Додатки Додаток A


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 

Загрузка...

№ 11 (1165) 31 січня 2006

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права спо-живачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1)         безпека продукції- відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середо-вища при звичайних умовах використання, зберігання, транспор-тування, виготовлення і утилізації продукції;

2)         введення продукції в обіг-дїі суб'єкта господарювання, спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкова-ною реалізацією на території України;

3)         виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

4)         виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упа-ковці чи супровідних документах, що разом з товаром передають-ся споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар;

5)         гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (про-давець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'я-зання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг;

6)         офісне приміщення - будь-яке приміщення (будівля тощо), в якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або йо-го структурний підрозділ, або представництво;

7) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і про-давцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, та-лоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

8)         договір, укладений на відстані, - договір, укладений про-давцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистан-ційного зв'язку;

9)         договір, укладений поза торговельними або офісними при-міщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця;

10)       електронне повідомлення - інформація, надана споживачу через телекомунікаційні мережі, яка може бути в будь-який спосіб відтворена або збережена споживачем в електронному вигляді;

11)       засоби дистанційного зв'язку- телекомунікаційні мережі, по-штовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані;

12)       істотний недолік- недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а)         він взагалі не може бути усунутий;

б)         його усунення потребує понад чотирнадцять календарних

днів;

в)         він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

13)       належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем;

14)       нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємни-цька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торго-вельним та іншим чесним звичаям і впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

15)       недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нор-мативно-правових актів і нормативних документів, умовам догово-рів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);

16)       нормативний документ - цей термін застосовується у зна-ченні, визначеному Законом України "Про стандартизацію";

17)       послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) спожи-вачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріа-льного блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

18)       продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з догово-ром реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;

19)       продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспі-льних потреб;

20)       реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг);

21)       робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготов-лення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замов-ленням споживача для задоволення його особистих потреб;

22)       споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, викори-стовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особис-тих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяль-ністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

23)       споживчий кредит- кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на при-дбання продукції;

24)       строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умо-вами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нор-мативно-правових актів, нормативних документів та умовам дого-вору;

25)       строк служби - календарний строк використання продукції за призначенням, починаючи від введення в обіг чи після ремонту, протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини;

26)       торговельне приміщення - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціа-льно призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт го-сподарювання здійснює діяльність з реалізації товару;

27)       фальсифікована продукція - продукція, виготовлена з по-рушенням технології або неправомірним використанням знака для

товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.

Стаття 2. Законодавство про захист прав споживачів

1. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положен-ня про захист прав споживачів.

Стаття 3. Міжнародні договори

1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України про захист прав споживачів, застосовуються правила міжнародного договору.

РОЗДІЛ II ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

1.         Споживачі під час придбання, замовлення або використання

продукції, яка реалізується на території України, для задоволення

своїх особистих потреб мають право на:

1)         захист своїх прав державою;

2)         належну якість продукції та обслуговування;

3)         безпеку продукції;

4)         необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробни-ка (виконавця, продавця);

5)         відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фаль-сифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а та-кож майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небез-печною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6)         звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

7)         об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2.         Споживачі також мають інші права, встановлені законодавст-

вом про захист прав споживачів.

3. Споживачі зобов'язані:

1)         перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (про-давцем, виконавцем) документації на товар;

2)         в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'яснен-нями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої, вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3)         користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених вироб-ником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4)         з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуата-ційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розум-них заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Стаття 5. Захист прав споживачів

1.         Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можли-вість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, не-обхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує при-дбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтриман-ня здоров'я і життєдіяльності.

2.         Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

З.Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноваже-ний центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада Міністрів Автоно-мної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самовря-дування згідно із законодавством, а також суди.

Стаття 6. Право споживача на належну якість продукції

1.         Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформа-цію про цю продукцію.

2.         Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобо-в'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

3.         Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і

майна споживачів, а також навколишнього природного середовища

встановлюються нормативними документами.

Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими ак-тами.

На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх на-лежну якість.

4.         Забороняється введення в обіг фальсифікованої продук-ції.

5.         Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використан-ня продукції за призначенням протягом строку її служби, передба-ченого нормативним документом або встановленого ним за домов-леністю із споживачем, а в разі відсутності такого строку -протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також ії випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

5. Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до на-лежної якості продукції забезпечується правом участі споживачів та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із за-конодавством.

