Додаток Д КОНСУЛЬТАЦІЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 

Загрузка...

для покупця з захисту своїх прав у суді

Припустимо, ви купили холодильник, і протягом гарантійного терміну він вийшов із ладу.

За вашим вибором можна вимагати на підставі ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів» усунення недоліків, заміни або пове-рнення грошей.

Доцільно вирішити питання в досудовому порядку, роз'яснивши свої вимоги письмово, уклавши претензію або заяву за формою:

Директору магазину № 5 «Світло» м. Полтава, вул. Профспілкова, буд. 108 від Павлової Олени Іванівни, яка проживає за адресою: м. Полтава, вул. Трудова, буд. 20, кв. 8 ПРЕТЕНЗІЯ

20 січня 2001 p. у вашому магазині я придбала холодильник марки «Минск-128», вартістю 680 грн.

Через місяць після покупки, протягом гарантійного терміну хо-лодильник вийшов із ладу.

Відповідно до п. 1 cm. 14 Закону України «Про захист прав спо-живачів» я вимагаю заміни несправного холодильника на новий які-сний негайно або, якщо аналогічних товарів немає в продажу, про-тягом місяця.

Якщо ви мені відмовите в моїй законній вимозі, я залишаю за со-бою право звернутися в суд із позовною заявою про примусову замі-ну холодильника, про стягнення неустойки за прострочення доста-вки мені нового холодильника в розмірі 1% за кожний день прострочення, а також про відшкодування моральної шкоди, запо-діяної мені вашими незаконними діями.

Про прийняте рішення прошу повідомити мені письмово у вста-новлений термін.

28 лютого 2001 року.           /Підпис

У даному випадку заяву потрібно написати в двох примірниках.

Один примірник віддати в магазин, інший лишити собі і зберег-ти. На другому примірнику заяви працівник магазину, що його прийняв, повинен поставити дату і свій підпис; якщо у вас заяву з якихось причин не приймають, то пошліть її поштою рекомендова-ним листом із повідомленням, з описом вкладення.

Товарний чек до заяви не прикладайте, а прикладіть копію або тільки покажіть його в магазині.

Частіше за все магазин надає перевагу поверненню грошей за не-якісний товар, обіцяючи при першому ж надходженні аналогічного товару продати вам його без черги. He радимо погоджуватися.

По-перше, отримавши гроші, ви автоматично втрачаєте право на заміну (ст. 14, п. 1 Закону).

По-друге, ви не будете застраховані від покупки ще однієї брако-ваної речі.

I, нарешті, при вільних цінах на холодильники вам доведеться зробити доплату при заміні товару з недоліками на товар тієї ж ма-рки (моделі, артикулу) перерахунок ціни не провадиться (ст. 14 За-кону).

Якщо адміністрація магазину відмовить вам в обміні під будь-яким приводом, то зробіть наступне. Дочекайтесь письмової відпо-віді з магазину а якщо протягом півмісяця їх не буде, починайте діяти.

Відмова магазину обміняти товар повинна бути викладена у ви-гляді резолюції на вашій заяві або в окремому документі. При оде-ржанні відмови негайно йдіть у суд за місцем вашого проживання або за місцезнаходженням магазину і подайте позовну заяву.

Право вирішення конфлікту через суд вам надане законом, і цим можна скористатися. Але в такому випадку необхідно переконатися у відповідності ваших прав чинному законодавству, навести докази своєї правоти і реальність ваших вимог, зібрати документи, що під-тверджують порушення ваших прав, товарний чек, паспорт на хо-лодильник, копію заяви в магазин про заміну речі з недоліками, лист-відмову магазину замінити холодильник (якщо він є).

Необхідно продумати, хто може в якості свідків підтвердити фа-кти порушення ваших прав.

Отже, ви зважилися піти в суд. Ваша позовна заява може бути такою:

У народний суд       

(району, міста)

ПОЗИВАЧ:    

(П.І.Б., домашня адреса, теле__он)

ВІДПОВІДАЧ:          

(повне найменування г юри__ична а_реса магазину)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про заміну речі з недоліками, про стягнення неустойки, про від-шкодування моральної шкоди

20 січня 2001 p. у магазині № 5 «Світло» я придбала холодильник марки «Минск-128», вартістю 680 грн. Договір купівлі-продажу підтверджений товарним чеком. У період гарантійного терміну холодильник вийшов із лад__ . У магазині мені відмовили замінити

холодильнику зв'язку з         . (зазначте причину,

якщо вона є)

Відповідно до п. 1, cm. 14 Закону України «Про захист прав спо-живачів» споживач, якому продана річ із недоліками, має право на заміну її на товар тієї ж марки. Мені в моїх законних вимогах було відмовлено.

