (наприклад, вимоги про заміну товару, сплату неустойки за прострочення і відшкодуван-ня моральної шкоди), то ціна позову визначається загальною су-мою усіх вимог.

Позовна заява подається до суду з копіями по числу відпові-дачів. Копія позовної заяви подається відповідачу до початку роз-гляду справи з метою надання відповідачу (продавцю) можливості підготуватися до захисту.

Суддя одноосібно вирішує питання про прийняття справи до розгляду. Закон зазначає вичерпний перелік підстав відмови в прийнятті позовної заяви (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21.12.1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції») [86]. У випадку відмови суддя вино-сить мотивовану ухвалу. Якщо причини відмови можна усунути (п.п. 2, 7, 8, 9 ст. 121 ЦПК України), то можливе повторне звертання до суду з позовною заявою по тій же справі. На ухвалу про відмову може бути подана скарга або внесене представлення.

Споживач як учасник процесу при розгляді справи в суді має наступні права і обов'язки, передбачені ст. 27 ЦПК України: знайомитися з матеріалами справи; робити з них виписки; одер-жувати копії рішень, ухвал, постанов й інших документів, що є у справі; брати участь у судових засіданнях; представляти докази, брати участь у їхньому дослідженні; заявляти клопотання і відво-ди, давати усні і письмові пояснення суду; представляти свої до-води і заперечення; оскаржувати рішення й ухвали суду, а також користуватися іншими правами, передбаченими законом. Дана стаття містить далеко не вичерпний перелік прав осіб, що беруть участь у процесі, а лише основні з них.

Що стосується обов'язків, то позивач повинний сумлінно користуватися належними йому процесуальними правами. Крім процесуальних прав як учасника процесу, споживач має визначе-ні права як сторона в процесі (позивач). Позивач має право про-тягом усього часу розгляду справи: змінити підставу або предмет позову; збільшити або зменшити розмір позовних вимог; відмо-витися від позову; укласти мирову угоду; вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду.

Відповідач же поряд із правами, передбаченими ст. 27 ЦПК, також має права як сторона в процесі: визнавати позов цілком або частково; укладати мирову угоду на будь-якій стадії процесу; ви-магати виконання рішення, ухвали, постанови суду.

Процесуальні права осіб, що беруть участь у справі, вини-кають з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду.

Предметом доказування у справах про захист прав спожива-чів буде: наявність шкоди або збитків; протиправне порушення особою покладених на неї обов'язків і суб'єктивних прав інших осіб; наявність причинного зв'язку між протиправним поводжен-ням і заподіяними збитками.

Необхідно відзначити, що при розгляді цивільних справ, пов'язаних із захистом прав споживачів можуть застосовувати-ся різні види експертизи: гігієнічна, судово-медична, технічна й ін. Особливе місце серед них займає товарознавча експерти-за. Об'єктами товарознавчої експертизи можуть бути промис-лові або продовольчі товари, сировина, а також документи (ра-хунки, накладні, відомості). Головні завдання товарознавчої

експертизи - визначення способів виготовлення продукції, встановлення найменування товару, країни і підприємства-виробника, артикула, сорту, роздрібної ціни, відсотка зносу, якісних показників об'єктів.

На розгляд експерту-товарознавцю можуть бути поставлені питання про відповідність фактичного найменування товару (йо-го сорту, ціни) тому, що позначено на етикетці, ціннику; про зміст окремих позначень на товарі; про відповідність ДСТУ, ТУУ і причинах виявлених невідповідностей; про належні компоненти (комплектуючі) товару, їх заміні (і як це відбилося на якості това-ру). Таким чином, за допомогою товарознавчої експертизи можна визначити якість конкретної речі, ступінь зносу, втрати спожив-чих властивостей.

Однак якщо вимога про відшкодування шкоди обґрунтову-ється тим, що шкода заподіяна товаром, виготовленим з пору-шенням технології, або в процесі з'ясовується необхідність пере-вірити властивості товару, що виявляються при його споживанні, то тут варто вдатися до технологічної експертизи або експертизи споживчих властивостей побутових виробів (товарознавча експе-ртиза таких питань не вирішує) [2].

При цьому необхідно мати на увазі, що у випадках, перед-бачених Законом України «Про захист прав споживачів», коли закон допускає можливість звільнення продавця (виробника, ви-конавця) від відповідальності за невиконання або неналежне ви-конання зобов'язання, тягар доказування відсутності провини ле-жить на продавці (виробнику, виконавці).

Після закінчення судового розгляду суд виносить рішення. Рішення викладається в письмовому вигляді і підписується суд-дею або суддями, що беруть участь у справі. У результаті розгля-ду спору суд повинний чітко розподілити між сторонами їхні права й обов'язки. Рішення суду першої інстанції набуває закон-ної сили після закінчення терміну на оскарження (30 днів з на-ступного дня після проголошення рішення).

Вищестоящий суд в апеляційному порядку має право зали-шити рішення суду в силі, змінити або скасувати його цілком або частково. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, вищестоя-щий суд може передати справу на новий розгляд у той же суд першої інстанції або сам винести нове рішення, або припинити справу, або залишити позов без розгляду. Якщо рішення суду скасовується за касаційною скаргою, то питання про зворотне стяг-нення виплачених сум у порядку повороту виконання дозволяєть-ся судом у всіх випадках.

Питання для самоперевірки

1.         Якими нормативно-правовими актами передбачено судо-вий захист прав споживачів?

2.         Хто може звернутися до суду за захистом прав спожива-ча?

3.         Чи повинен споживач заплатити держмито при зверненні до суду з метою захисту порушених прав?

4.         Що повинна містити позовна заява про захист прав спо-живачів?

5.         Хто, та на підставі якого документу, може представляти інтереси споживача у суді?