Стаття 7. Гарантійні зобов'язання

1. Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (засто-сування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормати-вно-правовими актами, нормативними документами чи догово-ром.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними доку-ментами чи договором.

2.         Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або

на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до

продукції.

Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, перед-бачені рекламою.

3.         Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погі-

ршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна спо-

живачів і навколишнього природного середовища, встановлюється

строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в

інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважа-

ється гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготов-лення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або за-значено з порушенням вимог нормативних документів, а також то-варів, строк придатності яких минув, забороняється.

На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлю-ється Кабінетом Міністрів України.

4.         У разі продажу товарів за зразками, поштою, а також у випад-ках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, а якщо товар по-требує спеціальної установки (підключення) чи складення - від дня їх здійснення, а якщо день передачі, установки (підключення) чи складення товару, а також передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі-продажу, - від дня укладення договору купівлі-продажу.

5.         Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк прида-тності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було ви-явлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не пі-зніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

6.         При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збіль-шується на час перебування продукції в ремонті.

Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

7.         При обміні товару його гарантійний строк обчислюється зано-во від дня обміну.

8.         Гарантійне зобов'язання припиняється на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України.

9.         Гарантійне зобов'язання не припиняється у разі неможливості виконання такого зобов'язання з причини відсутності необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих або запасних час-тин.

Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару не-належної якості

1.         У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку

недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законо-

давством, має право вимагати:

1)         пропорційного зменшення ціни;

2)         безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3)         відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продав-ця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необ-хідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сто-рін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошо-вої суми;

2)вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний з числа наявних у продавця (виробника), товар.

2.         Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у викорис-

танні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні під-

приємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї стат-

ті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача що-до товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

3.         Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті,

пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі

товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги,

за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених час-тиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу ви-могу, передбачену частиною першою цієї статті.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задоволь-няють також створені власником продавця торговельні підприємс-тва та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним спо-живачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

6.         Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зо-бов'язані інформувати споживача про підприємства, що задоволь-няють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї статті. За ненадання такої інформації встановлюється відповідальність згі-дно із статтями 15 і 23 цього Закону.

7.         Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті), зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виро-бника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встанов-лені частиною першою цієї статті).

6.         За наявності товару вимога споживача про його заміну підля-

гає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевір-

ці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання від-повідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

7.         Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки

(моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змі-

нилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої ма-рки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни -виходячи з вартості на час купівлі.

При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі під-вищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - ви-ходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі не-можливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

10.       У разі придбання споживачем продовольчих товарів ненале-жної якості продавець зобов'язаний замінити їх на товари належної якості або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо недо-ліки виявлено у межах строку придатності. При цьому розрахунки із споживачем провадяться в порядку, передбаченому абзацом тре-тім частини сьомої цієї статті.

11.       При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усу-нення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотир-надцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в ін-ший строк.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифі-кації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (під-приємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені части-ною першою цієї статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міні-стрів України.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чо-тирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні стро-ки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві то-вару після ремонту.

12.       Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) ви-могу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено -протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

13.       Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення спожи-вачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановле-но гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати спожи-вачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого доку-мента, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

12. Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені час-тиною першою цієї статті), який розглядає претензію споживача до придбаного товару.

Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний строк відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв'язку Із.задоволенням вимог споживача, пе-редбачених цією статтею.

15.       Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо то-варів, виготовлених за межами України, задовольняються за раху-нок продавця (імпортера).

16.       Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задо-вольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушен-ня споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особи-сто або через свого представника.

Стаття 9. Права споживача при придбанні товару належної якості

1.         Споживач має право обміняти непродовольчий товар належ-

ної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний,

якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасо-

ном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним

використаний за призначенням. Споживач має право на обмін то-

вару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи

дня купівлі.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не викорис-товувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі влас-тивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з під-став, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

2.         Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого то-вару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'яза-ний у день надходження товару в продаж повідомити про це спо-живача, який вимагає обміну товару.