Крім того, магазин у встановлені терміни не замінив мені холо-дильник і тому повинен нести за це відповідальність у розмірі 1% від вартості холодильника за кожний день прострочення.

Оскільки магазин добровільно і негайно не задовольнив мої за-конні вимоги про обмін холодильника, а також заподіяв мені мора-льне страждання тим, що працівники магазину грубо розмовляли зі мною, мені була нанесена моральна шкода.

У зв'язку з викладеним, керуючись cm.cm. 11, 12, 13, 14, 15, 23 За-кону України «Про захист прав споживачів», прошу:

1.         Поставити за обов'язок магазин № 5 «Світло» замінити мені холодильник марки «Минск-128» на доброякісний холодильник тієї ж марки.

2.         Стягнути з відповідача у відповідності do cm. 23 Закон__ Ук__а-

їни «Про захист прав спожтачів» неустойку в розмірі    

грн.

3.         Стягнути з відповідача моральн__ шкод__ , заподіяну мені неза-

конними діями відповідача в розмірі         грн. у відповідності

do cm. 15 Закону.

4.         Прошу стягнути судові eumpamu в розмірі eapmocmi відправ-

лення рекомендованого листа в сумі 4.00 грн.

Усього прошу стягнути з відповідача         грн. У відповід-

ності do cm. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу звільнити мене від сплати держмита.

Додаток:

1.         Товарний чек або його копія.

2.         Паспорш на виріб.

3.         Копії заяв у магазин про замінуречіз недоліками.

4.         JIucm-відмова магазину замінити холодильник (якщо є).

5.         Копія позовної заяви для відповідача.

6.         Повідомлення про вручення з описом вкладення рекомендова-ного листа, а також поштову квитанцію (якщо ви відправляли претензії поштою).

Дата    /Підпис

Позовну заяву складіть у трьох примірниках: два відправте в суд, одну залишіть собі. Якщо в процесі обміну у вас із магазином зав'я-залося листування, прикладіть листи до позовної заяви. У заяві не-обов'язково докладно описувати сформовану конфліктну ситуацію, достатньо викласти тільки факти, суд при розгляді справи з'ясує все, що необхідно для вирішення суперечки.

Покупець не завжди правий

Відносини, що виникають між продавцями і покупцями-фізособами, ідельними не назвеш. To браковану продукцію прода-дуть, то товар на обмін продавці не приймають, то нова кухонна техніка вибухає тощо. Загалом, приводів для усіляких спорів у обох протиборчих сторін чимало. Якщо їх мирно домовитися не вдається - ласкаво просимо до суду.

Відшкодовувати моральну шкоду можна тільки після небезпеч-них послуг

23 серпня 2002 року громадянка уклала із ЗАТ договір на надан-ня послуг цифрового стільникового зв'язку в пакеті "Економний". Через певний час ЗАТ розірвало з нею договір, чим, за її словами, позбавило її звичайного способу життя, а саме: вона не може спіл-куватися з друзями, вирішувати невідкладні питання, пов'язані з роботою. Все це негативно вплинуло на стан її здоров'я". У жовтні 2003 року громадянка звернулася до суду з позовом до ЗАТ про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.7 ст. 3 старої редакції Закону про захист прав спожи-вачів споживач має право на відшкодування моральної (немайно-вої) шкоди тільки за умови її заподіяння небезпечними для життя та

здоров'я людей послугами. До того ж ст. 13 Закону України "Про зв'язок" говорить тільки про матеріальну відповідальність підпри-ємств та об'єднань зв'язку всіх форм власності перед споживачами за невиконання або неналежне виконання послуг і не визначає від-повідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Верховний Суд України вирішив: скасувати попередні судові рішення за цією справою, які б задовольнили позов громадянки (ухвала від 23.02.2006 p.). Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ст.4 нової редакції. При цьому рекомендуємо звернути увагу на наступний судовий спір. Зважаючи на все, для відшкодування мо-ральної шкоди зовсім не обов'язково постраждати від небезпечної послуги (прим. авт.).

