2.4. Право споживача на безпеку продукції (товарів, робіт)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 

Загрузка...

Застосування в повсякденному житті різних механізмів, що можуть вийти з-під контролю людини, не дозволяє цілком виклю-чити заподіяння шкоди. Щоб мінімізувати можливість виникнення шкоди при реалізації товарів, Закон надає великого значення реалі-зації права споживачів на безпеку.

Право споживачів на безпеку означає, що товар (робота, по-слуга) при звичайних умовах його використання, збереження, транспортування й утилізації повинний бути безпечним для жит-тя, здоров'я споживача, навколишнього середовища і не заподію-вати шкоди майну споживача.

Закон передбачає ряд заходів, спрямованих на запобігання заподіяння шкоди життю і здоров'ю споживачів. Умовно ці захо-ди можна поділити на дві групи:

-          заходи, спрямовані на недопущення надходження в обо-рот товарів, що можуть заподіяти споживачам шкоду;

-          заходи щодо запобігання нанесення шкоди товарами, що вже реалізуються споживачам.

Проводячи заходи першої групи, держава встановлює обо-в'язкові вимоги, яким повинні відповідати товари, реалізовані споживачам. Ці вимоги містяться в стандартах, вони підлягають обов'язковому дотриманню. Контроль за дотриманням цих вимог покладається на державні органи, насамперед на виконавчі орга-ни зі стандартизації, метрології, органи санітарно-епідеміологічного нагляду тощо. Додатковою перешкодою над-ходження в продаж небезпечних товарів є державна система сер-тифікації. Сертифікація - це процес підтвердження уповноваже-ним державним органом відповідності якості товарів обов'язко-вим вимогам стандартів.

Ще однією гарантією забезпечення безпеки для життя, здо-ров'я і майна споживача при використовуванні ним товарів, є пе-редбачений Законом обов'язок виробника в необхідних випадках розробити і вказати в супровідній документації на товар, на ети-кетці, маркіруванням або іншим способом спеціальні правила ви-користання товару, його збереження, транспортування й утиліза-ції. При цьому, продавець зобов'язаний довести ці правила до ві-дома споживача.

Продукція, на яку актами законодавства або іншими норма-тивними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо за-безпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, на-вколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності де-кларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, ви-даних згідно із законодавством.

Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоду життю, здо-ров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середо-вищу, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин за-подіяння шкоди, а в необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обороту та відкликання від споживачів.

Створюючи новий (модернізований) товар, розробник по-винний подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища.

Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати спожива-ча про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.

Європейська Рада 27.01.77 р. відкрила для підписання Страсбурзьку конвенцію про відповідальність за продукти у ви-падку заподіяння ними тілесної шкоди або смерті. Положення цієї Конвенції були сприйняті в Україні Законом «Про якість і безпеку харчової продукції і продовольчої сировини» [42]. Він передбачає обов'язкову вимогу до виготовлювача вказувати на етикетці повне найменування продукції, склад, найменування й адресу виготовлювача, інші реквізити (усього 13 позицій), за якими можна безпомилково визначити, яка це продукція.

Отже, що стосується харчових продуктів, їхня безпека - це відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної або іншої несприятливої для організму людини дії харчових продук-тів при їхньому споживанні в загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я Украї-ни (ст. 1 Законові України «Про якість і безпеку харчових проду-ктів і продовольчої сировини»).

Можна виділити наступні способи забезпечення безпеки продуктів харчування:

1)         розробка і затвердження стандартів, екологічних норма-тивів, технічних умов;

2)         державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів, за умови, наявності методик визначення залишкової кількості препаратів у сільськогосподарській продукції, харчових продуктах;

3)         сертифікація;

4)         здійснення державного нагляду за дотриманням стандар-тів, норм і правил у цій сфері;

5)         здійснення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного і рослинного походження;

6)         контроль за експортом та імпортом;

7)         здійснення радіологічного і токсикологічного контролю продуктів харчування на ринках, м'ясокомбінатах, оптових базах;

8)         вилучення, утилізація або знищення продукції у випадку забруднення її радіонуклідами понад встановлені норми [18].

Як уже згадувалося, відповідальність виготовлювача за зроблений товар обмежується терміном служби або терміном придатності товару, а якщо ці терміни не встановлені, то вигото-влювач зобов'язаний забезпечити безпеку товарів протягом деся-ти років з моменту передачі споживачеві.

У законодавстві ряду закордонних країн встановлено пра-вило, згідно з яким якщо в порушення вимог законодавства ви-готовлювач не встановив термін служби на товар, на який установлення такого терміну обов'язково, він буде нести від-повідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживачів незалежно від часу його заподіяння. Даний поря-док безперечно збільшує відповідальність виробника, однак представляється, що встановлене українським законодавцем обмеження відповідальності терміном у 10 років цілком ви-правдано і відповідає здоровому глузду.

Питання для самоконтролю

1.         Який зміст права на безпеку згідно з положеннями Закону «Про захист прав споживачів»?

2.         Що необхідно зробити з продукцією, якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання та транспортування вона завдає або може завдати шкоду життю, здоров'ю, майну споживача, або навколишньому природному се-редовищу?

3.         Які обов'язки виробника у разі створення нового товару передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» з метою забезпечення права споживача на безпеку?

4.         Які Вам відомі засоби забезпечення безпеки продуктів хар-чування?

5.         Які заходи передбачає Закон України «Про захист прав споживачів», спрямовані на запобігання заподіянню шкоди життю і здоров'ю споживачів?