3.         При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із спо-живачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купів-лі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розі-рвання договору, а в разі неможливості повернути гроші удень розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

1. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо ви-конавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за дого-вором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначе-ний строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

4.         Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевид-ним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами до-говору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

5.         У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послу-зі) споживач має право на свій вибір вимагати:

 

6)         безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

7)         відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої по-слуги);

8)         безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

9)         відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залучен-ням третьої особи;

10)       реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавст-

вом на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення не-доліків під час приймання виконаної роботи(наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення не-доліків під час приймання виконаної роботи(наданої послуги) -протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встанов-леного законодавством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), викона-ній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розі-рвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та норматив-ними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує вико-нання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годи-нах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено за-конодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсот-ків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі неви-конання, прострочення виконання або іншого неналежного вико-нання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

10.       Виконавець не несе відповідальності за невиконання, про-строчення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо дове-де, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії не-переборної сили.

11.       Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не піз-ніше трьох діб після їх виявлення.

12.       Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий до-кумент, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).

13.       Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати зби-тки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рі-вень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особли-ві властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Якщо виконання робіт (надання послуг) вимагає використання додаткових матеріалів, такі матеріали повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим законодавством до таких матеріалів.

10. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використан-ням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосу-вань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

11.       Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає не-

обхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбаче-

ні умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від спо-

живача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконав-цем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

12.       Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи

(послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або ін-

ші обставини, явно не задовольнятимуть інтересів або вимог спо-

живача, виконавець зобов’язаний негайно повідомити про це спо-

живача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити спожива-ча, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

13.       Вимоги цієї статті не поширюються на виконання робіт з га-

рантійного ремонту.

Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит

1.         Договір про надання споживчого кредиту укладається між

кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець

надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх

споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, вста-

новлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом

з нарахованими відсотками.

He вважається пропонуванням споживчого кредиту застережен-ня про можливість надання його під час придбання продукції.

2.         Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту

кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій

формі про:

1)         особу та місцезнаходження кредитодавця;

2)         кредитні умови, зокрема:

а)мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;, бформи його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; і г) тип від-соткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та повер-ненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

є) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж)        можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з)         необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є

необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену стаття-ми 15 і 23 цього Закону.

3.         Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомос-

тей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є

необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'я-зку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансо-вого стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.

He є порушенням положень абзаца другого цієї частини повід-омлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредит-них історій, яке займається збиранням, опрацюваням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.

Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

4.         Договір про надання споживчого кредиту укладається у пись-

мовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був пере-даний споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були за-значені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1)         сума кредиту;

2)         детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3)         дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься части-нами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови на-дання кредиту;

4)         право дострокового повернення кредиту;

5)         річна відсоткова ставка за кредитом;

6)         інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1)         для надання кредиту необхідно передати як забезпечення по-вну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2)         споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору ви-магається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для спожи-вача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача пра-вила зміни відсоткової ставки.

6.         Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів

відкликати свою згоду на укладення договору про надання спожив-

чого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочи-

нається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного

договору.

Відкликання згоди оформляється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

3 відкликанням згоди на укладення договору про надання спо-живчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредито-давцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одер-жання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановле-ною в договорі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'я-зку з відкликанням згоди.

Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсот-ка суми, належної до повернення кредитодавцем.

7.         Право відкликання згоди не застосовується щодо:

1)         споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

2)         споживчих кредитів на придбання житла;

3)         споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

8.         Споживач має право достроково повернути споживчий кре-

дит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановле-них в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань спожива-ча у бік їх зменшення.

9.         У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених стаття-

ми 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що

надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредито-давець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відпо-відне коригування кредитних зобов'язань споживача.

14. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання спожив-чого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов до-говору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк ви-плати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1)         затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонай-менше на один календарний місяць; або

2)         перевищення сумою заборгованості суми кредиту більше як на десять відсотків; або

3)         несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4)         іншого істотного порушення умов договору про надання спо-живчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання спо-живчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повер-нення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем про-тягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судово-го провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої пла-ти або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

1)         надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати спо-живчого кредиту;

2)         вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одер-жання відповідного судового рішення;

3)         зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інфор-мацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

4)         вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі

.»         1

про надання споживчого кредиту;

5)         звертатися без згоди споживача за інформацією про його фі-нансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинни-ми, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

6)         вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою прак-тикою;

7)         вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності яко-го минув.