Але ця стаття передбачає, що у разі незгоди споживача послуг зв'язку з визначеним цією статтею розміром відшкодування питан-ня відшкодування нанесених йому фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання операторами зв'язку своїх зобов'язань, а також інші спори між споживачами по-слуг та операторами зв'язку розглядаються судом (прим. авт.).

He прийняв повернення - плати за моральну шкоду

16 травня 2003 року громадянка придбала в магазині антену для мобільного телефона, щоб користуватися нею на дачі. Але товар не можна використовувати через невелику потужність. 30 травня 2003 року вона звернулася до магазину із заявою про повернення гро-шей, але у неї відмовилися прийняти заяву. У своїй заяві громадян-ка просить суд стягнути на її користь вартість антени в сумі 160 грн. і моральну шкоду у розмірі 1500 грн.

Відповідно до вимог статей 20 і 24 старої редакції Закону про за-хист прав споживачів споживач має право обміняти непродоволь-чий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня здійснен-ня покупки. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає в продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахунком вартості товару, або одержати назад гроші у розмірі вартості поверненого товару. Гроші, сплачені за товар, споживачу повертають у день розірвання договору, а в разі неможливості повернення грошей - в інший день

за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів. У разі задоволення вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної шкоди.

У новій редакції Закону всі ці питання врегульовані в такий са-мий спосіб (див.9 і 22) (прим. авт)

Магазин доводив, що громадянка безпідставно відмовилася при-дбати будь-який інший товар аналогічної вартості, крім того, не по-вернула магазину перехідник, який входить у комплект антени.

Проте у ході судового розгляду було з’ясовано, що в магазині не було аналогічних антен більшої потужності. До того ж, як видно з паспорта на антену, в комплектність антени перехідник не входить. Представником магазину не надані докази того, що в комплектність антени входить перехідник, який громадянка відмовляється повер-нути.

Громадянка стверджує, що їй, як споживачу, була заподіяна мо-ральна шкода: переживання, викликані неможливістю використати придбаний товар за призначенням, і порушення її права на задово-лення потреб у сфері торговельного обслуговування. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд врахував суть позовних вимог, характер моральних страждань, заподіяних відповідачем позивачці.

Апеляційний суд м. Києва вирішив: стягнути з магазину на ко-ристь громадянки вартість поверненого товару в сумі 160 грн. і 200 грн. за моральну шкоду.

У договорі про спільну діяльність громадянин не виступає спо-живачем

У липні 2002 року громадянин звернувся до суду з позовом до ТОВ про стягнення неустойки, мотивуючи свої/ позовні вимоги тим, що між ним га товариством був укладений договір про будів-ництво квартири. Громадянин просить стягнути з ТОВ неустойку за прострочення виконання робіт.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на спірні правовід-носини поширюється дія Закону про захист прав споживачів. Стара редакція цього Закону дозволяла споживачу вимагати від виконав-ця, який не виконує, прострочує виконання роботи (надання послу-ги) згідно з договором, сплати за кожний день (годину, якщо трива-лість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві пені у розмірі 3% вартості роботи (послуги) (якщо інше не перед-бачено законодавством). У випадку ж, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець мусив був сплачувати споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення.

Проте ТОВ з таким висновком не погодилося. Річ у тім, що між сторонами був укладений не договір підряду, а договір про спільну діяльність, і отже, громадянин не є споживачем в розумінні Закону про захист прав споживачів, тобто особою, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги. За укладеним договором про спільну діяльність громадя-нин у ТОВ не придбавав ніяких товарів, не замовляв роботи або по-слуги.

Верховний Суд України вирішив: норми Закону про захист прав споживачів на спірні правовідносини не поширюються (ухвала від 19.05.2005 p.). Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з по-рушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

"Аналогічний підхід до розрахунку неустойки збережено у новій редакції Закону (див. 10) (прим. авт.).

Споживачі мають право на інформацію про товари

Під час проведеної перевірки дотримання СПД законодавства про захист прав споживачів Управлінням у справах захисту прав споживачів було виявлено факт реалізації СПД аудіовізуальних творів без наявності необхідної інформації для споживачів на при-мірниках названої продукції, а саме: адреси виробника, інформації про гарантійні зобов'язання виробника аудіовізуального твору, a також найменування та місцезнаходження підприємства, що здійс-нює такі функції. За наслідками перевірки Управлінням було вине-сено постанову від 29.06.2004 р. про застосування до СПД штраф-них санкцій у сумі 595 грн. СПД звернувся до суду з позовом про визнання недійсною постанови.

