2.5. Право споживача на інформацію про продукцію


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Право споживача на інформацію знайшло законодавче за-кріплення ще в Статуті Великого князівства Литовського 1588 p., що був протягом 250 років діючим законом на території Білорусі, Литви й України. У Статуті, зокрема, передбачалося право спо-живача на достовірну інформацію про ціну товару. Так, артикул 1 говорить: «А ціна табуну князівському, панському і землянсько-му така повинна бути: за жеребця - вісім коп грошів, за кобилу -чотири копи грошів. Артикул 9 установлює ціну на хліб, сіно і городні культури: жита копиця і пшениці по 20 грошів, бочка жи-та і копиця льна по 24 гроша, вівса копиця - 8 грошів» і т.д [91].

У статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що право на необхідну, доступну і достовірну інфо-рмацію про кількість, якість і асортимент товарів, є невід'ємним правом будь-якого споживача, який знаходиться на території України.

Виходячи з того, що під інформацією розуміються доку-ментовані або привселюдно оголошені відомості (Закон Украї-ни «Про інформацію» [53], «Про науково-технічну інформацію» [46]), законодавство про захист прав споживачів визначає загальні вимоги, що висуваються до цієї інформації.

По-перше, споживачеві повинна бути надана вся необхідна інформація про товар (послугу) і його якість. Закон виходить з того, що в споживача немає достатніх знань про товар (послугу), яку він хоче придбати. При цьому, продавець (виконавець) пе-редбачається професіоналом, що має повну інформацію і знання про товар (послугу). Тому він повинний надати споживачеві ін-формацію в такому обсязі, щоб у нього склалося чітке уявлення про властивості товару, його якість і безпеку, правила користу-вання і збереження, і він міг на основі цих відомостей зробити компетентний вибір потрібного і підходящого для себе товару (послуги).

По-друге, інформація повинна доводитися в наочній і дос-тупній формі. Доступна для споживача форма доведення інфор-мації про якість товару (послуги) означає, що інформація повинна бути надана у формі (письмовій або усній), яка дозволяє спожи-вачеві зрозуміти її зміст.

По-третє, інформація про товар (послугу) і його якість по-винна бути достовірною, тобто відповідати дійсності.

У даний час ще є випадки, коли інформація про імпортні товари доводитися до відома споживачів іноземною мовою. Ча-сом і продавці не можуть пояснити, яке призначення товару, як їм користуватися, яка в нього якість. Особливо це відноситься до продовольчих товарів, косметики і т. п. Зазначені випадки розг-лядаються як не надання інформації. Тому діюче законодавство вимагає, щоб інформація про товар (послугу) і його якість були перекладені і викладені відповідно до закону про мови.

Інформація повинна доводитися до відома споживачів при укладанні договору. 3 цього випливає, що за повноту і достовір-ність інформації, повідомленої в рекламі товару, розміщеної по-за місцем продажу товару, наприклад на телебаченні, продавець відповідальності перед споживачем не несе, якщо тільки він не є особою, за замовленням якої реклама розміщена, і при покупці товару споживачеві не повідомлена та ж інформація про товар, який рекламувався. За достовірність інформації, що надається в рекламі, відповідальність несе особа, за замовленням якої рек-лама розміщується в засобах масової інформації або іншим спо-собом доводиться до відома споживача [49].

Інформацію про товари (послуги) і їхні якості можна поді-лити на дві групи:

1)інформація, яка містить загальні вимоги до товару (стаття 15 Закону України «Про захист прав споживачів»);

2)інформація, яка містить спеціальні вимоги до окремих ви-дів товарів (робіт, послуг). (Правила продажу продовольчих то-варів, Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Пра-вила роздрібної торгівлі алкогольними напоями тощо).

До загальної інформації можна віднести: найменування й адресу виробника (виконавця); дату виготовлення; перелік спо-живчих властивостей; ціну й умови придбання; термін служби (придатності) й інші.

Спеціальна інформація містить наступні відомості:

1)         відносно продуктів харчування: маса (обсяг); складові, включаючи перелік використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників і т.п. [61]; ка-лорійність; зміст шкідливих для здоров'я речовин, у порівнянні з обов'язковими вимогами нормативних документів; протипока-зання до застосування й інші;

2)         відносно алкогольних напоїв: загальна і власна назва ви-робу; товарний знак; міцність і зміст цукру; ємність; код підпри-ємства, номер ліцензії на виробництво тощо;

3)         відносно тютюнових виробів: найменування загальне і спеціальне; наявність фільтруючого мундштука; кількість оди-ниць у пачці; попередження про шкідливість для здоров'я тощо.

У даний час Україна зіткнулася з проблемою ввозу на її те-риторію неякісних, фальсифікованих, а іноді і радіоактивних то-варів, що прямо загрожують здоров'ю і життю споживачів. Зазна-чені товари, як правило, не мають сертифікатів відповідності, не містять інформації про їхнього виробника, склад і властивості, гарантійних зобов'язання. Тому необхідно проводити комплексні державні програми, спрямовані на жорсткість заходів для переві-рки якості товарів імпортованих в Україну. Особливо це стосу-ється до харчових продуктів і добавок, парфумерії, побутової те-хніки, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Серед іншої обов'язкової інформації, яка повинна надавати-ся споживачеві, можна виділити:

1)         інформацію про товари (послуги), які підлягають обов'яз-ковій сертифікації (тобто повинна надаватися інформація про їх-ню сертифікацію);

2)         інформацію про товари (послуги), що за певних умов мо-жуть становити небезпеку для життя, здоров'я споживача і його майна (тобто виготовлювач зобов'язаний довести до відома спо-живача інформацію про такі товари і можливі наслідки їхнього впливу).

Уся інформація про товари (послуги) доводиться до відома споживачів виробником (продавцем) у технічній документації, на етикетках, а також маркіруванням або іншим способом, при-йнятим для окремих видів товарів (послуг) або в окремих сферах обслуговування. Крім того, продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні мати інформацію про місце їх-нього походження (стаття 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже, обов'язок продавця (виконавця) надати інформацію про товари (послуги), є не тільки гарантією права споживача на інформацію, але і дає йому можливість реалізувати своє право на належну якість товару (послуги). На основі отриманої інформації споживач може вибрати саме той товар (послугу) і такої якості, яка йому дійсно потрібна.

Питання для самоконтролю

1.         Який зміст права споживача на інформацію передбачає Закон України «Про захист прав споживачів»?

2.         Що є доступною та достовірною інформацією та якими нормативно-правовими актами ці поняття регламентуються?

3.         Яка інформація на товари, роботи, послуги є загальною, a яка спеціальною?

4.         Яку інформацію про продовольчі товари треба надати спо-живачу?

5.         Яку інформацію про алкогольні напої та тютюнові вироби треба надати споживачу?