Стаття 12. Права споживача в разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями

1.         Положення цієї статті не застосовуються до договорів, укла-

дених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які сто-

суються:

1)         договорів споживчого кредиту;

2)         правочинів з нерухомим майном;

3)         правочинів з цінними паперами;

4)         договорів страхування.

2.         У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними

приміщеннями продавець (виконавець) зобов'язаний надати спожи-

вачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є під-

ставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий доку-

мент повинен містити інформацію про:

1)         дату укладення договору;

2)         найменування та місцезнаходження продавця (виконавця);

3)         найменування продукції;

4)         ціну;

5)         строк виконання робіт (надання послуг);

6)         інші істотні умови договору;

7)         права та обов'язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Зако-ну.

З.У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови по-відомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови,

що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції від-бувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

4.У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплаче-ні гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідом-лення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукції або результати роботи чи послуги до моме-нту повернення йому сплаченої ним суми грошей.

5.У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити про-давця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.

Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірван-ня договору також бути повернені поштою.

Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, поклада-ються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням продук-ції.

У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець'.(виконавець) не вживає заходів для повернення її протягом зазначеного періоду, така продукція пере-ходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з опла-ти її вартості.

6.         Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує

факт здійснення правочину поза торговельними або офісними при-

міщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов'я-

зків для споживача.

У разі ненадання документа або підтвердження інформації спо-живач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одер-жання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одер-жані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'яз-ку з поверненням продукції.

7.         Для здійснення права на розірвання договору споживач пови-

нен зберігати одержану продукцію у незміненому стані.

Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаков-ки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору.

8. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору

9.Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Стаття 13. Право споживача у разі укладення договору на відстані

1.         Положення цієї статті не застосовуються до договорів, укла-

дених на відстані, які стосуються:

1)         правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна;

2)         правочинів з цінними паперами;

3)         фінансових послуг;

4)         продажу товарів торговельними автоматами;

5)         телекомунікаційних послуг;

6)         правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому мож-лива і без використання засобів дистанційного зв'язку.

2.         Перед укладенням договорів на відстані продавець (викона-

вець) повинен надати споживачеві інформацію про:

1)         найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2)         основні характеристики продукції;

3)         ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4)         гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриман-ням чи ремонтом продукції;

5)         інші умови поставки або виконання договору;

6)         мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періоди-чні поставки продукції або послуг;

7)         вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8)         період прийняття пропозицій;

9)         порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

3.         Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої

цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою

електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чи-

ном, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторон-

ньому порядку.

Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга нада-ється засобами дистанційного зв'язку і оплачується через операто-ра телекомунікаційних послуг.

4.         Споживач має право розірвати Укладений на відстані договір

шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чо-

тирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з момен-

ту одержання товару чи першої поставки товару.

Якщо відповідно до абзаца другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірва-ти договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свід-чить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розі-рвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання та-кої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

5.         У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має

права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

1)         надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розі-рвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті, про що споживачеві було повідомлено у підтвердженні інформації;

2)         ціна товару або послуги залежить від котировок на фінансо-вому ринку, тобто поза контролем продавця;

3)         договір стосується виготовлення або переробки товару на за-мовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий ін-шим особам або може бути проданий лише з істотними фінансови-ми втратами для продавця(виконавця);

4)         споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютер-ного забезпечення, які постачаються запечатаними;

5)         договір стосується доставки періодичних видань;

6)         договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

6.         Якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані,

продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийня-

тного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання

згоди споживача на укладення договору.

У разі неможливості виконання договору через відсутність замо-вленого товару продавець повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання зго-ди споживача на укладення договору.

Продавець може використовувати стандартну умову у договорі про можливість заміни товару в разі його відсутності іншим това-ром. Така умова вважатиметься справедливою, якщо:

1)         інший товар відповідає меті використання замовленого товару;

2)         має таку ж або кращу якість;

3)         його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Про наявність такої умови у договорі споживач повинен бути повідомлений перед укладенням договору в порядку, передбачено-му частиною другою цієї статті.

7.         До договору, укладеного на відстані, застосовуються поло-

ження, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього

Закону.

Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт)

1.         Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її

використання, зберігання і транспортування була безпечною для

його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а та-

кож не завдавала шкоди його майну.

У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, вико-ристання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, на-вколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний за-хист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реа-лізацію такої продукції.