Причиною виникнення спору з цієї справи стало питання щодо правомірності стягнення із СПД штрафних санкцій, визначених СТ.23 старої редакції Закону про захист прав споживачів, за пору-шення законодавства у сфері захисту прав споживачів під час роз-дрібної реалізації аудіовізуальних творів.

Відповідно до ст. 3 цього Закону споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інфо-рмацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асорти-мент, а також про їх виробника (виконавця, продавця).

Статтею 18 цього Закону визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інфор-мації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (по-слуги). Інформація про товари (роботи, послуги) має містити, зок-рема, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); найменуван-ня та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, a також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Крім того, за змістом п. 6 Правил роздрібної торгівлі примірни-ками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затверджених постановою КМУ від 04.11.97 р. № 12097, до всіх примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних додається інформація українською мовою про назву товару (вид носія); гарантійні зобо-в'язання виробника примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних, його найменування та адресу (або місцезнаходження), а також найменування і місце-знаходження підприємства, яке здійснює його функції щодо прийн-яття претензій від споживачів, а також проводить ремонт і технічне обслуговування зазначених примірників. Довідка з такою інформа-цією наклеюється на упаковку примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних або до-дається до цієї упаковки.

Частиною першою ст. 23 Закону про захист прав споживачів перед-бачено, що у разі порушення законодавства про захист прав спожива-чів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського ха-рчування і послуг несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, по-слугу у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 5 нмдг, a у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ве-дення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 5 нмдг.

Вищий господарський суд України вирішив: з огляду на наведені приписи чинного законодавства, господарські суди з урахуванням встановлених ними обставин справи дійшли правильного висновку про правомірність стягнення із СПД штрафу в сумі 595 грн. та при-йняття Управлінням оспорюваного акта (постанова від 07.06.2005 p. у справі № 8/403-о).

Створення перешкод карається штрафом

Управлінням у справах захисту прав споживачів проведено пере-вірку підприємця та складено акт від 20.04.2004 р. Перевіркою встановлено, що на час перевірки документи на право здійснення діяльності надано частково; не надано: свідоцтво про державну ре-єстрацію, сам дозвіл, асортиментний перелік, погоджений з місь-кою санітарно-епідеміологічною станцією. У продажу наявний ши-рокий асортимент дитячих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, але перевірити їх якість та безпеку дотримання пра-вил торгівлі було неможливо, бо чоловік підприємця створив пере-шкоди службовим особам спеціально уповноваженого органу ви-конавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів. На підставі акта Управлінням 07.06.2004 р. прийнято постанову про накладення штрафу у сумі 680 грн. за реалі-зацію товарів, які підлягають, але не пройшли обов'язкової сертифі-кації, та створення перешкод службовій особі. Підприємець звернув-ся до суду з позовом про визнання недійсною постанови.

Причиною спору стало питання про відсутність, на думку підпри-ємця, в Управління повноважень з розгляду справ про порушення за-конодавства про захист прав споживачів та накладення стягнень. Суд вважає, що така позиція не узгоджується із старою редакцією Закону про захист прав споживачів. Суд виходить з того, що:

-          державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмініст-рації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи (n.2 СТ.4 старої редакції 10 Закону про захист прав споживачів);

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла-ди у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастопо-лі (СТ.5 старої редакції Закону про захист прав споживачів) здійс-нюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах ви-конавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечу-ють реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської дія-льності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав спо-живачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери тор-гівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі на громадян-підприємців, стягнення;

“ згідно зі СТ.23 старої редакції Закону про захист прав спожи-вачів у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського ха-рчування і послуг несуть відповідальність за:

-          реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що під-лягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідно-сті (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), - у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10 нмдг, a у разі якщо зако-нодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 10 нмдг;

-          створення перешкод службовій особі спеціально уповноваже-ного органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) ро-біт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування, - у розмірі від 1 до 10 відсотків варто-сті реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за мину-лий календарний місяць, але не менше 10 нмдг, a у разі якщо зако-нодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 10 нмдг.

Отже, законом покладено на Управління обов'язок із здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів та надано йому право притягнення до від-повідальності за порушення, передбачені ст.23 Закону.

До того ж попередніми судовими інстанціями встановлено, що з боку підприємця справді мали місце порушення законодавства про захист прав споживачів, за які підприємець з дотриманням встанов-леного порядку та в межах повноважень, наданих Управлінню за-конодавством, був притягнутий до відповідальності (накладено штраф), розмір якого (680 грн.) відповідає приписам ст.23 Закону про захист прав споживачів.

Вищий господарський суд України вирішив: наведене свідчить про безпідставність доводів підприємця щодо накладення Управлінням штрафу з порушенням установленого законодавством по-рядку та всупереч конституційному принципу відповідальності на підставі закону (постанова від 01.03.2005 p. у справі № 8/322-0). Автостоянка несе відповідальність за викрадення автомобіля

1 червня 2002 року громадянин виїхав у справах до Німеччини, поставивши автомобіль на платну стоянку фірми у м. Вінниці. Піс-ля повернення додому 8 червня 2002 року він дізнався, що автомо-біль викрадено. Звернення до охоронців стоянки та в правоохоронні органи жодних результатів не дали, фірма автомобіля не повернула. У зв'язку з наведеним громадянин просить суд стягнути з фірми на його користь вартість викраденого автомобіля, понесені на його придбання витрати та вартість речей, які були в автомобілі. Всього - 96628 грн 67 коп і 5000 грн заподіяної моральної шкоди.

На підставі вимог частини другої с-г.418 ЦК УРСР якщо після закінчення строку схову, передбаченого в договорі, або строку, за-значеного охоронцем у порядку ст.415 цього Кодексу, майно не бу-де взяте назад тим, хто здав його на схов, охоронець надалі відпові-дає за втрату, нестачу, пошкодження цього майна лише за наявності з його боку наміру або грубої необережності. Статтею 419 ЦК УРСР, якою визначено розмір відповідальності охоронця, встанов-лено, що якщо в законі або в договорі не передбачено обов'язку охоронця відшкодувати збитки, завдані втратою, нестачею або по-шкодженням майна, охоронець відповідає за втрату і нестачу майна в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає (дійсної вартості втраченого майна).

Як з'ясувалося під час судового розгляду, між сторонами було укладено договір схову належного громадянину автомобіля, а тому фірма, якій належить автостоянка, повинна нести передбачену за-коном відповідальність за викрадення переданого на зберігання ав-томобіля. Це також підтверджується п.27 Правил зберігання транс-портних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22.01.96 р. № 115: "Автостоянки гарантують схоронність транс-портних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавст-вом порядку".

Судом установлено, що переданий громадянином на зберігання автомобіль через грубу необережність працівників фірми було втрачено. У зв'язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про

те, що фірма забов'язана відшкодувати вартість втраченого автомо-біля, яку було визначено згідно з висновком експертизи.

Доводи фірми про відсутність між сторонами договору схову майна, неправильність визначення вартості автомобіля і моральної шкоди спростовуються матеріалами справи, зокрема, фактом здачі транспортного засобу та внесення плати за його зберігання грома-дянином, висновком експерта про вартість аналогічного автомобіля з урахуванням дефектів, зафіксованих працівниками митної служби при перетині автомобілем кордону, та даних про пробіг автомобіля на момент його продажу.

Відповідно до частини другої ст. 24 старої редакції Закону про захист прав споживачів у разі задоволення вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немай-нової) шкоди.

Верховний Суд Україна вирішив: фірма зобов'язана відшкодува-ти вартість втраченого автомобіля, яку було визначено згідно з ви-сновком експертизи (постанова від 11.08.2004 p.). Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням порушення прав, наданих споживачеві, та права власності.

За торгівлю без сертифіката - штраф

16.10.2003 р. в кафетерії було проведено перевірку Республікан-ським комітетом з захисту прав споживачів. За результатами пере-вірки складено акт, в якому зафіксовано реалізацію алкогольних виробів без документів, які підтверджують якість та безпечність то-варів, а також без сертифікатів відповідності або копій, завірених постачальником, на суму 243,60 грн. На підставі зазначеного акта перевірки комітет прийняв рішення від 28.10.2003 р. про накладен-ня фінансових стягнень на суму 1700 грн. Шдприємець 28.11.2003 р. звернувся із заявою до суду про визнання недійсним цього рі-шення та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Відповідно до п.4 ст. 16 старої редакції Закону про захист прав споживачів товари (роботи, послуги), на які актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища, підлягають обов'я-зковій сертифікації згідно з чинним законодавством. Реалізація та використання таких товарів (у тому числі імпортних), виконання робіт та надання послуг без сертифіката відповідності забороня-ються.