2.         На товари (наслідки робіт), використання яких понад визначе-

ний строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколи-

шнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну

споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати спожи-вача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його вико-ристання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.

5.         Якщо для безпечного використання продукції, її зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержуватися спеціаль-них правил, виробник (виконавець) зобов'язаний розробити такі правила та довести їх до продавця або споживача, а продавець - до споживача.

6.         Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормати-вними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпе-чення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколиш-нього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декла-рації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без марку-вання національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.

Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на території України є наявність передбачених законодавством доку-ментів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності.

Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною, визначається цим Законом та інши-ми законодавчими актами.

5. Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров'ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, a в необхідних випадках - вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів.

Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, вироб-ник (виконавець) зобов'язаний зняти таку продукцію з виробни-цтва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невико-нання цих обов'язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і відкликання у споживачів проводиться за приписом ор-ганів виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі завдані споживачам збитки, пов'язані з відкликанням проду-кції.

6.         Створюючи новий (модернізований) товар, розробник пови-нен подати технічну документацію відповідному органу для прове-дення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколи-шнього природного середовища.

7.         Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за до-помогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці по-значень.

Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, до-стовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація пови-нна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замов-лення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1)         назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2)         найменування нормативних документів, вимогам яких пови-нна відповідати вітчизняна продукція;

3)         дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів хар-чування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номіналь-ну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність,

умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюєть-ся на конкретний продукт;

4)відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які вста-новлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо за-стосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5)         позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6)         дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7)         дату виготовлення;

8)         відомості про умови зберігання;

9)         гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

 

10)       правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11)       строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12)       найменування та місцезнаходження виробника (виконавця,

продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийн-

яття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне

обслуговування.

Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна міс-тити дані про використання чи невикористання виконавцями музи-чних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музич-ним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобо-в'язаний довести до відома споживача інформацію про таку про-дукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Інфор-мація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

2.         Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводить-

ся до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супро-

відній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у

маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийня-

тим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до ньо-го за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, по-винні супроводжуватись інформацією про їх походження.

3.         Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обо-

в'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї ка-

тегорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.

Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.

Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподат-кові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачу-ються споживачем під час придбання відповідної продукції.

На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стар-това ціна продажу відповідного товару.

Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.

У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або по-слуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає спожива-чеві при реалізації однієї продущії право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:

1)         змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або по-слуг, взятих окремо;

2)         умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.

4.         Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких

інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з дотриман-

ням таких умов:

1)         якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;

2)         якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;

3)         якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.

5.         Вживання поняття "розпродаж" або будь-яких інших, аналогі-

чних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:

1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;

2)         якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;

3)         якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.

 

6.         Після публічного повідомлення про початок проведення роз-продажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була вста-новлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосу-вання знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.

7.         У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробни-ка(виконавця, продавця)спричинило:

 

1)         придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві влас-тивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати від-шкодування завданих йому збитків;

2)         неможливість використання придбаної продукції за призна-ченням - споживач має право вимагати надання у прийнятно коро-ткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інфо-рмацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

3)         заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача -споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебу-вають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

8.         Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, під-

лягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

8. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та харак-теристики продукції, яку він придбаває.

Стаття 16. Майнова відповідальність за шкоду, завдану де-фектною продукцією або продукцією неналежної якості

1.         Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефек-тною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає від-шкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено вис-шої міри відповідальності.

2.         Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продав-цем). Таке право зберігається протягом установленого строку слу-жби (строку придатності), а якщо такий не встановлено - протягом десяти років з дати введення в обіг такої продукції її виробником.

При цьому на такого споживача покладається обов'язок довести:

1) наявність шкоди;

2 наявність дефекту в продукції;

3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими шкодою та дефектом.

Відповідальність, яка покладається на виробника (виконавця) відповідно до положень цього Закону, не залежить від дій або без-діяльності інших осіб, які мають відношення до шкоди, що завдана дефектною продукцією або продукцією неналежної якості.

6.         Відповідальність перед споживачем за шкоду, зазначену в час-тині першій цієї статті, несе сторона, яка її завдала.

7.         Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, завда-ну життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструмен-тів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, незалежно від рівня його наукових і технічних знань.