Статтями 16 та 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, ал-когольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено право Рес-публіканського комітету із захисту прав споживачів на застосуван-ня штрафних санкцій за порушення чинного законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ст. 16 зазначеного Закону, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, ви-значеної законами України.

Згідно з частиною першою п.4 Положення про порядок застосу-вання державними органами у справах захисту прав споживачів фі-нансових санкцій за порушення Закону України "Про державне ре-гулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (наказ Дер-жстандарту від 10.01.2001 р. № 3) рішення про застосування фінан-сових санкцій приймається на підставі відповідних актів перевірок суб'єктів підприємницької діяльності службовими особами держав-них органів у справах захисту прав споживачів і оформляється по-становою за формою, що встановлюється Держстандартом.

За порушення п. 5 Правил роздрібної торгівлі алкогольними на-поями, затверджених постановою КМУ від 30.07.96 р. № 85417, та ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напо-їв та тютюнових виробів" застосовуються штрафні санкції у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Вищий господарський суд України вирішив: комітет, застосову-ючи штрафні санкції до підприємця, діяв у межах своїх повнова-жень (постанова від 28.07.2004 p. у справі № 2-13/1893-2004).

На споживача-інвестора поширюється дія Закону про захист прав споживачів

У червні 2002 року громадянин уклав договір інвестування з ТОВ, згідно з яким ТОВ зобов'язано побудувати і передати у влас-ність квартири, а громадянин - фінансувати будівництво з метою отримання у власність квартири в новому будинку. Крім того, ТОВ гарантувало виконання робіт, зазначених у додатку до інвестицій-ного договору. ТОВ надало громадянинові квартиру, в якій роботи або не виконано, або виконано з порушенням СНіП. Невиконанням зобов'язань з боку ТОВ, передбачених договором, громадянину як споживачу було завдано матеріальної шкоди у сумі 11917 грн. Після проведення експертизи громадянин у судовому засіданні уточ-нив суму матеріальної шкоди і просить суд стягнути на його ко-ристь 15030 грн Крім матеріальної шкоди громадянинові було за-вдано моральної шкоди, яку він оцінює в 5000 грн.

Відповідно до додаткової угоди до договору ТОВ зобов'язано здійснювати технічний нагляд за будівництвом, організовувати ко-нтроль за веденням авторського нагляду на відповідність умовам щодо якості, обсягів і вартості виконаних робіт проекту, коштори-сам, будівельним нормам і правилам, а матеріалів, конструкцій і виробів - державним стандартам і технічним умовам. Проте судо-вою будівельно-технічною експертизою встановлено, що ТОВ не забезпечило виконання або забезпечило неякісне виконання робіт, передбачених зазначеним вище договором, а загальна вартість ре-монтно-будівельних робіт, які необхідно виконати у квартирі пози-вача для приведення її у відповідність до вимог будівельних норм і правил та інвестиційного договору, становить 15030 грн.

Вимоги громадянина ґрунтуються на тому, що продавець зобов'я-заний передати споживачу товар, який щодо якості відповідає вимо-гам нормативних документів (ст.12 старої редакції Закону про за-хист прав споживачів). У разі виявлення недоліків споживач має право вимагати від продавця безоплатного усунення недоліків това-ру або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем (ст. 14).

Представник ТОВ (відповідач) у судовому засіданні позов не ви-знав. Він вважає, що посилання громадянина на Закон про захист прав споживачів є помилковим, і наводить такі аргументи: ТОВ не є продавцем, виробником будь-яких товарів і не надає послуг у сфері побутового обслуговування населення; громадянин є інвесто-ром, а не споживачем; укладений між громадянином і ТОВ договір є інвестиційним, а тому ТОВ не відповідає за виконання будь-яких будівельних та оздоблювальних робіт. На думку ТОВ, відповідати може лише субпідрядна будівельна організація. Громадянин не має права висувати будь-які претензії до генерального підрядника, бо позивач не є стороною в договорі на капітальне будівництво.