8.         Виробник (виконавець, продавець) звільняється від відповіда-льності, якщо доведе, що:

 

1)         шкоду завдано з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспорту-вання продукції або дії непереборної сили;

2)         не вводив продукцію в обіг;

4)дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства або виконання обов'язкових для нього припи-сів органів державної влади.

Стаття 17. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування

1.         За всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслу-говування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім ви-падків, передбачених нормативно-правовими актами.

2.         Споживач має право на вільний вибір продукції у зручний для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця).

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти спожива-чеві у вільному виборі продукції.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

3.         Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві до-стовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.

4.         Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектно-сті, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимо-гу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому ко-нтрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, вироб-ник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від спожива-ча письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.

Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, вироб-ника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушен-ня ним встановлених правил використання, зберігання чи транспо-ртування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають за-доволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, вироб-ник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

5.         У разі порушення прав споживача на підприємствах сфери об-

слуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих

підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обме-жують права споживача

1.         Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у до-говори із споживачем умови, які є несправедливими.

2.         Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

3.         Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

 

1)         звільнення або обмеження юридичної відповідальності про-давця (виконавця, виробника)у разі смерті або ушкодження здоро-в'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (ви-конавця, виробника);

2)         виключення або обмеження прав споживача стосовно продав-ця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або ча-сткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (ви-конавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3)         встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4)         надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не по-вертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (ви-конавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5)         встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості про-дукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

6)         надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо, споживачеві таке право не надається;

7)         надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не поверта-ти кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8)         надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без по-відомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

установлення невиправдано малого строку для надання спо-живачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10)       установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням дого-вору;

11)       надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односто-ронньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12)       надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односто-ронньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13)       визначення ціни товару на момент його поставки споживаче-ві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збі-льшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на мо-мент укладення договору;

14)       надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виклю-чного права щодо тлумачення договору;

15)       обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробни-ка) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлен-ня прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формаль-ностей;

16)       встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17)       надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовуєть-ся до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в одно-сторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодав-ством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про ро-зірвання договору.

Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосову-ється до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.

Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосову-ється до положень про індексацію Ціни, що відповідають законо-давству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у Договорі.

Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не за-стосовуються до:

1)         операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та ін-шими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни коти-ровок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;

2)         договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

 

5.         Якщо положення договору визнано несправедливим, включа-ючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

6.         У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зу-мовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

 

1)         такі положення також підлягають зміні; або

2)         договір може бути визнаним недійсним у цілому. 7.Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з

моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

8.         Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами

тлумачаться на користь споживача.

9.         Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежу-

ють права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні

відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики

1. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв не-добросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить спожи-вача в оману або є агресивною.

2.         Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати

споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому ви-

падку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1)основних характеристик продукції, таких як: її наявність, пере-ваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуго-вування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кіль-кість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2)         будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої під-тримки виробником продавця або продукції;

3)         ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4)         потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5)         характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокре-ма інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наяв-ність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промис-лової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необ-хідна для здійснення свідомого вибору.

3.         Забороняються як такі, що вводять в оману:

1)         пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати такої продукції за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характери-стики продукції;

2)         пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3)         відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4)         недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5)         пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6)         недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замо-вить продукції;

7)         утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенса-ції, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8)         використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із при-пиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

4.         Агресивною вважається підприємницька практика, яка факти-

чно містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу

та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або пове-

дінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1)         час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2)         вживання образливих або загрозливих висловів;

3)         використання тяжкої для споживача обставини, про яку про-давцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення спожи-вача;

4)         встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господа-рювання;

5)         загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5.         Як агресивні забороняються такі форми підприємницької

практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити примі-щення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснен-ня оплати;

2)         здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла спо-живача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3)         здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4)         вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконав-цем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичер-пним.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємни-цької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідаль-ність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавст-вом.

Стаття 20. Правила торговельного, побутового та інших ви-дів обслуговування

1. Правила торговельного, побутового та інших видів обслугову-вання (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабіне-том Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень за-конодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавст-ва про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1)         при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2)         при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобо-да волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3)         при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує та-кі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне ста-новище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4)         порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5)         будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступ-ної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продук-цію;

6)         споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, нена-лежної якості, фальсифікованою;

7)         ціну продукції визначено неналежним чином;

8)         документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1.         Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійс-нюється судом.