Втім твердження ТОВ про те, що зазначений вище договір нази-вається "договір про інвестиційну діяльність", отже, товариство є відповідальним не за виконання робіт та їхню якість, а лише за вкладення коштів, не відповідає дійсності. Згідно з додатком до ін-вестиційного договору ТОВ гарантує виконання у квартирі грома-дянина необхідних робіт.

Крім того, відповідно до СТ.5 Закону України про інвестиційну діяльність" інвестори можуть виступати в ролі вкладників, креди-торів і покупців. 3 предмета інвестиційного договору, укладеного між ТОВ і громадянином, чітко видно, що громадянин виступає в ролі інвестора-покупця, а як громадянин - покупець квартири для власних побутових потреб він має право на захист згідно із Законом про захист прав споживачів.

У СТ.24 старої редакції Закону про захист прав споживачів уста-новлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно ви-рішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Дніпровський районний суд м. Києва вирішив: за таких обставин позов у частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволен-ню в повному обсязі (рішення від 04.06.2004 p.). 3 урахуванням суті позовних вимог, моральних страждань, негативних наслідків від отриманих хвилювань суд вважає, що позов у частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково - 1025 грн.

"Згідно з новою редакцією Закону (ст. 10) у разі виявлення недо-ліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на цей вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у викона-ній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зме-ншення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (на-даної послуги) своїми силами чи із залученням. третьої особи; 5) реалізації інших прав, передбачених чинним законодавством на день укладення відповідного договору (прим. авт.).

Такий самий підхід маємо і в новій редакції цього Закону (ст.22) (прим. авт.).

На споживачів-підприємців дія Закону про захист прав спо-живачів не поширюється

Другого січня 2002 року громадянин придбав у ТОВ тягач. У бе-резні 2002 року в згаданому автомобілі вийшла з ладу турбіна дви-гуна. Внаслідок несправності автомобіля громадянин зазнав матері-альних збитків, пов'язаних з тим, що його було позбавлено можливості здійснювати підприємницьку діяльність, а також мора-льної шкоди, пов'язаної з тим, що у нього загострилася серцево-судинна хвороба, у зв'язку з чим йому було видано направлення до КНДІ. Громадянин просить стягнути з ТОВ 250000 грн на відшко-дування матеріальної шкоди і 50000 грн - моральної шкоди. Крім

того, громадянин просить суд зобов'язати ТОВ замінити придбаний ним автомобіль на інший автомобіль аналогічної марки і стягнути з ТОВ за кожний день затримки виконання вимоги про надання това-ру аналогічної марки та за кожний день прострочення усунення не-доліків понад встановлений гарантійний термін (14 днів) неустойку в розмірі 608637,70 грн.

Свої вимоги громадянин обґрунтовує тим, що технічною причи-ною виникнення несправності деталей придбаного ним автомобіля було застосування працівниками ТОВ, які займалися ремонтом йо-го автомобіля, технічно невиправданих методів. Тому відповідно до Закону про захист прав споживачів у разі виявлення недоліків това-ру протягом гарантійного терміну він має право замінити придба-ний ним автомобіль на інший автомобіль аналогічної марки. До то-го ж згідно з цим Законом за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки і за кожний день прострочення усунення недоліків понад встановлений термін (14 днів) споживачу виплачується неустойка у розмірі 1% від вартості товару.

Представники ТОВ вимоги громадянина щодо стягнення не-устойки на підставі Закону про захист прав споживачів не визна-ють. Вони вважають, що цей Закон не може бути застосований до вказаних договірних правовідносин, бо він регламентує правовід-носини між продавцем і споживачем, тобто громадянином, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи за-мовити товари для власних побутових потреб. Водночас позивач не є споживачем, він використовував і планував використовувати при-дбаний автомобіль для провадження підприємницької діяльності.

Представники ТОВ також не визнали вимоги громадянина про стягнення моральної шкоди, тому що він не довів, в яких саме ду-шевних стражданнях полягає завдана моральна шкода, не довів продажу товару неналежної якості, не довів причинного зв'язку між нібито неналежною якістю товару і моральними стражданнями, не обгрунтував розміру такої нібито завданої шкоди.