2.         При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3.         Споживачі звільняються від сплати державного мита за позо-вами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів об-слуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть від-повідальність за:

1)         відмову споживачу в реалізації його прав, установлених час-тиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян;

2)         виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає ви-могам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків ва-ртості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, ви-конаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, a у разі, коли від-повідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'яз-кового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковува-них мінімумів доходів громадян;

3)         реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію,

відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоц-тва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження від-повідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти від-сотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, a у разі, коли відповідно до закону су-б'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4)         виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає ви-могам нормативних документів, нормативно-правових актів стосо-вно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколиш-нього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, a у разі, коли від-повідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'яз-кового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян;

5)         реалізацію продукції, забороненої відповідним державним ор-ганом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у роз-мірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії то-вару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян! a у разі коли від-повідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'яз-кового обліку доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6)         реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувально-го маркування, а також без інформації про правила і умови безпеч-ного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян, a у разі коли відповідно до за-кону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7)         відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої

послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, a у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, -у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8)         створення перешкод службовим особам спеціально уповнова-женого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої проду-кції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян, a у разі коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мі-німумів доходів громадян;

9)         невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів -у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

10)       реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11)       порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

4. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами гос-подарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного го-сподарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання та-ких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою служ-бою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

РОЗДІЛ III ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦГЇ СПОЖИВАЧІВ

(ОБ'ЄДНАННЯ СПОЖИВАЧІВ) Стаття 24. Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)

1.         3 метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2.         Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, що провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про об'-єднання громадян".

3.         Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів.

Стаття 25. Права громадських організацій споживачів (об'-

єднань споживачів)

1. Об'єднання споживачів мають право:

1)         вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, прово-дити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

2)         проводити самостійно або звертатися до уповноважених дер-жавних органів щодо проведення експертизи та випробування про-дукції;

3)         одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

4)         сприяти відповідним державним органам у здійсненні контро-лю за якістю продукції та обслуговування;

5)         надавати юридичну і консультаційну допомогу споживачам згідно із законодавством;

6)         вносити пропозиції щодо розроблення нормативних докумен-тів, які встановлюють вимоги до якості продукції;

7)         представляти і захищати інтереси споживачів в органах вико-навчої влади та органах місцевого самоврядування згідно із законо-давством;

8)         вносити органам виконавчої влади і суб'єктам господарювання пропозиції про заходи щодо підвищення якості продукції, про тим-часове зупинення випуску та реалізації продукції, яка не відповідає встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції, що становлять небезпеку для жит-тя, здоров'я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, a

також про коригування цін, встановлених з порушенням законодав-ства;

9)         звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, ви-

робника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця проти-

правними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих

дій.

При задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника довес-ти рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів.

Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій про-давця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов'язко-вим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами;

10)       відповідно до законодавства захищати у суді права спожива-чів, які не є членами громадських організацій споживачів (об'єд-нань споживачів);

11)       звертатися до правоохоронних органів та органів виконавчої влади про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації продукції неналежної якості;

12)       інформувати громадськість про права споживачів;

сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та інтересів споживачів.

РОЗДІЛ IV.

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ У СФЕРІ

ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Стаття 26. Повноваження спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав

та інтересів споживачів і його територіальних органів 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто-полі здійснюють державний контроль за додержанням законодавст-ва про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1)         давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2)         перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додер-жання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додер-жання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідува-ти та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері за-хисту прав споживачів;

3)         відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, ма-теріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і про-ведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бю-джету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фаль-сифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховують-ся до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначаєть-ся Кабінетом Міністрів України;

4)         Я проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості пове-рнення продукції, яка була використана (одержана) під час контро-льної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати

діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

5)         одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що пе-ревіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

6)         припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відпові-дають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

7)         забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а)         на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність

вимогам нормативних документів;

б)         на яку в нормативно-правових актах та нормативних докумен-

тах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки

життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього при-

родного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продук-

ції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифі-

ката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в)         ввезеної на територію України без документів, які підтвер-

джують її належну якість;

г)         на яку строк придатності не зазначено або зазначено з пору-

шенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк

придатності яких минув;

д яка є фальсифікованою; 8) приймати рішення про:

а)         припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг,

у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва

продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та

нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків;

б)         тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання

сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного

господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та

організацій незалежно від форми власності, що систематично реалі-

зують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та

надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, -до

усунення виявлених недоліків;

9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів го-сподарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного

господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним клеймом або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повід-омленням про це територіальних органів спеціально уповноваже-ного центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

10)       подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

11)       передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;

12)       накладати на винних осіб у випадках, передбачених законо-давством, адміністративні стягнення.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального ор-гану виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або його територіальних органів;

13)       накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і по-

слуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передба-

чені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабіне-

том Міністрів України.

3.Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу вико-навчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіаль-них органів оформляються відповідними актами.

Стаття 27. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів

1. Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної законодав-ством.

Стаття 28. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів

1. Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав спо-живачів мають право створювати при їх виконавчих органах стру-ктурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі:

1)розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів;

2) аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконав-цями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;

3)         у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікова-ної, небезпечної для життя, здоров'я, майна споживачів і навколи-шнього природного середовища терміново повідомляти про це від-повідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;

4)         у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супрово-джується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інфо-рмацією та відповідними документами, або продукції з простроче-ним строком придатності - тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред'явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;

5)         готувати подання до органу, який видав дозвіл на проваджен-ня відповідного виду діяльності, для вирішення питання про тимча-сове зупинення його дії чи про дострокове анулювання у разі сис-тематичного порушення прав споживачів;

6)         подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Стаття 29. Обов'язки і відповідальність службових осіб

органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів

1. Службові особи органів виконавчої влади, які здійснюють за-хист прав споживачів, зобов'язані суворо додержуватися вимог за-конодавства. За невиконання або неналежне виконання обов'язків службові особи притягаються до відповідальності згідно із законо-давством.

Стаття 30. Розгляд скарг на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб

1.         Скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством.

2.         Подання скарги не зупиняє виконання рішення органу вико-навчої влади, що здійснює захист прав споживачів, його службових осіб, а також дій таких осіб.

Стаття 31. Відносини органів виконавчої влади, що здійс-нюють захист прав споживачів, з правоохоронними органами

1. Працівники правоохоронних органів надають службовим осо-бам органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав спожи-вачів, допомогу у виконанні ними службових обов'язків та припиняють незаконні дії фізичних осіб, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій.

Стаття 32. Правовий захист службових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів

1.         Службова особа спеціально уповноваженого органу виконав-

чої влади у сфері захисту прав споживачів при виконанні своїх

службових обов'язків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і членів її сім'ї від злочин-них посягань та інших протиправних дій.

2.         Усі службові особи спеціально уповноваженого органу виконав-

чої влади у сфері захисту прав споживачів підлягають державному

обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок та умови страхування службової особи спеціально упо-вноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав спожи-вачів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3.         Образа службової особи спеціально уповноваженого органу

виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також опір,

погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню по-

кладених на неї завдань, тягнуть за собою встановлену законом

відповід альність.

У разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, службова особа спеціально уповноваженого ор-гану виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів одержує компе-нсацію в розмірі від річного до п'ятирічного грошового утримання за-лежно від ступеня втрати працездатності, а в разі її загибелі із зазначеної причини сім'ї загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

Шкода (збитки), завдані майну службової особи спеціально уповно-важеного органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або членів її сім'ї у зв’язку з виконанням нею службових обов'язків, компе-нсуються в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з подальшим стягненням цієї суми 3 винних осіб.

РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.         Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Положення першого речення пункту 3 частини першОЇ статті 26

у частині оплати вартості зразків і проведених досліджень (експер-тизи) за рахунок коштів державного бюджету набирає чинності з 1 січня 2007 року. До цієї дати зазначена оплата здійснюється за ра-хунок суб’єктів господарювання, що перевіряються.

2.         До приведення у відповідність із цим Законом інші норматив-но-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3.         Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня на-брання чинності цим Законом:

1)         підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України

пропозиції щодо приведення інших законів у відповідність із цим

Законом;

2)         відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття норма-тивно-правових актів, передбачених цим Законом;

3)         привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

4)         забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК м. Київ

12 травня 1991 року № 1023-XII