Під час судового розгляду було з'ясовано, що договір купівлі-продажу тягача підписав особисто громадянин і скріпив його печа-ткою як суб'єкт підприємницької діяльності. Крім того, в преамбулі договору вказано ідентифікаційний номер суб'єкта підприємниць-кої діяльності - фізичної особи. Загальна вартість переданого авто-мобіля становила 137390,4 грн. Переданий транспортний засіб був у технічно справному стані; покупець зауважень до продавця не

мав. Акт приймання-передачі підписав особисто громадянин і скрі-пив його печаткою як суб'єкт підприємницької діяльності.

Суд критично поставився до тверджень громадянина про мету придбання автомобіля - особисте використання. У зв'язку з цим підстав для застосування Закону про захист прав споживачів під час аналізу спірних правовідносин між сторонами суд не вбачає. Згідно з преамбулою цього Закону він регулює відносини між ви-робниками, виконавцями, продавцями робіт, послуг і споживачами, тобто громадянами, які придбавають, замовляють, використовують товари для власних побутових потреб.

Соломенський районний суд м. Києва вирішив: оскільки громадя-нин придбавав автомобіль з метою здійснення підприємницької дія-льності, а не для власних побутових потреб, Закон про захист прав споживачів не застосовується до спірних правовідносин між позива-чем і відповідачем (рішення від 12.05.2004 p. у справі № 2-55/04).

Перед використанням товару читайте інструкцію

Тридцять першого грудня 1997 року громадянин придбав у мага-зині фритюрницю. Керуючись інструкцією для користування фри-тюрницею, громадянин 02.01.98 р. виконав усі необхідні дії для приготування картоплі фрі, але олія почала несподівано виливатися та залила мікрохвильову піч, на якій знаходилася фритюрниця. При цьому був зіпсований максі-фільтр для уловлювання запаху. За словами громадянина, він розгубився, нервував, страждав морально (оскільки не зміг пригостити друзів, яких запросив до себе). Грома-дянин вважає, що внаслідок ненадання продавцем повної інформа-ції щодо користування фритюрницею йому заподіяно моральних та матеріальних збитків.

Представник магазину в судовому засіданні позов не визнав і по-яснив, що позивачем порушувалися правила користування фритю-рницею, а саме:

замість рафінованої олії він використовував нерафіновану і фри-тюрниця знаходилася у мікрохвильовій печі. Тому шкоду заподіяно не з вини магазину і відшкодуванню вона не піддягає.

Громадянин, підтверджуючи позовні вимоги, посилається на те, що в інструкції не було вказано, яку саме олію потрібно використо-вувати - рафіновану чи нерафіновану. Він вважає: оскільки продав-цем була надана неповна інформація про користування фритюрни-цею, то порушено право на отримання повної та доступної інформації згідно зі ст. 18 Закону про захист прав споживачів, у зв'язку з чим йому завдано моральної та матеріальної шкоди.

Розглядаючи цю справу, суд виходив з того, що у п. 1 розділу "Практичні поради" інструкції для користування фритюрницею за-значено: "Намагайтеся завжди використовувати олію, що не знижує якості при більш високій температурі". Тобто у технічній докумен-тації вказуються загальні вимоги до "олії" (фритюрного жиру) при користуванні приладом. Ця інформація є, на думку суду, доступ-ною, достовірною і достатньою. Що стосується того, чи може якась конкретна олія використовуватися для смаження чи як фритюрний жир, то ця інформація має міститися на етикетці самої олії.

Якщо громадянин не знав, яка олія не знижує якості при більш високій температурі, то цю додаткову інформацію він міг би отри-мати у продавця, купуючи конкретну олію, або ж звернутися до служби споживача фірми, як пропонує інструкція з використання фритюрниці. Проте громадянин за додатковою інформацією не зве-ртався.

Стосовно того, що олією було залито мікрохвильову піч, у якій знаходилася фритюрниця, то у розділі "Застережні заходи" зазнача-ється: фритюрницю треба установлювати на робочому столі, далі від нагрівальних пристроїв та від місць, де на неї може потрапити вода. Отже, громадянином було порушено і цю вимогу інструкції.

Згідно з п. 12 ст. 14 цього Закону вимоги споживача не підляга-ють задоволенню, якщо продавець, виробник доведуть, що недолі-ки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил кори-стування товаром або його зберігання.

 

Зразки маркування товарів

Знаки відповідності

 

Австрії

Великобри-танії